Постанова

від 01.12.2020 по справі 826/13541/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Кармазін О.А. суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Справа № 826/13541/17

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника відповідача Данелюка Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2020 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Юн-І-Тек

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування наказу і рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Юн-І-Тек (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування наказу від 29.09.2017 № 9985 Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ ЮН-І-ТЕК та рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05.10.2017 № 31575 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2020 року позов задоволено повністю.

Постановляючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 14.02.2017 у справі № 757/8408/17-к проведення перевірки ТОВ Юн-І-Тек було доручено ДФС України, а не ГУ ДФС у м. Києві, наказом якого така перевірка була призначена та яке не мало повноважень на її здійснення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову повністю, наполягаючи на правомірності оспорюваного позивачем наказу та рішення про застосування адміністративного арешту майна, наводячи норми податкового законодавства та зазначаючи, що позивач не допустив уповноважених осіб ГУ ДФС у м. Києві до проведення перевірки.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу не приходив.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14.02.2017 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/8408/17-к надано дозвіл на призначення у кримінальному проваджені № 42016100000000300 документальної позапланової перевірки ТОВ ЮН-І-ТЕК з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб`єктами господарювання за період часу з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Проведення документальної позапланової перевірки ТОВ ЮН-І-ТЕК (код 34731982) вказаною ухвалою слідчого судді доручено спеціалістам ДФС України в строки, встановлені Податковим кодексом України.

29.09.2017 ГУ ДФС у м. Києві прийнято наказ № 9985 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЮН-І-ТЕК з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб`єктами господарювання за період часу з 01.01.2016 по 31.12.2016 тривалістю 5 робочих днів, починаючи з 04.10.2017.

04.10.2017 відповідачем виписано направлення на перевірку № 874/26-15-14-07-01 та № 3416/26-15-14-03-02.

04.10.2017 посадовими особами відповідача здійснено вихід на адресу: м. Київ, пр-т Перемоги, 136, кв. 34 з метою вручення копії наказу № 9985 від 29.09.2017 та направлень від 04.10.2017 № 874/26-15-14-07-01 та № 3416/26-15-14-03-02 на перевірку, однак 04.10.2017 посадовими особами відповідача складено акти про відмову від підпису в направлені та неможливості вручення копії наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЮН-І-ТЕК .

05.10.2017 ревізорами відповідача складено акт № 780/26-15-14-07-01 про недопусу до перевірки ТОВ ЮН-І-ТЕК , в якому зафіксовано, що головними державними ревізорами-інспекторами ГУ ДФС у м. Києві здійснено виїзд на податкову адресу ТОВ ЮН-І-ТЕК , а саме: м. Київ, пр-т Перемоги 136, кім. 34 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Проте, як зазначено в акті перевірки до приміщення, яке зазначено в базі даних ГУ ДФС у м. Києві та, яке є податковою адерсою ТОВ ЮН-І-ТЕК перевіряючих не пустили.

У вказаному акті директором ТОВ ЮН-І-ТЕК зазначено, що оскільки особи, які прибули для проведення перевірки відмовилися пред`явити посвідчення, надати направлення на проведення перевірки та ознайомити із наказом про призначення перевірки, а також не надано для ознайомлення ухвалу слідчого судді, яка є підставою для проведення перевірки, підстави для проведення перевірки відсутні.

05.10.2017 начальником ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення № 31575 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким застосовано умовний арешт майна платника податків - ТОВ ЮН-І-ТЕК .

Позивач, вважаючи протиправними зазначений наказ ГУ ДФС у м. Києві про призначення перевірки та рішення про арешт майна, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 75.1. ПК України у редакції, чинній на час проведення перевірки, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до п. 78.4 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для призначення та проведення позапланової перевірки платника податків є ухвала слідчого судді.

При цьому, повноваження на проведення такої перевірки набуває саме той податковий орган, який визначений у відповідній ухвалі.

Разом з тим, призначення та здійснення перевірки неуповноваженим суб`єктом надає платнику право не допускати до її проведення та не тягне наслідків у вигляді застосування умовного арешта майна платника податків.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою слідчого судді у справі № 757/8408/17-к безпосередньо ДФС України надано дозвіл на призначення документальної позапланової перевірки ТОВ ЮН-І-ТЕК та доручено її проведення, однак фактично на підставі цієї ухвали слідчого судді наказ про призначення такої перевірки прийнято ГУ ДФС у м. Києві, тобто неуповноваженим органом .

Отже, відповідачем було безпідставно прийнято оскаржуваний в цій справі наказ про призначення перевірки, що нівелює відповідні похідні наслідки, зокрема прийняття відповідачем рішенням від 05.10.2017 № 31575 про застосування адміністративного арешту майна позивача.

Аналогічний правовий підхід застовано Верховним Судом у постанові від 13.03.2018 по справі № 826/2076/15.

Приходячи до такого висновку апеляційний суд також враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі Рисовський проти України , в якому Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Доводи апелянта щодо правомірності оспорюваного позивачем наказу та рішення про застосування адміністративного арешту майна та його твердження про те, що позивач безпідставно не допустив уповноважених осіб ГУ ДФС у м. Києві до проведення перевірки, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, з огляду на вищевикладене.

Аналізуючи всі доводи апелянта, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2020 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 01 грудня 2020 року.

Головуючий суддя

Судді: