Рішення

від 11.11.2020 по справі 640/7974/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 року м. Київ №640/7974/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Л.Б.П." до Державної архітектурно-будівельної інспекції України провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Релігійна організація "Релігійна громада парафії Кафедрального собору на честь Воскресіння Христового у Печерському районі м. Києва Української Православної церкви";

- Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Либідь"

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Л.Б.П." звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Л.Б.П." (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11, ідентифікаційний код юридичної особи - 30019906) у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 07 жовтня 2019 року №ІУ133192801295 на об`єкт будівництва "Реконструкція автозаправної станції з влаштуванням автомобільного газозаправного обладнання за адресою: Залізничне шосе, 1-А, Літера А в Печерському районі міста Києва";

- зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Л.Б.П." (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11, ідентифікаційний код юридичної особи - 30019906) дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва "Реконструкція автозаправної станції з влаштуванням автомобільного газозаправного обладнання за адресою: Залізничне шосе, 1-А, Літера А в Печерському районі міста Києва";

- зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України внести відомості про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Л.Б.П." (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11, ідентифікаційний код юридичної особи - 30019906) дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва "Реконструкція автозаправної станції з влаштуванням автомобільного газозаправного обладнання за адресою: Залізничне шосе, 1-А, Літера А в Печерському районі міста Києва" до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що на переконання позивача оскаржувана ним відмова відповідача у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є необґрунтованою, винесеною без дотримання принципу "належного урядування", а також вимог профільного законодавства та що суперечить положенням частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже має бути скасованою у судовому порядку, разом із задоволенням вимог в частині зобов`язання відповідача вчинити дії, з приводу яких мало місце звернення позивача.

Натомість, за доводами відповідача при винесенні спірного рішення він діяв виключно у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання заявлених позовних вимог такими, що підлягають задоволенню. Окрім того, згідно заперечень відповідача, вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії є втручанням в його дискреційні повноваження, що також на переконання останнього свідчить про протиправність заявлених вимог у цій частині.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Релігійну організацію "Релігійна громада парафії Кафедрального собору на честь Воскресіння Христового у Печерському районі м. Києва Української Православної церкви", Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Либідь", які свого відношення до позову не висловили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 04 квітня 2003 року серії КВ №143696 та витягу з Державного земельного кадастру від 10 серпня 2017 року серії НВ №8000610142017 позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Л.Б.П." (код 30019906) на праві власності належить земельна ділянка площею 0,2640 га із кадастровим номером 8000000000:82:109:0021, що розташована за адресою: Залізничне шосе, 1 у Печерському районі м. Києва, із цільовим призначенням "Для експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу".

Також, згідно договору оренди земельної ділянки від 19 березня 2003 року, укладеного ТОВ "Л.Б.П." з Київською міською радою, позивач є орендарем земельної ділянки площею 0,0892 га із кадастровим номером 8000000000:82:109:0022, розташованої за вищевказаною адресою із цільовим призначенням "Для експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу".

На зазначених земельних ділянках (м. Київ, Залізничне шосе, 1-А, Літера А) розташовано нежилий будинок - АЗС з мийкою для машин загальною площею 151,9 кв. м., право колективної власності позивача на яку посвідчується свідоцтвом про право власності від 08 листопада 2000 року серії НОМЕР_1 та реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації від 13 листопада 2000 року.

Введення в експлуатацію даної АЗС та її відповідність вимогам державних будівельних норм підтверджується актом про приймання закінченого будівництвом об`єкта від 19 травня 2000 року №90.

Згідно викладеного позивачем, з метою покращення експлуатаційних властивостей вказаної АЗС, її ребрендингу та приведення до рівня сучасних вимог споживачів в частині надання послуг по заправленню автомобілів зрідженим вуглеводневим газом (ЗВГ), на замовлення ТОВ "Л.Б.П." генеральним проектувальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурна Ліга" розроблено проектну документацію на виконання робіт по об`єкту "Реконструкція автозаправної станції з влаштуванням автомобільного газозаправного обладнання за адресою: Залізничне шосе, 1-А, Літера А в Печерському районі м. Києва" (надалі - Об`єкт).

У складі реконструкції АЗС проектною документацією передбачено: - заміну існуючого стаціонарного автомобільного газозаправного обладнання на новий стаціонарний заправник типу СЗГ-10 заводського виготовлення відповідно до ТУ У 47.0-3844227-001:2016; - влаштування майданчика зливу зріджених вуглеводних газів (ЗВГ); - встановлення щогли блискавкозахисту; - благоустрій території.

Як наголошено позивачем, збільшення об`єму резервуару ЗВГ проектною документацією не передбачено.

Новий стаціонарний заправник газу (СЗГ) виготовляється в заводських умовах, поставляється на площадку в готовому модульному вигляді, а усі його складові (резервуар, колонка, навіс, насос тощо) змонтовані на єдиній сталевій рамі.

Модуль СЗГ розташовуватиметься на місці існуючого та встановлюється на існуючу монолітну залізобетонну плиту.

Для розміщення нового СЗГ передбачається використання існуючих інженерних мереж, під`їзних шляхів існуючої АЗС. При цьому, інженерні мережі водопостачання, каналізації, теплопостачання АЗС залишаються без змін і в проект влаштування СЗГ не входять.

Відповідно до розділу 14 "Організація будівництва" Тому 1 проектної документації на Об`єкт, будівельно-монтажні роботи складаються з: - влаштування кабельної траншеї; - влаштування контуру заземлення; - прокладання кабелів в траншеї; - засипки траншеї; - встановлення СЗГ на існуючу фундаментну плиту; - встановлення блискавкозахисту.

Експертним звітом щодо розгляду проектної документації по Об`єкту від 03 квітня 2019 року №26/03/19, виданим експертною організацією - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут експертно-технічних рішень у будівництві", підтверджено її розробку відповідно до вихідних даних на проектування з дотримання вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів з питань створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної та техногенної безпеки, енергозбереження.

Проектну документацію на Об`єкт затверджено наказом позивача від 24 квітня 2019 року №24/04.

Так, задля отримання дозволу на виконання будівельних робіт по Об`єкту, 23 вересня 2019 року позивач у відповідності до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 (Порядок №466), звернувся до відповідача із відповідною заявою та додатками до неї.

Однак, 07 жовтня 2019 року відповідачем прийнято рішення про відмову у видачі дозволу позивачу на виконання будівельних робіт на Об`єкті з наступних підстав:

а) у зв`язку з неподанням документів, необхідних для прийняття рішення про видачу дозволу: - вихідні дані для проектування надані не в повному обсязі, згідно із статтею 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 4.3 ДБН А.2.2.3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", а саме не подано містобудівні умови та обмеження; - не подано висновок з оцінки впливу на довкілля, що суперечить Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" та пункту 21 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 травня 2011 року №45;

б) у зв`язку із встановленням невідповідності поданих документів вимогам законодавства: - не виконано вимоги пункту 15.5 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів (у чинній редакції) щодо коригування проекту будівництва у зв`язку із введенням в дію нових нормативних документів; - не дотримано вимоги пункту 10.8.28 ДБН Б.2.2-12-2018 "Планування та забудова територій" щодо величини санітарних розривів від обладнання АЗС до оточуючих будинків та споруд; - не дотримано вимоги табл. 21а ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання", а саме не збережено нормативну відстань від технологічного обладнання до оточуючих будинків та споруд; - не дотримано вимоги табл. 21б ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання", а саме не збережено нормативну відстань від технологічного обладнання до оточуючих будинків та споруд.

Власне, така відмова відповідача у видачі дозволу на виконання будівельних робіт на Об`єкті за твердженнями позивача є протиправною та суперечить приписам чинного профільного законодавства, зокрема з огляду на наступне.

Щодо неподання містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VI (Закон №3038-VI) (тут і надалі - нормативно правові-акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Частина третя статті 29 Закону №3038-VI визначає, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника.

При цьому, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2017 року №289 затверджено Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються та згідно пункту 1 якого до таких об`єктів відноситься: технічне переоснащення одиниць та вузлів технологічного устаткування, систем управління та автоматизації, які морально застаріли та у яких вичерпано технічний ресурс, в існуючих цехах, приміщеннях без перепрофілювання, технічного переоснащення об`єктів та підприємства в цілому.

Крім того, відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 травня 2019 року №055-5537, наданого на запит генерального проектувальника по Об`єкту щодо необхідності отримання містобудівних умов та обмежень, орган, уповноважений на видачу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єктів у місті Києві повідомив, що у разі розміщення на Об`єкті лише газового автомобільного заправного пункту модульного типу, встановлення якого відбувається на діючих автозаправних станціях без виконання робіт із нового будівництва або реконструкції існуючих будівель АЗС, отримання вихідних даних на проектування, а саме містобудівних умов та обмежень не потребується.

Оскільки надання містобудівних умов та обмежень потребується лише у разі виконання комплексних будівельних робіт на існуючій автозаправній станції із реконструкції всього майнового комплексу, з подальшим поліпшенням експлуатаційних можливостей будівель і споруд, зміни їх параметрів, позивач наголосив, що виконання робіт на Об`єкті передбачає лише заміну існуючого стаціонарного автомобільного газозаправного обладнання на новий стаціонарний заправник типу СЗГ-10 та ряд супутніх робіт, без реконструкції будівель та споруд існуючої АЗС, а отже містобудівні умови та обмеження для розробки проектної документації на Об`єкт не потребуються.

Щодо відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23 травня 2017 року №2059-VIII (Закон №2059-VIII) вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.

Згідно частини першої статті 3 Закону №2059-VIII здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Зокрема, пунктами 4 та 14 частини третьої статті 3 Закону №2059-VIII встановлено, що друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає у тому числі: - поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об`ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше; - розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об`єктів, зазначених у пунктах 1-13 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 року №1010 затверджено Критерії визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та Критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об`єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об`єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля оцінці впливу на довкілля не підлягають розширення і зміни діяльності та об`єктів, визначених пунктами 1-21 частини другої та пунктами 1-13 частини третьої статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", а саме та зокрема: капітальний ремонт та реконструкція окремих виробничих споруд та інженерних мереж в межах територій та/або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, без перепрофілювання та зміни зовнішніх геометричних розмірів та за умови, що в результаті такого капітального ремонту та реконструкції господарська діяльність не призведе до збільшення утворюваних та утворення нових видів небезпечних відходів, збільшення та/або появи нових джерел викидів в атмосферне повітря та скидів забруднюючих речовин у водні об`єкти, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення.

Завданням на проектування як складової вихідних даних для реконструкції Об`єкту визначено, що резервуари для рідкого палива автозаправного комплексу, трубопроводи обв`язки та до паливороздавальних колонок, самі колонки залишаються існуючими та не потребують заміни, ємність резервуара зрідженого вуглеводного газу нового СЗГ-10 становить 9,9 куб. м. (максимальне заповнення на 85%), пропускна здатність газового заправника - 150 автомобілів за добу, що відповідає показникам існуючого СЗГ.

Таким чином, як наголошено позивачем, у результаті реконструкції не створюватимуться нові небезпечні для довкілля фактори та не збільшуватимуться показники існуючих. Відповідно до визначених у Томі 1 проектної документації техніко-економічних показників Об`єкту в частині оцінки екологічного ризику викидів забруднюючих речовин та згідно із її Томом 2 "Оцінка впливу на навколишнє природне середовище" проекту, екологічний ризик забруднення від реконструкції АЗС рівний нулю.

Технологічне обладнання забезпечене необхідними системами контролю, регулювання, блокування та сигналізації, дозволяє вести технологічний процес з мінімальною участю персоналу і звести до мінімуму ризик виникнення аварійних ситуацій. Усі відходи утилізуються у встановленому порядку, а вплив на повітряне середовище від планової діяльності - в межах нормативних показників.

Як на підтвердження відсутності обов`язку забезпечувати розроблення та надавати відповідачу висновок з оцінки впливу на довкілля по Об`єкту, позивач послався на лист Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 березня 2019 року №077-1580, в якому орган уповноважений на видачу мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, відповідно до Положення, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 грудня 2017 року, повідомив, що планова діяльність, яка здійснюватиметься після проведення реконструкції Об`єкту, відповідає вказаному критерію та не потребує розроблення звіту з оцінки впливу на довкілля.

Щодо необхідності коригування проекту будівництва у зв`язку із введенням в дію нових нормативних документів.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону №3038-VI проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно абзацу першого пункту 9 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 травня 2011 року №45 (Порядок №45), проектна документація на будівництво об`єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, нормативно-правових актів з охорони праці, зокрема Мінімальних вимог з охорони праці на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 23 червня 2017 року № 1050, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 вересня 2017 року за № 1111/30979, державних стандартів і правил, у тому числі вимог нормативів з питань створення умов для безперешкодного доступу для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (вимоги щодо створення умов для безперешкодного доступу для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення зазначаються в проектній документації окремим розділом).

За пунктом 15.5 Порядку №45 проектна документація на об`єкт будівництва має бути розроблена з урахуванням будівельних норм та стандартів, чинних на дату передання її замовнику.

На об`єкти будівництва, проектна документація на які затверджена відповідно до Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року №560, підлягає коригуванню у зв`язку з введенням в дію нових нормативних документів, якщо щодо таких об`єктів не отримано документи, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт.

Оскільки проектна документація на Об`єкт затверджена позивачем 24 квітня 2019 року, а звернення до відповідача із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт на Об`єкті мало місце 23 вересня 2019 року, позивач наголосив на тому, що згідно проектної документації на Об`єкт, проект розроблено відповідно до чинних норм, правил і стандартів, а його відповідність вимогам вихідних даних та обов`язкових нормативів у сфері будівництва підтверджується звітом експертної організації.

Але при цьому, зважаючи на часовий проміжок між затвердженням проектної документації на Об`єкт та зверненням позивача до відповідача, останній у своїй відмові на видачу дозволу на виконання будівельних робіт на Об`єкті не послався на конкретні документи із зазначенням їх реквізитів та конкретної частини, яка розповсюджує свою дію на Об`єкт та у відповідності до якої позивач зобов`язаний провести коригування проектної документації.

Окрім того, позивач відзначив, що з 17 грудня 2019 року положення абзацу другого пункту 15.5 Порядку №45, яким передбачалась необхідність коригування проектної документації у зв`язку з введенням в дію нових нормативних документів - виключено з Порядку №45, на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 17 грудня 2019 року №314.

Щодо недотримання вимог пункту 10.8.28 ДБН Б.2.2-12-2018 "Планування та забудова територій", табл. 21а ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання", табл. 21б ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання", а саме величини санітарних розривів від обладнання АЗС до оточуючих будинків та споруд, а також нормативної відстані від технологічного обладнання до оточуючих будинків та споруд.

Відповідно до пункту 10.8.28 ДБН Б.2.2-12-2018 "Планування та забудова територій" розмір санітарно-захисної зони від джерел забруднення АЗС усіх типів та автозаправних комплексів до житлових та громадських будівель, до меж земельних ділянок закладів дошкільної освіти встановлюється за розрахунками хімічного забруднення атмосферного повітря викидами від технологічного обладнання, сервісних об`єктів і транспортних засобів, що обслуговуються АЗС, з урахуванням фонового забруднення та розрахунків еквівалентних та максимальних рівнів звуку для денного та нічного часу доби, але не менше 50 метрів відповідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року №173 (ДСП 173).

Відповідно до частин першої, другої статті 114 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Пунктом 5.4 ДСП 173 передбачено, що промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об`єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об`єктів.

Розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об`єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за "Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий" ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об`єктів (пункт 5.5 ДСП 173).

Основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об`єктів, що наведена у додатку №4 (пункт 5.6 ДСП 173).

Позивачем наголошено, що згідно додатку №4 ДСП 173 для автозаправних станцій та встановлених на них стаціонарних заправників газу окремого розміру санітарно-захисних зон не встановлено, та зокрема передбачено розмір СЗЗ в 100 метрів для автогазонаповнювальних компресорних станцій, до яких Об`єкт позивача не відноситься.

Згідно з пунктом 5.10 ДСП 173 у санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення: - житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ; - дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів; - спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств; - охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та споруд водопровідної розподільної мережі.

Водночас, згідно пункту 5.12 ДСП 173 у СЗЗ допускається розташування в тому числі гаражів.

Так, з приводу суміжних земельних ділянок, що знаходяться поряд з АЗС та, відповідно, Об`єктом позивача, ним зазначено, що відповідно до витягу із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,6148 із кадастровим номером 8000000000:82:109:0151, останню зареєстровано у липні 2019 року внаслідок поділу іншої земельної ділянки. А саме, раніше згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по Залізничному шосе, 3 було зареєстровано земельну ділянку площею 3,88 га за кадастровим номером 8000000000:82:109:0009 та яка належала на праві постійного користування третій особі 1 відповідно до державного акту на право постійного користування серії ЯЯ №380312, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 02 березня 2010 року для будівництва, експлуатації та обслуговування кафедрального собору з адміністративними і господарськими приміщеннями та гостьовою автостоянкою.

При цьому, згідно витягу з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:82:109:0151, для неї встановлено обмеження у використанні - санітарно-захисна зона навколо об`єкта на частини ділянки площею 0,3850 га відповідно до ДСП 173 та на частину ділянки площею 0,2965 га відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення". Зазначені обмеження існували і для земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:82:109:0009.

Таким чином, позивачем наголошено, що земельна ділянка для будівництва належних третій особі 1 будівель була відведена вже після спорудження та введення в експлуатацію АЗС позивача, а також вказане є свідченням того, що землекористувачу було або мало бути відомо про встановлену заборону щодо спорудження даних будівель в межах встановленої навколо АЗС позивача санітарно-захисної зони.

Попри це, позивач також звернув увагу, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та листа комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 12 березня 2020 року №062/14-3070(И-2020) підтверджується відсутність належним чином зареєстрованого права власності як землекористувача, так і третіх осіб на відповідні споруди.

Щодо суміжної земельної ділянки, на яких розміщені гаражі третьої особи 2, позивач вказав, що згідно Чергового кадастрового плану, наданого позивачу Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідна земельна ділянка під гаражами не значиться наданою у власність чи користування.

Згаданим кадастровим планом підтверджується розташування по Залізничному шосе, 2 земельної ділянки площею 2567,9 кв. м (обліковий номер 82:086:0010), закріпленої за третьою особою 2 на підставі технічного звіту по інвентаризації земель.

При цьому, рішенням Київської міської ради від 06 жовтня 2016 року №298/1302 третій особі 2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,23 га на Залізничному шосе, 2 у м. Києві для експлуатації та обслуговування гаражів.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 03 квітня 2012 року по справі №57/280 за позовом заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов`язання третьої особи 2 повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 1,03 га по вул. Залізничне шосе, 2 у м. Києві, касаційну скаргу третьої особи 2 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 січня 2012 року по вказаній справі, якою третю особу 2 зобов`язано повернути місту зазначену земельну ділянку - без змін.

Зокрема, судом по вищевказаній справі було встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 02 березня 1978 року №178/23 виконкому Московської райради депутатів трудящих відводилась у тимчасове користування для розміщення стоянки автомашин земельна ділянка площею 0,5 га.

Рішенням Московської райради депутатів трудящих від 11 вересня 1978 року №579 організовано гаражно-будівельний кооператив "Либідь" та дозволено тимчасово встановити металеві гаражі на спірній земельній ділянці.

Згідно пункту 4 даного рішення встановлення збірно-розбірних металевих гаражів є тимчасовим до початку можливих робіт по прокладці підземних комунікацій, благоустрою та іншого капітального будівництва (в разі необхідності гаражі підлягають знесенню силами та засобами власників гаражів).

Пунктом 5 цього ж рішення заборонено членам автокооперативу при встановленні збірно-розбірних металевих гаражів будівництво будь-яких капітальних споруд.

Проведеною у 2011 році Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації перевіркою додержання вимог земельного законодавства встановлено, що третьою особою 2 фактично використовується земельна ділянка орієнтовною площею 1,03 га на Залізничному шосе, 2 для експлуатації та обслуговування гаражно-будівельного кооперативу (250 металевих та 2 капітальних гаражі), в тому числі самовільно зайнято земельну ділянку орієнтованою площею 0,53 га. Документи, які б посвідчували право власності або право користування на земельну ділянку площею 1,03 га за вказаною адресою - відсутні.

В той же час, факт самовільного, без дозвільних документів, встановлення збірно-розбірних гаражів та будівництво двох капітальних гаражів (які не потрапляють до радіусу санітарних розривів) встановлено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2013 року по справі №2а/12038/12/2670.

Також, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вказані гаражі, розміщені по вул. Залізничне шосе, 2 м. Києві, як об`єкти нерухомості - не зареєстровано.

Таким чином, посилаючись на відповідні положення Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, профільних ДБН та ДСП 173, позивачем наголошено, що порушення порядку використання земель санітарно-захисних зон створює правові наслідки саме для користувачів таких земель та впливає на права й інтереси осіб, яка здійснюють діяльність на території санітарно-захисних зон, у тому числі встановлює заборону на спорудження ними об`єктів визначеного призначення.

Натомість, порушення правового режиму земель санітарно-захисних зон іншими особами безпосередньо не впливає на права та інтереси підприємства, навколо якого встановлена відповідна зона, не створює для нього правових наслідків, не встановлює додаткових обов`язків чи обмежень у діяльності.

Отже, відповідно до пояснень позивача, враховуючи що АЗС по Залізничному шосе, 1 у м. Києві була належним чином введена в експлуатацію у 2000 році, в якому ж і оформлено право власності позивача на неї, саме з цього року навколо АЗС та, відповідно, існуючого обладнання стаціонарного заправника газу встановлена санітарно-захисна зона на підставі та у розмірах вже діючих на той момент ДСП 173, а тому саме з моменту введення АЗС в експлуатацію власники та землекористувачі земельних ділянок на прилеглій території були зобов`язані дотримуватись встановленої заборони на будівництво житлових та інших об`єктів в межах її санітарно-захисної зони.

Зокрема, щодо недотримання вимог ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання", позивач звернув увагу, що відстані від резервуарів та обладнання автогазозаправних пунктів до об`єктів, розташованих поза територією АГЗП, приймаються за таблицею 21а вказаного ДБН, а від резервуарів АГЗП до будинків і споруд, розташованих на території АГЗП - за таблицею 21б. Однак, оскаржуване рішення відповідача не містить конкретного переліку будівель та споруд, до яких відповідні відстані Об`єктом не витримані.

У той же час, позивачем зауважено, що визначені таблицею 21б мінімальні відстані від резервуару до будівель і споруд, розташованих на території АЗС, включаючи будинок операторської (мінімальна відстань - 15 метрів) та майданчик зливу ЗВГ (мінімальна відстань - 5 метрів) - витримані.

Лише за формальною ознакою у радіус мінімальних відстаней від резервуару та обладнання АГЗП, яке встановлюється під час реконструкції Об`єкту, до об`єктів поза територією АЗС потрапляють збірно-розбірні металеві гаражі, встановлені третьою особою 2, а оскільки судовими рішеннями підтверджено тимчасовий характер розташування останніх, в тому числі на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної власності, без отримання необхідних дозвільних документів, протиправний характер розміщення даних об`єктів не міг слугувати підставою для висновку відповідача про недотримання позивачем вимог ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання".

Як наслідок, приймаючи до уваги наведені позивачем обставини, виходячи з аналізу відповідних норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд погоджується із запереченнями позивача, що спорудження та подальше розташування об`єктів не зареєстрованих у встановленому порядку на територіях, суміжних із земельною ділянкою позивача - не повинно обмежувати його право у здійсненні правомочностей як власника об`єкта нерухомого майна, а саме існуючої АЗС на відповідній земельній ділянці, у тому числі права на здійснення реконструкції вказаної АЗС.

Щодо посилання відповідача на частину четверту статті 37 Закону №3038-VI, а також пункт 30 Порядку №466, які містять формальні підстави для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, суд зауважує, що згідно вимог згаданої частини четвертої статті 37 Закону №3038-VI та пункту 31 Порядку №466 відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт повинна бути обґрунтованою із зазначенням відповідних причин.

Разом з тим, згідно вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а також пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої та положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В межах розгляду даної адміністративної справи встановлено, що оскаржуване позивачем рішення відповідача про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 07 жовтня 2019 року №ІУ133192801295 на об`єкт будівництва "Реконструкція автозаправної станції з влаштуванням автомобільного газозаправного обладнання за адресою: Залізничне шосе, 1-А, Літера А в Печерському районі міста Києва" винесено з підстав, які заперечувались позивачем шляхом належного обґрунтування, із посиланням на відповідні положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та наданням відповідних доказів, які в свою чергу не спростовувались відповідачем, а отже останнім, як суб`єктом владних повноважень, не виконано обов`язку, покладеного на нього статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо посилання відповідача на безпідставність вимог позивача в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії, оскільки задоволення зазначених вимог матиме наслідком втручання у дискреційні повноваження Державної архітектурно-будівельної інспекції України, суд зазначає, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року №R (80) 2, під дискреційними повноваженнями розуміється певна свобода розсуду адміністративного органу при прийнятті рішення, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Позаяк в межах розгляду даної адміністративної справи відповідачем не спростовано доводів позивача щодо протиправності прийнятного рішення про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, суд не вбачає втручання у дискреційні повноваження відповідача шляхом задоволення заявлених вимог в частині зобов`язання відповідача видати такий дозвіл та здійснити подальші дії, пов`язані з його реєстрацією, адже встановлені обставини свідчать на користь висновку про лише один можливий правомірний варіант поведінки відповідача, як суб`єкта владних повноважень, пов`язаний із вчиненням саме вказаних та заявлених позивачем у якості позовних вимог конкретних дій відповідача.

Підсумовуючи викладене у сукупності, враховуючи доводи та заперечення сторін, а також виходячи з наявних матеріалів справи, суд вважає що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.Б.П." до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Релігійна організація "Релігійна громада парафії Кафедрального собору на честь Воскресіння Христового у Печерському районі м. Києва Української Православної церкви"; Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Либідь" - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Л.Б.П." (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11, ідентифікаційний код юридичної особи - 30019906) у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 07 жовтня 2019 року №ІУ133192801295 на об`єкт будівництва "Реконструкція автозаправної станції з влаштуванням автомобільного газозаправного обладнання за адресою: Залізничне шосе, 1-А, Літера А в Печерському районі міста Києва".

3. Зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Л.Б.П." (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11, ідентифікаційний код юридичної особи - 30019906) дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва "Реконструкція автозаправної станції з влаштуванням автомобільного газозаправного обладнання за адресою: Залізничне шосе, 1-А, Літера А в Печерському районі міста Києва".

4. Зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України внести відомості про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Л.Б.П." (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11, ідентифікаційний код юридичної особи - 30019906) дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва "Реконструкція автозаправної станції з влаштуванням автомобільного газозаправного обладнання за адресою: Залізничне шосе, 1-А, Літера А в Печерському районі міста Києва" до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.Б.П." (код: 30019906, адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11) за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код: 37471912, адреса: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26) судові витрати в сумі 6306,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко