Постанова

від 27.11.2020 по справі 398/31/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2020 року м. Кропивницький

справа № 398/31/20

провадження № 22-ц/4809/1467/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

учасники справи:

позивачі (відповідачі за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Новоселівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2020 року у складі судді Крімченка С.А.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , третя особа Новоселівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області про визнання права постійного користування землею в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_7 , після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно та майнові права, в тому числі право постійного користування на земельну ділянку площею 50 га, що розташована на території Новоселівської сільської ради, яке належало померлому відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, серії КР № 00215 від 06.11.2000, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею №224.

Позивачі зазначали, що вони як рідні діти ОСОБА_7 , а також їх брат по батькові - ОСОБА_3 , 2013 року народження, як спадкоємці першої черги прийняли спадщину звернувшись до державного нотаріуса Олександрійської районної державної нотаріальної контори з відповідною заявою.

Зважаючи, що чинним законодавством України не передбачена можливість переходу права постійного користування землею після смерті користувача, оформити свої спадкові права у нотаріуса не має можливості.

Позивачі просили визнати за кожним з них права постійного користування в порядку спадкування за законом на Ѕ частину земельної ділянки площею 50 га, що розташована на території Новоселівської сільської ради, право на яку належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, серії КР № 00215 від 06.11.2000, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею №224.

13.03.2020 від відповідача ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , 2013 року народження надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права постійного користування в порядку спадкування за законом на 1/3 частину земельної ділянки площею 50 га, що розташована на території Новоселівської сільської ради, право на яку належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, серії КР № 00215 від 06.11.2000 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею №224.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 травня 2020 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду від 12 червня 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_6 та залучено його до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

09.09.2020 року від представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за первісним позовом - адвоката Кошеленко А.В. на адресу суду надійшла заява про залишення позову без розгляду. Від позивача ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 по зустрічному позову надійшла заява про залишення її позову (зустрічного) без розгляду, так як нею обраний інший спосіб захисту.

10.09.2020 ОСОБА_6 подав до суду позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами згідно ст. 195 ЦПК України (зустрічний позов), в якій зазначив, що це зустрічний позов по зустрічному позову ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права постійного користування на частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду від 11 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом залишено без розгляду. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом залишено без розгляду. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 повернуто останньому. ОСОБА_6 роз?яснено його право звернутися до суду з самостійним позовом. Відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_8 про залучення її до участі в справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвала суду мотивована тим, що по даній справі розгляд по суті не розпочався, позивачі по первісному та зустрічному позову обрали інший спосіб захисту та просили залишити первісний та зустрічний позов без розгляду. Ухвала про прийняття позовної заяви та вступ у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у справу не виносилася, процесуальний статус ОСОБА_6 не змінювався.

Крім того, позов ОСОБА_6 , як він зазначив, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, виник із зобов?язальних правовідносин щодо земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 3520383700:02:000:0789 на території Новоселівської сільської ради, а саме зобов?язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та стягнення доходів та матеріальної шкоди, а тому суд дійшов висновку, що він не стосується предмету первісного позову.

Не погоджуючись з ухвалою ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати в частині про повернення його позовної заяви та ухвалити нове рішення, яким прийняти до спільного розгляду його позов.

Зазначав, що посилаючись на ч.4 ст. 185 ЦПК України, суд не навів жодної обставини, яка свідчать про відсутність в нього цивільної дієздатності.

Подаючи заяву про вступ як третьої особи, яка не має самостійних вимог на предмет спору, він не володів повною інформацією (позов, додатки, інші документи), а лише звернувся до суду про вступ у якості третьої особи, оскільки 15.05.2020 з Єдиного державного реєстру судових рішень йому стало відомо про прийняття Олександрійським міськрайонним судом по даній справі ухвали про забезпечення позову, якою заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, та державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на визначені в ухвалі земельні ділянки, в тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 3520383700:02:000:0789, що розташована на території Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області загальним розміром 2,00 га для ведення особистого селянського господарства - запис про право власності № 37788498 від 17.08.2020, власником якої він являється.

З цього часу ним встановлено порушення своїх прав, але достатніх підстав для подання зустрічних вимог він на той час не мав, тому з отриманням зустрічного позову та ознайомившись з матеріалами справи, вирішив змінити свій статус шляхом вступу в справу, як третя особа із самостійними вимогами.

На думку заявника, в оскаржуваній ухвалі судом зроблено необґрунтований висновок про неможливість подання зустрічного позову, оскільки він по справі має статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Згідно ст. 52 ЦПК України, для вступу як третя особа з самостійними вимогами процесуальний кодекс вказує на необхідність звернення до суду саме шляхом подачі зустрічного позову. Іншого шляху не передбачено, тому висновок суду щодо його процесуального статусу є незаконним.

Вважає ухвалу такою, що порушує право на судовий захист та справедливий розгляд справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що зустрічний позов ОСОБА_6 не стосується спільного предмету позову (в позовних вимогах ОСОБА_4 та ОСОБА_6 земельні ділянки, які є предметом позову кожного з позивачів мають різне призначення, різні кадастрові номери та різну площу), а тому не є взаємопов`язаними. Тому, посилаючись на ст. 193 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення зустрічного позову ОСОБА_6 , при цьому роз`яснивши про право звернення до суду з самостійним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в пункті 6 частини першої статті 353 цього Кодексу, а саме ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року відповідно до вимог ч.1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи був призначений в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ОСОБА_6 ухвалу суду першої інстанції оскаржив лише в частині повернення його зустрічного позову, а тому суд апеляційної інстанції переглядає її лише в цій частині.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що подана ОСОБА_6 , позовна заява не стосується предмету первісного позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з наступних підстав.

Статтею 52 ЦПК України визначено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача.

За приписами статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження за первісним позовом.

З аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що право подати до однієї або декількох сторін позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Зазначене право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення позовів третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, встановлених процесуальним законодавством, тобто положень ст. 52, 175-177 ЦПК України.

На відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи, відповідно до положень частини 1 статті 52 ЦПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмету спору у справі. При цьому, під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем та відповідачем.

Таким чином, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Саме така правова позиція висловлена Верховним судом в постанові від 01.08.2019 у справі №916/1743/18.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №916/3245/17.

Згідно з обставинами, встановленими судом першої інстанції, предметом первісних та зустрічних позовних вимог є визнання права постійного користування землею в порядку спадкування за законом . Натомість предметом позову у позовній заяві ОСОБА_6 є зобов?язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та стягнення доходів та матеріальної шкоди.

З наведеного слідує, що позовна заява ОСОБА_6 безпосередньо не спрямована на предмет спору між позивачами та відповідачем, яким є захист права постійного користування землею в порядку спадкування . Зв?язок між позовною вимогою ОСОБА_6 та вимогами позивачів є лише опосередкованим, адже позов третьої особи містить вимогу, задоволення якої може унеможливити задоволення первісного позову. Тобто, позов третьої особи фактично є зустрічним позовом.

Водночас, процесуальним правом самостійно ініціювати зустрічний позов чи змінити сторони існуючого судового провадження треті особи за приписами чинного ЦПК України не наділені.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано повернув подану ОСОБА_6 , як особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, позовну заяву у зв`язку з тим, що позовні вимоги останнього не стосуються предмета спору позивачів.

До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що повернення позовної заяви не свідчить про обмеження ОСОБА_6 права на суд, адже позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Сукупність вищезазначених обставин та положень закону приводить до висновку, що суд першої інстанції мотивував своє судове рішення та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції постановлено ухвалу, в частині, що оскаржується, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2020 року, в частині, що оскаржується, залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 27 листопада 2020 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко