Постанова

від 01.12.2020 по справі п/320/90/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/90/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ІМПОРТ" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2019 №0000281202

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "ТК Імпорт" зареєстроване в якості юридичної особи 04.07.2017 та як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області з 04.07.2017, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

У період з 19.08.2019 по 09.09.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі наказу від 19.08.2019 №1693 з урахуванням наказу від 03.09.2019 №40-О та відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ТК Імпорт" з питань правомірності декларування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2018 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення, що декларувалось у жовтні 2018 року.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області складено акт від 09.09.2019 №44/10-36-04-02/41433946, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2018 року, а саме порушено вимоги п. 200.4 ст. 200 з урахуванням п. 200.14 ст. 200 ПК, у зв`язку з чим ТОВ "ТК Імпорт" не має права на отримання бюджетного відшкодування в розмірі 172 829 грн., яка задекларована до бюджетного відшкодування за листопад 2018 року.

Не погоджуючись з висновками, ТОВ "ТК Імпорт" подало заперечення на акт перевірки, яке Головним управлінням ДПС у Київській області листом №3102/10/10-36-04-02-10 від 27.09.2019 залишено без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2019 №0000281202, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2018 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 172 829 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби України від 13.12.2019 №22953/6/99-00-08-05-02 скарга позивача залишена без задоволення.

Не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивач не порушував вимоги п. 200.4 ст. 200 ПК, а тому податкове повідомлення-рішення від 02.10.2019 №0000281202 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.2001.3 ст.2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та різниця між сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Причиною виникнення спірної суми від`ємного значення слугували операції з ввезення товарів на територію України у жовтні-листопаді 208 року відповідно до контракту, що украдений позивачем з ООО ОРИМИ

В акті перевірки відповідачем констатовано відсутність порушень при постачанні товару та інших операціях, ціноутворенні, попередньої оплати, формування податкового кредиту, недекларуванні податкових зобов`язань постачальниками, не встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов`язань).

Не зважаючи на викладені зафіксовані в акті перевірки факти, відповідач у самому акті, відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі виключно на підставі цитування положень пунктів 200.1-200.4, 200.14 статті 200 ПК вказує про порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 ПК та відсутність у нього права на отримання спірного бюджетного відшкодування.

Проте, ні в акті перевірки, ні у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, відповідач не зазначає у чому саме полягає допущене позивачем порушення та які саме норми пунктів 200.1-200.4, 200.14 статті 200 ПК порушені позивачем.

Наведене свідчить, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є очевидно необґрунтованим та таким, що прийняте за неіснуючих порушень, фактів існування яких контролюючим органом встановлено не було.

Окрім того, як вірно встановив суд першої інстанції спірною перевіркою підтверджено, що сума податку на додану вартість, що сформувала від`ємне значення, фактично сплачена до держбюджету під час здійснення операцій з ввезення товарів на митну територію України у жовтні-листопаді 2018 року, а на момент подання позивачем та отримання відповідачем податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року реєстраційний ліміт, який розрахований згідно вимог пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК, складав 194 813 грн, тобто перевищував розмір заявлених до відшкодування коштів, що також підтверджується самою перевіркою.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя І.В. Федотов