Постанова

від 13.04.2021 по справі 640/7974/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7974/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря Юрковець А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 11 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальності Л.Б.П. до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: Релігійна організація Релігійна громада парафії Кафедрального собору на честь Воскресіння Христового у Печерському районі м. Києва Української Православної церкви , Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Либідь про визнання протиправною та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Л.Б.П." звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Л.Б.П." (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11, ідентифікаційний код юридичної особи - 30019906) у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 07 жовтня 2019 року №ІУ133192801295 на об`єкт будівництва "Реконструкція автозаправної станції з влаштуванням автомобільного газозаправного обладнання за адресою: Залізничне шосе, 1-А, Літера А в Печерському районі міста Києва";

- зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Л.Б.П." (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11, ідентифікаційний код юридичної особи - 30019906) дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва "Реконструкція автозаправної станції з влаштуванням автомобільного газозаправного обладнання за адресою: Залізничне шосе, 1-А, Літера А в Печерському районі міста Києва";

- зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України внести відомості про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Л.Б.П." (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11, ідентифікаційний код юридичної особи - 30019906) дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва "Реконструкція автозаправної станції з влаштуванням автомобільного газозаправного обладнання за адресою: Залізничне шосе, 1-А, Літера А в Печерському районі міста Києва" до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відмова відповідача у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є необґрунтованою, винесеною без дотримання принципу "належного урядування", а також вимог профільного законодавства та що суперечить положенням частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже має бути скасованою у судовому порядку, разом із задоволенням вимог в частині зобов`язання відповідача вчинити дії, з приводу яких мало місце звернення позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На думку апелянта, оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 04 квітня 2003 року серії КВ №143696 та витягу з Державного земельного кадастру від 10 серпня 2017 року серії НВ №8000610142017 ТОВ "Л.Б.П." (код 30019906) на праві власності належить земельна ділянка площею 0,2640 га із кадастровим номером 8000000000:82:109:0021, що розташована за адресою: Залізничне шосе, 1 у Печерському районі м. Києва, із цільовим призначенням "Для експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу".

Згідно договору оренди земельної ділянки від 19 березня 2003 року, укладеного ТОВ "Л.Б.П." з Київською міською радою, позивач є орендарем земельної ділянки площею 0,0892 га із кадастровим номером 8000000000:82:109:0022, розташованої за вищевказаною адресою із цільовим призначенням "Для експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу".

На зазначених земельних ділянках (м. Київ, Залізничне шосе, 1-А, Літера А) розташовано нежилий будинок - АЗС з мийкою для машин загальною площею 151,9 кв. м., право колективної власності позивача на яку посвідчується свідоцтвом про право власності від 08 листопада 2000 року серії НБ в„–010003488 та реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації від 13 листопада 2000 року.

Введення в експлуатацію даної АЗС та її відповідність вимогам державних будівельних норм підтверджується актом про приймання закінченого будівництвом об`єкта від 19 травня 2000 року №90.

ТОВ "Л.Б.П." з метою покращення експлуатаційних властивостей вказаної АЗС, її ребрендингу та приведення до рівня сучасних вимог споживачів в частині надання послуг по заправленню автомобілів зрідженим вуглеводневим газом (ЗВГ), було замовлено у ТОВ "Архітектурна Ліга" проектну документацію на виконання робіт по об`єкту "Реконструкція автозаправної станції з влаштуванням автомобільного газозаправного обладнання за адресою: Залізничне шосе, 1-А, Літера А в Печерському районі м. Києва" (надалі - Об`єкт).

У складі реконструкції АЗС проектною документацією передбачено: - заміну існуючого стаціонарного автомобільного газозаправного обладнання на новий стаціонарний заправник типу СЗГ-10 заводського виготовлення відповідно до ТУ У 47.0-3844227-001:2016; - влаштування майданчика зливу зріджених вуглеводних газів (ЗВГ); - встановлення щогли блискавкозахисту; - благоустрій території.

Відповідно до розділу 14 "Організація будівництва" Тому 1 проектної документації на Об`єкт, будівельно-монтажні роботи складаються з: - влаштування кабельної траншеї; - влаштування контуру заземлення; - прокладання кабелів в траншеї; - засипки траншеї; - встановлення СЗГ на існуючу фундаментну плиту; - встановлення блискавкозахисту.

23 вересня 2019 року позивач у відповідності до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 (Порядок №466), звернувся до відповідача із відповідною заявою, щодо отримання дозволу на виконання будівельних робіт по Об`єкту.

