Постанова

від 01.12.2020 по справі 640/5493/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5493/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Мельничука В.П.,

Шурка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Агрорембудкомплект до Головного управління Державної фіскальної служби у у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Агрорембудкомплект звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 17.12.2018 №0943851213 та №0943841213.

Позов обґрунтовано тим, що ним було своєчасно сплачено узгоджене податкове зобов`язання, однак помилково зазначено код бюджетної класифікації у платіжному дорученні.

Разом з тим, вказана помилка, на думку позивача, не може розцінюватись як несвоєчасна сплата податкового зобов`язання, оскільки фактично кошти надійшли до Державного бюджету України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 17.12.2018 №0943851213 та №0943841213.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки позивачем несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання з ПДВ у загальній сумі 241 458, 05 грн, відтак застування штрафних санкцій на погашення такого боргу контролюючий орган здійснив правомірно.

Крім того, у апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві просить замінити відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України Питання Державної податкової служби від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає клопотання апелянта таким, що підлягає задоволенню, тому слід замінити сторону - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що позивачем у повному обсязі погашено податкову заборгованість згідно податкового повідомлення-рішення від 15.09.2015 №0006392208 разом з пенею, яка нараховувалась за весь час прострочення платежу.

Враховуючи, що позивач у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України здійснив оплату податкового зобов`язання у сумі 166 476, 50 грн відповідно до платіжного доручення №640 від 15.01.2018 до Державного бюджету України згідно з реквізитами, які були надані у запиті податкового органу №26-18-17-02-39 від 20.12.2017, відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС в м. Києві було проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ПП Агрорембудкомплект (код ЄДРПОУ 24736272).

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 27.11.2018 №28171/26-15-15-13-20, згідно висновків якого ПП Агрорембудкомплект порушено граничні строки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 17.12.2018 №0943841213, яким визначено позивачу штраф у розмірі 10% у сумі 2739,31 грн.

Окрім того, відповідачем було також прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.12.2018 №0943851213, яким визначено позивачу штраф у розмірі 20% у сумі 42820,90 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки помилкове перерахування позивачем коштів не вплинуло на виконання обов`язку платника перед Державним бюджетом України зі сплати з податку на прибуток, відтак застосування до позивача штрафу за висновком суду є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

У відповідності до пунктів 36.1 та 36.5 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За правилами пункту 54.1 ст.54 вказаного Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій(митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 126.1 ст. 126 ПК України).

Таким чином, у ПК України під відповідальністю за несвоєчасну сплату самостійно визначеного податкового зобов`язання розуміється застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Тобто, за загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов`язку несе платник.

Це визначено статтею 109 ПК України, відповідно до якої податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 111 ПК України передбачені види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Разом з тим, нормами Бюджетного кодексу України, а саме, частиною першою статті 43 та частиною п`ятою п`ятою статті 45 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), закріплено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету.

Разом з тим, оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 808/3455/15.

З матеріалів справи вбачається, на адресу позивача було виписане податкове повідомлення-рішення від 15.09.2015 №0006392208 на суму 166579,18 грн.

Як наслідок, 13.12.2017 позивачу виставлено податкову вимогу №124403-17 на суму 166476,50 грн та прийнято рішення №124403-17 про опис майна у податкову заставу.

Окрім того, позивачу надіслано запит від 20.07.2017 №42513/10/26-15-17-02-39, в якому був наданий приклад заповнення поля Призначення платежу в платіжному дорученні, а саме: *;140, код ЄДРПОУ; надходження до бюджету коштів в рахунок погашення податкового боргу.

У свою чергу, 15.01.2018 позивачем було сплачено податковий борг у розмірі 166526,50 грн, відповідно до платіжного доручення №640.

У даному платіжному дорученні наступне призначення платежу: *140; 24736272; надходження до бюджету коштів в рахунок погашення податкового боргу зг. податкової вимоги №124403-17 від 13.12.2017 разом з пенею.

У подальшому, листом вих.№2 від 16.01.2018 позивач повідомив відповідача про те, що на виконання податкової вимоги позивачем було сплачено податковий борг.

Однак, оскільки під час перерахування коштів до бюджету, позивачем було зазначено помилкове зазначення коду бюджетної класифікації, вказані кошти були зараховані лише 20.08.2018.

З огляду на сплату платником податку узгодженого податкового зобов`язання у встановлений законодавством строк, проте з помилковим зазначенням коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні, такий платник податку не вважається, що пропустив строк сплати податку, та такі дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті вищевказаних зобов`язань, не можуть бути підставою для застосування штрафів та нарахування пені, передбачених статтею 126 Податкового кодексу України.

Таким чином, оскільки помилкове перерахування позивачем коштів не вплинуло на виконання обов`язку платника перед Державним бюджетом України зі сплати з податку на прибуток, відтак застосування до позивача штрафу за висновком суду є неправомірним.

Докази, які б свідчили про несвоєчасну несплату позивачем податку до Державного бюджету апелянтом надано не було, обставин, що свідчать про умисне ухилення позивача від сплати такого податку податковим органом наведено також не було.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 17.12.2018 №0943851213 та №0943841213 є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Замінити відповідача у справі - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Апеляційну скаргу Головне управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді В.П. Мельничук

О.І. Шурко