Постанова

від 02.12.2020 по справі 540/1094/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 р.м. ОдесаСправа № 540/1094/20

Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Херсон 27 липня 2020 року

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Яковлєва О.В.,

суддів Бітова А.І., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, а саме: визнання протиправною та скасування вимоги зі сплати боргу (недоїмки) від 21 листопада 2018 року № Ф-14085-51; визнання протиправною та скасування вимоги зі сплати боргу (недоїмки) № Ф-14085-51 від 05 лютого 2019 року; скасування нарахованої недоїмки зі сплати ЄСВ.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року частково задоволено позовні вимоги, а саме визнано протиправними та скасовано оскаржувані вимоги зі сплати боргу (недоїмки).

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як позивач, який має статус фізичної особи-підприємця, зобов`язаний щомісячно сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі, незалежно від того, чи здійснює він підприємницьку діяльність.

При цьому, апелянт вважає, що у зв`язку з несплатою позивачем виниклої заборгованості з єдиного внеску, податковим органом правомірно надіслано йому спірну вимогу про сплату боргу.

Крім того, апелянт зазначає, що позивачем суттєво пропущено встановлений строк оскарження спірних податкових вимог.

В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як позивач не має обов`язку сплачувати спірні зобов`язання.

Крім того, позивачем наголошено, що ним не пропущено встановлених строків звернення до суду.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 27 січня 2005 року (запис у Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 24990000000002625).

При цьому, 24 квітня 2019 року позивачем припинено підприємницьку діяльність (запис №24990060004002625).

Між тим, у період з 2017 року по січень 2019 року у позивача виникла заборгованість зі сплати ЄСВ, що стало підставою для прийняття та надсилання йому вимоги про сплату боргу від 21 листопада 2018 року № Ф-14085-51, на суму 15 819,54 грн., а також вимоги від 05 лютого 2019 року №Ф-14085-51, на суму 18 276,72 грн.

При цьому, 20 лютого 2020 року позивач звернувся до ГУ ДПС із заявою у якій просив надати розгорнуті відомості щодо суми недоїмки, яка рахується за платником податків на день звернення.

В свою чергу, 11 березня 2020 року надано позивачу інформацію щодо нарахування позивачу ЄСВ, у період з 2017 року по 2019 рік.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих вимог та сумою нарахованих зобов`язань зі сплати ЄСВ позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як позивачу протиправно надіслано оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки), з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно п. 4 ст. 4 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

При цьому, наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно п. 1 розділу VI Інструкція, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Пунктом 2 розділу VI вказаної Інстанції встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Пунктом 5 розділу VI вказаної Інстанції встановлено, що протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

Крім того, ч. 4 ст. 25 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин позивач не погоджується з правомірністю надісланих йому вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В даному випадку, позивачем не заперечується того, що він мав статус фізичної особи-підприємця та не сплачував за себе, як за фізичну особу-підприємця, щомісячного мінімального страхового внеску у період з 2017 року по 2019 рік.

При цьому, позивач вважає, що він не має сплачувати спірну заборгованість, так як з 01 вересня 2014 року по 27 березня 2019 року позивач працював у ТОВ АГРОСФЕРА ЛТД та з 22 липня 2015 року по 27 березня 2019 року працював у ТОВ АГРОСФЕРА ТРЕЙД .

В свою чергу, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в межах доводів та вимог апеляційної скарги податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 листопада 2018 року № Ф-14085-51 отримано позивачем 27 березня 2019 року, а податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 лютого 2019 року № Ф-14085-51 отримано позивачем 30 квітня 2019 року.

При цьому, з аналізу вищевикладених нормативно-правових актів вбачається, що у разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

В свою чергу, даний адміністративний позов подано позивачем 28 квітня 2020 року, тобто майже через рік після отримання останньої податкової вимоги, що свідчить про порушення встановлених строків звернення до суду.

При цьому, позивач вважає, що про порушення своїх прав він дізнався лише після отримання листа податкового органу від 11 березня 2020 року № 960/ФОП/21-22-51-05, яким надано розгорнуті дані щодо нарахування спірної недоїмки.

Проте, колегія суддів вважає помилковими вказані висновки позивача, так як у разі виникнення необхідності в отриманні додаткової інформації для оскарження спірних податкових вимог позивач мав звернутись з відповідним листом до податкового органу відразу після отримання спірних вимог, а не у лютому 2020 року.

Крім того, колегія суддів не приймає посилань позивача на факт оскарження спірних вимог в адміністративному порядку, як на підставу для поновлення пропущених строків.

В даному випадку позивачем зазначається, що податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 листопада 2018 року № Ф-14085-51 оскаржено позивачем в адміністративному порядку 04 квітня 2019 року, проте у межах встановленого 30-денного строку така скарга залишилась нерозглянутою.

При цьому, податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 лютого 2019 року № Ф-14085-51, з пояснень позивача, оскаржено 08 травня 2019 року, яка також у межах встановленого 30-денного строку залишилась нерозглянутою.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано до суду доказів такого оскарження.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Тому, колегія суддів зазначає, що навіть за умови дійсного оскарження спірних вимог у адміністративному порядку та не отримання на відповідні скарги обґрунтованих відповідей, позивач мав усвідомити факт порушення своїх після спливу встановленого 30-денного строку на розгляд таких скарг, а як наслідок звернутись до суду у межах встановленого 6-місячного строку з дня подання відповідних скарг.

Більш того, посилання позивача на оскарження спірних вимог у 2019 році в адміністративному порядку суперечать його посиланням на те, що про факт порушення своїх прав спірними вимогами він дізнався лише у квітні 2020 року.

Тому, колегія суддів вважає, що позивачем пропущено встановлені строки звернення до суду з даним адміністративним позовом.

При цьому, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вказаним обставинам, чим допущено порушення норм процесуального права, які є підставою скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року - скасувати, прийнявши у справі нове рішення про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Бітов А.І. Крусян А.В.