Рішення

від 30.11.2020 по справі 640/20182/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/20182/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопорт" доКиївської митниці Держмитслужби провизнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біопорт" (адреса: 02098, м. Київ, просп. Тичини, буд. 4, ідентифікаційний код 40410535) (далі - позивач або ТОВ "Біопорт") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби (адреса: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А, ідентифікаційний код 43337359) (надалі - відповідач або Київська митниця), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 10.06.2020 № UA100290/2020/000010/1.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно скориговано митну вартість із застосуванням резервного методу у зв`язку з наданням декларантом документів до митного оформлення з розбіжностями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито спрощене провадження в адміністративній справі № 640/20182/20 у порядку письмового провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

У відзиві відповідач просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з дотриманням норм митного законодавства України, враховуючи сумніви митного органу відносно митної вартості товарів.

У відповіді на відзив позивач наголошує, що перелік документів до поставки товару спростовується п. 4.1. специфікації № 5 до контракту поставки № 170913/01 від 13.09.2017; відповідно до висновків Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладених в постанові від 13.09.2019 по справі № 820/859/17: "Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований безпосередньо конкретному покупцю. Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товар, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які іншу положення, що стосується умов продажу товарів."; за умовами контракту поставки обов`язок зі страхування вантажу було покладено на продавця товару; додаткові документи подаються декларантом на вимогу контролюючого органу за їх наявності, а не подання таких документів не є підставою для коригування митної вартості.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

13.09.2017 між компанією NEO Technology Ltd (Продавець) та ТОВ "Біопорт" (Покупець) укладено контракт поставки № 170913/01 (далі - Контракт) відповідно до умов якого, враховуючи додаткові угоди № 1, № 2 та № 3 від 13.09.2017, Продавець продає, а Покупець купує косметичну продукцію (далі - Товар) відповідно до специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Контракту, виробництва ХЮНДАЙ ІБТ та/або його дочірніх підприємств (п. 1.1. Контракту).

Відповідно до п. 3.2. Контракту, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 13.09.2017, умови оплати: 100% партії поставленого товару згідно до Специфікації повинні бути оплачені протягом 1095 календарних днів після поставки Товару.

Комісійні та банківські витрати, що проводяться в країні Продавця, здійснюються Продавцем, комісійні та банківські витрати, що проводяться в країні Покупця та країнах транзиту, здійснюються Покупцем (п. 3.3. Контракту).

Умови поставки кожної партії Товару, терміни поставки, місце поставки, місце відвантаження, перелік необхідних документів, а також інші деталі поставки визначаються у відповідній Специфікації (п. 4.1. Контракту).

Згідно з п. 5.1. Контракту, умови страхування Товару визначаються у відповідній Специфікації.

Продавець надає всі документи, необхідні для експорту Товару, а також дотримання умов поставки, відповідно до умов поставки кожної конкретної партії Товару (п. 8.1. Контракту).

Відповідно до Специфікації № 5 від 12.05.2020 до Контракту (далі - Специфікація) визначено предмет специфікації (найменування, перелік, кількість, ціна) - Товар (п. 1.1. Специфікації).

Загальна вартість Товару, що поставляється згідно даної Специфікації, становить 15 805,00 доларів США (п. 2.1. Специфікації).

Товар поставляється на умовах СІР Київ, Україна згідно ІНКОТЕРМС 2010 (п. 3.1. Специфікації).

Пунктом 4 Специфікації визначено, що Продавець надає разом з Товаром наступні документи:

- Комерційний інвойс (3 оригінали);

- Сертифікат походження, виданий продавцем або Виробником Товару (1 оригінал);

- Пакувальний лист (1 оригінал);

- Авіанакладна (1 оригінал);

- експортна декларація (1 копія).

Для проведення митного оформлення Товару декларантом ТОВ "АБОРДАЖ ЛОГІСТИКС" до відділу митного оформлення № 5 митного поста "Аеропорт Бориспіль" Київської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію форми МД-2 серії ІМ 40 АА № UA100290/2020/315543 (надалі - митна декларація) від 03.06.2020, відповідно до якої задекларовано митну вартість товару на підставі основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів, позивачем подано до відповідача пакет документів:

- митну декларацію форми 2-МД UA100290/2020/315543;

- контракт поставки № 170913/01 від 13.09.2017, укладений між NEO Technology Ltd та ТОВ "Біопорт";

- специфікацію № 5 до контракту поставки № 170913/01 від 13.09.2017;

- інвойс № 11257-2020 від 18.05.2020;

- інформаційний лист (прайс-лист) продавця від 01.06.2020.

