Постанова

від 03.12.2020 по справі 826/3269/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3269/17 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П., Арсірій Р.О., Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ ЖИТЛО-ІНВЕСТ МЕНЕДЖМЕНТ до Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2017 року ТОВ КИЇВ ЖИТЛО-ІНВЕСТ МЕНЕДЖМЕНТ звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи - ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 19 жовтня 2016 року № 1 до податкової накладної від 28 лютого 2012 року № 2;

- зобов`язати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 19 жовтня 2016 року № 1 до податкової накладної від 28 лютого 2012 року № 2 датою та часом фактичного отримання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2020 року позов задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що ст. 102 Податкового кодексу України не може застосовуватись для регулювання спірних правовідносин.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Державна податкова служба України, подала апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 28 лютого 2012 року № 2 було подано з пропуском строку, що виключає можливість його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Апелянт просить врахувати, що відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі, якщо у майбутніх періодах (з врахуванням строків давності, визначених ст. 102 КАС України) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Крім того, у апеляційній скарзі Державна податкова служба України просила здійснити заміну відповідача у справі - Державної фіскальної служби України, на її правонаступника.

Розглянувши заявлене клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Постановлено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності. Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби та Державної митної служби.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р Питання Державної податкової служби погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 28 серпня 2019 року № 36 Про початок діяльності Державної податкової служби України , розпочато виконання Державною податковою службою України функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність допущення процесуального правонаступництва шляхом заміни Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) на її правонаступника: Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ КИЇВ ЖИТЛО-ІНВЕСТ МЕНЕДЖМЕНТ просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності дій відповідача, оскільки законних підстав для відмови у реєстрації розрахунку коригування кількісних та вартісних показників у Державної фіскальної служби України не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ КИЇВ ЖИТЛО-ІНВЕСТ МЕНЕДЖМЕНТ здійснило операцію з надання послуг відповідно до договору від 27 лютого 2012 року № 19/12, укладеного з ПАТ Центральне конструкторське бюро Шхуна та видало на вимогу контрагента податкову накладну від 28 лютого 2012 року № 2.

Зазначена податкова накладна зареєстрована належним чином у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією від 29 лютого 2012 року № 1.

ПАТ Центральне конструкторське бюро Шхуна повернуто позивачу попередню оплату за вказаним договором, у зв`язку з чим у сторін договору виникла необхідність здійснити відповідні коригування у податковій звітності.

Було складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 19 жовтня 2016 року № 1 до податкової накладної від 28 лютого 2012 року № 2, який направлено для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, відповідно до квитанції від 19 жовтня 2016 року № 1 зазначений розрахунок коригування прийнято не було у зв`язку з тим, що платником податків порушено вимоги пп. 2 п. 9 порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних , а саме - дата складання податкової накладної не може бути меншою ніж 1095 календарних днів від дати складання розрахунку коригування.

Вважаючи, що відповідач безпідставно відмовив у реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з протиправності застосування відповідачем строків, визначених ст. 102 Податкового кодексу України, а відтак відсутності законодавчо визначених підстав для відмови ТОВ КИЇВ ЖИТЛО-ІНВЕСТ МЕНЕДЖМЕНТ у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладених розрахунків коригування кількісних і вартісних показників.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Нормами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

За змістом окремих абзаців п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п. 201.1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України

На виконання цієї норми Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 3 Порядку № 1246 реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не видаються отримувачу (покупцю) товарів (послуг) та залишаються у постачальника (продавця); складені під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України; складені в межах виконання угод про розподіл продукції; складені за операціями з постачання товарів (послуг), які звільнені від оподаткування) незалежно від суми податку на додану вартість, зазначеної в одній податковій накладній та/або розрахунку коригування.

У разі надання нерезидентом послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, податкова накладна складається та реєструється зареєстрованим на території України платником податку - отримувачем (покупцем) таких послуг.

Розрахунок коригування, складений постачальником (продавцем) товарів (послуг) до податкової накладної, яка видана їх отримувачу (покупцю) - платникові податку, підлягає реєстрації:

постачальником (продавцем), якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості товарів (послуг) на користь такого постачальника (продавця) або коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суми компенсації;

отримувачем (покупцем), якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів (послуг) на користь їх постачальника (продавця).

Пунктом 6 Порядку № 1246 визначено, що розрахунок коригування до податкової накладної, яка складена до 01 лютого 2015 року та не підлягала реєстрації відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Кодексу, підлягає реєстрації після реєстрації такої накладної, для чого постачальник (продавець) товарів/послуг повинен протягом операційного дня зареєструвати податкову накладну (незалежно від дати її складення з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) та розрахунок коригування.

Отже, з метою застосування строку, визначеного ст. 102 Податкового кодексу України, як підстави для відмови у реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної необхідна наявність сукупності обставин, а саме: податкова накладна, до якої подається розрахунок коригування, повинна бути складена до 01 лютого 2015 року, ця податкова накладна не підлягала внесенню до Реєстру у зв`язку з недосягненням суми, визначеної пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, ця податкова накладна не зареєстрована у Реєстрі з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 зазначеного Кодексу, на момент подачі розрахунку коригування до неї.

У свою чергу, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, податкова накладна від 29 лютого 2012 року № 1 хоч і виписана до 01 лютого 2015 року, проте належним чином зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів вважає, що п. 6 Порядку № 1246 у не підлягає застосуванню до спірних правовідносинах.

Щодо посилання апелянта на положення ст.102 ПК України, то колегія суддів зазначає, що дана норма не регулює порядок та строки здійснення реєстрації розрахунків корегування зобов`язань. Вказаною нормою регламентовано строки реалізації податковим органом свого права на самостійне визначення суми грошових зобов`язань платнику податків, але ця норма не встановлює прямих обмежень для платника податку щодо здійснення коригування розрахунків до податкової накладної.

Отже норми податкового законодавства, на які посилається апелянт, не передбачають обмежень у часі коригування кількісних і вартісних показників, а тому дії відповідача щодо відмови у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладених розрахунку коригування кількісних і вартісних показників є протиправними.

Аналогічні правові висновки мстяться у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 826/5011/17 та від 05 грудня 2019 року по справі № 820/3401/17.

В даному випадку, зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних поданий позивачем розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до зареєстрованої податкової накладної є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов