Постанова

від 02.12.2020 по справі 420/3651/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3651/20 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Турецької І. О.,

суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НІАГАРА-ПЛЮС до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю НІАГАРА-ПЛЮС (далі - ТОВ НІАГАРА-ПЛЮС ) звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.04.2020 р.:

- за формою Р №0011010507 про збільшення податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями в сумі 205 687 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 51 422 грн;

- за формою Р №0011030507 про збільшення податку на прибуток за податковими зобов`язаннями в сумі 100 913 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 25 228 грн;

- за формою В4 №0010960507 про зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 2 500 грн.

Аргументами для задоволення позову ТОВ НІАГАРА-ПЛЮС зазначило, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту (далі - ПДВ) є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності. Отримання платником податку товарів/ послуг та списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/ послуг підтверджується податковою накладною, внаслідок чого виникає право платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Позивач стверджує, що ним виконані усі умови для віднесення сум ПДВ за придбаними товарами до податкового кредиту, а доводи ГУ ДПС в Одеській області про нереальність господарських операцій з придбання нафтопродуктів та транспортних послуг, не ґрунтуються на аналізі первинної документації, яка підтверджує рух активів товариства, використання товару в господарській діяльності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи (в письмовому провадженні) позов ТОВ НІАГАРА-ПЛЮС задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 14.04.2020 року за №№ 0011010507, 0011030507, 0010960507.

Задовольняючи позовні вимоги суд зазначив, що наявні, належним чином оформлені первинні документи, підтверджують реальність укладення між позивачем та контрагентами господарських операцій та використання отриманого від контрагенту товару (послуги) у господарській діяльності.

Доводи контролюючого органу про відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів, на думку суду першої інстанції, не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.

Оцінюючи доводи контролюючого органу про ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, суд зробив такі висновки.

Так, за результатом дослідження письмових доказів, суд зазначив, що на підтвердження реальності укладених договорів щодо придбання дизельного палива, а також щодо придбання послуг на перевезення вантажів автомобільним транспортом позивач надав, у тому числі, і товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів.

Поряд з цим, аналізуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції, дійшов висновку, що відсутність товарно-транспортних накладних, за даними господарськими операціями не є безумовною підставою ставити під сумнів їх здійснення.

За твердженням суду першої інстанції, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

До того ж, суд першої інстанції указав на принцип персональної відповідальності, що виражається в тому, що право платника податку на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на неї.

ГУ ДПС в Одеській області вважаючи, що рішення суду першої інстанції не відповідає ознакам законності та обґрунтованості, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Доводами апеляції є неможливість здійснення контрагентами позивача господарських операцій, у зв`язку з відсутністю, в останніх, матеріальних та трудових ресурсів. Як стверджує скаржник, дані обставини були встановлені ГУ ДПС в Одеській області в процесі податкової перевірки, за допомогою податкової інформації, що міститься в інформаційно-аналітичних базах ДПС.

Скаржник наполягає, що факти, встановлені податковою перевіркою, доказують, що укладені ТОВ НІАГАРА-ПЛЮС та постачальниками товарів/послуг договори не опосередковуються реальним виконання операцій, яка становить їх предмет. Фактично, на його думку, постачальником здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій, з поставки товарів/послуг на адресу ТОВ НІАГАРА-ПЛЮС .

Пункт 3 частини 1 ст. 311 КАС України надає право суду апеляційної інстанції розглядати справу в порядку письмового провадження, у випадку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Обставини справи.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ НІАГАРА-ПЛЮС є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (т.1 а.с.161-165).

За договором суборенди ТОВ Мустанг Плюс (Орендар) передав ТОВ НІАГАРА-ПЛЮС (Суборендар) в строкове платне користування частину об`єкту нерухомості, а саме майданчик під резервуарним парком №8, загальною площею 300 кв. м., що складається з ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів (далі - ППМ) в кількості 9 шт., що розташований за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Великодолинське, вул. Станційна (колишня Мізикевіча), буд 61 - Б (т.1 а.с.98-100).

Також між Приватною фірмою Мустанг (Зберігач) та ТОВ НІАГАРА-ПЛЮС (Поклажодавець) укладено договір зберігання №62 від 31.03.2017 р., згідно п. 1.1. якого, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання, протягом строку дії цього договору ППМ у кількості, що визначається у акті прийому-передачі на зберігання /або заявок на зберігання, що є невід`ємною частиною цього договору (т.1 а.с.92-94).

Є в матеріалах справи і договір комісії від 03.04.2017 р., укладений між Приватною фірмою Мустанг (Комісіонер) та ТОВ НІАГАРА-ПЛЮС (Комітент).

Відповідно до п.п.1.1. даного договору, Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента укладати в інтересах останнього, від свого імені угоди з продажу ППМ та газу та здійснювати його реалізацію через мережу АЗС (а.с.95-96).

ГУ ДПС в Одеській області провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ НІАГАРА-ПЛЮС з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.10.2016 р. по 30.09.2020 р.

За результатами проведення перевірочного заходу податковий орган склав акт №000068/15-32-05-068/15-32-05-06/40921682 від 14.04.2020р. (а.с.17-53).

Наведеним актом зафіксовані наступні порушення ТОВ НІАГАРА-ПЛЮС податкового законодавства:

- п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 100 913 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 89 663 грн., 2018 рік - 3 375 грн., 3 квартали 2019 року в сумі 7 875 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 2 500 грн та до заниження ПДВ за червень 2019 р. в сумі 205 687 грн.

14.04.2020 р., на підставі виявлених порушень, ГУ ДПС в Одеській області прийняла податкові повідомлення - рішення:

- за формою Р №0011010507 про збільшення податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями в сумі 205 687 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 51 422 грн;

- за формою Р №0011030507 про збільшення податку на прибуток за податковими зобов`язаннями в сумі 100 913 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 25 228 грн;

- за формою В4 №0010960507 про зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 2 500 грн.

Підставою для висновків про порушення ТОВ НІАГАРА-ПЛЮС , наведеного вище податкового законодавства, стали господарські взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ АВ-Нафтогаз та ПП Другий автобусний парк 15122 .

Так, під час проведення податкової перевірки було встановлено, що 29.09.2017 р. між ТОВ НІАГАРА-ПЛЮС та ТОВ АВ-Нафтогаз був укладений договір купівлі - продажу нафтопродуктів №_29/09/2017.

Досліджуючи обставини виконання даного договору, посадові особи контролюючого органу, проаналізувавши податкову інформацію, яка була зібрана в ході перевірки, згідно інформаційних баз ДПС, дійшли висновку про неможливість здійснення зазначеним постачальником такого виду господарської діяльності, позаяк, у останнього, відсутні трудові ресурси.

До того ж, підставою для висновків про відсутність правових наслідків від виконання даного договору, послугувало відсутність товарно-транспортних накладних, що підтверджують перевезення отриманого вантажу.

Досліджуючи виконання договору №01/10/18, укладеного 24.10.2018 р. ТОВ НІАГАРА-ПЛЮС з ПП Другий автобусний парк 15122 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, податковий орган, на підставі податкової інформації, отриманої з інформаційно-аналітичної бази ДПС, дійшов висновку про відсутність у даного контрагента матеріальної бази та трудових ресурсів для виконання послуг перевезення.

До того ж, як зауважено в акті, ТОВ НІАГАРА-ПЛЮС не надало до перевірки: товарно-транспортні накладні, документи, підтверджуючі перевезення ТМЦ на всіх етапах його руху, відомості про проведені навантажувально - розвантажувальні операції, первинні та інші документи щодо обліку руху активів всередині підприємства.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції ГУ ДПС в Одеській області, з огляду на таке.

Апеляційна скарга ГУ ДПС в Одеській області інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в акті перевірки, у відзиві на позов, не містить.

Так, головними доводами апеляції є фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ АВ-Нафтогаз та ПП Другий автобусний парк 15122 , оскільки відсутні первинні документи, що підтверджують їх виконання, а поряд з цим, контрагенти позивача не мали необхідних умов для виконання, укладених договорів.

Перевіряючи обґрунтованість наведених доводів, а також висновків суду першої інстанції, колегія суддів дійшла таких висновків.

Підпункти 14.1.36 . п.14.1 Податкового кодексу України унормовують, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу .

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За нормами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІVвід 16.07.1999р. бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій. Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України №996-ХІУ, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів не поділяє позицію скаржника про те, що фактично постачальником послуг здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з поставки товарів/послуг на користь ТОВ НІАГАРА-ПЛЮС .

Даний висновок суду апеляційної інстанції спирається на наступні докази, що містяться в матеріалах справи та проаналізовані судом.

По - перше, аналізуючи господарську операцію щодо придбання позивачем у ТОВ АВ-Нафтогаз нафтопродуктів, колегія суддів встановила, що укладений між сторонами правочин, відповідає основному виду діяльності ТОВ НІАГАРА-ПЛЮС та переслідує мету отримання доходу.

За правилами пп. 14.1.231 ст. 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою у межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Податковий орган, не заперечує наявність змін у власному капіталі та зобов`язаннях ТОВ НІАГАРА-ПЛЮС , у зв`язку з наведеними господарськими операціями.

Слушно зауважити, що є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, аргументи контролюючого органу про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів.

Передусім, колегія суддів зазначає, що вони були досліджені особами, що здійснювали перевірку, що відображено в Додатку №4 до акта про результати планової документальної перевірки, в розділі Висновок щодо повноти декларування податку на прибуток, від`ємного значення об`єкта оподаткування . Так, у цьому документі вказано, що предметом дослідження, зокрема, були товарно-транспортні накладні.

В матеріалах справи також присутні товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів. Якщо провести порівняльний аналіз відомостей, викладених у видатковій накладній на отримання нафтопродуктів, товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів, актів приймання нафтопродуктів за кількістю, можна встановити таке.

Відповідно до видаткової накладної №20 від 04.11.2017 р. Постачальник ТОВ АВ-Нафтогаз , що знаходиться в м. Миколаєві передав Покупцю ТОВ НІАГАРА-ПЛЮС дизельне паливо. Того ж дня, відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів, товар завантажується у м. Миколаєві та перевозиться автопідприємством ФОП ОСОБА_1 до резервуарів для зберігання пального, що знаходяться в суборенді у позивача за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Великодолинське, вул. Станційна (колишня Мізикевіча), буд 61 - Б, де його, відповідно до акта прийнято за кількістю та оприбуткувано.

Аналогічним чином були оформлені документи, пов`язані з доставкою нафтопродуктів 10.11.2017 р., а саме: наявна видаткова накладна №23 від 10.11.2017 р., товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів від 10.11.2017 р. та акт №10-1 приймання нафтопродуктів за кількістю.

До того ж, слід додати, що на придбані нафтопродукти є сертифікат відповідності, виданий Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, серія ВГ, зареєстрований в реєстрі за № UА1.1740041636-16 та копія сертифікату якості від 15.09.2017 р.

Головним аргументом у даному спорі, на думку суду апеляційної інстанції, є те, що ТОВ АВ-Нафтогаз зареєструвало за вказаною господарською операцією податкові накладні.

Варто відзначити, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, в редакції, чинній до 31.12.2017 р., реєстрація ПН/РК в ЄРПН могла бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої ПН/РК сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 Кодексу.

Разом з тим, податковий орган, проводячи реєстрацію податкових накладних за операцією поставки нафтопродуктів ТОВ АВ-Нафтогаз не встановив будь-яких ознак ризиковості господарської операції.

Вивчаючи доводи скаржника про відсутність у ТОВ АВ-Нафтогаз людського ресурсу для виконання умов договору поставки нафтопродуктів, колегія суддів звернула увагу, що вони є неконкретними. Тобто, зазначаючи про недостатню кількість працівників на даному підприємстві, податковий орган не указує конкретну цифру працевлаштованих осіб, для того, щоб суд міг надати цьому факту правову оцінку. У матеріалах справи відсутня, належним чином завірена податкова інформація про ТОВ АВ-Нафтогаз .

В акті перевірки містяться загальні фрази, за якими не можна провести аналіз господарської діяльності ТОВ АВ-Нафтогаз .

Доводи представника ГУ ДПС в Одеській області про нереальність господарських операцій щодо придбання позивачем у ПП Другий автобусний парк 15122 послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, складаються з того, що до перевірки платником податків не були надані товарно-транспортні накладні, підтверджуючи перевезення ТМЦ на всіх етапах його руху, а також відомості про проведення навантажувально-розвантажувальних операцій.

Як випливає з матеріалів справи, водії ПП Другий автобусний парк 15122 виконували перевезення нафтопродуктів, які позивач реалізовував ТОВ Миколаївський сирзавод . Дані обставини підтверджуються товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів та актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) (т.1 а.с.107 - 129).

Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства економіки України, Міністерством транспорту та зв`язку, Міністерством палива та енергетики, Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008, №281/171/578, встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів (далі Інструкція)

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

У Додатку №3 наведеної Інструкції міститься форма №1 - ТТН (нафтопродукт), яка є обов`язковою для використання при перевезення нафтопродуктів і саме таку форму товарно-транспортної накладної використовував перевізник при перевезенні нафтопродуктів.

Варто зауважити, що товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів не містить реквізитів, що підтверджують перевезення ТМЦ на всіх етапах його руху, а також відомості про проведення навантажувально - розвантажувальних операцій.

Наведене свідчить, що зауваження податкового органу з цього приводу є необґрунтованими.

Також є необґрунтованими претензії відповідача, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що засвідчували надання транспортних послуг, не містять період, зміст, спосіб надання та одержання послуг, в якій спосіб вона надавалася, не вказано місце надання послуги, не наведено інформації, яким транспортом здійснена послуга.

Акт виконаних робіт (наданих послуг) належить до первинних документів та фіксує факт здійснення господарської операції. Форма акта виконаних робіт (наданих послуг) є стандартною.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджений судом апеляційної інстанції зміст актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) свідчить про те, що він відповідає наведеній нормі, адже містить усі наведені вище реквізити.

Колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неможливість ПП Другий автобусний парк 15122 виконати перевезення нафти за підстав відсутності матеріальних та трудових ресурсів.

Така позиція суду апеляційної інстанції пов`язана з тим, що наведені доводи ГУ ДПС в Одеській області засновані на даних інформаційної бази ДПС та в них немає конкретики та підтвердження викладених фактів.

Зокрема, указуючи на відсутність трудових ресурсів, податковий орган пише, що кількісний склад працівників складає з мінімальним фондом оплати праці на кожну особу (тобто відсутні фахівці загальновиробничого, загальногосподарського, складського, транспортного процесу та процесу, пов`язаного з реалізацією (збутом) продукції), що підтверджується податковими розрахунками за формою №1ДФ .

Проте, роблячи такий висновок, відповідач не обґрунтовує, чому підприємство, яке займається наданням транспортних послуг, повинно мати відповідних фахівців та не указує, на яких посадах працюють особи з мінімальним фондом оплати праці.

Указуючи на відсутність у підприємства основних засобів, контролюючий орган спирався на результати обробки податкової звітності та платежів, що містяться в інформаційній системі Податковий блок , тобто не проводячи податкової перевірки.

Варто зауважити, що існує усталена судова практика суду касаційної інстанції, що дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Зокрема, у постанові від 16.04.2020 р. у справі №805/5017-15а, Верховний Суд, розглядаючи подібні правовідносини зазначив, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань. Аналогічне рішення ухвалив Верховний Суд 04.06.2020 року у справі №340/422/19.

Резюмуючи викладене, колегія суддів відзначає, що сама по собі наявність податкової інформації не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, і така податкова інформація не є належним доказом у розмінні чинного процесуального законодавства. А, отже, контролюючі органи зобов`язані доводити належними та допустимими доказами факти порушення платником податків вимог чинного законодавства.

Про те, що позивач, укладаючи з ПП Другий автобусний парк 15122 договір про надання транспортних послуг, діяв з обачністю свідчить інформація про даного контрагента, яка міститься в загальному доступі в ЄДРПОУ, де вказано, що видом його діяльності є: КВЕД 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт.

Узагальнюючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, відповідно до ст. 316 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, позаяк суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи відсутність зміни або скасування судового рішення, розподіл судових витрат, здійснений судом першої інстанції, відповідно до статті 139 КАС України, не змінюється.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НІАГАРА-ПЛЮС до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Л. В. Стас

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 02.12.2020 року.