Постанова

від 02.12.2020 по справі 640/717/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 640/717/20

адміністративне провадження № К/9901/19969/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №640/717/20

за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Метелиці Олександра Олександровича про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року (колегія у складі головуючого судді Оксененка О.М., суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року Головне управління ДПС у м. Києві (далі - Управління ДПС, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Метелиці Олександра Олександровича (далі - відповідач, нотаріус, реєстратор), в якому просив відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Фузіфокс (далі - ТОВ) (код ЄДРПОУ 40060484).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що реєстратором всупереч положенням чинного законодавства прийнято рішення про припинення юридичної особи ТОВ Фузіфокс , про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15 листопада 2019 року №10671110009022930.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 липня 2020 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020 року, а провадження у справі закрив.

Позивачу роз`яснено право на звернення до суду для захисту своїх прав в порядку господарського судочинства.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у зв`язку з протиправним внесенням до ЄДР державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Суд апеляційної інстанції також у рішенні послався на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 17.06.2020 у справі №826/10249/18 (провадження №11-771апп19).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2020 року позивач, не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що відповідно до положень пункту 67.2 статті 67 ПК України податковий орган може звертатись до суду з позовом про винесення судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців. Положення статті 67 ПК України прямо кореспондують з приписами статей 12 та 263 КАС України.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 17 серпня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

Ухвалою від 14.09.2020 Верховний Суд призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2020 задоволені заяви суддів Юрченко В.П., Пасічник С.С. та Гусака М.Б. про самовідвід у справі № 640/717/20. Справа передана на повторний автоматизований розподіл для визначення в порядку, встановленому статтею 31 КАС України колегії суддів для розгляду справи з урахуванням належної спеціалізації в цій категорії справ.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2020 визначений склад суду: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стрелець Т.Г., Стеценко С.Г.

Ухвалою Верховного Суду від 01.12.2020 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, частини 2, 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване рішення не відповідає, а викладені у касаційній скарзі вимоги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач звертаючись до суду з цим позовом, просив відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ Фузіфокс , покликаючись на те, що на момент внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення ТОВ Фузіфокс у товариства був наявний податковий борг, визначений у повідомленні від 24 вересня 2019 року.

При цьому, позивач вважає, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Метелиця О.О. не мав права вчиняти таку реєстраційну дію, через те, що довідка про відсутність заборгованості перед бюджетом від 12.11.2019 за № 70514/11/12-10-25-46 підписана ОСОБА_2 , якого звільнено 07.10.2019 з займаної посади ГДІ відділу надання адміністративних та інших послуг ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДПС у місті Києві, що підтверджується довідкою Головного управління ДПС у місті Києві. Водночас, як зазначає заявник, наявність заборгованості по сплаті податків і зборів, є підставою для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи. Також позивач вказує, що внесення запису про державну реєстрацію припинення ТОВ ФУЗІФОКС позбавило можливості податковий орган провести ліквідаційну перевірку юридичної особи, яка знаходиться у стані припинення.

Відповідно до пункту 67.2 статті 67 ПК України контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Положення наведеного вище пункту 67.2 статті 67 ПК України встановлюють повноваження органу доходів і зборів звертатись до суду з позовами про припинення юридичної особи, відміну державної реєстрації юридичної особи (фізичної особи-підприємця), скасування державної реєстрації змін до установчих документів саме з метою забезпечення контролю за виконанням податкового обов`язку платниками податків, тобто коли він діє на реалізацію своїх владних повноважень, визначених законом.

Тобто, у цій справі до суду з позовом звернувся суб`єкт владних повноважень у випадку, який прямо передбачений законом (стаття 67 ПК України), на виконання повноважень щодо забезпечення контролю за виконанням податкового обов`язку платниками податків.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що спір, який виник за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими. За таких обставин висновок Шостого апеляційного адміністративного суду, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо посилання суду апеляційної інстанції на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 17.06.2020 у справі №826/10249/18 (провадження №11-771апп19), Суд зазначає наступне.

Як вбачається з постанови Великої палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №826/10249/18 (провадження №11-771апп19), при її розгляді Суд дійшов висновків про те, що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. Якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема, якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов`язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне наслідків. Отже, спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки) та не захищає права позивача в конкретних правовідносинах. Такий спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у зв`язку з протиправним внесенням до ЄДР державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору. Велика Палата Верховного Суду, заповнюючи цю прогалину закону, у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18) зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства, у зв`язку з чим змінила мотивувальну частину ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року.

Проте, вказані висновки не є релевантними відносно цієї справи, через те, що у цій справі з позовом до адміністративного суду звернувся саме суб`єкт владних повноважень, обґрунтовуючи таке звернення обставинами, що безумовно пов`язані із виконанням владних управлінських функцій, якими наділений податковий орган в силу закону.

У справі ж №826/10249/18 (провадження №11-771апп19), на яку послався суд апеляційної інстанції, закриваючи у цій справі провадження, позовні вимоги були заявлені фізичною особою та обґрунтовувались відсутністю у осіб, які звернулися до державного реєстратора із заявою про припинення юридичної особи, повноважень на вчинення таких дій та, як наслідок, фіксації їх у ЄДР.

Отже, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що незгода з рішенням відповідача у зв`язку з недотриманням ним вимог законодавства, яке визначає підстави та порядок проведення реєстраційних дій, спричиняє публічно-правовий спір, виникнення якого пов`язане зі здійсненням позивачем владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За наведених вище підстав, Верховний Суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року по справі № 640/717/20 - скасувати.

Справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя- доповідач: Л.В. Тацій

Судді: Т.Г. Стрелець

С.Г. Стеценко