Рішення

від 02.12.2020 по справі 640/11775/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 року м. Київ № 640/11775/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "А-С-М" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне підприємство А-С-М (далі - позивач та/або ПП А-С-М ) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДПС у м. Києві/контролюючий орган) та просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми Ю від 06.06.2019 року №271756-17, винесену Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про опис майна у податкову заставу №271756-17 від 06.06.2019 року, винесене Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у нього відсутній податковий борг в сумі 383 772, 91 грн., а також ним оскаржується в судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 17.08.2017 року №65126151401, з огляду на що відсутні узгоджені грошові зобов`язання і, як наслідок, відсутні підстави для прийняття контролюючим органом спірної вимоги та оскаржуваного рішення.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зокрема, контролюючий орган вказує, що Приватне підприємство А-С-М не оскаржувало ані в адміністративному, ані в судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 05.03.2019 року №0191291213.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де останній вказує, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження направлення ПП А-С-М податкових повідомлень-рішень на суму 383 722, 91 грн. Також, позивач акцентував увагу суду на тому, що ним не отримувався акт №3808/26-15-12-13-20 від 11.02.2019 року, а тому він не мав змоги оскаржити податкове повідомлення-рішення від 05.03.2019 року №0191291213.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано та скеровано на адресу Приватного підприємства А-С-М податкову вимогу форми Ю від 06.06.2019 року №271756-17, якою повідомляється про наявність у позивача станом на 05.06.2019 рік податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 383772,91 грн., яка складається із основного платежу у розмірі 284220,18 грн., штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 50897,00 грн. та пені у розмірі 48655,73 грн. (далі - оскаржувана та/або спірна вимога).

Також відповідачем прийнято рішення №271756-17 від 06.06.2019 року про опис майна Приватного підприємства А-С-М у податкову заставу (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, а податкова вимога - податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (пп. 14.1.153 п. 14 ст. 14 ПК України).

Положеннями пункту 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

В розрізі положень пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК України).

Згідно із пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що податкова вимога надсилається платнику податку у разі наявності у нього податкового боргу, яким, в свою чергу, є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як вже було зазначено судом вище, позивач стверджує, що не має податкового боргу в сумі 383 772, 91 грн., а також проте, що ним оскаржується в судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 17.08.2017 року №65126151401.

Ухвалою суду від 17.09.2020 року витребувано від позивача належні та достатні докази щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 17.08.2017 року №65126151401. Вказана ухвала скерована ПП А-С-М , однак поштовий конверт повернувся до суду із відміткою пошти за закінченням терміну зберігання .

Між тим, судом самостійно встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 17.08.2017 року №65126151401 було предметом оскарження в межах адміністративної справи №826/14035/17.

Так, судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві у період з 25 липня 2017 року по 31 липня 2017 року на підставі наказу від 20 липня 2017 року №6827 та направлення від 25 липня 2017 року №771/26-15-14-01-03, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Юнівест-Інвест за листопад 2016 року, за результатами якої 04 серпня 2017 року складено акт №324/26-15-14-01-03/35507915 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновком акту перевірки позивачем порушено пункт 44.1 статті 44, пункти 198.3, 198.6 статті 198, пункт 201.1 статті 201 ПК України, у зв`язку з чим занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за листопад 2016 року у розмірі 82 972,00 грн.

На підставі акту перевірки 17 серпня 2017 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 82 972,00 грн. за податковим зобов`язанням та у розмірі 20 743,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2017 року №65126151401 залишено без змін, а скарга ПП А-С-М - без задоволення.

Зазначене встановлено в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 року у справі №826/14035/17.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 року у справі №826/14035/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 року, в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства А-С-М про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2017 року №65126151401 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18.06.2020 року у справі №826/14035/17 касаційну скаргу Приватного підприємства А-С-М залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 року у справі №826/14035/17 залишено без змін.

Також судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.03.2019 року №0191291213, яким до позивача застосовано штраф за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 64 184, 45 грн.

Станом на час вирішення спору по суті вістуні відомості щодо оскарження такого податкового повідомлення-рішення.

Факт отримання податкового повідомлення-рішення від 05.03.2019 року №0191291213 ПП А-С-М 13.03.2019 року підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи наведене станом на час вирішення спору по суті та відповідно прийняття контролюючим органом податкової вимоги, податкове повідомлення-рішення від 05.03.2019 року №0191291213 є узгодженим.

Між тим, досліджуючи зворотній бік облікової картки платника податку судом встановлено, що позивач станом на 31.12.2018 рік мав податковий борг у розмірі 160968,84 грн.

Надалі, 28.02.2019 року у ПП А-С-М наявна переплата у розмірі 278914, 16 грн., вже 01.03.2019 року позивачу збільшено недоїмку за податковою декларацією з податку на додану вартість у розмірі 160968, 84 грн.

Також судом самостійно встановлено, що податковий борг також складається із податкового повідомлення-рішення від 05.03.2019 року №0191291213, пені нарахованої у зв`язку із не сплатою штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням від 05.03.2019 року №0191291213, штрафних санкцій, податкових декларацій з податку на додану вартість.

В той же час, судом встановлено, що станом на 23.05.2019 року сума боргу у ПП А-С-М становила 12968,18 грн.

Водночас, 27.05.2019 року позивачу здійснено донараховання основного платежу за актом перевірки (поточний рік) за податковим повідомленням-рішенням (форми Р) від 15.05.2019 року №06482615140105 у розмірі 101794 грн. та штрафні санкції у розмірі 50897 грн. і пені у розмірі 48643, 59 грн.

Станом на 27.05.2019 року податковий борг становив 214302,77 грн.

30.05.2019 року позивачу збільшено недоїмку по податковій декларації з податку на додану вартість від 17.05.2019 року №9103055963 у розмірі 189458 грн., а 31.05.2019 року позивачем сплачено 20000 грн. та 31.05.2019 погашено недоїмку по податковій декларації з податку на додану вартість від 17.05.2019 року №9103055963 у розмірі 12968,13 грн.

Станом на 31.05.2019 року податковий борг становив 390792,59 грн.

31.05.2019 відповідачем застосовано штрафну санкцію статті 126 ПК України за податковою декларацією від 18.04.2019 року №9077352698 у розмірі 2593,64 грн.

Платіжним дорученням від 31.05.2019 року позивачем сплачено кошти у розмірі 7031,82 грн.

31.05.2019 року контролюючим органом нараховано пеню у розмірі 12,14 грн. та штрафну санкцію у розмірі 703,18 грн. на податкове повідомлення-рішення форми Р від 15.05.2019 року №06482615140105.

Станом на 31.05.2019 року у ПП А-С-М в обліковій картці обліковувався податковий борг у розмірі 383772,91 грн.

Аналізуючи облікову карту платника податку - позивача, з урахування матеріалів справи, суд вважає, що відповідачем не підтверджено наявність у ПП А-С-М боргу на загальну суму 383772,91 грн. мотивуючи це наступним.

Так, в матеріалах адміністративної справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження обставин узгодження грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням від 17.05.2019 року №9103055963. Дане податкове повідомлення-рішення не надано контролюючим органом і до суду.

За таких обставин, суд вважає відсутніми належні та достатні докази на підтвердження виникнення у ПП А-С-М податкового боргу у розмірі 202 049,91 грн. (сума податкового повідомлення-рішення, пеня та штрафні санкції застосовані до нього).

Варто також відмітити, що ухвалою суду від 17.09.2020 року було витребувано від відповідача належним чипном засвідчену копію детального математичного розрахунку податкового боргу, вказаного у податковій вимозі форми Ю від 06.06.2019 року №271756-17 із доказами його узгодження (податкові повідомлення-рішення, докази їх направлення, податкові декларації, акти перевірки тощо).

Зазначена ухвала суду отримана представником відповідача - ГУ ДПС у м. Києві Кучерявим О.В. нарочно в приміщенні суду 02.10.2020 року.

При цьому, під час вирішення спору по суті ухвала суду від 17.09.2020 року відповідачем не виконана.

В той же час, за наслідком дослідження матеріалів справи, на думку суду, податковий борг позивача у розмірі 181723 є підтвердженим.

Підсумовуючи вищевикладене суд вважає за необхідне скасувати спірну вимогу в частині визначення у позивача станом на 05.06.2019 року податкового боргу у розмірі 202 049,91 грн.

В іншій частині оскаржувану вимогу суд вважає правомірною.

Що ж стосується вимог ПП А-С-М щодо оскарження рішення про опис майна в податкову заставу суд вкаже наступне.

Згідно із підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Положеннями пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приймаючи до уваги те, що судом встановлена наявність у позивача податкового боргу суд приходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення про опис майна в податкову заставу.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення частково, то судові витрати понесені позивачем підлягають стягненню на його користь пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача становить - 3 030, 75 грн. (202049,91 (сума задоволений майнових вимог) х 5756,6 (сума сплаченого судового збору за майнові вимоги) / 383772,91 (загальна сума майнових вимог)).

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства А-С-М (03115, м. Київ, проспект Перемоги, б. 119-121, код ЄДРПОУ 35507915) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправним та скасування податкової вимоги та рішення задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми Ю від 06.06.2019 року №271756-17, винесену Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві в частині суми податкового станом на 05.06.2019 року в розмірі 202049 (дві дві тисячі сорок дев`ять) грн. 91 коп.

3. В іншій частині податкову вимогу форми Ю від 06.06.2019 року №271756-17, винесену Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без змін.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Приватного підприємства А-С-М (03115, м. Київ, проспект Перемоги, б. 119-121, код ЄДРПОУ 35507915) сплачений ним судовий збір у розмірі 3030 (три тисячі триста) грн. 75 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева