Рішення

від 30.11.2020 по справі 640/12330/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/12330/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Час друку" до третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет споруГоловного управління Держпраці у Київській області Головне управління ДПС у місті Києві про представники учасників справи: у судовому засіданні також були присутні: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, позивача - Шестаков А.В. ; відповідача - Мунтян М.О.; третьої особи - Павленко С.О. ; свідок - ОСОБА_3 ; свідок - ОСОБА_4 ; свідок - ОСОБА_5 , ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Час друку" (адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 2/37, к. 4, ідентифікаційний код 43159405) (далі - позивач або ТОВ "Компанія "Час друку") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (адреса: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, ідентифікаційний код 39794214) (далі - відповідач або ГУ Держпраці), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області № ТД/ФС-97 від 29.04.2020 про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Час друку".

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не повно встановлено обставини здійснення іншими суб`єктами господарювання окрім ТОВ "Компанія "Час друку", що призвело до протиправного накладення на позивача штрафних санкцій за порушення трудового законодавства.

У відзиві на позовну заяву, відповідач вказує про правомірність своїх дій та накладення штрафу на позивача. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки ним не було оскаржено до суду порушення, встановлені в ході перевірки, проведеної Головним управлінням ДПС в м. Києві.

У поясненнях третьої особи, Головне управління ДПС в м. Києві заперечує проти позову та підтримує доводи відповідача у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2020 відкрито провадження у адміністративній справі № 640/12330/20, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 13.08.2020; поновлено ТОВ "Компанія "Час друку" строк на звернення до суду з адміністративним позовом; залучено Головне управління ДПС в місті Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) (надалі - третя особа або ГУ ДПС у м. Києві) у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

13.08.2020 судом оголошувалась перерва, розгляду справи призначено на 10.09.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2020 викликано у судове засідання 10.09.2020 свідків: ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_6 (адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

У судовому засіданні 10.09.2020 були присутні представники позивача, відповідача, третьої особи.

Також в судовому засіданні були допитані в якості свідків - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Представниками присутніх у судовому засіданні сторін було заявлено клопотання про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Працівниками ГУ ДПС у м. Києві на підставі пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 28.12.2019 № 5349 (з Додатком № 24, який є невід`ємною частиною наказу), направлень на перевірку від 15.01.2020 № 26/26-15-42-06, № 27/26-15-42-06, службових посвідчень в період з 15.01.2020 по 24.01.2020 було проведено фактичну перевірку ТОВ "Компанія "Час друку" за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 55, оф. 27.

Направлення на проведення фактичної перевірки пред`явлено та копію наказу ГУ ДПС у м. Києві від 28.12.2019 № 5349 (з Додатком № 24, який є невід`ємною частиною наказу) вручено директору ТОВ "Компанія "Час друку" ОСОБА_7 15.01.2020.

За результатами перевірки складено акт про результати фактичної перевірки реєстраційний № 0012/26/15/42/43159405 від 27.01.2020 (надалі - Акт перевірки).

Відповідно до Акту перевірки, посадовими особами ГУ ДПС в м. Києві встановлено порушення позивачем вимог:

- ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю від 10.12.1971 № 322-VІІІ, зі змінами та доповненнями;

- абз. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу";

- ч. 1 ст. 24 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці", із змінами та доповненнями;

- абз. 4 п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями.

Один примірник Акту перевірки було направлено на податкову адресу ТОВ "Компанія "Час друку" (м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 2/37, к. 4) засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення 27.01.2020 та отримано позивачем 28.01.2020.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, ТОВ "Компанія "Час друку" було подано до ГУ ДПС в м. Києві заперечення листом від 05.02.2020 № 3 (вх. № 19825/10 від 06.02.2020).

Про час та місце розгляду заперечення позивача було повідомлено листом від 07.02.2020 №и23551/10/26-15-42-06-25.

Листом від 17.02.2020 № 28926/10/26-15-42-06-25 ГУ ДПС в м. Києві повідомило позивача про результати розгляду заперечення, яким висновки Акту перевірку залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

За виявлене в ході проведення перевірки порушення ТОВ "Компанія "Час друку" абз. 4 п. 63.3 ст. 63 ПК України ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2020 № 0014444206 про застосування до порушника штрафних (фінансових) санкцій (штрафу).

Щодо виявлених порушень вимог трудового законодавства копії матеріалів фактичної перевірки позивача ГУ ДПС в м. Києві направлено до ГУ Держпраці листом від 20.02.2020 № 5802/9/26-15-42-06-26.

29.04.2020 відповідачем була винесена постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ТД/ФС-97.

Не погоджуючись із винесеною постановою ГУ Держпраці, вважаючи її необґрунтованою та протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд вказує таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України 10.12.1971 № 322-VIII (далі - КЗпП України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що у період з 15.01.2020 по 24.01.2020 працівниками ГУ ДПС в м. Києві була проведена фактична перевірка, за результатами якої винесено Акт перевірки, в якому, зокрема, зафіксовано факт допуску ТОВ "Компанія "Час друку" до роботи п`яти фізичних осіб ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) без оформлення з ними трудових відносин в порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, згідно якої працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при прийнятті працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

29.04.2020 відповідачем на підставі Акту перевірки була винесена постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ТД/ФС-97.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" встановлює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 (далі - Порядок № 509, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Абзацом п`ятим пункту 2 цього Порядку № 509 визначено, що штрафи можуть бути накладені на підставі акта документальної виїзної перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку (абз. 1 п. 3 Порядку № 509).

Відповідно до п. 4 Порядку № 509, під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка. У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем листом від 22.04.2020 № 44/1/20/5562 повідомлено позивача про розгляд справи про накладення штрафу.

Разом з тим суд зауважує що, на час розгляду відповідачем справи про накладення штрафу, діяли обмеження, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2", а саме, встановлено з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України карантин, що позбавило позивача і його представників можливості прийняти участь та надати документи відповідачу, які б підтверджували відсутність порушення ст. 24 КЗпП України.

Також суд враховує позицію Верховного Суд у постанові від 21.08.2020 по справі № 822/1037/18, відповідно до якої Верховний Суд дійшов висновку: "що відомості, викладені в акті перевірки, підлягають перевірці та оцінці на підставі наявних доказів під час розгляду справи управлінням Держпраці у Хмельницькій області. Це свідчить, що викладені в акті перевірки відомості не є беззаперечним доказом вини особи у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягають перевірці.

Тому доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи повинні були беззаперечно як доказ того, що позивачем порушено законодавство про працю, приймати до уваги лише висновки актів фактичної та документальної перевірки ГУ ДФС у Хмельницькій області, є помилковими, а доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм абзацу п`ятого пункту 2 Порядку № 509 є безпідставними.".

Таким чином, розглядаючи справу про накладення штрафу ГУ Держпраці, у даному випадку, мало дослідити усі наявні матеріали перевірки та встановлені обставини справи, і керуватися при винесені рішення (постанови) не тільки Актом перевірки.

Враховуючи позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах та відсутність можливості позивача надати відповідні документи на час розгляду ГУ Держпраці справи про накладення штрафу, суд вважає за необхідне дослідити та оцінити відомості, викладені в Акті перевірки.

Так, в Акті перевірки зазначено:

1. "Станом на момент проведення перевірки 15.01.2020 на об`єкті за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 55, офіс 27 окрім директора ТОВ "Компанія "Час друку" ОСОБА_7 знаходилось 5 працівників, які фактично виконували трудову функцію.";

2. "...перевіркою не встановлено будь-яких суб`єктів господарської діяльності окрім ТОВ "Компанія "Час друку", які станом на момент проведення перевірки фактично здійснювали діяльність за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 55, офіс 27.";

3. "Перевіркою не встановлено ознак здійснення іншими суб`єктами господарювання окрім ТОВ "Компанія "Час друку" господарської діяльності за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 55, офіс 27, при тому що в ході проведення перевірки встановлено факт перебування на своїх робочих місцях п`яти працівників ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) на виконання ними трудової функції. Будь-якої інформації або документів щодо правомірності (тобто законних підстав) перебування вказаних вище осіб та виконання ними трудової функції за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 55, офіс 27 ані від самих осіб ані від ТОВ "Компанія "Час друку" (в особі директора ОСОБА_7 ) ані з інших джерел не надходило.".

Разом з тим, суд наголошує, що в матеріалах справи та матеріалах перевірки наявні бланки опитування найманих працівників щодо оформлення трудових відносин та оплати праці в рамках проведення фактичної перевірки на ім`я ОСОБА_3 (датована 14.01.2020), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від 15.01.2020, відповідно до яких названі особи вказали, що не перебувають ні в яких правовідносинах з ТОВ "Компанія "Час друку".

Присутні у судовому засіданні 10.09.2020 свідки ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 надали показання, в яких підтвердили відсутність трудових чи інших правовідносин із ТОВ "Компанія "Час друку".

Крім того, матеріалами справи підтверджено у період проведення ГУ ДПС в м. Києві перевірки наявність трудових відносин між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Колаж Плюс" (далі - ТОВ "Колаж Плюс"), що підтверджується такими документами:

- наказом ТОВ "Колаж Плюс" по особовому складу від 01.12.2019;

- заявами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 01.12.2019, 02.12.2019;

- наказами (розпорядженнями) ТОВ "Колаж Плюс" від 01.12.2019 № КП-00000001-0000000004, № КП-00000001-0000000006, № КП-00000001-0000000002, № КП-00000001-0000000005, № КП-00000001-0000000007;

- звітами ТОВ "Колаж Плюс" про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 14.01.2020 за грудень 2019 року, від 29.02.2020 за січень 2020 року;

- індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Також, позивачем надано суду копію договору оренди приміщення від 01.12.2019 № б/н, укладеного між ТОВ "Колаж Плюс" (орендар) та ОСОБА_10 (орендодавець).

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладені вище обставини, наявні в матеріалах справи докази та покази свідків, суд дійшов висновку, що спірна постанова ГУ Держпраці винесена без дослідження та оцінки матеріалів перевірки, проведеної ГУ ДПС у м. Києві, і пояснень працівників, що призвело до порушення прав позивача, а тому вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Київській області № ТД/ФС-97 від 29.04.2020 про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Час друку" підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Проте, доказів які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не надано.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд виходить з такого.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Разом із тим, чинне адміністративне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 по справі № 821/227/17.

10.09.2020 представником позивача до суду наданий розрахунок судових витрат, а саме:

поштові послуги 15.06.2020 - 70,00 грн. - адвокатські запити;

поштові послуги пересилання документів цінним листом 05.09.2020 - 89,20 грн.

судовий збір - 10 626,75 грн.;

витрати на правничу допомогу - 10 000,00 грн.;

Всього: 20 785,95 грн.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат надано:

- заяву на переказ готівки № 29 від 02.06.2020 на суму 10 626,80 грн.;

- квитанції про оплату поштової кореспонденції від 15.06.2020 та від 05.09.2020;

- договір про надання правничої допомоги від 28.05.2020, укладений між ТОВ "Компанія "Час друку" та адвокатом Шестаковим Анатолієм Володимировичем;

- звіт виконаних робіт згідно договору про надання правових послуг адвоката від 10.09.2020, відповідно до якого позивачу було надано такі правові послуги: попередня консультація щодо характеру правовідносин, складання позовної заяви, заяви про виклик свідків, заяви про поновлення строків, заяви про залучення третьої особи - вартість 4 000,00 грн.; складання заяви про забезпечення позову - вартість 2 000,00 грн.; представництво інтересів у суді - вартість 1 000,00 грн.; підготовка до справи, свідки, дебати - вартість 2 000,00 грн.; представництво інтересів у суді - 2 000,00 грн.;

- копії квитанцій про оплату адвокатських послуг від 10.09.2020, 09.08.2020, 13.08.2020, 26.05.2020.

Надаючи оцінку наданим позивачем документам, на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Як зазначалося вище, із Звіту виконаних робіт, підписаного в односторонньому порядку адвокатом, убачається, що позивачу були надані правові послуги, а саме:

1) попередня консультація щодо характеру правовідносин, складання позовної заяви, заяви про виклик свідків, заяви про поновлення строків, заяви про залучення третьої особи - вартість 1 години - 500 грн., кількість витраченого часу - 8 годин, всього 4 000,00 грн.;

2) складання заяви про забезпечення позову - вартість 1 години - 500 грн., кількість витраченого часу - 4 години, всього 2 000,00 грн.;

3) представництво інтересів у суді - вартість 1 години - 500 грн., кількість витраченого часу - 2 години, всього 1 000,00 грн.;

4) підготовка до справи, свідки, дебати - вартість 1 години - 500 грн., кількість витраченого часу - 4 години, всього - 2 000,00 грн.;

5) представництво інтересів у суді - вартість 1 години - 500 грн., кількість витраченого часу - 2 години, всього 1 000,00 грн.

Водночас, за п. 4.2. договору при визначенні розміру гонорару враховується, зокрема, обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення.

Отже, відповідні положення договору співмірні з нормативними приписами п. 1 ч. 3, п. 3 ч. 5 ст. 134 КАС України в частині того, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Так варто примітити, що до суду не надано доказів складеного між сторонами акту приймання-передачі робіт (наданих послуг), необхідність складання якого в підтвердження виконаних робіт кореспондує до викладених в договорі положень про боєм виконуваних доручень.

Також суд зауважує, що як слідує з положень ст.ст. 134, 139 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, а розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на наведене, враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, самостійним вибором позивачем конкретного адвоката, який надаватиме йому юридичні послуги та представлятиме його інтереси в суді, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, враховуючи, що суду не представлено складеного між сторонами акту приймання-передачі робіт (наданих послуг), тобто не надано належних доказів виконання робіт, перелік яких визначено у звіті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача судових витрат за послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним виключно судовий збір у розмірі 10 626, 75 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Час друку" задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області № ТД/ФС-97 від 29.04.2020 про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Час друку".

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Час друку" (адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 2/37, к. 4, ідентифікаційний код - 43159405), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Київській області (адреса: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, ідентифікаційний код - 39794214) понесені ТОВ "Компанія "Час друку" витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 626 (десять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 75 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко