Постанова

від 30.11.2020 по справі 826/15828/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15828/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві (правонаступника Головного управління ДФС у м.Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю КСЕРОКС (Україна) ЛТД до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ГУ ДФС у м.Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2018 №0036511404 та №00365501404.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.04.2020 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ГУ ДПС у м.Києві (правонаступник ГУ ДФС у м.Києві) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що перевірка позивача була проведена у відповідності до вимог податкового законодавства, посадових осіб контролюючого органу було допущено до проведення перевірки, під час якої встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, внаслідок чого було правомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що податкові повідомлення-рішення винесені на підставі незаконно проведеної перевірки, зокрема ТОВ КСЕРОКС (УКРАЇНА) ЛТД не було повідомлене про проведення перевірки, перевірку призначено та проведено з порушенням 1095-денного строку давності, позивача не включено до плану-графіка перевірки ЄСВ, ПДФО та військового збору, висновки акта перевірки є безпідставними та у позивача відсутній обов`язок проводити коригування показників від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих періодів.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку письмового провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Апелянтом заявлено клопотання про заміну первісного відповідача ГУ ДФС у м.Києві на ГУ ДПС у м.Києві, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовано ГУ ДФС у м.Києві.

Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Наведене клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом заміни відповідача ГУ ДФС у м.Києві його правонаступником ГУ ДПС у м.Києві та після такої заміни усі дії, вчинені в адміністративному процесі до його вступу, обов`язкові для ГУ ДПС у м.Києві в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для ГУ ДФС у м.Києві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 27.04.2018 по 12.06.2018 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку позивача податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 19.06.2018 №607/26-15-14-04-03/19356320 (а.с.167-194 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем ст.1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, п.3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, п.44.1, п.44.2, п.44.3, п.44.6 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 9165402,00 грн., у тому числі за 2016 рік в сумі 3575533,00 грн., за 2017 рік в сумі 5589869,00 грн. та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 6395345,00 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 6395345,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 11.07.2018:

- №0036511404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 11456752,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 9165402,00 грн., за штрафними санкціями - 2291350,50 грн. (а.с.2 т.2);

- №0036501404, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6395345,00 грн. за 2017 рік (а.с.4 т.2).

Вважаючи проведення перевірки незаконним, а вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що перевірка позивача у межах спірних правовідносин здійснена незаконно та з порушенням норм Податкового кодексу України, при цьому незаконність дій з проведення документальної перевірки та порушення порядку її проведення є підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідком проведення такої перевірки, в той же час, акт перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право: здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу витягнутої руки , крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Положеннями статті 77 ПК України врегульовано порядок проведення документальних планових перевірок.

Так, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 43 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу. Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Позивач зазначає, що його не було включено план-графік документальних планових перевірок на 2018 рік, який був оприлюднений у визначеному законодавством порядку, натомість до плану-графіку документальних планових перевірок на 2018 рік ТОВ КСЕРОКС (Україна) ЛТД було включено внаслідок його незаконного коригування в квітні 2018 року.

Колегія суддів звертає увагу, що нормами ст.77 ПК України не передбачено коригування (оновлення) вже оприлюдненого плану-графіка, як і не передбачено можливості формування місячних, квартальних чи інших різновидів планів-графіків перевірок щодо дотримання податкового законодавства та не встановлено строки для їх оприлюднення, не закріплено право контролюючого органу на коригування (оновлення) оприлюдненого плану-графіка перевірок.

Згідно з Порядком формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.06.2015 за №751/27196, план-графік для документальних планових перевірок щодо дотримання податкового законодавства має бути річним; формування квартального плану-графіка передбачено тільки для проведення перевірок з питань державної митної справи.

Включення до затвердженого і оприлюдненого річного плану-графіка проведення перевірок в поточному році інших платників податків не відповідає нормам п.77.1 ст.77 ПК України.

Врегулювання порядку проведення податкових перевірок на рівні закону свідчить, що законодавцем це питання розуміється в контексті гарантій прав платників податків. Ці гарантії однорідні із загальними гарантіями захисту від необмеженого державного контролю.

Так, відповідно до частини першої статті 5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Саме як уточнення, виправлення помилки стосовно вже включених до оприлюдненого відповідно до пункту 77.1 статті 77 ПК України плану-графіка платників податків слід розуміти можливість оновлення річного плану-графіка у разі його коригування.

Встановлене статями 75-81 ПК України правове регулювання податкових перевірок визначає певні обов`язкові умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, дотримання яких може бути належною підставою для прийняття керівником податкового органу наказу про проведення перевірки.

Процедурні порушення при призначенні перевірки мають наслідком протиправність прийнятого керівником податкового органу наказу про проведення перевірки.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.10.2019 у справі №826/11217/18 та ухвалі від 18.08.2020 у справі №1.380.2019.003087.

Колегія суддів звертає увагу, що в оприлюдненому на офіційному веб-сайті ДФС України плані-графіку документальних планових перевірок на 2018 рік в розділі І Документальні планові перевірки платників податків - юридичних осіб за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня інформація щодо включення позивача до вказаного плану-графіку, що прямо відображено у файлі ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Натомість, позивач був включений до плану-графіку документальних планових перевірок на 2018 рік шляхом його коригування у квітні 2018 року, що також оприлюднено офіційному веб-сайті ДФС України за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та прямо відображено у файлі ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку відбулось не коригування плану-графіку документальних планових перевірок на 2018 рік шляхом зміни найменування суб`єкта господарювання, або виправлення технічних помилок, а внесено до плану-графіку нового суб`єкта господарювання, проведення планової перевірки якого не було заплановано на 2018 рік на момент оприлюднення відповідного плану-графіку у відповідності до ст.77 ПК України, тобто до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне врахувати позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 21 січня 2020 року у справі №826/17123/18, від 04 вересня 2020 року у справі № 821/1274/18 та від 11 листопада 2020 року у справі №640/2254/19, відповідно до якої незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки , якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу , а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, враховуючи, що судом встановлено факт відсутності позивача в плані-графіку документальних планових перевірок на 2018 рік, який був оприлюднений на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику у передбачений ст.77 ПК України строк, а включення його до плану-графіку відбулось внаслідок коригування відповідного плану графіку в квітні 2018 року, що здійснено з порушенням вимог законодавства, колегія суддів доходить висновку, що документальна планова виїзна перевірка позивача, за наслідками якої було складено акт від 19.06.2018 №607/26-15-14-04-03/19356320, була проведена контролюючим органом за відсутності визначених законом підстав, що має наслідком визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №821/371/17, від 27 лютого 2020 року у справі №П/811/3206/15 та від 26 березня 2020 року у справі №813/823/16, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявності підстав для їх скасування.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зокрема, в п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі Hirvisaari v. Finland , зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі Ruiz Torija v. Spain пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, а окремі порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Замінити відповідача Головне управління ДФС у м.Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м.Києві.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 30 листопада 2020 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма