ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/999/20 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Головея В.М.
Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,
секретар судового засідання Станкова І.М.,
за участю представників сторін:
від позивача - Тельпіс Ф.А.,
від відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу
на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрос Тім
до Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Одеської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу
про стягнення 579 077, 32 грн.,-
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2020 року ТОВ Агрос Тім (далі - Товариство, позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Одеської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (далі - Підприємство, відповідач), в якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути з відповідача 579 077,32 грн.
Позов обґрунтований тим, що між сторонами було укладено два договори поставки зерна майбутнього врожаю, за умовами яких позивач зобов`язався сплатити відповідачу за поставку зерна майбутнього врожаю, а відповідач, в свою чергу, зобов`язаний поставити позивачу товар в строк передбачений договором. Однак в порушення умов, вказаних договорів, відповідач не поставив сплачений позивачем Товар в повному об`ємі.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 позов задоволено повністю.
Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договорами поставки зерна майбутнього врожаю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням , Підприємство звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з`ясуванням, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт вважає, що даний спір не відноситься до територіальної та виключної юрисдикції господарського суду Одеської області, оскільки місцезнаходження юридичної особи відповідача є м. Київ.
Підприємство зазначає, що Одеській філії ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу не надавався дозвіл на укладання та у директора Одеської філії відсутні повноваження на підписання договорів поставки зерна майбутнього врожаю.
На думку апелянта, 3% річних, інфляційних збитки та штраф нараховуються тільки на прострочення грошового зобов`язання, а не на поставку товару.
Крім цього, Підприємство зазначило, що місцевий суд не застосував до позовних вимог спеціальну позовну давність в один рік, тим самим порушив норми матеріального права.
01.12.2020 до апеляційного суду від Товариства надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких останнє просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін, враховуючи, що станом на 2017 рік директор Одеської філії відповідача мав достатній обсяг повноважень для укладання вищевказаних договорів. Крім цього, враховуючи права та обмеження в діяльності філії, які зазначені у Положенні про Одеську філію відповідача, філія має право від імені підприємства приймати участь в судовому засіданні в якості позивача, відповідача або третьої особи, тому на думку позивача дана справа підсудна господарському суду Одеської області.
Представник відповідача в судове засідання 02.12.2020 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду справи, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. ст. 42, 46 ГПК України, не скористався.
Проте, така неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.
Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на те, що всі сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2020 надав пояснення, в яких просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 11.04.2017 Підприємством в особі Одеської філії (постачальник) та Товариством (покупець,) укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю, в порядку та на умовах якого постачальник у визначений сторонами строк поставляє покупцю товар (п.п. 1.1. - 1.3.1 Договору)
Згідно з розділом 2 договору термін поставки до 01.09.2017. Умови поставки: EXW (згідно ІНКОТЕРМС 2010) за наступними адресами: Одеська область, Березівський район, м. Березівка; Одеська область, Балтський район, м. Балта, Одеська область, Кілійський район, м. Кілія. Поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання-передачі відповідної партії товару та надання постачальником наступних документів: - рахунок-фактура,видаткова та податкова накладна, копію квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У розділі 3 договору сторони погодили, що вартість товару узгоджується сторонами виходячи з ринкових цін на товар, що діятимуть на дату здійснення остаточного розрахунку. Оплата товару покупцем вважається здійсненою у разі надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку: покупець до 10.07.2017 здійснює другий транш попередньої оплати у розмірі 1 000,00 грн. (з ПДВ) на кожну тону товару. Остаточна оплата - протягом 5 банківських днів з дати поставки товару згідно умов п.2.3 договору.
У відповідності до розділу 4 договору постачальник зобов`язаний поставити, а покупець прийняти сільськогосподарською продукцію, передбачену п.1.1 договору строком на 01.09.2017. У разі порушення постачальником строків та/або об`ємів товару, встановлених даним договором постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості товару. У разі непоставлення покупцю товару у визначені строки за цим договором та/або продаж товару визначеного цим договором третім особам, Постачальник зобов`язується повернути до 15.09.2017 отримані від покупця кошти, сплатити штраф відповідно до п.4.5 договору. Оплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за договором.
Цей договір набуває чинності з моменту його укладання (п.7.1 Договору).
На виконання умов Договору відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 1 677 355 грн., що підтверджується видатковими накладними №53 від 23.08.2017 на суму 76 446 грн., №45 від 26.08.2017 на суму 83 226,00 грн., №46 від 28.08.2017 на суму 72 261,00 грн., №47 від 29.08.2017 на суму 145 886,00 грн., №48 від 01.09.2017 на суму 70 680,00 грн., №58 від 16.09.2017 на суму 73 470,00 грн., №59 від 18.09.2017 на суму 51 832,00 грн., №69 від 29.09.2017 на суму 60 202,00 грн., №78 від 23.11.2017 на суму 77 624,00 грн., №79 від 24.11.2017 на суму 18 810,80 грн., №80 від 24.11.2017 на суму 302 923,20 грн., №1 від 23.06.2018 на суму 330 150,00 грн., №2 від 24.06.2018 на суму 150 846,00 грн., №12 від 24.07.2018 на суму 89 776,00 грн., №11 від 23.07.2018 на суму 73 222,00 грн. (т.1, а.с. 64 зворот. - 79).
В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період 11.04.2017-30.09.2019 за договором №274-14/2017-Ф, складений та підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками, з якого вбачається, що станом на 30.09.2019 заборгованість відповідача складає 65 699,00 грн. (т.1, а.с. 80).
12.06.2017 Підприємством в особі Одеської філії (постачальник) та Товариством (покупець) укладено договір №422-14/2017-Ф поставки зерна майбутнього врожаю, в порядку та на умовах якого постачальник у визначений сторонами строк поставляє покупцю наступну сільськогосподарську продукцію українського походження (товар): одиниця виміру товару - метрична тона, кількість товару - ріпак 200 тон (п.п. 1.1. - 1.3.1. Договору).
Згідно з розділом 2 договору термін поставки до 01.09.2017. Умови поставки: EXW (згідно ІНКОТЕРМС 2010) за наступними адресами: Одеська область, Кілійський район, м. Кілія; Одеська область, Березівський район, м. Березівка; Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник. Поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання-передачі відповідної партії товару та надання постачальником наступних документів: - рахунок-фактура, видаткова та податкова накладна, копію квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У розділі 3 договору сторони погодили, що вартість товару узгоджується сторонами виходячи з ринкових цін на товар, що діятимуть на дату здійснення остаточного розрахунку. Порядок визначення ринкової вартості товару визначається у додатку №1 до цього договору. Оплата товару покупцем вважається здійсненою у разі надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку: покупець до 15.07.2017 здійснює другий транш попередньої оплати у розмірі 1 000,00 грн. (з ПДВ) на кожну тону товару, що поставляється згідно додатків до цього договору на п/р НОМЕР_1 в AT TACКОМБАНК . Остаточна оплата - протягом 5 банківських днів з дати поставки товару згідно умов п.2.3 договору.
У відповідності до розділу 4 договору постачальник зобов`язаний поставити, а покупець прийняти сільськогосподарською продукцію, передбачену п.1.1 договору строком на 01.09.2017. У разі порушення постачальником строків та/або об`ємів товару, встановлених даним договором постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості товару. У разі непоставлення покупцю товару у визначені строки за цим договором та/або продаж товару визначеного цим договором третім особам, Постачальник зобов`язується повернути до 15.09.2017 отримані від покупця кошти, сплатити штраф відповідно до п.4.5 договору. Оплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за договором.
Цей договір набуває чинності з моменту його укладання (п. 8.1. Договору).
У відповідності до додатку №1 від 12.06.2017 до договору поставки зерна майбутнього врожаю №422-4/17-Ф від 12.06.2017 сторони дійшли згоди, що визначення вартості товару здійснюється виходячи з ринкових цін на товар, що діятимуть на дату здійснення остаточного розрахунку за наступною формулою: ВТ=(РЦ-200)х0,8, де ВТ - вартість товару для остаточного взаєморозрахунку між сторонами в рамках даного договору (грн./т); РЦ - ринкова ціна товару, на умовах DDP на момент збирання врожаю 2017 року, яка становила в межах 9500 грн./т; 200 - транспортні витрати (грн./т); 0,8 - коефіцієнт, що враховує вартість користування коштами з моменту передплати за товар, ризики, накладні та непрямі витрати покупця.
На виконання умов договору №422-14/2017-Ф поставки зерна майбутнього врожаю від 16.07.2017 відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 1 470 144,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №24 від 16.07.2017 на суму 324 681,60 грн., №25 від 19.07.2017 на суму 155 793,60 грн., №26 від 22.07.2017 на суму 331 377,60 грн., №27 від 23.07.2017 на суму 128 265,60 грн., №41 від 29.07.2017 на суму 150 139,20 грн., №42 від 30.07.2017 на суму 188 380,80 грн., №44 від 17.08.2017 на суму 50 889,60 грн., №20 від 01.08.2018 на суму 140 616 грн. (т.1, а.с. 54-61).
В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період 12.06.2017-31.09.2019 за договором №422-14/2017-Ф поставки зерна майбутнього врожаю від 16.07.2017, складений та підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками, з якого вбачається, що станом на 30.09.2019 заборгованість відповідача складає 345 662,40 грн. (т.1, а.с. 62).
В частинах 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до норм статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, судова колегія враховує, що повноважними представниками сторін без зауважень та застережень підписано та скріплено печатками юридичних осіб два акти звірки за період 11.04.2017-30.09.2019 за договором №274-14/2017-Ф, за яким станом на 30.09.2019 заборгованість відповідача складає 65 699,00 грн. та за період 12.06.2017-31.09.2019 за договором №422-14/2017-Ф, за яким станом на 30.09.2019 заборгованість відповідача складає 345 662,40 грн.
При цьому, судова колегія зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Отже, судова колегія вважає, що акти звірки за період 11.04.2017-30.09.2019 за договорами №274-14/2017-Ф, №422-14/2017-Ф є належними доказами наявності заборгованості відповідача перед позивачем.
Щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафу, судова колегія зазначає наступне.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У ч.6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Сплата відповідачем штрафу передбачена п.п. 4.5 укладених між сторонами договорів.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів перевірила правильність розрахунку позивача інфляційних втрат, 3% річних за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі Законодавство , а також суми штрафу та дійшла до висновку, що розрахунок позивача зроблено арифметично і методологічно вірно.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення за договором від 11.04.2017 з відповідача 14 673,27 грн. інфляційних втрат, 5 542,93 грн. 3% річних та 6 569,90 грн. штрафу; за договором від 12.06.2017 - 77 200,56 грн. інфляційних втрат, 29 163,02 грн. 3% річних, 34 566,24 грн. штрафу.
При цьому судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги , що 3% річних, інфляційних збитки та штраф нараховуються тільки на прострочення грошового зобов`язання, а не на поставку товару, оскільки на думку колегії суддів , негрошове зобов`язання, в якому одна сторона зобов`язана виконати свій обов`язок на користь іншої сторони, має свою вартість і після його порушення воно набуває характер грошового, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України. Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. Така позиція судової колегії узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
Щодо доводів апелянта, що суд першої інстанції не застосував до позовних вимог спеціальну позовну давність в один рік, тим самим порушив норми матеріального права, судова колегія зазначає наступне.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.1, п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України).
Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано відповідачу штраф на підставі пунктів 4.5 укладених між сторонами договорів №274-14/2017-Ф від 11.04.2017 та №422-14/2017-Ф від 12.06.2017.
30.09.2019 уповноваженими представниками сторін підписано акти звірки взаємних розрахунків, що свідчить про здійснення відповідачем дій, які свідчать про визнання ним боргу на суми зафіксованого сальдо 65 699,00 грн. та 345 662,40 грн. відповідно та перебіг строку позовної давності після переривання почався заново.
Таким чином, з урахування подання позивачем позову до суду 09.04.2020, строк позовної давності за вимогами про стягнення основного боргу та штрафних санкцій не сплинув.
Щодо доводів апеляційної скарги, що даний спір не відноситься до територіальної та виключної юрисдикції господарського суду Одеської області, оскільки місцезнаходження юридичної особи відповідача є м. Київ, судова колегія зазначає наступне.
Судова колегія погоджується з доводами Підприємства, що даний спір не відноситься до виключної підсудності справ, яка визначена ст. 30 ГПК України, однак суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 29 ГПК України, відповідно до якої право вибору господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу (ч. 1 ст. 20 ГПК України).
З матеріалів справи вбачається що договори, які є підставою позовних вимог, були укладені позивачем з Підприємством в особі його Одеської філії, а відповідно до ч. 3 ст. 20 ГПК України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням. Також, судова колегія враховує, що поставка за вищевказаними договорами здійснювалась в Одеській області. Отже, позовна заява Товариства підсудна Господарському суду Одеської області.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта , що Одеській філії ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу Підприємство не надавало дозвіл на укладання договорів та у директора Одеської філії відсутні повноваження на підписання договорів поставки зерна майбутнього врожаю, враховуючи наступне .
Відповідно до матеріалів справи Договори поставки зерна майбутнього врожаю були укладені між Товариством та ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі директора Одеської філії Парлікокошко М,С., який діяв на підставі положення про філію та довіреностей від 11.04.2017 №193/04-17 та 12.06.2017 №318/06-17, відповідно.
Також, матеріали справи містять погодження Підприємства від 12.04.2017 та 13.06.2017, яким директору Парлікокошку М.С. надано згоду на укладання договорів зазначених договору (т.1,а.с. 164-167).
Отже, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, спростовані матеріалами справи, не доводять помилковість висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 03.12.2020.
Головуючий суддя: Головей В.М.
Судді: Разюк Г.П.
Савицький Я.Ф.
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 02.12.2020 |
Оприлюднено | 03.12.2020 |
Номер документу | 93261327 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Головей В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні