Ухвала

від 30.11.2020 по справі 320/5306/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5306/20

У Х В А Л А

30 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Коротких А.Ю., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Ольга і Юрій" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору та встановлено п`ятиденний строк на усунення недоліків з моменту отримання судового рішення.

Вказану ухвалу отримано скаржником 16.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак станом на час прийняття цього судового рішення, недоліки апеляційної скарги усунуто не було, судовий збір за її подання у встановленому законом розмірі не сплачено.

Протягом встановленого судом строку, скаржник подав до суду клопотання, у якому наголосив на неправильному обрахунку судом апеляційної інстанції розміру судового збору.

Надаючи оцінку викладеним доводам скаржника, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд наголошував на тому, що з урахуванням того, що позивачем у позові було заявлено шість вимог немайнового характеру, то відповідно до статті 4 Закону України Про судовий збір , виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року, судовий збір за подання апеляційної скарги становить 18 918 грн, проте скаржником сплачено лише частину - 9459 грн.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Способи захисту, про які може просити особа, яка звертається до адміністративного суду визначені у пунктах 1-6 частини першої та частині другій статті 5 КАС.

Відповідно до частини першої статті 172 КАС в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) - пункт 23 частини першої статті 4 КАС).

Отже, процесуальний закон не обмежує право особи заявляти до адміністративного суду кілька пов`язаних між собою позовних вимог та обирати кілька способів судового захисту.

У свою чергу, Закон України Про судовий збір виокремлює ставки судового збору за подання позовів немайнового та майнового характеру (підпункт 1 пункту 3 частини другої статті 4), вказуючи про те, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, у разі зазначення у позовній заяві кількох вимог немайнового чи майнового характеру, заявник має сплатити судовий збір за кожну з таких вимог, виходячи з встановленої законом ставки збору.

При цьому, важливо звернути увагу, що норми чинного законодавства не звільняють від обов`язку сплачувати судовий збір за похідні, основні чи пов`язані вимоги та не об`єднують ці вимоги в одну для цілей визначення розміру судового збору.

Водночас, Пленум Вищого адміністративного суду України досліджуючи порядок сплати судового збору за результатами аналізу практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України Про судовий збір , у постанові від 05.02.2016 № 2 звернув увагу, що вирішуючи справу, суд повинен визначитися щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваного акта, дії чи бездіяльності та встановити правові наслідки протиправності акта. Такими наслідками згідно з вказаним положенням є скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. При цьому вимога про визнання рішення протиправним може бути окремим способом захисту порушеного права.

У зв`язку із цим, Пленум Вищого адміністративного суду України дійшов висновку про те, що перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Такий правовий висновок неодноразово використовував і Верховний Суд у своїх рішеннях.

У свою чергу, колегія судів наголошує, що наведений правовий висновок Пленуму Вищого адміністративного суду України, який застосований у подальшому і Верховним Судом, стосується не всіх вимог, які є передумовою для застосування інших способів захисту, а лише вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності як передумови для скасування відповідного рішення (як наслідок його протиправності), зобов`язання утриматися від вчинення відповідних дій (як наслідок протиправності дій), зобов`язання вчинити дії (як наслідок протиправності бездіяльності).

Наведений правовий висновок жодним чином не свідчить про те, що для цілей сплати судового збору слід вважати однією вимогою будь-які похідні та основні чи пов`язані вимоги.

Тобто, вимоги про визнання протиправним та скасування рішення (які в силу викладеного вважаються однією вимогою), які є єдиною чи однією з передумов для зобов`язання вчинити певні дії, не є однією вимогою для цілей визначення розміру судового збору.

Слід відмітити, що на відміну від протиправності рішень, дій чи бездіяльності, що є безпосередньою передумовою та чому суд має надати оцінку незалежно від того чи такі вимоги були пред`явлені у відповідному спорі про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії чи утриматися від вчинення певних дій, про що зазначалося вище Пленумом Вищого адміністративного суду України, то встановити обставини того, що скасування рішення є безпосередньою передумовою для зобов`язання вчинити дії на стадії прийняття позовної заяви не є цілком можливим, оскільки питання обґрунтованості позовних вимог, підстав позову, правильності вибору способу захисту, наявності умов та підстав для задоволення тих чи інших вимог досліджується у ході розгляду справи по суті. Зокрема, лише у ході розгляду справи по суті можливо дійти висновку чи є протиправність та скасування певного рішення підставою для вчинення певних дій.

Також колегія суддів звертає увагу, що норми чинного законодавства належний до сплати розмір судового збору визначають виходячи виключно із характеру, розміру та кількості пред`явлених у позовній заяві вимог, а не з кількості чи значимості порушених прав, за захистом яких особа звернулася до суду (зокрема у разі звернення особи з позовом про (1) скасування рішення про звільнення, (2) поновлення на роботі, (3) стягнення середнього заробітку, такий позов містить три окремі вимоги, хоч позивач звернувся за захистом одного права на працю, а вимоги є похідними - задоволення першої є передумовою для задоволення наступних).

Таким чином, для цілей визначення розміру судового збору однією вимогою вважається об`єднання у позові лише вимоги щодо протиправності з іншою вимогою: про визнання протиправним рішення та скасування цього рішення; визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення цих дій; визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Наведене поєднання знайшло своє відображення також і у статтях 5 (зокрема пункти 2-4 частини першої), 245 (зокрема пункти 2-4 частини другої) КАС.

У свою чергу, вимоги про визнання протиправним та скасування рішення, пред`явлені разом із вимогами про зобов`язання вчинити дії, не є однією вимогою та для цілей визначення розміру судового збору мають розцінюватися як дві окремі вимоги.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції правильно визначено розмір судового збору за подання апеляційної скарги, виходячи з того, що судовий збір за подання позовної заяви мав сплачуватись з розрахунку шести вимог немайнового характеру.

Згідно частини другої статті 298 КАС до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга, недоліки якої у встановлений судом строк усунуто не було, повертається скаржнику.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно повернути, оскільки скаржником не було усунуто її недоліків.

Керуючись статтями 34, 169, 248, 256, 298 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року повернути особі, яка її подала.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя А.Ю. Коротких