24.05.2016 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100000012/2016/000044/2, яким митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу у визначенні митної вартості.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що декларантом до митного оформлення надано документи з розбіжностями, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:

- відповідно п. 6.2. контракту поставки від 13.09.2017 № 170913/01 обумовлено, що до переліку необхідних документів, які можуть змінюватися до кожної поставки, зазначаються у відповідних специфікаціях. Враховуючи надану до митного оформлення специфікацію № 5 від 12.05.2020 та наданий договір інформація про необхідні документи не зазначена;

- прайс-лист наданий до митного оформлення від 01.06.2020 не містить умови поставки згідно ІНКОТЕРМС;

- відповідно до специфікації від 12.05.2020 № 5, товар поставляється на умовах поставки СІР згідно ІНКОТЕРМС, що передбачає здійснення страхування вантажу. Митному органу не надані страхові документи відповідно до п. 5.1. контракту поставки.

У зв`язку з викладеним відповідачем запропоновано позивачу, у відповідності до вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 53, ст. 57 Митного кодексу України, надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити для ідентифікації ввезеного товару;

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На запит Київської митниці, позивачем направлено засобами електронного зв`язку лист, а також копія страхового полісу постачальника. Щодо надання інших документів позивач зазначив: "відповідно до пункту 3.2 контракту умови оплати - 60 банківських днів з моменту поставки, відповідно на момент митного оформлення у нас, як у покупця, не наступили обов`язки по оплаті товару. Інші документи на момент митного оформлення відсутні, оскільки товар ми ще не отримали.".

Також позивачем були наданні копії митних декларацій, оформлені митницею в минулих періодах (ІМ 40 АА № UA125060/2019/152052, ІМ 40 ДЕ № UA125100/2017/329938, ІМ 40 АА № UA125100/2018/327907, ІМ 40 ДЕ № UA125100/2018/305245.

Враховуючи викладене відповідачем була скоригована митна вартість із застосуванням резервного методу з урахуванням вимог ст. 64 Митного кодексу України та ґрунтувалась на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: митне оформлення за митною декларацією від 09.04.2020 № UA100290/2020/310927, а також було винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 10.06.2020 № UA100290/2020/000010/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100290/2020/00128.

11.06.2020 позивачем подано митну декларацію № UA100290/2020/316448, в якій враховано скориговану митну вартість товарів. Відповідачем випущено товар у вільний обіг шляхом надання гарантій, відповідно до вимог пункту 7 статті 55 Митного кодексу України.

Позивач вважаючи, що відповідачем необґрунтовано використано резервний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались через митний кордон України, а рішення прийняте ним протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 52 Митного кодексу України (надалі - МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено у частині 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частинами другою та третьою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною 2 статті 53 МК України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 6 статті 53 МК України).

Як встановлено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 2, 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 у справі № 21-591а15 (814/283/14).

Як зазначалося вище, згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів від 10.06.2020 підставою для вимоги відповідачем у позивача додаткових документів зазначено те, що декларантом до митного оформлення надано документи з розбіжностями, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:

- відповідно п. 6.2. контракту поставки від 13.09.2017№ 170913/01 обумовлено, що до переліку необхідних документів, які можуть змінюватися до кожної поставки, зазначаються у відповідних специфікаціях. Враховуючи надану до митного оформлення специфікацію № 5 від 12.05.2020 та наданий договір інформація про необхідні документи не зазначена;

- прайс-лист наданий до митного оформлення від 01.06.2020 не містить умови поставки згідно ІНКОТЕРМС;

- відповідно до специфікації від 12.05.2020 № 5, товар поставляється на умовах поставки СІР згідно ІНКОТЕРМС, що передбачає здійснення страхування вантажу. Митному органу не надані страхові документи відповідно до п. 5.1. контракту поставки.

Судом встановлено, та не заперечується позивачем і відповідачем, що п. 4 Специфікації до контракт поставки № 170913/01 визначено, що Продавець надає разом з Товаром наступні документи:

- Комерційний інвойс (3 оригінали);

- Сертифікат походження, виданий продавцем або Виробником Товару (1 оригінал);

- Пакувальний лист (1 оригінал);

- Авіанакладна (1 оригінал);

- експортна декларація (1 копія).

Таким чином, у вказаній специфікації були зазначені документи, які надаються разом із товаром та були надані до митного оформлення.

При оцінці доводів відповідача про те, що прайс-лист наданий до митного оформлення від 01.06.2020 не містить умови поставки згідно ІНКОТЕРМС, суд враховує таке.

Відповідно до висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 13.09.2019 по справі № 820/859/17: "Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований безпосередньо конкретному покупцю.

Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Враховуючи те, що прайс-листи містять посилання на договір поставки від 02 вересня 2016 року № АВ 2916 року, укладений між ПП АЗЧ-Постач і CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD, та вказівку на те, що інформація надається щодо запитуваних товарів, а інформація, що міститься в прайс-листах відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, колегія суддів вважає таким, що не викликає сумнівів той факт, що цінова пропозиція поширюється на країну, в якій здійснює свою господарську діяльність позивач, а ціни є актуальними на час здійснення замовлення щодо поставки партії оцінюваного товару."

Оскільки, у даному випадку, у прайс-листі від 01.07.2020 містить посилання на контракт поставки від 13.09.2017 № 170913/01 та вказівку на те, що інформація надається щодо запитуваних товарів, а інформація, що міститься в прайс-листах відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, суд вважає, що ціни на Товар, що експортувався, були актуальними на час здійснення замовлення щодо поставки партії оцінюваного Товару.

Крім того суд зауважує, що оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, то посилання Київської митниці на відсутність у прайс-листі, наданого позивачем до митного оформлення, умови поставки згідно ІНКОТЕРМС, судом до уваги не приймаються.

Щодо ненадання митному органу страхових документів відповідно до п. 5.1. контракту поставки від 13.09.2017 № 170913/01 суд зазначає таке.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIР ("фрахт/перевезення та страхування оплачено до ...") означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товар до названого місця призначення. За умовами терміна CIP на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Таким чином, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

Судом досліджено наданий позивачем страховий поліс № 09 520PYAS0010063 від 25.05.2020, в якому зазначено, що застрахованою стороною є NEO Technology Ltd, яка згідно з Контрактом є Продавцем. Страхова сума - 17 385 доларів США та 50 центів, що складає 110% вартості вантажу (як це передбачено правилами терміну СІР правил Інкотермс 2010).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вартість страхування уже включена у вартість товару, яка виставлена продавцем-нерезидентом згідно з інвойсом від 18.05.2020 № 11257-2020.

Суд наголошує, що норма пункту 8 частини 2 статті 53 МК України підлягає застосуванню у разі не включення постачальником вартості страхування до вартості товару. В такому випадку вартість страхування визначається постачальником окремо від вартості товару та включається до загальної митної вартості декларантом.

Судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що вартість страхування не включена до вартості товару.

Відтак, витребування відповідачем додаткових документів на підставі пункту 8 частини 2 статті 53 МК України за умови, що страхування товару здійснювалось за рахунок продавця товару, є безпідставними.

Суд, дослідивши документи, надані позивачем до митного оформлення, зазначає, що зі змісту вказаних документів чітко вбачається числове визначення вартості товару, що була заявлена позивачем, а саме 15 805 доларів США.

Судом встановлено відсутність у зазначених документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявних ознак підробки або які б містили не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості Товару, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за цей Товар.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач під час винесення рішення про корегування митної вартості товарів від 10.06.2020 № UA100290/2020/000010/1 та винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, отже такі рішення підлягають скасуванню.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, судовий збір у сумі 5 705,83 грн. підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопорт" - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 10.06.2020 № UA100290/2020/000010/1.

3. Стягнути з на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопорт" (адреса: 02098, м. Київ, просп. Тичини, буд. 4, ідентифікаційний код 40410535) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (адреса: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А, ідентифікаційний код 43337359) понесені ТОВ "Біопорт" витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 705 (п`ять тисяч сімсот п`ять) грн. 83 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко