Постанова від 30.11.2020 по справі 910/6336/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2020 р. Справа№ 910/6336/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Попікової О.В.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 30.11.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Національного банку України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 про заміну сторони на правонаступника

у справі №910/6336/19 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної казначейської служби України

про визнання недостовірної інформації, спростування інформації та відшкодування шкоди у розмірі 1000 000,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 у справі №910/6336/19 залучено до участі у справі у якості відповідача правонаступника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - Національний банк України.

Суд виходив з того, що відповідно до п. 8 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" з 1 липня 2020 року Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є процесуальними правонаступниками Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у судах у межах повноважень, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Національний банк України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 у справі №910/6336/19. В апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Скаржник стверджує,що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" не передбачено, що Національний банк є процесуальним правонаступником у справах про відшкодування шкоди, яка могла бути завдана первісним відповідачем.

Відтак, на переконання Національного банку України, визначення відповідача у даній справі має відбуватися з урахування загальних положень чинного законодавства щодо правонаступництва в рамках відшкодування шкоди.

Національний банк України, як зазначає скаржник, в силу приписів ст. 2 Закону України Про Національний банк України є особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, проте останній не уособлює у собі державу в цілому, а відтак не може бути юридичною особою публічного права, на яку покладається обов`язок з відшкодуванню шкоди за дії інших органів державної влади в силу приписів положень статті 1166, 1167 ЦК України.

На думку скаржника, місцевий суд не взяв до уваги положення Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , згідно з якими виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З урахуванням наведеного скаржник вважає, що стягнення коштів, зокрема з первісного відповідача, має здійснюватися Державною казначейською службою України, а відтак остання має бути залучена до участі у справі.

Посилаючись на викладені обставини, Національний банк України вважає, що місцевий господарський суд прийшов до передчасного висновку щодо виникнення у правонаступника (НБУ) обов`язку по відшкодуванню шкоди за дії, які Національний банк не вчиняв.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Євсіков О.О., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 у справі №910/6336/19. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 30.11.2020 о 15:20 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 25.11.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 25.11.2020. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою. З урахуванням епідеміологічної ситуації в України, сторони можуть подати до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Представник Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" у відзиві просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу - без змін, як обґрунтовану та таку, що прийнята у відповідності до норм чинного законодавства.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, наполягаючи, що ухвала суду є обґрунтованою та законною.

Державна казначейська служба України не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надала суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного ухвала суду першої інстанції.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 30.11.2020 з`явилися представники Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" та Національного Банку України.

Представник Державної казначейської служби України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до судового засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.

Колегією суддів враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з подальшими змінами) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 31.12.2020 на всій території України встановлено карантин та запроваджено обмежувальні заходи.

В той же час, за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 30.11.2020 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, ураховуючи те, що від учасників справи не надходило будь-яких заяв чи клопотань, зокрема щодо відкладення розгляду справи, заслухавши думку присутнього представника скаржника та позивача, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у поясненнях, заслухавши думку представників учасників справи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (надалі - відповідач) про:

- визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Компанії інформацію, розміщену Комісією у мережі інтернет за посиланням https://www.nfp.gov.ua/ua/Zupynennia-obmezhennia-diialnosti-finansovykh-ustanov.html "Зупинення, обмеження діяльності фінансових установ", в частині включення приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дім Страхування" (нове найменування приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра") до переліку фінансових установ, щодо якої застосовано захід впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності;

- визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Компанії інформацію, розміщену Комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг у мережі інтернет за посиланням https://www.nfp.gov.ua/ua/Pro-skarhy-na-finansovi-ustanovy/27330.html, в частині включення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дім Страхування" (нове найменування Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра") до таблиці № 2 "Інформація про страхові компанії, у яких анульовані (відкликані) ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг, та/або страхові компанії, виключені з Державного реєстру фінансових установ, на дії яких надходили звернення";

- зобов`язання Комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, спростувати вказану інформацію шляхом розміщення на головній сторінці офіційного веб-сайту Нацкомфінпослуг https://www.nfp.gov.ua/офіційного повідомлення та стягнення шкоди в розмірі 1 000 000, 00 грн., завданої діловій репутації позивача.

Позов обґрунтовано таким: відповідачем 29.06.2017 прийнято два окремі розпорядження №2962 та №2963, якими (фактично - двічі) анульовано всі ліцензії на здійснення страхової діяльності, що мав позивач.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2017 у справі №826/11254/17 визнано протиправним та скасовано розпорядження Комісії (відповідач у даній справі) від 29.06.2017 №2962 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Саламандра-Україна".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №826/11322/17 визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, (відповідач у даній справі) від 29.06.2017 №2963 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Саламандра-Україна". Резолютивна частина рішення залишена судом апеляційної інстанції без змін.

Відповідач з червня 2017 по 28.05.2019 року на офіційному інтернет -сайті розміщував недостовірну інформацію про позивача як про компанію, щодо якої видано розпорядження про анулювання ліцензії; поширення щодо позивача такої інформації порушує його немайнові права та наносить шкоду його діловій репутації, яку (шкоду) позивач оцінив у 1 000 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 позов був задоволений частково.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 вказане рішення залишене без змін.

Постановою Верховного суду від 25.06.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 скасовані і справа передана на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

18.08.2020 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява про залучення у справі Національний банк України в якості відповідача, як правонаступника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

В обґрунтування вказаної заяви представник відповідача посилався на те, що Верховною Радою України 12.09.2020 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг", відповідно до положень якого Національний банк України є процесуальним правонаступником Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у судах у межах повноважень, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", зокрема дане положення закріплено п. 8 Розділу "ІІ Прикінцеві положення" вказаного закону. З урахуванням вказаних обставин, представник відповідача просив задовольнити заяву та залучити до участі у справі Національний банк України в якості відповідача як правонаступника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Суд першої інстанції ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2020, керуючись положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 52 ГПК України , залучив до участі у справі у якості відповідача правонаступника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - Національний банк України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Указом Президента України від 30.06.2020 №259/2020 припинено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, шляхом ліквідації. Визнано таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 23.11.2011 №1070 Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг .

01.07.2020 введено в дію Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг . Пунктом 8 розділу II Прикінцевих положень вказаного Закону встановлено, що з 1 липня 2020 року Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є процесуальними правонаступниками Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у судах у межах повноважень, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Пунктом 9 розділу II Прикінцевих положень вказаного Закону також передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зобов`язана до 1 липня 2020 року забезпечити передачу Національному банку України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку в межах повноважень, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", в упорядкованому стані документів, звітів, відомостей, повідомлень, іншої інформації (крім справ з особового складу), що були отримані або створені в процесі виконання повноважень та функцій, включаючи інформацію (бази даних), що міститься у Державному реєстрі фінансових установ та інших реєстрах та переліках, ведення яких здійснювалося Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на 1 липня 2020 року.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансовими вважаються послуги у сфері страхування .

Статтею 21 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг передбачено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків цінних паперів та похідних (деривативів), професійної діяльності на ринку цінних паперів та діяльності у системі накопичувального пенсійного забезпечення - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо ринку банківських послуг та інших, ніж зазначені в абзаці другому цієї частини, ринків небанківських фінансових послуг - Національним банком України. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України.

Відповідно до ст. 28 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг Національний банк України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг у межах компетенції, визначеної частиною першою статті 21 цього Закону, видає небанківським фінансовим установам та особам, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, визначає порядок їх видачі, зупинення, поновлення та відкликання (анулювання), а також, відповідно до ст. ст. 28-30 Закону здійснює інші регуляторні та контрольні функції.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що з 01.07.2020 Національний банк України виконує функцію органу державної влади, що регулює ринок з надання фінансових послуг небанківськими фінансовими установами. До повноважень Національного банку України належить питання видачі ліцензій, а також питання, пов`язані з зупиненням та анулюванням ліцензій, в т. ч. суб`єктів, що надають послуги у сфері страхування.

Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг чітко передбачає, що саме Національний банк України є правонаступником Нацкомфінпослуг в судах, в тому числі щодо питань, пов`язаних з видачею та анулюванням ліцензій небанківських фінансових установ.

Як вбачається з позовної заяви позивач є небанківською фінансовою установою Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра", позовні вимоги якого ґрунтуються, зокрема, на прийнятті державним регулятором у сфері ринків фінансових послуг неправомірного рішення - окремих розпоряджень №2962 та №2963, якими (фактично - двічі) анульовано всі ліцензії на здійснення страхової діяльності, що мав позивач. Позивач оскаржив зазначені рішення в суді, названі розпорядження визнано протиправним та скасовано. Позивач, посилаючись на ці обставини, наполягав, що відповідач з червня 2017 по 28.05.2019 року на офіційному інтернет-сайті розміщував недостовірну інформацію про позивача як про компанію, щодо якої видано розпорядження про анулювання ліцензії; поширення щодо позивача такої інформації порушує його немайнові права та наносить шкоду його діловій репутації, яку (шкоду) позивач оцінив у 1 000 000,00 грн.

Відтак, фактично позовні вимоги ґрунтуються, зокрема, на прийнятті державним регулятором у сфері ринків фінансових послуг неправомірного рішення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, стверджує, що на підставі пункту 9 розділу II Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг судові справи, що стосувалися видачі, анулювання ліцензій страховим компаніям, були передані до Національного банку України.

За таких обставин, аргументи скаржника, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг не передбачено, що Національний банк є процесуальним правонаступником у справах про відшкодування шкоди, яка могла бути завдана Нацкомфінпослуг, не заслуговують на увагу та спростовується наведеними положеннями законодавства.

Таким чином, в силу прямих норм Закону № 79-ІХ Національний банк України є правонаступником у здійсненні повноважень та виконанні функцій з державного регулювання та нагляду у сфері ринків фінансових послуг у межах повноважень, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та процесуальним правонаступником у судах у межах повноважень, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Між тим, апеляційний суд відзначає, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права до іншого. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладаються на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функцій від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі (постанова Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №812/1408/16).

Верховний Суд у наведеній постанові виділяє два види правонаступництва: фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією), та процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і, враховувати, таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Відповідно до частини 4 статті 56 ГПК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

У даній справі позивач просить в тому числі стягнути з Нацкомфінпослуг шкоду, завдану діловій репутації . Однак, у випадку виконання рішення кошти будуть списуватися не з рахунку Нацкомфінпослуг чи з рахунку Національного банку України, а з єдиного казначейського рахунку, тобто за рахунок державного бюджету.

Водночас, тільки Національний банк України на сьогодні є єдиним органом державної влади, який може представляти інтереси держави в даній справі, оскільки володіє повноваженням, пов`язаними з видачею та анулюванням ліцензій, тобто компетентний в питанні правомірності чи неправомірності анулювання ліцензій.

Саме з такою метою законодавець, прийнявши Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг", наділив Національний банк України статусом правонаступника у судових справах, що стосуються видачі та анулювання ліцензій страховим компаніям та наслідків, які виникають в результаті таких рішень, а Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку у судових справах, що стосуються професійної діяльності на ринку цінних паперів та діяльності у системі накопичувального пенсійного забезпечення.

Що стосується тверджень скаржника про залучення до справи Державної казначейської служби України, то апеляційний суд їх відхиляє та бере до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила, що сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем Державної казначейської служби України чи її територіального органу. Державна казначейська служба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.

Застосовуючи наведені правові норми до спірних відносин, а також з урахуванням правових позицій Верховного Суду, колегія суддів вважає, що відповідачем у справі, предметом якої є відшкодування шкоди, завданої діловій репутації позивача органом державної влади, дійсно повинна бути держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Державна казначейська служба України є лише органом, який здійснює списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, тобто виконує судове рішення в разі задоволення позову і може бути залучена до вирішення спору в якості співвідповідача.

Станом на сьогодні Нацкомфінпослуг є органом державної влади, який припинений указом Президента України. Його функції та повноваження в частині видачі та анулювання ліцензій передані Національному банку України прямою нормою пункту 9 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг", а отже на даний момент саме Національний банк України є особою, яка має представляти інтереси держави в даній справі в якості відповідача.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення питання про заміну відповідача у справі, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженої ухвали скаржником не наведено. Водночас, зазначаючи про порушення судом норм процесуального та матеріального права, скаржник вдається до заперечення обставин, установлених судом першої інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої цим судом оцінки доказів у справі.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 у справі №910/6336/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови суду складено та підписано - 03.12.2020.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.В. Попікова

О.О. Євсіков