Рішення

від 25.11.2020 по справі 263/3470/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 263/3470/20

Провадження № 2/263/1495/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 року м. Маріуполь Донецької області Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Федоренко Т.І., при секретарі судового засідання Диміч Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дінеро про визнання недійсним кредитного договору, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому просив суд визнати недійсним договір кредитної лінії у вигляді загальних умов договору кредитної лінії, спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № L2334300 між ТОВ ФК Дінеро та ОСОБА_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що в січні 2019 року йому почали надходити дзвінки від працівників відповідача з яких позивач дізнався про те, що ним укладено договір кредитної лінії з ТОВ ФК Дінеро . Копію договору позивач запросив у відповідача, але станом на день подання позову так її і не отримав. Згідно із примірником договору про споживчий кредит, що розміщений на сайті за посиланням https://www.dinero.ua/stranica/primeri-dogovorov, Договір складається зі Спеціальних умов Договору кредитної лінії та Загальних умов Договору кредитної лінії, додаткової угоди, а також будь-яких змін або доповнень до них. Згідно із зазначеним договором, кредитодавець зобов`язується надати кредит (кредити) позичальнику в межах ліміту кредитної лінії, на основі заяви (заяв) позичальника та за умови їх схвалення, і позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму наданого кредиту та сплатити всі відповідні договірні компенсації до останнього дня терміну оплати. Спеціальними умовами для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № L2334300 передбачені наступні умови договору кредитної лінії: ліміт кредитної лінії: 5000 грн.; сума кредиту: 5000 грн. Строк дії договору сторнами не визначено. Позивач зазначав, що кредитний договір не був підписаний з його сторони, сторони не домовились про всі істотні умови визначені законодавством, а сам договір містить умови, які є несправедливими в цілому, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача, що, в свою чергу, є підставою для визнання такого договору недійсним.

Крім того, зазначив, що у нього відсутні відомості, що гроші в сумі 5000 грн. передавались кредитодавцем позивачу, а тому, на думку позивача, договір не є укладеним.

Також вказував, що відповідач не виконав встановлені імперативні вимоги Закону щодо надання інформації про споживчий кредит. Тому, позивач вважає, що такі дії розглядаються як нечесна підприємницька практика в розумінні ЗУ Про захист прав споживачів , оскільки підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Таким чином, позивач вважає, що за нормами ст. 19 ЗУ Про захист прав споживачів спірний правочин є недійсним.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 23 квітня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Ухвалою суду від 11 вересня 2020 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дінеро докази на підтвердження, що саме позивач 22.10.2018 року заповнив заяву на Порталі ФК Дінеро шляхом введення необхідної суми кредиту та строку оплати, докази, що саме позивач 22.10.2018 року створив особистий кабінет на порталі, шляхом виконання вказівок, викладених на порталі, доказ того, що саме позивач 22.10.2018 року натиснув кнопку Прийняти чим підтвердив надання згоди на використання персональних даних, доказ того, що саме позивач 22.10.2018 року отримав у відповідача і потім ввів Код підтвердження для підписання договору, доказ того, що саме позивач 22.10.2018 року пройшов Автофотоверифікацію , а також оригінали документів: загальних умов Договору кредитної лінії, спеціальні умови для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG2069856 від 22.10.2018 року, додаткову угоду №AM5917691 до Договору кредитної лінії № AG2069856 від 22.10.2018 року.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав, у письмових поясненнях вказав, що відповідачем не виконано вимогу суду - не надано оригінал кредитного договору в електронній формі на електронному носії, що на думку позивача є ухиленням відповідача від можливого проведення комп`ютерно-технічяної експертизи, яка однозначно може встановити, що позивач договір у електронному вигляді не підписував, тому факт підписання договору позивачем відповідачем належним чином не підтверджено.

Представник відповідача надав заяву про розгяд справи за його відсутності. Також суду надано відзив на позовну заяву, у якому останній проти позову заперечує. Вказав, що підстави із яких позивач просить суд визнати договір недійсним не передбаченні нормами ЦК України. Крім того вказує, що Договір Кредитної лінії № AG2069856 (номер в системі L2334300) від 22.10.2018 року укладено в порядку, передбаченому Законом України № 675-VIII від 03.09.2015 Про електронну комерцію . Зазначає, що позивач успішно пройшов верифікацію на сайті ТОВ ФК Дінеро , відповідно це означає, що позивач особисто проходив процес верифікації, отримав грошові кошти, а отже, і особисто уклав Договір Кредитної лінії AG2069856 від 22.10.2018 року. З урахуванням викладеного вище просив у задоволенні позову відмовити. На виконання ухвали суду про витребування доказів суду надано додаткові пояснення, в яких зазначено, що договір кредитної лінії, спеціальні умови № AG2069856 (номер в системі L2334300) та додаткова угода №АМ5917691 укладено в Інформаійно-телекомунікаційній системі відповідача в електронній формі, оригінали витребуваних доументів містятся в електронній формі. Договір та Угоду було укладено позивачем шляхом використання електроного підпису одноразовим ідентифікатором, який було надіслано позивачу на його фінансовий номер. Після введення коду на вказану позивачем електронну пошту було відправлено спеціальні умови до договору та угода. Додатково надано: опис дій ОСОБА_1 в Інформаійно-телекомунікаційній системі під час укладання Договір Кредитної лінії № AG2069856 (номер в системі L2334300). Відповідачем надано суду роздруківка договору у паперовій формі .

З`ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 вище зазначеної статті Цивільного кодексу України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень частин 1,2 статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Частиною 2 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено: правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків .

Згідно до положень частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Положеннями частини 3 та 4 вищезазначеної статті Цивільного кодексу зазначено, що правочин має вчинятись у встановленій законом формі відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 статті 215 ЦПК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно наданого суду відповідачем порядку верифікації клієнтів в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ ФК Дінеро вбачається, що при подані заяви клієнта на отримання позики виконуються автоматичні та ручні перевірки (розділ перевірки із залученням людського ресурсу, зокрема, передбачає перевірку відповідності особи, що тримає паспорт, особі, що зображена на фото в паспорті)

Судом встановлено, що позивачем не було вчинено жодних дій, які могли б бути спрямовані на укладення кредитного договору з ТОВ ФК Дінеро .

Тобто, позивач не виявив волевиявлення на набуття кредитних коштів, не фотографувався з власним паспортом, як це зазначено в розділі 2 порядку, а також не підписував документи та Кредитний договір жодним з передбачених чинним законодавством України способів. Відповідачем суду надано копії фото із зображенням паспорта на ім`я позивача лише з 2ї сторінки, перша сторінка відсутня та відсутнє фото, яке б підтверджувало зображення позивача з власним паспортом.

Вказані обставини також підтверджуються відзивом та долученими до нього документами.

Відповідно до частини першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 2 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Положеннями ч.3 ст.11 Закону України Про електронну комерцію передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частина 5 статті 11 Закону України Про електронну комерцію передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Відповідно до правил статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

За вимогами ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно правової позиції викладено у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 8 червня 2016 року по справі № 6-1103цс16 Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки…на підтвердження укладення договору позики та його умов згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей; розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення й дату отримання коштів .

Проте, поточний кредитор ФК Дінеро не надав жодного доказу на підтвердження підписання договору № L2334300 від 22.10.2018 року в електронній формі, надання кредитних коштів позивачу та не надав жодного з зазначених документів підтвердження існування правовідношення стосовно боргових зобов`язань позивача перед ним.

Відповідно до вище вказаної постанови зазначено: у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, встановивши, що договір позики в письмовій формі сторони не укладали, інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення договору позики сторони не надали, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача спірних грошових коштів .

Договором є домовленість двох або більшесторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків(ч.1 ст.626ЦК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 629 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд прийшов до висновку, що відповідачем не спростовано доводи позивача та не доведено, що сторони погодили всі істотні умови кредитного договору, а текст договору позики не є таким, що підписаний відповідачем в розумінні ст. 11 Закону України Про електронну комерцію , а отже і не може бути письмовим доказом погодження ним істотних умов кредитного договору.

Відповідачем не доведено факту підтвердження позивачем вчинення відповідачем дії по виконанню кредитного договору, оскільки сам факт безготівкого переказу позивачем грошових коштів на рахунок не є доказом того, що позивач погодив такий переказ та прийняв його, а надана відповідачем інформація у вигляді роздруківки підтвердження відправки грошових коштів у системі компанії відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не є первинним документом, що підтверджує переказ коштів, та в першу чергу не містить відомостей про переказ таких коштів на відповідний рахунок з конкретним номером, відкритий на ім`я позивача.

Матеріали справи не містять даних про те, що особа позивача була належним чином ідентифікована при її реєстрації в ІТС відповідними електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису відповідно до положень ст.ст 11,12 Закону України Про електронну комерцію .

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 року №851-IVелектронний документ-документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Тобто вказаною нормою закону передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявн івсі обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами частини першої статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону країни "Про електронні довірчі послуги". Позивач наполягає на тому, що такі електронні документи відсутні, відповідачем на спростування доводів позивача суду не надано доказів саме електронного примірника документу із обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6, 7, 12 частини першої статті 3 Закону № 675 електронне повідомлення - інформація, представлена в електронній формі, надана учасником відносин у сфері електронної комерції з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; одноразовий ідентифікатор -алфавітно-цифровапослідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається(приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким чином, судом встановлено відсутність досягнення домовленості про всі істотні умови договору визначені законодавством між сторонами, та відсутність волевиявлення позивача, виявленого у передбаченій законом формі (письмовій або електронній), спрямованої на укладення між позивачем та кредитором ТОВ Фінансова компанія Дінеро договору кредитної лінії №AG2069856 від 22.10.2018 року, що не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, тому вважає, що доводи позивача про недійсність даного договору є підставними, оскільки доведені під час судового розгляду. Відповідачем доводи позивача не спростовано та доказів на їх спростування суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити у повному обсязі та визнати недійсним договір кредитної лінії у вигляді загальних умов договору кредитної лінії, спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії L23343004 від 22.10.2018 року.

Крім того, з відповідача слід стягнути судові витрати в користь держави в сумі 840. 80грн.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 203, 207, 208, 218, 626, 629, 1047, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 76-83, 133, 141, 258, 265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дінеро про визнання недійсним кредитного договору- задовольнити.

Визнати договір кредитної лінії № AG2069856 (номер у системі L2334300) від 22.10.2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дінеро та ОСОБА_1 , недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дінеро , ЄРДПОУ 41350844 на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн.80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Особа, яка брала участь у справі, але не була присутня при оголошенні рішення, може оскаржити рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 02.12.2020 року.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дінеро , ЄРДПОУ 41350844, адреса: 03035, м.Київ, вул.Сурикова, 3А.

Суддя Т.І.Федоренко