07 жовтня 2019 року відповідачем прийнято рішення про відмову у видачі дозволу позивачу на виконання будівельних робіт на Об`єкті з наступних підстав:

а) у зв`язку з неподанням документів, необхідних для прийняття рішення про видачу дозволу: - вихідні дані для проектування надані не в повному обсязі, згідно із статтею 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 4.3 ДБН А.2.2.3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", а саме не подано містобудівні умови та обмеження; - не подано висновок з оцінки впливу на довкілля, що суперечить Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" та пункту 21 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 травня 2011 року №45;

б) у зв`язку із встановленням невідповідності поданих документів вимогам законодавства: - не виконано вимоги пункту 15.5 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів (у чинній редакції) щодо коригування проекту будівництва у зв`язку із введенням в дію нових нормативних документів; - не дотримано вимоги пункту 10.8.28 ДБН Б.2.2-12-2018 "Планування та забудова територій" щодо величини санітарних розривів від обладнання АЗС до оточуючих будинків та споруд; - не дотримано вимоги табл. 21а ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання", а саме не збережено нормативну відстань від технологічного обладнання до оточуючих будинків та споруд; - не дотримано вимоги табл. 21б ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання", а саме не збережено нормативну відстань від технологічного обладнання до оточуючих будинків та споруд.

Не погоджуючись із такими висновками Державної архітектурно-будівельної інспекції України, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що відмова Державної архітектурно-будівельної інспекції України у видачі ТОВ "Л.Б.П." дозволу на виконання будівельних робіт на Об`єкті є протиправною та суперечить вимогам законодавства.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

ДАБІ України надає громадянам дозвільні та реєстраційні послуги, а також консультації щодо будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об`єктів, зокрема, видає дозволи на виконання будівельних робіт (щодо об`єктів з середнім (СС2) та значним (СС3) класом наслідків), відмовляє у видачі цих дозволів та у визначених законодавством випадках їх анулює.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 8 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до вимог частини другої статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються документи, зазначені у частині третій статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Статтею 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності зокрема передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після:

- подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

- видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України Про оцінку впливу на довкілля .

Порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 28 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 13.04.2011 № 466, (у редакції, що діяла на момент звернення замовника) замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про отримання дозволу за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.

До заяви додаються:

- копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку);

- копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях;

- державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

- проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в ? установленому законодавством порядку;

- копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту;

- копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

- інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати;

- результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України Про оцінку впливу на довкілля .

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову у його видачі.

Підставою для відмови у видачі дозволу є:

- неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

- виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

- результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України Про оцінку впливу на довкілля .

Згідно пункту 1 Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 06.11.2017 № 289, технічне переоснащення одиниць та вузлів технологічного устаткування, систем управління та автоматизації, які морально застаріли та у яких вичерпано технічний ресурс, в існуючих цехах, приміщеннях без перепрофілювання, технічного переоснащення об`єктів та підприємства в цілому віднесено до об`єктів будівництва, для проектування яких не надаються містобудівні умови та обмеження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23 травня 2017 року №2059-VIII вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" передбачено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Пунктами 4 та 14 частини третьої статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" передбачено, що друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає у тому числі: - поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об`ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше; - розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об`єктів, зазначених у пунктах 1-13 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 року №1010 затверджено Критерії визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та Критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об`єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об`єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля оцінці впливу на довкілля не підлягають розширення і зміни діяльності та об`єктів, визначених пунктами 1-21 частини другої та пунктами 1-13 частини третьої статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", а саме та зокрема: капітальний ремонт та реконструкція окремих виробничих споруд та інженерних мереж в межах територій та/або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, без перепрофілювання та зміни зовнішніх геометричних розмірів та за умови, що в результаті такого капітального ремонту та реконструкції господарська діяльність не призведе до збільшення утворюваних та утворення нових видів небезпечних відходів, збільшення та/або появи нових джерел викидів в атмосферне повітря та скидів забруднюючих речовин у водні об`єкти, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення.

Пунктом 15.5 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 травня 2011 року №45 передбачено, що проектна документація на об`єкт будівництва має бути розроблена з урахуванням будівельних норм та стандартів, чинних на дату передання її замовнику.

Згідно пункту 10.8.28 ДБН Б.2.2-12-2018 "Планування та забудова територій" розмір санітарно-захисної зони від джерел забруднення АЗС усіх типів та автозаправних комплексів до житлових та громадських будівель, до меж земельних ділянок закладів дошкільної освіти встановлюється за розрахунками хімічного забруднення атмосферного повітря викидами від технологічного обладнання, сервісних об`єктів і транспортних засобів, що обслуговуються АЗС, з урахуванням фонового забруднення та розрахунків еквівалентних та максимальних рівнів звуку для денного та нічного часу доби, але не менше 50 метрів відповідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року №173 (ДСП 173).

Статтею 114 Земельного кодексу України зокрема передбачено, що санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Пунктом 5.4 ДСП 173 передбачено, що промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об`єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об`єктів.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2019 ТОВ Л.Б.П. подано до Державної архітектурно-будівельної інспекції України заяву про отримання дозволу на виконання будівельних робіт, об`єкт будівництва Реконструкція автозаправної станції з влаштування автомобільного газозаправного обладнання за адресою: Залізничне шосе, 1-А, Літера А в Печерському районі міста Києва.

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем прийнято рішення від 07.10.2019 року №ІУ133192801295 про відмову у надані ТОВ Л.Б.П. дозволу на виконання будівельних робіт стосовно такого об`єкта будівництва на підставі:

- подання не в повному обсязі вихідних даних, згідно із статтею 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та пункту 4.3 ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво а саме - не подано містобудівні умови та обмеження;

- не подано висновок з оцінки впливу на довкілля, що суперечить Закону України Про оцінку впливу на довкілля від 23.05.2017 № 20059 та пункту 21 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Мінрегіону від 16.05.2011 № 45;

- не виконано вимоги пункту 15.5. Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Мінрегіону від 16.05.2011 № 45, (у чинній редакції) щодо коригування проекту будівництва у зв`язку з введенням в дію нових нормативних документів;

- не дотримано вимоги пункту 10.8.28 ДБН Б.2.2.-12-2018 Планування та забудова територій щодо величини санітарних розривів від обладнання АЗС до оточуючих будинків та споруд;

- не дотримано вимоги табл. 21а ДБН В.2.5-20-2001 Газопостачання , а саме не збережено нормативну відстань від технологічного обладнання до оточуючих будинків та споруд;

Під час апеляційного розгляду представник ТОВ "Л.Б.П." зазначив, що позивач не погоджується із вказаним рішенням Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт ТОВ "Л.Б.П.", вважає таке рішення протиправним та просить його скасувати, оскільки, вони звернулися до Державної архітектурно-будівельної інспекції що отримання дозволу реконструкції вже існуючої АЗС, а вказані вимоги потребуються лише при виконанні комплексних будівельних робіт.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що АЗС за адресою - м. Київ, Залізничне шосе, 1-А, Літера А була введена в експлуатацію у 2000 році.

В акті про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 19 травня 2000 року №90 зазначена назва об`єкта - Автозаправочна станція з автомийкою та магазином, об`єктом є Автозаправочна станція.

З матеріалів справи вбачається, що у складі реконструкції АЗС проектною документацією передбачено: - заміну існуючого стаціонарного автомобільного газозаправного обладнання на новий стаціонарний заправник типу СЗГ-10 заводського виготовлення відповідно до ТУ У 47.0-3844227-001:2016; - влаштування майданчика зливу зріджених вуглеводних газів (ЗВГ); - встановлення щогли блискавкозахисту; - благоустрій території.

Проте, доказів щодо введення в експлуатацію стаціонарного автомобільного газозаправного обладнання ТОВ "Л.Б.П." не надано, також такі докази відсутні в матеріалах справи.

Колегія суддів також звертає увагу, що позивачем не заперечується, що у радіус мінімальних відстаней від резерву та обладнання автогазозаправного пункту (АГЗП), яке встановлюється під час реконструкції до об`єктів поза територією автозаправної станції потрапляють металеві гаражі, які належать кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Либідь .

Відповідно до статті 32 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або які знаходитимуться зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта.

Усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності):

незначні наслідки - СС1;

середні наслідки - СС2;

значні наслідки - ССЗ.

До значних наслідків (ССЗ) відносяться такі об`єкти:

пам`ятки культурної спадщини, визначені відповідно до Закону України Про охорону культурної спадщини ;

об`єкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України Про об`єкти підвищеної небезпеки ;

житлові, громадські або багатофункціональні будівлі заввишки понад 100 метрів та/або з рівнем можливої небезпеки для здоров`я і життя людей понад 400 осіб, які постійно перебувають на об`єкті.

Віднесення об`єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно проектної документації, поданої ТОВ "Л.Б.П." реконструкція автозаправної станції з влаштуванням автомобільного газозаправного обладнання віднесена до класу наслідків (відповідальності) ССЗ.

Отже, такий об`єкт становить значний рівень можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або які знаходитимуться зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта, а тому має значення сам факт знаходження гаражів у радіус мінімальних відстаней від резерву та обладнання автогазозаправного пункту.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Повний текст постанови складено 15 квітня 2021 року.