Постанова

від 03.12.2020 по справі 640/22577/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22577/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Вєкуа Н.Г.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року (розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР АП до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю СТАР АП (далі - позивач, ТОВ СТАР АП ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд, з урахуванням заяви про уточнення предмету позову:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві стосовно нарахування та відображення в інтегрованій картці платника податків пені в розмірі 183 840,53 грн за несвоєчасну сплату податку на додану вартість та скасувати нарахування пені;

- зобов`язати головне управління ДПС у м. Києві вилучити з інтегрованої картки платника податків за платежем №30 14010100 00 Податок на додану вартість суму нарахованої пені в розмірі 183 840, 53 грн. за подання уточнюючими розрахунками за наступні періоди: за квітень 2018 року сума нарахованої пені 86 727, 04 грн., за червень 2018 року - 70 793, 13 грн., за липень 2018 року - 7 091, 58 грн., за жовтень 2018 року - 2 959, 15 грн., за листопад 2018 року - 15 635, 16 грн., за грудень 2018 року - 634, 47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на кінець травня 2019 року товариству нараховану пеню в сумі 183 840,53 грн. Позивач не погоджується з нарахованою сумо пені за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з ПДВ та вважає її нарахування безпідставним та незаконним. Зазначає, що на підставі рішення комісії від 23.01.2018 року про розблокування розрахунку коригування №33 від 28.11.2017 року до поданої товариством податкової накладної, товариство отримало право на зменшення власних податкових зобов`язань відображених у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року. При цьому відповідно до рішення комісії датою реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної є дата відправлення розрахунку коригування на реєстрацію - 14.12.2017 року. Вказаний розрахунок коригування відображено в ЄРПН у лютому 2018 року, а реквізити ЄРПН, що вказує на дату реєстрації розрахунку коригування, містить дату реєстрації розрахунку коригування - 14.12.2017 року - дата відправлення на реєстрацію розрахунку коригування. Таким чином рішення комісії поновлює право платника податків на зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у листопаді 2017 року. При цьому, розрахунок коригування було відображено з податку на додану вартість у листопаді 2017 року з податку на додану вартість за лютий 2018 року. Оскільки в ІКП станом на дату подання уточнюючих розрахунків по податкових декларацій вже рахувалась сума переплати з податку на додану вартість в розмірі 3240 000, 00 грн., сплата донарахованих зобов`язань відбулась шляхом зменшення суми передплати. Тобто податкові зобов`язання одразу було сплачено, а також була погашена і сума нарахованої пені. Оскільки на дату закінчення строку 90 днів товариство мало переплату з ПДВ, сума якої може бути спрямована на погашення податкових зобов`язань, дії відповідача щодо нарахування та відображення в ІКП суми пені в розмірі 183 840,53 грн., є безпідставними та незаконними.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві стосовно нарахування та відображення в інтегрованій картці платника податків пені в розмірі 183 840,53 грн. за несвоєчасну сплату податку на додану вартість .

Зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві вилучити з інтегрованої картки платника податків за платежем №30 14010100 00 Податок на додану вартість суму нарахованої пені в розмірі 183 840,53 грн. за подання уточнюючими розрахунками за наступні періоди: за квітень 2018 року сума нарахованої пені 86 727,04 грн., за червень 2018 року - 70793,13, за липень 2018 року - 7 091,58 грн., за жовтень 2018 року - 2 959, 15 грн., за листопад 2018 року - 15 635, 16 грн., за грудень 2018 року - 634, 47 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

26 листопада 2020 року на поштову адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому викладено клопотання про розгляд справи за участю представника позивача.

Надаючи оцінку зазначеному вище клопотанню колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та подане клопотання, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про проведення розгляду апеляційної за участю представника відповідача у відкритому судовому засіданні та апеляційний розгляд проводити в порядку письмово провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що в інтегрованій картці платника податків ТОВ СТАР АП (далі - УДСО) станом на 31.05.2018 року обліковується пеня з податку на додану вартість (код платежу 301401010000) у розмірі 183840,53 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування в інтегрованій картці платника ТОВ СТАР АП в автоматичному режимі пені, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпунктів 16.1.3., 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Положеннями п.36.1 ст.36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Підпунктом а абз.3 п.50.1 ст.50 ПК України передбачено, що платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним.

Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі по тексту ПКУ) пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Отже, пеня нараховується на суму грошового зобов`язання, яке несвоєчасно сплачено до державного бюджету України.

У відповідності до п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на подану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Статтею 129 ПК України передбачено, що нарахування пені розпочинається:

129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Отже, наведеною нормою визначено строк, з якого розпочинається нарахування пені у разі нарахування суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 129.3 вказаної статті нарахування пені закінчується:

129.3.1. у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань;

129.3.2. у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

129.3.3. у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

129.3.4. при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини). У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Пунктом 129.4 визначено, що на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до пп. 19-1.1.10 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України однією з функцій контролюючих органів є забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України, з метою реалізації пп. 19-1.1.10 п. 19-1.1 ст. 19 - 1 Податкового кодексу України, пп. 5 п. 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розроблено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881 (далі Порядок № 422).

У пункті 2 розділу І Порядку № 422 закріплено, що інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Згідно з пунктами 3 та 4 Порядку Розділу 1 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Підпунктом 1 пункту 1 Розділу 2 Порядку визначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Згідно з підпунктом 1 пункту 7 Розділу 3 нарахування пені розпочинається: після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня, зокрема, при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, що товариством внесено зміни до податкових декларацій за листопад 2017 року та лютий 2018 року, в результаті чого донараховано суми податкових зобов`язань : за квітень 2018 року на суму 683 565 грн., червень 2019 року - 702 735 грн., липень 2018 року - 82 989 грн., жовтень 2018 року - 73 827 грн., листопад 2018 року - 618 292 грн., грудень 2018 року - 60151 грн., січень 2019 року - 248 930 грн., лютий 2019 - 2 013 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вищезазначені суми були сплачені позивачем 22.05.2019 року. Також, були нараховані та сплачені штрафні санкції згідно з вимогами пункту 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

При цьому зазначає, сплата сум податку була здійснена за рахунок суми переплати, яка обліковувалась станом на 21.05.2019 року за платежем №301401010000 (податок на додану вартість), яка виникла в результаті надміру сплачених позивачем до державного бюджету податкових платежів з податку на додану вартість у попередніх звітних періодах в розмірі 3 240 000 грн.

Разом з тим, вказує, що станом на дату виникнення податкових зобов`язань за уточнюючими розрахунками ТОВ СТАР АП мало суму переплати з ПДВ, що підтверджується рішенням комісії про розблокування розрахунку коригування від 28.11.2017 року №33.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що у контролюючого органу не було правових підстав для нарахування пені, оскільки чинні положення Податкового кодексу України передбачають нарахування пені у разі прострочення сплати грошового зобов`язання .

Проаналізувавши наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першо їінстанції, що у відповідача не було підстав для нарахування пені та її відображенні в інтегрованій картці платника податку.

Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Щодо вимоги в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконання зазначеного рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

М.І. Кобаль