Постанова

від 02.12.2020 по справі 910/18056/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/18056/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арготрейд ЛТД"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2020 року (головуючий - Дідиченко М.А., судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.) і рішення Господарського суду міста Києва від 28 травня 2020 року (суддя Полякова К.В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арготрейд ЛТД"

до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймар",

про визнання правочину недійсним.

(у судовому засіданні взяв участь представник Відповідача - Яковенко О.О.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Арготрейд Лтд" (далі - "Позивач", ТОВ "Арготрейд ЛТД") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі -"Відповідач", АТ КБ "Приватбанк", Банк) про визнання недійсним на підставі статей 229-230 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), укладеного між сторонами договору поруки № 4Т15089И/П від 24.10.2016.

1.1. Обґрунтовуючи позовну заяву Позивач стверджує про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним, оскільки, на його думку, цей правочин вчинено під впливом введення в оману.

Короткий зміст і мотиви судових рішень

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

2.1. В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції, з мотивами якого погодився й апеляційний суд, зазначив, що Позивачем не доведено обставин, які б свідчили про введення його в оману Відповідачем, як не доведено Позивачем й самого факту обману чи наявності умислу в діях Відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погодившись із судовими рішеннями, посилаючись при цьому на пункти 3 і 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги Позивача (узагальнено)

4. ТОВ "Арготрейд ЛТД" вказує, що при розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи частини 1 статті 230 ЦК України, оскільки не врахували, що (1) умисел у діях Банку полягав у необхідності реструктуризації (трансформації) корпоративного кредитного портфеля, а не у виконанні оспорюваного договору поруки, а (2) обман виявився у тому, що Банк запропонував Позивачу бути поручителем за кредитними договорами "старих боржників" в частині повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, але володіючи інформацією про наявність заборгованості "старих боржників" зі сплати винагороди за кредитними договорами, використав її як підставу для не надання документів, які б підтверджували право вимоги ТОВ "Арготрейд ЛТД" до таких боржників; при укладені договору поруки Позивач мав намір отримати прибуток від укладення спірного договору у вигляді отримання права власності на активи, що забезпечували зобов`язання попереднього боржника за кредитним договором, але не виконання Відповідачем обов`язку по передачі поручителю документів, що посвідчували права заставодержателя на активи, якими забезпечувались зобов`язання боржників, свідчить про відсутність намірів виконувати свої зобов`язання за договором поруки ні у момент його укладення, ні протягом значеного періоду після його укладення.

4.1. В цій частині скаржник зазначає також про те, що висновок Верховного Суду у питанні застосування приписів частини 1 статті 230 ЦК України у подібних правовідносинах наразі відсутній, а врахована апеляційним судом практика Верховного Суду є нерелевантною.

4.2. Крім цього, Позивач стверджує, що господарським судом першої інстанції йому було необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, які мають значення для правильного вирішення цієї справи (рішення правління Національного Банку України від 05.10.2016 № 232/БТ, договори забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 4Т15089И від 16.12.2015, укладеним між ТОВ "Таймар" та АТ КБ "Приватбанк", рішення кредитного комітету АТ КБ "Приватбанк" від 30.11.2016).

Доводи відзиву Відповідача (узагальнено)

5. У своєму відзиві Банк стверджує, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з неухильним дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому і підстав для їх зміни чи відміни немає.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Обставини спору, встановлені судами попередніх інстанцій

6. 24.10.2016 між ТОВ "Арготрейд ЛТД", як позичальником, та АТ КБ "Приватбанк", як банком, укладено кредитний договір № 4А16096Г, за умовами якого ліміт кредиту становить 4 500 000 000 грн., що виданий для фінансування поточної діяльності (пункт А.2. договору).

6.1. Відповідно до пункту А.6 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 10,5 % річних.

