Рішення

від 17.11.2020 по справі 540/973/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/973/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Мельниченко В.В.,

за участю представників: позивача-Колеснікова С.С., Коваленко Т.Г., відповідача - Познякової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення від 05.12.2019 року №0028013305, яким вимагається сплатити 466 223,88 грн. за податковим зобов`язанням з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, та 116 555,97 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення - рішення від 05.12.2019 року №0028023305, яким вимагається сплатити 38 851,98 грн. за податковим зобов`язанням по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та 9 713,00 за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення - рішення від 05.12.2019 року №0028033305, яким вимагається сплатити 510,00 грн. штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п;

- податкове повідомлення - рішення від 05.12.2019 року №0028043305, яким вимагається сплатити 514 827,00 грн. за податковим зобов`язанням з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та 128 706,75 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення - рішення від 05.12.2019 року №0028053305, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 05.12.2019 року №0028063305, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2019 року № Ф-0003223305, якою вимагається сплатити недоїмку у сумі 90 947,88 грн. та штрафні санкції у сумі 12 409,69 грн.

- рішення від 05.12.2019 року №0007063305 - відповідно до якого нараховані штрафні (фінансові) санкції з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 12409,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у жовтні 2019 року співробітниками відповідача здійснено документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018. За результатами вказаної перевірки складено акт №59/21-22-33-05/ НОМЕР_1 від 21.10.2019, в якому зафіксовані порушення вимог податкового законодавства. Зокрема, відповідач зазначає, що перевіркою встановлені порушення, а саме розбіжність за даними перевірки 1 902 432,00 грн за 2017 рік, та 871 450,00 грн за 2018 рік. Встановлено завищення суми валових витрат, пов`язаних з придбання товаро-матеріальних цінностей від контрагентів-постачальників: ПП Лайтноут (42309870); ТОВ Бона-Тек (41745119); ТОВ Ок-Торг (41493790); ТОВ Пріма-Хол (41542245); ТОВ ДаймексОйл (41542250); ТОВ Вілітон (41593897); ТОВ Проф-сила (41305105); ТОВ`Ласпі-М (40864530); ТОВ Игра-Ком (41022476); ТОВ ТК-Віакон (40934670) на загальну суму 2 773 882,00 грн. (без ПДВ).

Вказані висновки податковий орган зробив, вважаючи господарські операції, що були здійснені з вказаними контрагентами, нереальними.

На підставі таких висновків контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, рішення та вимоги про сплату недоїмки, які позивач вважає протиправними, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 08.05.20 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 05.06.20 о 09:30 год.

01 червня 2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що податковий орган позов не визнає. Зокрема, свою позицію обгрунтовує тим, що Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведено документальну планову виїзну /перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складений акт від 21.10.2019 № 59/21-22-33-05/ НОМЕР_1 .

За результатами наданих до перевірки документів, а саме: прибуткових накладних, банківських виписок, актів виконаних робіт та проведеного дослідження правомірності оформлення первинних документів встановлено, що ФОП ОСОБА_1 завищено витрати за рахунок віднесення до складу витрат вартість поставки продукції від контрагентів ПП Лайтноут (код ЄДРПОУ 42309870); ТОВ Бона-Тек (код ЄДРПОУ 41745119); ТОВ Ок-Торг (код ЄДРПОУ 41493790); ТОВ Пріма-Хол (код ЄДРПОУ 41542245); ТОВ Даймекс Ойл (код ЄДРПОУ 41542250); ТОВ Вілітон (код ЄДРПОУ 41593897); ТОВ Проф-сила (код ЄДРПОУ 41305105); ТОВ Игра-Ком (код ЄДРПОУ 41022476); ТОВ ТК-Віакон (код ЄДРПОУ 40934670), по яким не підтверджено факту реального здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 .

При цьому, до перевірки не надано підтверджуючих документів стосовно зберігання, транспортування та подальшої реалізації товарів, придбаних у зазначених контрагентів-постачальників.

Господарські операції мали вплив на формування показників з ПДВ по фінансово-господарських операціях, що не мають реального товарного характеру по взаємовідносинам з контрагентами ПП Лайтноут , ТОВ Бона- Тек , ТОВ Ок-Торг , ТОВ Пріма-Хол , ТОВ Даймекс Ойл , ТОВ Вілітон , ТОВ Проф-сила , ТОВ Игра-Ком , ТОВ ТК-Віакон .

У зв`язку з вищенаведеним, не підтверджено факт поставки продукції від зазначених контрагентів до ФОП ОСОБА_1 . Отже, кошти, що надійшли від ФОП ОСОБА_1 на розрахункові рахунки зазначених контрагентів слід визнавати як суму попередньої оплати, здійсненої ФОП ОСОБА_1 .

Також, в акті перевірки зазначено, що на порушення вимог п.201.10 ст.201 ПКУ ФОП ОСОБА_1 не включено до податкового зобов`язання у жовтні 2017 року податкову накладну від 31.10.17 № 5557 на суму 512 500,0 грн., виписану на ПП Артек-Союз , реєстрацію, якої зупинено в ЄРПН на суму ПДВ 102 500,0 грн.

Перевіркою також встановлено, що платником під час заповнення декларацій допущено арифметичну помилку, а саме: за березень 2018 року в р. 17 вказано суму 1 179 018 грн., проте р.10.1 + р. 16 дорівнює 1 182 018 грн., відхилення 3 000 грн.; в декларації за листопад 2018 року в р. 16 вказано суму 83 690 грн., проте значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду ряд. 16.1 поточної декларації складає 186 190 грн., відхилення 102 500 грн.

Крім того, в акті зазначено, що ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги п. 176.2 ст. 176 ПКУ та розділу ПІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ), в частині подання не в повному обсязі податкові звіти за формою №1- ДФ, а саме: не відображення відомостей про виплачені кошти фізичним особам- підприємцям за ознакою доходу 157 , що призвело до зменшення податкових зобов`язань платників податків, і відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПКУ, застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону № 2464, а саме: не нараховано та не сплачено єдиний внесок за 2017 - 2018 роки на загальну суму 90947,88 грн., у зв`язку з заниженням суми чистого оподатковуваного доходу, що є базою для нарахування єдиного внеску.

На підставі викладеного відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у задоволені позову.

У підготовчому засіданні 05.06.2020р. оголошено перерву до 19.06.2020р.

Ухвалою від 19.06.2020р. прийнято до провадження уточнену позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги і рішення про застосування штрафних санкцій. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву із збільшеними позовними вимогами; продовжено строк підготовчого провадження на шість днів, до 13.07.2020 року та відкладено підготовче засідання на 09:30 годину 13 липня 2020 року.

13 липня 2020р. задоволено клопотання представника відповідача, відкладено підготовче засідання на 09:30 год. 20 липня 2020 року та продовжено строк підготовчого провадження на сім днів.

Ухвалою від 20.07.2020р. задоволено клопотання представників сторін про відкладення підготовчого засідання; продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 10:00 годину 09 вересня 2020 року.

Ухвалою від 09.09.2020р. задоволено клопотання представників сторін про відкладення підготовчого засідання; підготовче засідання відкладено на 09:30 годину 23 вересня 2020 року.

Ухвалою від 23.09.2020р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 30.09.2020р. о 14:00 год.

Ухвалою від 30.09.2020р. задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи на 16.10.2020р.

Ухвала від 16.10.2020р. задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи на 02.11.2020 року та зобов`язано відповідача надати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні 02.11.2020р. оголошено перерву для надання документів до 17.11.2020р.

У судовому засіданні 17.11.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , здійснює господарську діяльність з 14.11.2003 року за наступними видами діяльності: основний вид - оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами (46.32), оптова торгівля фруктами й овочами (46.31), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (46.33), оптова торгівля напоями (46.34), оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами (46.36), оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами (46.37), оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (46.38), надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (77.11), надання в оренду вантажних автомобілів (77.12).

Судом встановлено, що у період з 23.09.2019р. по 11.10.2019р. на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 ПК України, Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , наказу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 30.08.2019 №21, від 04.10.2019р. №207 та план-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання у 2019 році, була проведена документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складений акт від 21.10.2019 № 59/21-22-33-05/ НОМЕР_1 .

Відповідно до висновків вказаного акту, контролюючим органом зафіксовані наступні порушення:

1. п. 177.2, п. 177.4 ст.177 ПК України, встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 499298,76 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 342437,76 грн., за 2018 рік в сумі 156861,0 грн.

2. п.2 частини першої ст.7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» занижено суму єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу на загальну суму 90947,88 грн., в т.ч. за 2017 р. - на 33149,04 грн., за 2018 р. - на 57798,84 грн.

3. п. 177.4 ст.177, п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України занижено суму військового збору на загальну суму 41608,23 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 28536,48 грн., за 2018 рік в сумі 13071,75 грн.

4. п. 119.2 ст.119 ПК України, подання не у повному обсязі за I-IV квартали 2017-2018 років Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1 -ДФ);

5. абзацу 19 п.201.10 ст.201 п. 198.5 ст.198 ПК України занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 551578 грн., в т.ч. за: вересень 2017 - 190287 грн.; жовтень 2017-42110 грн.; грудень 2017-7418 грн.; січень 2018 - 91646 грн.; лютий 2018 - 88723 грн.; березень 2018 - 3770 грн.; травень 2018 - 67942 грн.; серпень 2018 - 8702 грн.; вересень 2018 - 50980 грн.

6. п.177.10 ст.177 ПК України, Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за №1686/24218, встановлено неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку, а саме відсутність книги обліку доходів і витрат за період з 01.01.2017 по 31.07.2018 рр.

7. п.63.3. ст.63. п.117.1 ст.117 ПК України платником вчасно та в повному обсязі не подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20 - ОПП за 2017-2018 роки.

На підставі акту перевірки від 21.10.2019 № 59/21-22-33-05/ НОМЕР_1 Головним управлінням ПДС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 05 грудня 2019 року №0028043305 - відповідно до якого збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 643 533,75 грн., з них за основним платежем - 514827,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 128706,75 грн.;

- від 05 грудня 2019 року №0028013305 - відповідно до якого збільшено грошове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 466 223,88 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 116 555,97 грн.;

- від 05 грудня 2019 року №0028023305 - відповідно до якого збільшено грошове зобов`язання з військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 38 851,98 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9713 грн.;

- від 05 грудня 2019 року №0028033305 - відповідно до якого нараховані штрафні (фінансові) санкції по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у розмірі 510 грн.

- від 05.12.2019 року №0028053305, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.

- від 05.12.2019 року №0028063305, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.

А також податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 грудня 2019 року №Ф-0003223305 - відповідно до якого нарахована недоїмка з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 90947,88 грн. та прийнято рішення від 05 грудня 2019 року №0007063305 - відповідно до якого нараховані штрафні (фінансові) санкції з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 12409,69 грн.,

Не погодившись з вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив їх до ДПС України.

Відповідно до рішення ДПС України від 24.02.2020 року № 6877/6/99-00-08-05-04-09, скарги позивача залишені без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю вказаних актів індивідуальної дії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України господарські зобов`язання, а саме майново-господарські зобов`язання, виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, і є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Пунктом 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Виходячи з положень абз.2 п. 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України лише в разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового)

періоду.

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.14 статті 201 розділу V Кодексу визначено, що платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу (пункт 201.15 статті 201 розділу V Кодексу).

Із системного аналізу вказаних правових норм, можна дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-XIV), підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини другої статті 3 Закону №996-XIV на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема від 16.04.2020р. у справі №813/2761/15.

Висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на безтоварності господарських операцій між позивачем - Фоп ОСОБА_1 та контрагентами-постачальниками ПП Лайтноут (42309870); ТОВ Бона-Тек (41745119); ТОВ Ок-Торг (41493790); ТОВ Пріма-Хол (41542245); ТОВ ДаймексОйл (41542250); ТОВ Вілітон (41593897); ТОВ Проф-сила (41305105); ТОВ Игра-Ком (41022476); ТОВ ТК-Віакон (40934670), тож вирішуючи питання правомірності оскаржуваних актів індивідуальної дії, суд досліджує факт реальності господарських операцій між вказаними суб`єктами господарювання у перевіряємий період.

Так, судом встановлено, що між ПП Лайтноут (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №17 від 17.09.2018р., відповідно до предмету якого сторони домовились, що Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити яловичину 1 категорії.

Відповідно до розділу 2 вказаного договору Передача Товару здійснюється за місцем знаходження Продавця згідно видаткових накладних. Доставка Товару здійснюється власним або найманим транспортом Покупця та за його рахунок. Покупець зобов`язаний оплатити Товар не пізніше дати закінчення терміну дії даного договору (до 31.12.2018р.).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано, а судом досліджено: договір купівлі-продажу, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; видаткову накладну №16 від 17.09.2018р.; податкову накладну №15 від 17.09.2018р.; відомості про реєстрацію податкової накладної №15 від 17.09.2018р. в ЄРПН; витяг з банківського рахунку.

Згідно з ЄРПН виписано податкову накладну №15 від 17.09.2018 на суму 130 800 грн., в т. ч. ПДВ 21800,0 грн., на реалізацію ФОП ОСОБА_1 2000 кг яловичини 1 категорії за ціною 54,5 грн./кг.

Вищевикладені факти податковим органом не оспорюються та не спростовуються.

Судом встановлено, що постачання товару відбулось 17.09.18 р., видаткова накладна №16 на суму 130800,00 грн., податкова накладна №15 від 17.09.2018 зареєстрована в ЄРПН 15.10.2018р, реєстраційний номер 9225048604. Товар доставлений на місця зберігання ФОП ОСОБА_1 .

Нереальність вказаних господарських операцій податковим органом обґрунтовується тим, що ПП Лайтноут придбало товар (яловичину 1 категорії) у ТОВ Норвел інвест (ЄДРПОУ 41685652) тією ж датою 17.09.2018, ті ж 2600 кг, що реалізовані в подальшому ФОП ОСОБА_1 за аналогічною ціною 54,5 грн./кг. При дослідженні ланцюга постачання, згідно зареєстрованих накладних у квітні-жовтні 2018 року, встановлено придбання ТОВ Норвел інвест товару, відмінного від того, що був у подальшому реалізований на адресу контрагентів-покупців. Вищенаведене свідчить про нереальність господарських операцій, задекларованих підприємством. Згідно наданих первинних документів не встановлено факт оплати ФОП ОСОБА_1 придбаних товарів у ПП Лайтноут .

Крім того, податковий орган посилається на те, що ГУ ДФС у Миколаївській області листом від 23.03.2018 №224/14- 29-14-08 повідомлено, що згідно зібраної податкової інформації на зазначених підприємствах відсутні трудові ресурси, транспортні засоби, що необхідні для здійснення господарських операцій з надання послуг та придбання навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання товарів у задекларованих обсягах, а відповідні послуги із залученням стороннього ресурсу не здійснювались; не встановлення платника за місцезнаходженням. Виходячи з вищенаведеного, контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту по ланцюгу поставки.

У зв`язку з вищенаведеним, перевіряючий дійшов до висновку про те, що не підтверджено факт поставки продукції від зазначеного контрагента до ФОП ОСОБА_1 .

Разом з тим, зі змісту акту перевірки убачається, що податковий орган фактично вважає господарські операції виконаними та підтвердженими первинною бухгалтерською документацією, зокрема на сторінці 31 акту перевіряючим зазначено: Надані для перевірки ФОП ОСОБА_1 первинні документи хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху ТМЦ між ОСОБА_1 та вищезазначеними контрагентами, тобто є недостовірними…

… Отже, кошти, що надійшли від ФОП ОСОБА_1 на розрахункові рахунки зазначених контрагентів слід визнавати як суму попередньої оплати, здійсненої ФОП ОСОБА_1

Суд також звертає увагу, що контролюючим органом не висловлено жодного зауваження щодо первинної бухгалтерської документації, складеної в ході господарських операцій, а також щодо діяльності позивача.

Крім того, судом встановлено, що 17.08.2018р. між ТОВ Бона-Тек та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №17-08/18, відповідно до предмету якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити яловичину 1 категорії.

Відповідно до розділу 2 вказаного договору передача Товару здійснюється за місцем знаходження Продавця згідно видаткових накладних. Доставка Товару здійснюється власним або найманим транспортом Покупця та за його рахунок. Покупець зобов`язаний оплатити Товар не пізніше дати закінчення терміну дії даного договору (до 31.12.2018р.).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано, а судом досліджено: договір купівлі-продажу, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; видаткову накладну №343 від 17.08.2018р.; рахунок на оплату №242 від 17.08.2018р.; податкову накладну №54 від 17.08.2018р.; відомості про реєстрацію податкової накладної №54 від 17.08.2018р. в ЄРПН; витяг з банківського рахунку.

Згідно з ЄРПН ТОВ Бона-Тек виписано податкову накладну №54 від 17.08.2018 на суму 170 040,0 грн., в т. ч. ПДВ 28 340,0 грн.

Вищевикладені факти податковим органом не оспорюються та не спростовуються.

Нереальність вказаних господарських операцій податковим органом обґрунтовується тим, що основний вид діяльності ТОВ Бона-Тек - оптова торгівля хімічними продуктами, наймані працівники - 1 особа. В свою чергу, ТОВ Бона-Тек придбало товар (яловичину) у ТОВ Елітсеть (ЄДРПОУ 42148172) тією ж датою 17.08.2018, ті ж 2600 кг, що реалізовані в подальшому ФОП ОСОБА_1 , за аналогічною ціною 54,5 грн./кг. При цьому не встановлено придбання ТОВ Елітсеть яловичини. Таким чином, перевіркою встановлено завищення витрат за 2018 рік по взаємовідносинах з ТОВ Бона-Тек на загальну суму 141700,0 грн. (без ПДВ).

При цьому, контролюючим органом не висловлено жодного зауваження щодо первинної бухгалтерської документації, складеної в ході господарських операцій, а також щодо діяльності позивача.

Також судом встановлено, що між ТОВ Ок-Торг та позивачем укладено договір купівлі-продажу від 15.05.2018 №15-05/18. На підставі вказаного договору надано ФОП ОСОБА_1 видаткову накладну від 16.05.2018 №53 на купівлю яловичини 1 категорії 5500 кг на суму 359 700 грн., у т. ч. ПДВ 59 950 грн. та рахунок на оплату від 16.05.2018 №26 на суму 359 700 грн.

03 жовтня 2018 між ТОВ OK-Торг та ТОВ Скиф-Юг укладено Договір про відступлення права вимоги №2. Відповідно до пп.1.1 договору, Первісний кредитор (ТОВ OK-Торг ) передає належне йому право вимоги згідно договору купівлі-продажу від 15.05.2018 №15-05/18, а Новий кредитор (ТОВ Скиф-Юг ) приймає право вимоги, що належне Первісному кредитору, за договором від 03.10.2018 №2

Вказані документи надані позивачем до суду та досліджені судом.

Викладені обставини представниками сторін не оспорювались.

Суд зауважує, що податковим органом не висловлено жодного зауваження щодо первісної бухгалтерської документації, складеної в ході здійснення господарських операцій між вказаними суб`єктами господарювання.

Разом з тим, податковим органом спростовується товарність вказаних господарських операцій з огляду на те, що ТОВ OK-Торг , ТОВ Пріма Хол , ТОВ Таллер-Вип згідно матеріалів отриманого доручення по кримінальному провадженню №32018030000000038 від 17.08.2018, внесеного слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, входили до складу викритого конвертаційного центру та задіяні в схемах незаконного формування податкового кредиту з ПДВ. Таким чином, ТОВ OK-Торг та ТОВ Пріма Хол використовували лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного здійснення таких операцій.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ Пріма-Хол та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №09-01/18 купівлі-продажу від 09.01.2018 року, згідно з яким ТОВ Пріма-Хол зобов`язується поставити товар - яловичину 1 категорії. Доставка товару здійснюється власним або найманим транспортом ФОП ОСОБА_1 .

На підтвердження реальності вказаних операцій позивачем надано, а судом досліджено: договір №09-01/18, видаткову накладну №1 на суму 385200,00 грн., податкову накладну №2 від 10.01.2018, докази реєстрації вказаної податкової накладної в ЄРПН 15.01.2018р, реєстраційний номер 9000773272, витяг з банківського рахунку.

Судом встановлено, що Товар доставлений на місця зберігання ФОП ОСОБА_1 10.01.2018р.

Згідно витягу ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій, одним з видів діяльності ТОВ Пріма-Хол є Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами.

Як встановлено судом, 03.10.2018р. між ТОВ Пріма-Хол та ТОВ Таллер-Вип укладено договір про відступлення права вимоги №01/06/18. Відповідно до пп.1.1 договору ФОП ОСОБА_1 сплачена вартість товару у сумі 385200,00 грн. згідно платіжних доручень №4144 від 23.08.18, №4103 від 20.08.18, №4097 від 20.08.18, №3992 від 09.08.18, №3728 від 10.07.18, № 3449 від 05.06.18.

Вищезазначені обставини сторонами не оспорюються, зауважень щодо первинної бухгалтерської документації не висловлено.

Нереальність господарських операцій обґрунтовується аналогічно попередньому контрагенту, наявністю кримінального провадження та наявністю суперечностей у тексті договору відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ Пріма Хол та ТОВ Таллер-Вип , відсутністю Товариства за податковою адресою, відсутністю у цього Товариства основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів.

Вказана інформація встановлена ГУ ДПС в Миколаївській області з інформаційних баз контролюючого органу та передана відповідачу.

Крім того, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ ДаймексОйл на підставі договору купівлі-продажу № 08-12/17 від 08.12.2017 року, згідно з предметом якого ТОВ Даймекс Ойл постачає позивачу (Покупець) товар - яловичину 1 категорії 6000 кг (яловичина 1 категорії) за ціною 53,5 грн./кг на суму 385200,0 грн. в т.ч. ПДВ 64200,0 грн. За умовами договору доставка товару здійснюється власним або найманим транспортом ФОП ОСОБА_1 .

З наданих позивачем документів, судом встановлено, що постачання товару відбулось 08.12.2017р. В ході здійснення вказаної господарської операції складені: видаткова накладна №25 на суму 385200,00 грн., податкова накладна №1 від 08.12.2017, що зареєстрована в ЄРПН 18.12.2017р, реєстраційний номер 9270375696, ТТН №25 від 08.12.2017р.

Товар доставлений на місця зберігання ФОП ОСОБА_1 найманим транспортом ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується ТТН № 25 від 08.12.2017р. та договором перевезення вантажу від 03.05.2017р.

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій одним з видів діяльності ТОВ Даймекс Ойл є Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами.

ФОП ОСОБА_1 сплачена вартість товару у сумі 385200,00 грн. згідно платіжного доручення №2145 від 21.12.17. Факт оплати відповідачем не оспорюється.

Будь-які зауваження щодо вказаних документів податковим органом не висловлено.

Нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ Даймекс Ойл обгрунтовується відповідачем тим, що основний вид діяльності ТОВ Даймекс Ойл - оптова торгівля сільськогосподарськими машинами та устаткуванням та відсутністю трудових ресурсів, транспортних засобів та власних основних засобів.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ Вілітон , судом встановлено наступне.

Між ТОВ Вілітон та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу №20-10/17 від 20.10.2017 року, згідно з яким ТОВ Вілітон постачає товар яловичину 1 категорії. Умови поставки та оплати Товару аналогічні попереднім договорам.

На підтвердження реальності вказаної господарської операції позивачем надано, а судом досліджено: видаткову накладну №7 на суму 315000,00 грн., податкову накладну №2 від 20.10.2017р., докази реєстрації податкової накладної в ЄРПН 30.10.2017р, реєстраційний номер 9225889347, виписку з банківського рахунку, ТТН № 7 від 20.10.17р., договір перевезення вантажу від 03.05.2017р., витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій, платіжні доручення №2028 від 12.12.17, №2073 від 14.12.17, №2106 від 19.12.17р.

Так, судом встановлено, що доставка товару відбулася 20.10.2017р. Товар доставлений на місця зберігання ФОП ОСОБА_1 найманим транспортом ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується ТТН № 7 від 20.10.2017р. та договором перевезення вантажу від 03.05.2017р.

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій одним з видів діяльності ТОВ Вілітон є Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами.

ФОП ОСОБА_1 сплачена вартість товару у сумі 315000,00 грн. згідно платіжних доручень №2028 від 12.12.17, №2073 від 14.12.17, №2106 від 19.12.17р.

Викладені обставини податковим органом не спростовуються, зауваження щодо первинної бухгалтерської документації не висловлені.

Нереальність господарських операцій контролюючий орган обґрунтовує тим, що основний вид діяльності ТОВ Вілітон 46.74 - оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням. У ТОВ Вілітон відсутні власні основні засоби та інші необоротні активи, необхідні для здійснення підприємством господарської діяльності, також підприємством не задекларовано послуги з оренди основних засобів, підприємство не придбавало яловичину, у підприємства відсутні види діяльності з розведення чи відгодівлі великої рогатої худоби, послуг з забою тощо.

З огляду на викладене податковий орган дійшов до висновку, що перевіркою правильності визначення вартості, документально підтверджених, витрат, пов`язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей, що беруть безпосередню участь в отриманні доходу та відображені в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік встановлено їх завищення позивачем на загальну суму 262500,0 грн. (без ПДВ).

Також у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ Проф-сила на підставі договору купівлі-продажу №06-10/17 від 06.10.2017 року, згідно з яким ТОВ Проф-сила постачає товар яловичину 1 категорії на умовах аналогічних попереднім договорам.

На підтвердження реальності вказаної господарської операції позивачем надано, а судом досліджено: договір №06-10/17 від 06.10.2017 року, видаткову накладну №21 на суму 220500,00 грн., податкову накладну №1 від 06.10.2017, докази реєстрації податкової накладної в ЄРПН 10.10.2017р, реєстраційний номер 9208368675, ТТН № 21 від 06.10.2017р., договір перевезення вантажу від 03.05.2017р., витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій, платіжне доручення №1553 від 20.12.2017р., виписку з банківського рахунку.

З вказаних документів також судом встановлено, що поставка товару відбулась 06.10.2017р. на місця зберігання ФОП ОСОБА_1 .

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій одним з видів діяльності ТОВ Проф-сила є Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами.

ФОП ОСОБА_1 сплачена вартість товару у сумі 220500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1553 від 20.12.2017.

Викладені обставини податковим органом не спростовуються, зауваження щодо первинної бухгалтерської документації не висловлені.

Нереальність господарських операцій контролюючий орган обґрунтовує тим, що ТОВ Проф-сила не має власних основних фондів, транспортних засобів для перевезення товарів та власних та/або орендованих основних фондів. Крім того, контролюючий орган вказує на те, що аналізом не можливо скласти товарний баланс щодо придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг, не можливо дослідити напрям та період використання придбаних товарів, реалізованих товарів, товарів, використаних у власній господарській діяльності, залишків на складі (стор.27 акту).

Таким чином, перевіркою правильності визначення вартості, документально підтверджених, витрат, пов`язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей, що беруть безпосередню участь в отриманні доходу та відображені в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік відповідачем встановлено їх завищення на загальну суму 183750,0 грн. (без ПДВ).

Крім того, судом встановлено, що 06.09.2017 року укладено договір купівлі-продажу №06-09/17 між ТОВ Игра-Ком (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець), відповідно до предмету якого Продавець зобов`язався передати, а Покупець-оплатити Товар - яловичину 1 категорії. Умови поставки та оплати аналогічні попереднім договорам.

На підтвердження реальності вказаної господарської операції позивачем надано, а судом досліджено: договір від 06.09.2017р. №06-09/17, видаткову накладну №65 на суму 172394,70 грн., податкову накладну №3 від 06.09.2017р.,докази реєстрації вказаної податкової накладної в ЄРПН 22.09.2017р, реєстраційний номер 9193927580, ТТН № 65 від 06.09.17р., платіжні доручення №1325 від 25.09.2017, №1326 від 02.10.2017р., договір перевезення вантажу від 03.05.2017р., витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій, виписку з банківського рахунку.

Судом встановлено, що товар доставлений на місця зберігання ФОП ОСОБА_1 найманим транспортом ФОП ОСОБА_2 , згідно ТТН № 65 від 06.09.17р.

Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій одним з видів діяльності ТОВ Игра-Ком є Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами.

Вартість товару у сумі 172394,70 грн. оплачена позивачем, що вбачається з платіжних доручень №1325 від 25.09.2017, №1326 від 02.10.2017р. та виписками з банківського рахунку.

Викладені обставини податковим органом не спростовуються, зауваження щодо первинної бухгалтерської документації не висловлені.

Нереальність господарських операцій контролюючий орган обґрунтовує тим, що …ТОВ Игра-Ком зареєстровано 12.12.2016, основний вид діяльності 68.20 - оренда нерухомого майна, наймані працівники відсутні, згідно з ЄРПН придбало товар (яловичину) у ТОВ Відсон Альянс (41388972) тією ж датою 06.09.2017, ті ж 2917 кг, що реалізовані в подальшому ФОП ОСОБА_1 , за аналогічною ціною 49.25 грн./кг, що ставить під сумнів доцільність операції, оскільки підприємницька діяльність направлена на отримання прибутку (доходу). В свою чергу ТОВ Відсон Альянс не придбавав яловичину, у підприємства відсутні види діяльності з розведення чи відгодівлі великої рогатої худоби тощо. (стор.28 акту).

У перевіряємий період позивач також мав господарські відносини з ТОВ ТК-Віакон , дослідивши які, судом встановлено наступне.

Між ТОВ ТК-Віакон та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу№01-06/17 від 01.06.2017 року, відповідно до якого ТОВ ТК-Віакон постачає товар яловичину 1 категорії. Умови поставки та оплати аналогічні проаналізованим вище договорам.

Вказані господарські операції підтверджені наступними документами: видатковими накладними від 21.07.2017р. №541 на суму 452325,00 грн, 04.09.2017р. №717 на суму 344604,00 грн., 06.09.2017р. №718 на суму 172394,70 грн., податковими накладними №261 від 31.07.2017 (зареєстрована в ЄРПН 15.08.2017р, реєстраційний номер 9163654513), №1 від 04.09.2017 (зареєстрована в ЄРПН 13.09.2017р, реєстраційний номер 9185835978), №2 від 06.09.2017 (зареєстрована в ЄРПН 13.09.2017р., реєстраційний номер 9185831831), товарно-транспортними накладними №541 від 31.07.17, № 717 від 04.09.17р., № 718 від 06.09.17р. та договором перевезення, платіжними дорученнями №1305 від 22.09.17, №1290 від 19.09.17р., №1270 від 15.09.17р, №1271 від 15.09.17р, №1262 від 15.09.17р, №1252 від 14.09.17р, №1096 від 23.08.17р., №1094 від 22.08.17р., №1081 від 19.08.107р., витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій та виписками з банківського рахунку.

Суд зауважує, що відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій одним з видів діяльності ТОВ ТК-Віакон є Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами.

Також суд звертає увагу, що придбаний товар доставлявся на місця зберігання позивача.

Викладені обставини податковим органом не спростовуються, зауваження щодо первинної бухгалтерської документації не висловлені.

Нереальність господарських операцій контролюючий орган обґрунтовує відсутністю можливості у ТОВ ТК-Віакон реалізувати оформлені господарські відносини, у зв`язку з тим, що основним видом діяльності Товариства є 46.74 - оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням, відсутні види діяльності з розведення чи відгодівлі великої рогатої худоби, послуг з забою тощо. У ТОВ ТК-Віакон відсутні власні основні засоби та інші необоротні активи, необхідні для здійснення господарської діяльності, також Товариством не задекларовано послуги з оренди основних засобів (стор.29 акту).

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ Ласпі-М , які відображені в акті перевірки (стор.28), суд зазначає, що за наслідками розгляду Головним управлінням ДПС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі заперечень позивача на акт перевірки №59/21-22-33-05/ НОМЕР_1 від 21.10.2019 року, контролюючим органом враховані доводи позивача щодо відсутності взаємовідносин у жовтні 2017р. з ТОВ Ласпі-М та спростовано завищення витрат на суму 183750,00 грн. та податкового кредиту у 2017р. на суму 36750,00 грн.

Тож господарські відносини позивача з ТОВ Ласпі-М сторонами не оспорюються в межах даної справи та підлягають дослідженню.

Дослідивши акт перевірки та заслухавши пояснення представника податкового органу, судом встановлено, що податковий орган фактично вважає господарські операції виконаними та підтвердженими первинною бухгалтерською документацією, однак у зв`язку з тим, що з баз даних контролюючому органу не вдалось встановити наявність у контрагентів-постачальників позивача можливість реалізувати господарські відносини щодо продажу позивачу яловичини, податковий орган дійшов до висновку про нереальність господарських операцій.

Суд також звертає увагу, що контролюючим органом не висловлено жодного зауваження щодо первинної бухгалтерської документації, складеної в ході господарських операцій, а також щодо діяльності позивача.

Крім того, з підстав неможливості проведення зустрічних перевірок контрагентів контрагентів-постачальників позивача, неможливості встановлення факту придбання контрагентами-постачальниками позивача товарів по ланцюгу постачання, а також за результатами дослідження баз даних стосовно контрагентів, які були постачальниками контрагентів-постачальників позивача, податковий орган зробив висновок про завищення позивачем податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 551578 грн.

Також у зв`язку з тим, що податковий орган вважає, що не підтверджено факт поставки продукції від зазначених контрагентів до ФОП ОСОБА_1 , відповідач дійшов до висновку про те, що кошти, які надійшли від ФОП ОСОБА_1 на розрахункові рахунки зазначених контрагентів слід визнавати як суму попередньої оплати, здійсненої ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат (придбання товарно-матеріальних цінностей), що безпосередньо пов`язані з одержанням доходу та відображені в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017-2018 роки встановлено їх завищення ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 2773882,0 грн., у т.ч. за 2017 рік на - 1902432,0 грн., за 2018 рік - 871450,0 грн.

Суд звертає увагу, що податковим органом досліджена подальша реалізація товару придбаного позивачем лише у контрагентів-постачальників ТОВ ТК-Віакон (стор.17 акту) та ТОВ Пріма Хол (стор.21 акту). При цьому податковим органом не спростовується факт подальшої реалізації придбаних товарів. Так, зі змісту акту вбачається, що ціллю закупівлі у ТОВ ТК-Віакон була реалізація товару - яловичини 1 категорії під Тендерні Державні закупівлі через систему Прозоро ТОВ ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН . Покупцями цього товару є державні підприємства освіти, охорони здоров`я, пенітенціарної служби, інші державні та приватні підприємства, приватні підприємці, що підтверджується накладними на реалізацію товару (стор.17 акту).

Також відповідачем не оспорюється факт реалізації позивачем товару, придбаного у ТОВ Пріма Хол державним і комунальним закладам в рамках виконання договорів про закупівлю.

Разом з тим, суд зауважує, що податковим органом не досліджувалась подальша реалізація товару, придбаного у решти контрагентів-постачальників.

Між тим, з наданих до суду документів, вбачається подальша реалізація товарів, а саме:

Комунальному позашкільному закладу "Дитячий оздоровчий табір "Слава" Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 26003935), відповідно до договору поставки №14 від 24.05.2017року за 2017 рік було реалізовано товару - яловичини 1960,1 кг на загальну суму 196740,54 грн.;

Миколаївському вищому училищу фізичної культури (код ЄДРПОУ 22440981), відповідно до договорів поставки №282 від 11.12.2016 року, № 63 від 09.01.2018 року, за 2017-2018 роки було реалізовано товару - яловичини 4793,94 кг на загальну суму 402458,97 грн.;

Міському пологовому будинку №1 (код ЄДРПОУ 05483138), відповідно до договорів поставки № 149 від 20.09.2017 року, № 65 від 13.03.2017 року у 2017, 2018 роках було реалізовано товару - яловичини 964,94 кг на загальну суму 92927,53 грн.;

Приватному підприємству "АРТЕК-СОЮЗ" (код ЄДРПОУ 30741489), відповідно до договору поставки № 2707/17 від 27.07.2017 року, за 2017, 2018 роки було реалізовано товару - яловичини 67664,00 кг на загальну суму 4210477,24 грн.;

Надбузькому професійному аграрному ліцею (код ЄДРПОУ 02546140), відповідно до договору поставки № 7 від 08.02.2017 року, за 2017 рік було реалізовано товару - яловичини 116,05 кг на загальну суму 9307,21 грн.;

Товариству з обмеженою відповідальністю "СВІТ ШКОЛЯРА 2010" (код ЄДРПОУ 39272385), відповідно до договору поставки № б/н від 10.03.2016 року, за 2017, 2018 роки було реалізовано товару - яловичини 1503,85 кг на загальну суму 182604,24 грн.;

Територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Вітовського району (код ЄДРПОУ 36896184). Відповідно до договорів поставки № 14 від 07.02.2017 року та № 20 від 03.04.2018 року, за 2017, 2018 роки було реалізовано товару - яловичини 602,46 кг на загальну суму 63450,25 грн.;

Товариству з обмеженою відповідальністю "МАЯК-ПІВДЕНЬ" (код ЄДРПОУ 40677881), відповідно до договору поставки № 01/8 від 01.08.2018 року, за 2018 рік було реалізовано товару - яловичини 6011,5 кг на загальну суму 398250,00 грн.

Суд звертає увагу, що податковим органом не надано доказів відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних, складених за наслідками вказаних господарських операцій.

Щодо доводів податкового органу про неможливість реального виконання контрагентами-постачальниками умов договорів у зв`язку з відсутністю у них нерухомого майна (офісу, складських приміщень, тощо) та транспортних засобів, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2020р. у справі № 520/942/19 зазначив, що платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а податкове законодавство, у свою чергу, не містить положень, які б дозволяли контролюючому органу оцінювати господарську діяльність суб`єкта господарювання з точки зору її доцільності, раціональності чи ефективності.

Доцільність вибору форми здійснення господарських операцій (самостійно або із залученням третіх осіб) є виключною прерогативою підприємства. Суб`єкти господарювання мають самостійність при здійсненні своєї господарської діяльності.

Так, судом встановлено, що відповідно до умов договорів, укладених між позивачем та його контрагентами-постачальниками поставки придбаних товарів здійснювались позивачем. Зокрема, як зазначено вище, товар поставлявся або позивачем власним транспортом (податковим органом не заперечується наявність у позивача транспортних засобів, у тому числі вантажного, що убачається зі змісту акту перевірки), або третіми особами на підставі договорів перевезення, а саме: від 03.05.2017р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ; від 27.04.2017 р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 .

Також на підтвердження фактів перевезення позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні, проаналізовані вище, свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , подорожні листи вантажного автомобіля.

Отже, відсутність у контрагентів-постачальників позивача транспортних засобів жодним чином не підтверджують неможливість виконання господарських операцій, визначених договорами.

Суд зауважує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості перевезення товарів, як і не спростовано вищенаведені докази на підтвердження фактів перевезення товарів від контрагентів-постачальників на адресу зберігання позивача. Більш того, відповідачем не оспорюється факт отримання позивачем придбаних товарів та подальша реалізація.

При цьому, судом встановлено, що у період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. та з 01.01.2018р. по 31.12.2018р., адресою зберігання позивачем придбаних товарів було: АДРЕСА_1 , відповідно до договорів №44/17-ПО від 07.12.2016р. та №36/18-ПО від 12.12.2017р., укладених між позивачем та ТОВ Херсонхолод .

Вказане також не оспорюється відповідачем.

Суд також звертає увагу на те, що висновки про відсутність достатніх матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача та контрагентів-постачальників контрагентів позивача, проте така інформація також носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є достатнім доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема від 24.06.2020р у справі №826/23538/15.

Щодо доводів податкового органу про наявність порушеного кримінального провадження відносно контрагентів-постачальників позивача, суд звертає увагу на наступне.

Суд звертає увагу на позицію Верховного суду, викладену в постановах від 27.02.2018р. у справі №813/1974/17, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 15.05.2018р. у справі №822/2348, від 29.03.2018р. у справі №826/3498/15, згідно з якою факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили (справа №826/3498/15).

Посилання контролюючого органу на факт порушення кримінального провадження суд не приймає до уваги з огляду на положення частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

За положеннями цієї норми наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування за фактом фіктивного підприємства може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відсутність в матеріалах справи таких судових рішень унеможливлює прийняття доводів відповідача щодо нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником відносно якого порушено кримінальне провадження.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.05.2018р. у справі №822/2348/16.

У постанові від 27.03.2018р. у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, Суд також зауважив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Слід зазначити, що представником відповідача не надано до суду жодного доказу про наявність вироку суду, що набрало законної сили відносно контрагентів-постачальників позивача.

Ще однією підставою визнання господарських операцій з вищеназваними контрагентами-постачальниками є відсутність у останніх основних фондів, неподання ними звітності з якої б можна було встановити наявність основних засобів.

З цього приводу суд звертає увагу на те, що у постанові від 20.03.2020р. у справі №520/942/19 Верховний Суд зауважив, що законодавство не містить застережень щодо необхідності суб`єкту господарювання необхідно контролювати стан податкового обліку його контрагентів, або ж наявності чи відсутності у них основних фондів.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

У постанові від 20.03.2020р. у справі №520/942/19 Верховний Суд зауважив, що законодавство не містить застережень щодо необхідності суб`єкту господарювання необхідно контролювати стан податкового обліку його контрагентів, або ж наявності чи відсутності у них основних фондів.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704. Відповідно до норм вказаного Положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Суд зауважує, що факт передання товарів та, відповідно, набуття права власності на них, підтверджуються наявними в матеріалах справи видатковими накладними, форма і зміст яких жодним чином не заперечується відповідачем.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд дійшов до висновку, що вищезазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, податковим органом також не викладено жодних зауважень щодо первинної документації, складеної в ході вчинення спірних господарських операцій та більш того, визнана їх відповідність зовнішнім формальним ознакам, що вбачається і зі змісту акту перевірки, і з пояснень представника відповідача у судових засіданнях.

На думку суду, відсутність у базах даних інформації про транспортні засоби, виробничо-складські чи офісні приміщення не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкт господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах, що не було встановлено податковим органом шляхом проведення перевірок контрагента позивача.

Чинним законодавством не забороняються взаємовідносини з третіми особами у разі недостатності матеріальних ресурсів. Посилання відповідача на відсутність в базах даних вказаної інформації не є належним та допустимим доказом з огляду на те, що податковим органом не проведена перевірка вказаного суб`єкту господарювання, оскільки, відсутність таких даних може свідчити про порушення останніми вимог податкового законодавства.

Судом встановлено, що в ході проведення планової перевірки позивача відповідачем направлені запити на проведення зустрічних перевірок контрагентів-постачальників позивача, однак станом на дату складання акту перевірки, тобто 21.10.2019р., відповіді не надані.

Таким чином, при проведенні перевірки позивача контролюючим органом були використані інформаційні ресурси ДПС - інформація баз даних АІС Податковий блок , інформаційні бази відкритих джерел Єдиний веб-портал використання публічних коштів , веб-портал Державні закупівлі , а також результати опрацювання зібраної податкової інформації з баз даних Головними управліннями ДПС у Миколаївській та Полтавській областях стосовно ТОВ Пріма Хол , ТОВ Проф-Сила , які датовані 2018 роком.

З огляду на вищевикладені позиції Верховного Суду та враховуючи положення КАС України, вказані джерела не можуть вважатись належними доказами порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань…". …У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку… (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов`язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.06.2020р. у справі №826/23538/15.

Податковим органом не спростовано, що внаслідок проведення даних операцій позивач мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, не підтверджено, що позивач не прагнув отримати вигоду виключно переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту). Відповідачем не доведено неотримання позивачем товару та послуг.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.04.2020р. у справі №805/5017/15-а.

Відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Згідно з абзацами першим - третім пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування факту реєстрації податкових накладних, які складені під час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, в Єдиному реєстрі податкових накладних, отже усі податкові накладні пройшли перевірку системою автоматичного моніторингу та були зареєстровані у порядку, встановленому чинним законодавством.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Таким чином, у позивача було достатньо правових підстав для формування податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пункт 138.2 статті 138 ПК України встановлює, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Отже, у податковому обліку з податку на додану вартість операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Дослідивши надані сторонами докази та проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов до висновку, що господарські операції, які відбулись між позивачем та його контрагентами-постачальниками ПП Лайтноут , ТОВ Бона- Тек , ТОВ Ок-Торг , ТОВ Пріма-Хол , ТОВ Даймекс Ойл , ТОВ Вілітон , ТОВ Проф-сила , ТОВ Игра-Ком , ТОВ ТК-Віакон у перевіряємий період є реальними, факт їх вчинення в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій. Податковий орган не надав суду доказів на підтвердження документування безтоварних операцій з метою формування фіктивного податкового кредиту та укладення нікчемних правочинів, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Реальність господарської операції підтверджено фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку і про відсутність порушень позивачем вимог податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність відображення позивачем сум податку на додану вартість.

З огляду на встановлення факту реальності господарських операцій, суд вказує на неправомірність висновків податкового органу про те, що кошти, що надійшли від ФОП ОСОБА_1 на рахунки контрагентів за вказаними операціями слід визнавати як суму попередньої оплати, здійсненої позивачем.

Вказане тягне за собою помилковість висновків стосовно того, що перевіркою правильності визначення вартості, документально підтверджених, витрат, пов`язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей, що беруть безпосередню участь в отриманні доходу та відображені в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік та за 2018 рік встановлено їх завищення. Що в свою чергу тягне за собою неправомірне збільшення податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, військового збору, єдиного внеску та штрафних (фінансових) санкцій по вказаним податковим зобов`язанням.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем п. 119.2 ст.119 ПК України, подання не у повному обсязі за I-IV квартали 2017-2018 років Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1 -ДФ), суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.51 ПК України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

При цьому, суд зауважує, що Наказ ДПА від 24.12.2010р. №1020 Про затвердження Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку , на який посилається відповідач в акті перевірки (стор.34), втратив чинність 01.04.2014р.

Порядок заповнення і подання до органу Державної фіскальної служби України податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV, підпункту 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, визначає заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затверджений Наказ Міністерства фінансів України 13 січня 2015 року N 4 (далі-Порядок №4).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Порядку №4 податковий розрахунок - документ, який свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. На підставі відомостей щодо сум утриманого та/або сплаченого податку, які зазначаються у податковому розрахунку, нарахування податкового зобов`язання не проводиться.

Дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також військовий збір, передбачений пунктом 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Суд зауважує, що до висновку про порушення позивачем вимог щодо подання позивачем податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, податковий орган дійшов з огляду на не відображення виплати доходу СГД-фізичним особам, а саме перевізникам товарів, придбаних позивачем.

Разом з тим, позивачем надано до суду докази реєстрації таких перевізників окремими суб`єктами господарської діяльності, а саме фізичними особами-підприємцями. Так, позивачем надано, а судом досліджено документи, що підтверджують державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців перевізників, копії договорів, та банківські реєстри оплат позивачем вказаним особам, за період 2017-2018 рр.:

ФОП ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_2 ) перераховано за період 2017-2018рр за послуги 6029,00 грн, в акті перевірки зазначена сума всього 20264,0 грн.;

ФОП ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_3 ) перераховано за період 2017-2018рр. 19159,56 грн, в акті зазначено суму 30136,68 грн.,

ФОП ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_4 ) перераховано за період 2017-2018рр. 13572 грн;

ФОП ОСОБА_7 (рнокпп НОМЕР_5 ) перераховано за період 2017-2018рр. 956377,73 грн, в акті перевірки зазначена сума всього 1163957,45 грн;

ФОП ОСОБА_8 (рнокпп НОМЕР_6 ) перераховано за період 2017-2018рр. 670646 грн, в акті перевірки зазначена сума всього 690646,0 грн.;

ФОП ОСОБА_9 (рнокпп НОМЕР_7 ) перераховано за період 2017-2018рр. 252575,92 грн, в акті перевірки зазначена сума 263575,92 грн.;

ФОП ОСОБА_10 (рнокпп НОМЕР_8 ) сплачено за період 2017-2018рр. 38609,00грн, в акті перевірки зазначена сума 68181,44 грн.;

ФОП ОСОБА_11 (рнокпп НОМЕР_9 ) перераховано за період 2017-2018рр. 13068,00 грн, в акті перевірки зазначена сума 3010,5 грн;

ФОП ОСОБА_12 (рнокпп НОМЕР_10 ) перераховано за період 2017-2018рр. 12800,00 грн.

Отже, відповідачем не доведений обов`язок позивача відображати вказані оплати у формі 1-ДФ з огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 не є податковим агентом.

Доводи податкового органу щодо допущення позивачем арифметичних помилок в податкових деклараціях з ПДВ за березень 2018р. та за листопад 2017р. підтверджуються самими податковими деклараціями та не спростовані позивачем.

Крім того, позивач, оскаржуючи податкові повідомлення-рішення від 05.12.2019р. №00280663305 та №0028053305 не навів жодного обґрунтування щодо неправомірності таких податкових повідомлень-рішень та не надав доказів помилковості висновків податкового органу щодо неналежного ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку, а саме відсутність книги обліку доходів і витрат за період з 01.01.2017 по 31.07.2018 рр. та щодо неподання вчасно та в повному обсязі повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20 - ОПП за 2017-2018 роки.

Також позивачем не надано жодного доказу на спростування таких висновків податкового органу, не підтверджено в суді належне ведення книги обліку доходів і витрат за період з 01.01.2017 по 31.07.2018 рр. та вчасного подання у повному обсязі до контролюючого органу звіту за формою №20 - ОПП за 2017-2018 роки.

З цього приводу суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» , заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» , згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду. У п. 30- 32 рішення у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява №49069/11) Суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (див. рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36, Series A №18).

Отже, звертаючись до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, зокрема від 05.12.2019р. №00280663305 та №0028053305 позивач має обґрунтувати у чому полягає порушення його прав такими рішеннями суб`єкта владних повноважень. Однак позивачем не наведено жодного обґрунтування неправомірності податкових повідомлень-рішень №00280663305 та №0028053305 від 05.12.2019р., як і не надано жодного доказу на підтвердження своїх доводів.

Між тим судом не встановлена протиправність податкових повідомлень-рішень №00280663305 та №0028053305 від 05.12.2019р., у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні позову в частині скасування цих податкових повідомлень-рішень.

Щодо висновків акту перевірки, які стали підставою для прийняття решти податкових повідомлень-рішень 05 грудня 2019 року №0028043305, №0028013305, №0028023305, №0028033305, рішення про застосування штрафних санкцій від 05 грудня 2019 року №0007063305 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 грудня 2019 року №Ф-0003223305, суд зазначає наступне.

Приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 визначено: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З дослідженого акту перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу, перевіряючи факти реалізації позивачу контрагентами-постачальниками товарів встановила їх реальність, однак у зв`язку із наявністю суб`єктивних сумнівів щодо господарської діяльності таких контрагентів позивача та контрагентів контрагентів позивача, відобразили в акті необґрунтовані доводи щодо наявності порушень в діяльності саме позивача. Разом з тим, податковим органом не наведено в акті та не надано до суду жодного доказу на підтвердження обґрунтованості суб`єктивних думок перевіряючих щодо наявності порушень у відображені позивачем доходів за результатами господарських операцій із контрагентом, які викладені в акті.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Отже, судом встановлено, що кошти сплачені позивачем його контрагентам-постачальникам в оплату за товари, є пов`язаними з основною діяльністю позивача та підтверджуються документально.

Таким чином, за недоведеності відповідачем факту відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами з приводу реалізації товарів висновки податкового органу є безпідставними.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» .

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив :

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі податкові повідомлення-рішення:

від 05 грудня 2019 року №0028043305 - в частині визначення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 601 595,50 грн., з них за основним платежем на суму 481 276,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 120 319,10 грн.;

від 05 грудня 2019 року №0028013305 - відповідно до якого збільшено грошове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 466 223,88 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 116 555,97 грн.;

від 05 грудня 2019 року №0028023305 - відповідно до якого збільшено грошове зобов`язання з військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 38 851,98 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9713 грн.;

від 05 грудня 2019 року №0028033305 - відповідно до якого нараховані штрафні (фінансові) санкції по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у розмірі 510 грн.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 грудня 2019 року №Ф-0003223305 - відповідно до якого нарахована недоїмка з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 90947,88 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 05 грудня 2019 року №0007063305 - відповідно до якого нараховані штрафні (фінансові) санкції з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 12409,69 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 11685 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) грн. 46 (сорок шість) коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27 листопада 2020 р.

Суддя А.С. Пекний

кат. 111030300