Постанова

від 09.04.2021 по справі 640/11775/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11775/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Вінокурової І.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства А-С-М до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство А-С-М (надалі - ПП А-С-М ) звернулось до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправною (незаконною) та скасувати податкову вимогу форми Ю від 06 червня 2019 року №271756-17 Головного управління ДФС у місті Києві;

- визнати протиправним (незаконним) та скасувати Рішення про опис майна у податкову заставу №271756-17 від 06 червня 2019 року, винесене уповноваженою особою Головного управління ДФС у місті Києві.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що підприємство не має податкового боргу на суму 383 772,91 грн., а лише оскаржує в судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 17.08.2017 року №6512651401 на загальну суму 103 715,00 грн., з огляду на що відсутні узгоджені грошові зобов`язання і, як наслідок, відсутні підстави для прийняття контролюючим органом спірної вимоги та оскаржуваного рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу форми Ю від 06.06.2019 року №271756-17, винесену Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві в частині суми податкового боргу станом на 05.06.2019 року в розмірі 202 049, 91 грн.

В іншій частині податкову вимогу форми Ю від 06.06.2019 року №271756-17, винесену Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві залишено без змін.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, посилаючись неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт зазначає, що станом на час вирішення спору по суті та прийняття контролюючим органом спірної податкової вимоги, податкове повідомлення-рішення від 05.03.2019 року №0191291213 є узгодженим.

Поруч з цим, апелянт стверджує, що станом на 31.05.2019 року у позивача в обліковій картці обліковувався податковий борг у розмірі 383 773,91 грн., який виник на підставі донарахування основного платежу за актом перевірки (поточний рік) (податкове повідомлення-рішення (форма 'Р') №06482615140105 від 15.05.2019); донарахування штрафних санкцій за актом перевірки (поточний рік) (податкове повідомлення-рішення (форма 'Р') №06482615140105 від 15.05.2019); нарахування пені (п.п.129.1.2 ст.129 ПКУ) (податкове повідомлення-рішення (форма 'Р') №06482615140105 з 15.05.2019 на Акт про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №250/26-15-14-01-05/35507915 від 19.04.2019): нарахування ПДВ по декларації (податкова декларація з податку на додану вартість №9103055963 від 17.05.2019 термін сплати 30.05.2019); нарахування пені (ст.129 ПКУ з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)) з 28.05.2019 на податкове повідомлення-рішення (форма 'Р') №06482615140105 від 15.05.2019).

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано та скеровано на адресу Приватного підприємства А-С-М податкову вимогу форми Ю від 06.06.2019 року №271756-17, якою повідомляється про наявність у позивача станом на 05.06.2019 рік податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 383 772,91 грн., яка складається із основного платежу у розмірі 284 220,18 грн., штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 50 897,00 грн. та пені у розмірі 48 655,73 грн.

Крім того, 06.06.2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення №271756-17 про опис майна Приватного підприємства А-С-М у податкову заставу .

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За приписами пунктів 59.1, 59.3 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 ПК України).

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, податкова вимога надсилається платнику податку у разі наявності у нього податкового боргу, яким, в свою чергу, є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно підпунктів 89.1.1, 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

У справі, що розглядається, позивач вважає, що суми грошового зобов`язання є неузгодженими.

Згідно приписів пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Абзацом 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таким чином, документ вважається належним чином врученим, якщо він надісланий за місцезнаходженням платника, якому такий адресований або вручений повноважній особі такого. Крім того, документи, направлені рекомендованим листом з повідомленням за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків, але не отримані ним не з вини податкового органу, вважаються належним чином врученими.

В даному випадку, відповідачем було надано суду першої інстанції докази отримання позивачем податкового повідомлення-рішення №0191291213 від 05.03.2019 року про накладення штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 60 184,45 грн. При цьому, доказів оскарження такого податкового повідомлення-рішення матеріали справи не містять.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на підставі акту перевірки 17.08.2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №65126151401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 82 972,00 грн. за податковим зобов`язанням та у розмірі 20 743,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2017 року №65126151401 залишено без змін, а скарга ПП А-С-М - без задоволення.

За результатами судового оскарження, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 року у справі №826/14035/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 року, у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства А-С-М про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2017 року №65126151401 відмовлено.

За встановлених судом першої інстанції обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про узгодженість частини грошових зобов`язань.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про відсутність у ПП А-С-М податкового боргу у розмірі 202 049,91 грн., з огляду на відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження виникнення такого.

В апеляційній скарзі, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві зазначає, що податковий борг ПП А-С-М у розмірі 383 773,91 грн. виник на підставі донарахування основного платежу за актом перевірки (поточний рік) (податкове повідомлення-рішення (форма 'Р') №06482615140105 від 15.05.2019); донарахування штрафних санкцій за актом перевірки (поточний рік) (податкове повідомлення-рішення (форма 'Р') №06482615140105 від 15.05.2019); нарахування пені (п.п.129.1.2 ст.129 ПКУ) (податкове повідомлення-рішення (форма 'Р') №06482615140105 з 15.05.2019 на Акт про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №250/26-15-14-01-05/35507915 від 19.04.2019): нарахування ПДВ по декларації (податкова декларація з податку на додану вартість №9103055963 від 17.05.2019 термін сплати 30.05.2019); нарахування пені (ст.129 ПКУ з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)) з 28.05.2019 на податкове повідомлення-рішення (форма 'Р') №06482615140105 від 15.05.2019).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Предметом доказування, згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Разом з цим, контролюючим органом не надано суду належні та допустимі докази на підтвердження вказаних апелянтом обставин, зокрема, апелянтом не надано суду податкове повідомлення-рішення №06482615140105 від 15.05.2019 року та податкове повідомлення-рішення по нарахуванню ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість №9103055963 від 17.05.2019 року, докази їх вручення позивачу, податкові декларації, акти перевірки тощо.

Таким чином, всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України, відповідачем не доведено наявність у позивача податкового боргу у розмірі 202 049,91 грн. та відповідно правомірність винесення спірної податкової вимоги в цій частині.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду попередньої інстанції та не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

Суддя В.П.Мельничук

Суддя О.М.Оксененко