6.2. Пунктом А.7 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань погашення/повернення кредиту, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом за фіксованою ставкою в розмірі 21 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

7. Того ж дня між Позивачем, як поручителем, та Відповідачем, як кредитором, укладено договір поруки № 4Т15089И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Таймар" своїх зобов`язань за кредитним договором від 16.12.2015 № 4Т15089И з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та термінах вказаного договору.

8. Поряд із цим, 24.10.2016 між Позивачем, як поручителем, та Відповідачем, як кредитором, укладені також й інші договори поруки, а саме: № 4А12140И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Адара-7" своїх зобов`язань за кредитним договором від 14.05.2012 № 4А12140И з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та термінах вказаного договору; договір поруки № 4К12139И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Котлас" своїх зобов`язань за кредитними договорами від 11.05.2012 № 4К12139И та від 15.07.2013 № 4К13432И з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та термінах вказаних договорів; договір поруки № 4М12301И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Мавекс-Петрол" своїх зобов`язань за кредитними договорами від 23.11.2012 № 4М12301И та від 21.06.2013 № 4М13390И з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та термінах вказаних договорів; договір поруки № 4М12385И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Магнум-Трейд" своїх зобов`язань за кредитним договором від 13.12.2012 № 4М12385И з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та термінах вказаного договору; договір поруки № 4Ю15079И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Юнікс Груп" своїх зобов`язань за кредитним договором від 16.12.2015 № 4Ю15079И з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та термінах вказаного договору.

9. На підтвердження виконання Позивачем обов`язку ТОВ "Таймар" за кредитним договором від 16.12.2015 № 4Т15089И ТОВ "Арготрейд ЛТД" надано копію платіжного доручення від 25.10.2016 № 1063 на суму 899 028 423, 72 грн.

9.1. Також Позивачем надані копії платіжних доручень щодо виконання ним обов`язку ТОВ "Адара-7" за кредитним договором від 14.05.2012 № 4А12140И - копія платіжного доручення від 25.10.2016 № 1057 на суму 574 419 165, 72 грн; щодо виконання обов`язку ТОВ "Мавекс-Петрол" за кредитними договорами від 23.11.2012 № 4М12301И та від 21.06.2013 № 4М13390И - копії платіжних доручень від 25.10.2016 № 1060 на суму 614 838 440, 38 грн та № 1061 на суму 20 503 970 грн; щодо виконання обов`язку ТОВ "Магнум-Трейд" за кредитним договором від 13.12.2012 № 4М12385И - копія платіжного доручення від 25.10.2016 № 1062 на суму 621 548 474, 45 грн; щодо виконання обов`язку ТОВ "Котлас" за кредитними договорами від 11.05.2012 № 4К12139И та від 15.07.2013 № 4К13432И - копії платіжних доручень від 25.10.2016 № 1058 на суму 340 468 745, 53 грн та № 1059 на суму 269 591 697, 48 грн; щодо виконання обов`язку ТОВ "Юнікс Груп" за кредитним договором від 16.12.2015 № 4Ю15079И - копія платіжного доручення від 25.10.2016 № 1064 на суму 1 114 357 366, 11 грн.

10. Згідно з пунктом 3 договорів поруки поручитель ознайомлений із умовами кредитного договору.

10.1. Відповідно до пункту 8 договорів поруки до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним у цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

10.2. Пунктом 10 договорів поруки передбачено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

11. Звертаючись з позовом до суду у даній справі, як на підставу для визнання недійсним договору поруки Позивач вказує на те, що такий договір укладено з порушенням чинного законодавства, а саме його укладення відбулося під впливом введення в оману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі частини 1 статті 230 ЦК України.

12. Відповідно до вказаної норми (частина 1 статті 230 ЦК України) якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

12.1. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

12.2. Згідно із частиною 1 статті 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

13. Так, на думку Позивача, Банк, володіючи повною фінансовою інформацією про товариство Позивача, усвідомлюючи високі економічні показники діяльності товариства, висунув Позивачу пропозицію щодо можливості його участі у процедурі "трансформації" кредитного портфеля банку. Така процедура, зі слів співробітників банку, була ініційована Національним Банком України. Так, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 05.10.2016 №323/БТ, Банк було зобов`язано розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля.

13.1. При цьому, за твердженнями Позивача, Банк наголошував на тому, що кредитні зобов`язання попередніх боржників забезпеченні ліквідними активами, у тому числі корпоративними правами, товаром в обороті, цінними паперами та інше. Про ліквідність забезпечення зобов`язань боржників також свідчили дані окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіт незалежного аудитора 31.12.2015 (ТОВ АФ "Прайсвортерхаускуперс (аудит)". Пізніше, такі дані були підтверджені Окремою фінансовою звітністю та звітом незалежного аудитора 31.12.2016 (ТОВ "Ернст енд Янг аудиторські послуги"), які були розміщені на веб-сайті ПАТ КБ "Приватбанк".

13.2. Як стверджує Позивач, обов`язковою умовою на якій він наполягав було набуття ним права власності на активи, що забезпечували зобов`язання "старих" боржників перед банком.

13.3. Так, на виконання вищезазначених домовленостей згідно плану "трансформації" між Позивачем та Відповідачем було укладено декілька договорів поруки, зокрема і № 4Т15089И/П від 24.10.2016.

13.4. Позивач вказує, що на виконання оспорюваного договору поруки ним, як поручителем, були перераховані на користь Відповідача грошові кошти в якості повернення кредитів та сплати відсотків за користування кредитами боржника на загальну суму 899 028 423,72 грн.

13.5. При цьому, у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем умов п. 8 та п. 10 договорів поруки, Позивач вважає, що Відповідач не мав на меті передати Позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань боржників у вигляді цінних для Позивача активів, а лише використовував інформацію про такі активи для спонукання Позивача укласти кредитний договір та договори поруки з метою реалізації плану "трансформації" (на виконання вимог Національного Банку України), чим ввів позивача в оману, щодо істотних умов договору.

14. Розглядаючи цю справу та аналізуючи вказані доводи Позивача суди врахували, що відповідно до протоколу № 21/10-1 від 21.10.2016 загальних зборів засновників ТОВ "Арготрейд ЛТД" було вирішено звернутись до Відповідача з пропозицією надати Позивачу кредит та укласти відповідний договір на суму 4 500 000 000,00 грн із строком повернення кредиту в 1 рік з моменту підписання кредитного договору.

14.1. З даного рішення вбачається, що дані кошти були потрібні Позивачу для здійснення господарської діяльності.

14.2. При цьому, жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність Позивачем майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо так званої трансформації кредитного портфелю банку.

14.3. Судами враховано також, що положеннями кредитного договору від 24.10.2016 № 4А16096Г передбачено, що кредитні кошти надаються Позивачу саме для фінансування його поточної діяльності. Жодних доказів укладення даного договору з метою залучення коштів для погашення заборгованості інших юридичних осіб, що є боржниками Відповідача, зокрема ТОВ "Таймар", та на виконання плану реструктуризації (трансформації) кредитного портфелю Банка матеріали справи не містять.

14.4. Відповідно до техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів та заявки на отримання кредиту від 21.10.2016, що були надані Позивачем на адресу Банку, метою кредитування самим Позивачем зазначено - фінансування поточної діяльності.

14.5. Тобто, кредитний договір укладено виключно для фінансування поточної діяльності товариства Позивача, а оспорюваний договір поруки від 24.10.2016 № 4Т15089И/П також не містить будь-яких відомостей щодо його укладення Позивачем у взаємозв`язку та на виконання кредитного договору від 24.10.2016 № 4А16096Г.

14.6. Реагуючи на доводи Позивача про те, що укладення ним оспорюваного договору відбулося задля отримання прибутку від реалізації або набуття права власності на активи, передані ТОВ "Таймар" ("старим" боржником) у забезпечення виконання ним зобов`язань перед Банком, а невиконання останнім свого зобов`язання з передачі підтверджуючих документів щодо активів боржника є доказом введення Позивача в оману суди вказали, що відсутність наміру виконувати умови договору однією стороною не свідчить про введення нею в оману іншу сторону договору при його укладенні, а крім цього положення статей 553, 558 ЦК України та умови укладеного договору поруки виключають можливість отримання поручителем прибутку, як мети укладення та виконання такого договору.

15. Застосовуючи до спірних правовідносин положення статей 229, 230 ЦК України суди вирішили, що Позивачем не доведено обставин, які б свідчили про ведення його в оману, як не доведено ним факту обману та наявності умислу в діях Відповідача, позаяк суди вважали, що Позивач помилково стверджує про мету укладення ним кредитного договору № 4А16096Г від 24.10.2016, вважаючи його наслідком необхідність укладення договору поруки, оскільки суди встановили, що всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують зворотне - отримання кредиту Позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договору поруки Позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок його вільного волевиявлення.

16. З аналізу оскаржуваних судових рішень вбачається, що застосування ними приписів частини 1 статті 230 ЦК України відбулося з таким розумінням вказаної норми:

"Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю".

17. Положеннями частини 1 статті 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Однією з двох підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі стали приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України згідно яких підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

19. Як вже вказувалося вище у тексті касаційної скарги скаржник стверджує, що судові рішень у даній справі прийнято з порушенням положень частини 1 статті 230 ЦК України, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми у подібних правовідносинах відсутній.

20. Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

21. Здійснюючи касаційне провадження у даній справі колегією суддів Касаційного господарського суду встановлено, що Верховним Судом у касаційному порядку переглядалася справа № 910/18604/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем`єр Бізнес Брук" до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору № 4П16098Г від 25.10.2016.

21.1. Звертаючись з позовом про визнання недійсним кредитного договору №4П16098Г від 25.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем`єр Бізнес Брук" стверджувало, що дії із отримання кредитних коштів по кредитному договору № 4П16098Г від 25.10.2016 були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань боржників банку в рамках реалізації плану трансформації кредитного портфелю Банку, ініційованого Національним банком України. Однак, зобов`язання банку щодо передання позивачу документів, які посвідчували права на активи, якими були забезпечені зобов`язання боржників у забезпечених порукою зобов`язаннях, не були виконані, тож з огляду на тривале невиконанням банком умов пунктів 8, 10 договорів поруки, позивач вважав, що банк не мав на меті передати позивачу документи, які підтверджували наявність забезпечення зобов`язань боржників у вигляді цінних для товариства активів, а лише використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір та договори поруки з метою реалізації плану трансформації, чим ввів позивача в оману щодо істотних умов кредитного договору. Суттєвою передумовою укладання договорів поруки було надання йому відомостей щодо багатократного забезпечення виконання боржниками своїх зобов`язань. При цьому обов`язковою умовою, на якій наполягало ТОВ "Прем`єр Бізнес Брук", було набуття ним прав на активи, що забезпечували зобов`язання попередніх боржників перед банком.

21.2. В ході розгляду справи № 910/18604/19 судами було установлено, що за змістом спірного кредитного договору №4П16098Г від 25.10.2016, його укладено для фінансування поточної господарської діяльності позивача. Доказів укладення даного договору з метою залучення коштів для погашення заборгованості інших юридичних осіб, що є боржниками відповідача, та на виконання плану реструктуризації (трансформації) кредитного портфелю відповідача, на чому наполягає позивач, матеріали справи не містять. Також суди врахували ту обставину, що 18.10.2016 загальні збори учасників позивача погодили укладення з банком кредитного договору. При цьому, жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за кредитами, укладеними з іншими боржниками, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо так званої трансформації кредитного портфелю банку. Отже кредитний договір було укладено виключно для фінансування поточної діяльності позивача. Кредитний договір підписаний сторонами без будь-яких зауважень, що свідчить про погодження ними всіх умов, які містяться в такому договорі. Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваних позивачем договорів поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.

21.3. Враховуючи встановлені обставини та застосовуючи до них положення статті 230 ЦК України, суди у справі № 910/18604/19 відмовили у задоволенні позовних вимог. Судові рішення залишені без змін постановою Касаційного господарського суду від 29.10.2020.

22. З викладеного вище вбачається, що правовідносини у справі № 910/18056/19 та справі № 910/18604/19 є подібними, позаяк вони повністю відповідають критеріям подібності, які висвітлено у пункті 20 цієї Постанови.

22.1. Переглядаючи судові рішення у справі № 910/18604/19 у касаційному порядку, зокрема, в частині дотримання судами попередніх інстанцій приписів статті 230 ЦК України Верховний Суд вказав, що "у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину".

23. Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 230 ЦК України у подібних правовідносинах і здійснене апеляційним господарським судом у справі № 910/18056/19 правозастосування повністю відповідає такому висновку, а тому колегія суддів не вбачає підстав для подальшого розгляду касаційної скарги у цій частині і доходить висновку про закриття касаційного провадження, позаяк положеннями пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

24. Другою підставою для відкриття касаційного провадження у даній справі стали приписи пункту 4 частини 2 статті 297 ГПК України, якими визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

25. Доводи касаційної скарги щодо цієї підстави касаційного оскарження зводяться до того, що місцевим господарським судом було необґрунтовано відхилено клопотання Позивача про витребування доказів, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4.2. цієї Постанови).

26. З матеріалів цієї справи вбачається, що Позивач клопотав про витребування копії рішення правління Національного Банку України від 05.10.2016 № 323/БТ, позаяк вважав, що в цьому рішенні містяться відомості щодо обставин, за яких укладено кредитний договір та договори поруки, а також просив витребувати і оригінал кредитного договору, укладеного між ТОВ "Таймар" та АТ КБ "Приватбанк" з супутніми документами.

26.1. У задоволенні вказаного клопотання судами було відмовлено і в мотивування такої відмови зазначено про те, що Позивачем не було обґрунтовано, яким чином вказані докази можуть підтвердити твердження щодо ведення його в оману відповідно до положень статті 230 ЦК України з огляду на те, що кредитний договір та договір поруки не містить посилань на трансформацію, необхідність укладення оспорюваного Позивачем договору поруки та щодо інших обставин, які Позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.

26.2. Доводи касаційної скарги Позивача у цій частині не дають підстав стверджувати про те, що наведені судами мотивування є необґрунтованими, позаяк правильність цих тверджень напряму випливає із матеріалів цієї справи та обставин спору.

26.3. Більше того, колегія суддів вважає доцільним закцентувати увагу ще й тому, що в апеляційній скарзі Позивач не вказував про неправомірність відмови у витребуванні рішення правління Національного Банку України від 05.10.2016 № 323/БТ, а наполягав лише на необхідності дослідження кредитного договору, який було укладено між ТОВ "Таймар" та АТ КБ "Приватбанк" (з супутніми документами).

27. Відповідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

27.1. Оскільки в ході здійснення касаційного провадження у даній справі з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини 2 статті 297 ГПК України Верховним Судом не було встановлено допущених судами порушень норм процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, то і підстав для зміни чи відміни оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає.

28. Так як Верховний Суд з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України дійшов висновку про закриття касаційного провадження, а з підстави, визначеної пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України - про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження у справі № 910/18056/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арготрейд ЛТД" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2020 року і рішення Господарського суду міста Києва від 28 травня 2020 року в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арготрейд ЛТД" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2020 року і рішення Господарського суду міста Києва від 28 травня 2020 року у справі № 910/18056/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.