Постанова

від 03.12.2020 по справі 922/1464/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2020 р. Справа № 922/1464/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М.,

без повідомлення учасників справи;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерго» , м.Харків,

на рішення Господарського суду Харківської області від 11.09.2020 (суддя Шатерніков М.І.), ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області у м. Харкові, повний текст якого складений 11.09.2020,

у справі №922/1464/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Лайт Трейд» , м.Полтава,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерго» , м.Харків,

про стягнення 136326,73грн,

ВСТАНОВИЛА:

12.05.2020 ТОВ "Смарт Лайт Трейд" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до ТОВ "Інтерго" про стягнення заборгованості за договором поставки від 09.08.2017 №58 у сумі 136326,73грн, з яких: основний борг у сумі 65955,72грн, пеня у сумі 9681,94грн, інфляційні втрати у сумі 13191,14грн, 3% річних у сумі 5078,46грн, проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 42419,47грн (а.с. 1-64).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.09.2020 у справі №922/1464/20 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Інтерго» на користь «Смарт Лайт Трейд» 65955,72грн основного боргу, 9681,94грн пені, 12285,99грн інфляційних втрат, 5078,46грн 3% річних, 42419,47грн процентів за користування чужими грошовими коштами; в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 905,15грн інфляційних втрат відмовлено (а.с. 89-98).

Рішення місцевого господарського суду із посиланням на ст.ст. 218, 230 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 627-629, 692, 693, 712 ЦК України, ст. 78 Конвенції Організації об`єднаних націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 №519, Методику розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджену наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, мотивоване доведеністю факту прострочення оплати отриманого ТОВ «Інтерго» товару за договором поставки від 09.08.2017 №58 та обґрунтованістю нарахування пені у сумі 9681,94грн, інфляційних втрат у сумі 13191,14грн, 3% річних у сумі 5078,46 грн, процентів за користування чужими грошовими у сумі 42419,47грн.

У частині відмови у стягненні 905,15грн інфляційних втрат суд зазначив про неправильність здійсненого позивачем розрахунку та неврахування того, що у липні 2018 року, червні - серпні 2019 року та у лютому 2020 року індекс інфляції становив від`ємне значення, тобто мала місце дефляція.

30.09.2020 ТОВ «Інтегро» звернулося до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.09.2020 у справі №922/1464/20 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені позову (а.с.102-107).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що позивачем, усупереч вимог п.8.2 договору поставки, не надано ТОВ «Інтегро» рахунку-фактури, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості здійснити оплату за поставлену партію товару. Крім того, скаржник посилається на те, що одночасне стягнення 3% річних та 25% відповідно до пункту 8.5 договору суперечить вимогам статей 536 та 625 ЦК України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у справі №922/1464/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Інтегро» на рішення Господарського суду Харківської області від 11.09.2020 у справі №922/1464/20; встановлено здійснити розгляд справи №922/1464/20 в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу десятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії скаржнику (а.с. 109-110).

У відзиві на апеляційну скаргу, який поданий у межах строку, встановленого ухвалою суду апеляційної інстанції, ТОВ Смарт Лайт Трейд просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, позивач посилається на те, що строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару за договором поставки від 09.08.2017 №58 визначений сторонами п.8.1 договору, є таким, що настав і не залежить від факту виставлення рахунку-фактури. Також зазначає, що правова природа процентів за користування чужими коштами та 3% річних є різною, у зв`язку з чим вимога про одночасне стягнення процентів за користування грошовими коштами поряд із штрафними санкціями та/або компенсаційними виплатами, направленими на захист майнового права та інтересу кредитора, не може вважатися накладенням подвійного стягнення за несвоєчасне виконання зобов`язання (а.с. 113-123).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.12.2020 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гези Т.Д., судді Здоровко Л.М (а.с.125).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

09.08.2017 між ТОВ Смарт Лайт Трейд (постачальником) та ТОВ Інтерго (покупецем) укладений договір поставки №58, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (а.с. 8-10).

Разом з товаром постачальник повинен передати покупцю документи, які мають відношення до товару і належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України. Якщо разом з товаром вказані документи не передані, то постачальник зобов`язаний не пізніше 14-денного строку з дати передачі товару покупцю надати останньому вказані документи. В протилежному випадку покупець має право відмовитися від придбання товару і повернути товар постачальнику (п.2.2 цього договору).

Згідно з п.2.3 цього договору право власності та ризики випадкової загибелі на поставлені товари переходять до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатково-прибутковою накладною.

Пунктом п.3.1 цього договору встановлено, що загальна кількість товарів, що поставляються на умовах даного договору: асортимент, ціна за одиницю та загальна вартість товару, визначаються в рахунках-фактурах та видатково-прибуткових накладних, які є його невід`ємною частиною до даного договору.

Строк поставки кожної узгодженої партії товару становить 10 календарних днів з дати узгодження партії поставки в рахунку ( п.4.1 договору).

Згідно з п.7.1, 7.2 договору ціна товару, який поставляється на умовах даного договору, узгоджується та відображається в рахунках-фактурах та вказується у видатково-прибутковій накладній. Сума договору складається з суми вартості усіх партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору.

Відповідно до п.8.1 цього договору покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 60 календарних днів з дати поставки товару постачальником. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та рахунку-фактури, виставленої постачальником на варість поставленої партії товару (п.8.2 цього договору).

У п.8.5 цього договору встановлено, що в разі прострочення покупцем оплати товару більше ніж на 60 календарних днів, постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

Згідно з п.9.3 договору поставки від 09.08.2017 №58 за порушення грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, які діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день порушення виконання.

Відповідно до п.11.1 договору цей договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31.12.2017, але до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань по даному договору. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

На виконання умов договору поставки від 09.08.2017 №58 ТОВ Смартл Лайт Трейд передало ТОВ Інтегро товар на суму 65955,72грн, про що свідчать видаткова накладна від 09.08.2017 №108, товаро-транспорна накладна від 09.08.2017 №Р108, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств (а.с. 12, 16).

25.01.2019 ТОВ Смарт Лайт Трейд звернулось до ТОВ Інтегро із претензією №1 про сплату заборгованості за договором поставки, у якій просило невідкладно сплатити у повному обсязі заборгованість за договором поставки від 09.08.2017 №58, що станом на дату звернення становить 108219,24грн, у тому числі: основний борг у сумі 65955,72 грн, інфляційні втрати у сумі 8706,16грн, 3% річних у сумі 2552,75грн, пеню у розмірі 9681,94грн, проценти за користування чужими коштами у сумі 21322,67грн (а.с. 17-27).

13.03.2020 ТОВ Смарт Лайт Трейд вдруге звернулось до ТОВ Інтегро із претензією №2 про сплату заборгованості за договором поставки, у якій просило невідкладно сплатити у повному обсязі заборгованість за договором поставки від 09.08.2017 №58, що станом на дату звернення становить 133118,15грн, у тому числі: основний борг у сумі 65955,72грн, інфляційні втрати у сумі 12663,50грн, 3% річних у сумі 4791,81грн, пеню у розмірі 9681,94грн, проценти за користування чужими коштами у сумі 40025,18грн (а.с. 28-40).

12.05.2020, у зв`язку із невиконанням ТОВ Інтерго взятих на себе зобов`язань з оплати товару за договором поставки від 09.08.2017 №58 ТОВ Смарт Лайт Трейд звернулось із позовом до Господарського суду Харківської області.

11.09.2020 місцевим господарським судом прийнято рішення з підстав, викладених вище (а.с. 89-98).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спірні правовідносини сторін виникли з виконання умов договору поставки від 09.08.2017 №58, які регулюються нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини 1 статті 265 ГК України, яка кореспондується з частиною 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із частиною 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки від 09.08.2017 №58 ТОВ Смарт Лайт Трейд передало у власність ТОВ Інтегро товар на суму 65955,72грн, про що свідчать видаткова накладна від 09.08.2017 №108 та товаро-транспорна накладна від 09.08.2017 №Р108, підписані уповановаженими представниками сторін та скріплені печатками товариств (а.с. 12, 16).

Відповідно до умов п.8.1 договору поставки від 09.08.2017 №58 покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 60 календарних днів з дати поставки товару постачальником. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

Згідно із частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів виконання зобов`язань відповідачем за договором поставки від 09.08.2017 №58, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості у сумі 65955,72грн. Доводи скаржника про відсутність у нього підстав для оплати поставленого товару не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки п.8.1 договору встановлено, що покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 60 календарних днів з дати поставки товару постачальником. Отже, відлік строку на оплату відраховується від дати поставки, а не від дати виставлення рахунку-фактури.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, зазначає, що умовами договору поставки від 09.08.2017 №58, а саме у п.8.2 цього договору визначений порядок виконання покупцем зобов`язання з оплати товару, зокрема, сплату встановлено здійснити на підставі цього договору та рахунку-фактури, виставленого постачальником на вартість поставленої партії товару. Суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом статті 692 ЦК України та пункту 8.1 договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується відповідно до умов п.8.1 вказаного правочину, а не з дати виставлення або отримання рахунку, та порядок його виконання.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, що не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не заперечує проти факту отримання товару, а доводи скаржника щодо неможливості виконання зобов`язання з оплати товару протягом визначеного строку у зв`язку із відсутністю направленого позивачем рахунку-фактури, у якому зазначені реквізити позивача, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки розділом 13 договору від 09.08.2017 №58 визначені відомості щодо платіжних реквізитів продавця та покупця, у тому числі розрахункових рахунків.

Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Положеннями частини 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

У п.9.3 договору від 09.08.2017 №58 встановлено, що за порушення грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день порушення виконання.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення пені, погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 9681,94грн за період з 10.10.2017 по 10.04.2018, з урахуванням приписів ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, у розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перевірку розрахунку позивача в межах заявленого ним періоду, колегія суддів дійшла висновку про його арифметичну неправильність з огляду на неврахування періодів часу, в яких індекс інфляції становив менше одиниці, що мало місце у липні 2018 року (99,3%), у червні 2019 року (99,5%), у липні 2019 року (99,4%), у серпні 2019 року (99,7%), у лютому 2020 року (99,7%).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується із розрахунком місцевого господарського суду та вважає правомірним задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 12285,99грн за період з жовтня 2017 року по березень 2020 року та обґрунтованою відмовою у стягненні 905,15грн у зв`язку з неправильно здійсненим розрахунком позивача.

Крім того, частиною 2 ст. 625 ЦК України також передбачений обов`язок боржника на вимогу кредитору сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), як і інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17).

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання за договором поставки від 09.08.2017 №58, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення 3% річних у сумі 5078,46грн за період з 10.10.2017 по 08.05.2020.

Відповідно до умов п.8.5 договору поставки від 09.08.2017 №58 сторони погодили, що у разі прострочення покупцем оплати товару більше ніж на 60 календарних днів, постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику .

Судом апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача щодо визначення суми процентів коштів за користування чужими грошовими коштами, встановлено його арифметичну правильність та обґрунтованість здійснених нарахувань у сумі 42419,47грн.

Доводи скаржника про безпідставне стягнення 3% річних та 25% річних відповідно до пункту 8.5 договору відхиляються судом апеляційної інстанції, як такі, що суперечать положенням статей 536 та 625 ЦК України, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що правова природа процентів річних, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України та процентів за користування чужими коштами, передбачених ст.536 цього Кодексу, не є тотожньою і не може свідчити про покладення судом подвійної відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, передбачені положеннями статті 536 ЦК України, являють собою плату за користування чужими коштами.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є: по-перше, факт користування чужими грошовими коштами; по-друге, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими грошовими коштами.

Натомість, положення частини 2 статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №908/639/18, від 10.09.2018 у справі №908/24/18, від 11.12.2019 у справі №902/235/19, від 22.01.2020 у справі 910/5174/19.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неправомірність одночасного стягнення процентів за користування чужими коштами, передбачених п.8.5 договору від 09.08.2017 №58, у порядку ст. 536 ЦК України, і 3% річних у порядку ч.2 ст. 625 ЦК України, та вважає, висновок місцевого господарського суду обґрунтованим та таким, що відповідає положенням чинного законодавства та усталеної судової практики.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ст.91 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерго не підлягає до задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 11.09.2020 у справі №922/1464/20 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст.276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерго залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 11.09.2020 у справі № 922/1464/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складений 03.12.2020.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Т.Д. Геза

Суддя Л.М. Здоровко