Постанова

від 01.12.2020 по справі 808/8270/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 808/8270/13-а

касаційне провадження № К/9901/9414/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі у тексті - СДПІ ОВП у м. Запоріжжі, Інспекція) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.04.2014 (суддя - Татаринов Д.В.) та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 (головуючий суддя - Панченко О.М., судді - Чередниченко В.Є., Коршун А.О.) у справі за позовом Комунального підприємства ВОДОКАНАЛ (далі у тексті - КП ВОДОКАНАЛ , Підприємство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі МГУ Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2013 № 0000152800,

У С Т А Н О В И В:

22.10.2013 КП ВОДОКАНАЛ звернулось до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10.2013 № 0000152800 (форма Р ).

Позовні вимоги Підприємство обґрунтувало тим, що СДПІ ОВП у м. Запоріжжі прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.10.2013 № 0000152800, відповідно до якого КП ВОДОКАНАЛ нараховано разом зі штрафними санкціями податку на додану вартість на загальну суму 5 470 660, 50 грн. Зазначене рішення винесене на підставі акту перевірки СДПІ ОВП у м. Запоріжжі від 18.09.2013 № 128/28-0/03327121 КП ВОДОКАНАЛ з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам за контрагентами: ТОВ Гліцинагро , ТОВ Атаресагро , ТОВ Агропортал , ТОВ Ексімсервіс , ТОВ Тандем 2006 , ТОВ Компанія енергетичних систем за період березень 2013 року - червень 2013 року, питання правильності заповнення та подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ за лютий 2013 року (від 17.05.2013 № 9028281310). У акті перевірки від 18.09.2013 № 128/28-0/03327121 відповідачем зазначені порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 189.4 статті 189, статті 194, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, зі змінами та доповненнями (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість та, як наслідок, винесено відповідачем податкове повідомлення - рішення про донарахування податку на додану вартість у розмірі 5 470 660, 50 грн, у тому числі, за основним платежем у сумі 3 647 107, 00 грн та штрафними санкціями у сумі 1 823 553, 50 грн.

Відповідач у письмових запереченнях від 14.01.2014 № 2371/28-04-14/5 зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки КП ВОДОКАНАЛ щодо дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах із контрагентами вказаними вище за період з березня по червень 2013 року було встановлено, що позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 647 107, 00 грн. Крім того, відповідачем заперечувався факт здійснення позивачем експортних операцій щодо реалізації олії соєвої, оскільки реалізація здійснена на митній території України, тобто фактична передача товару у власність нерезидента відбулась за адресою складу підприємства - виробника товару. На підставі викладеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Предметом перевірки судів у цій справі були рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ за наслідками господарської діяльності Підприємства з ТОВ Гліцинагро , ТОВ Атаресагро , ТОВ Агропортал , ТОВ Ексімсервіс , ТОВ Тандем 2006 , ТОВ Компанія енергетичних систем за період з березня по червень 2013 року.

Підприємство не погодилось із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеними контрагентами і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 18.09.2013 № 128/28-0/03327121, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 08.10.2013 № 0000152800 (форма Р ).

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податку на прибуток і ПДВ. Вважає, що суди не в повному обсязі дослідили та встановили обставини по справі, які свідчать про те, що товарність розглядуваних господарських операцій не підтверджена відповідними доказами, а подані платником первинні документи не містять відомостей про безпосереднє здійснення їх учасниками даних господарських операцій. Також, стверджує, що фактично товари за наче б то експортними операціями постачалися через комісіонера на митній території України, а тому такі операції не мають ознак експортних і тому мали оподатковуватись за ставкою 20% відповідно до вимог статті 194 ПК України за таких обставин, а не за ставкою 0%.

Позивачем заперечення на касаційну скаргу не надавались.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.05.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд ухвалою від 30.11.2020 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 01.12.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що з 07.08.2013 по 11.09.2013 СДПІ ОВПП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП ВОДОКАНАЛ з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ Гліцинагро (ЄДРПОУ 37359500), ТОВ Атаресагро (ЄДРПОУ 35928602), ТОВ Агропортал (ЄДРПОУ 37359610), ТОВ Ексімсервіс (ЄДРПОУ 32952894), ТОВ Тандем 2006 (ЄДРПОУ 34513163), ТОВ Компанія енергетичних систем (ЄДРПОУ 37517129) за період з березня по червень 2013 року, питання правильності заповнення та подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за лютий 2013 року (№ 9028281310 від 17.05.2013).

За результатами перевірки складено акт від 18.09.2013 № 128/28-0/03327121 (далі у тексті - акт № 128).

Відповідно до висновків акту перевірки Інспекцією встановлено порушення КП ВОДОКАНАЛ пункту 187.1 статті 187, пункту 189.4 статті 189, статті 194, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 647 107, 00 грн, у тому числі за періодами: за березень 2013 року на суму 1 056 724, 00 грн, за квітень 2013 року на суму 1 048 230, 00 грн, за травень 2013 року на суму 428 274, 00 грн, за червень 2013 року на суму 1 113 879, 00 грн.

08.10.2013 на підставі акту від 18.09.2013 № 128 Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152800, згідно із яким КП ВОДОКАНАЛ було визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 5 470 660, 50 грн, у тому числі, за основним платежем 3 647 107, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 823 553, 50 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 08.10.2013 № 0000152800 звернулось КП ВОДОКАНАЛ до суду.

У контексті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з наступного.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що між КП ВОДОКАНАЛ (у тексті договору - комітент) та ТОВ Антаресагро (у тексті договору - комісіонер) було укладено договір комісії від 18.10.2012 № 18/10-К (далі у тексті - договір), відповідно до умов якого комісіонер приймає на себе зобов`язання прийняти товар на реалізацію, знайти покупця (нерезидента), укласти з ним угоду, відвантажити товар, отримати від покупця грошові кошти за товар і перерахувати їх у гривневому еквіваленті комітенту.

Так, пунктом 1.1 договору встановлено, що комісіонер зобов`язується за дорученням комітента, за винагороду, укласти від свого імені та за рахунок комітента в строки та у порядку, передбачені цим договором, зовнішньоекономічні контракти з продажу товарів, наданих комітентом по номенклатурі, яка наведена у специфікаціях до даного договору, за ціною не нижчою, ніж зазначена у специфікаціях.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надані усі додаткові угоди із специфікаціями до зазначеного договору комісії.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем було надано достатньо доказів, які свідчать про фактичне вивезення за межі митної території України товарів, що підтверджується копіями митних декларацій, а отже, господарські операції із вивезення цих товарів за межі митної території України у митному режимі експорту відповідають вимогам щодо оподаткування відповідно до абзацу а підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України та оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи ті обставини, що у рамках укладеного договору комісії КП ВОДОКАНАЛ через комісіонера ТОВ Антаресагро експортувало товар за межі митної території України, що підтверджується належним чином оформленими митними деклараціями, то відповідно до пункту 189.6 статті 189 ПК України, норми пунктів 189.3-189.5 цієї статті не поширюються на операції з експортування товарів за межі митної території України або з ввезення на митну територію України товарів у межах зазначених договорів.

У ході розгляду справи спростовано доводи відповідача, викладені у запереченнях на позов, апеляційній та касаційній скаргах щодо того, що: - за даними Держсанепідемслужби у Запорізькій області санітарні сертифікати на олію соєву, що експортується, закладами вказаної служби позивачеві не видавались; - перевізники олії соєвої, зазначені у графі 50. Принципал наданих вантажно-митних декларацій, спростовували інформацію щодо взаємовідносин із позивачем та ТОВ Антаресагро ; - ліцензії на здійснення експортних операцій ТОВ Антаресагро не видавались. Крім того, відповідач зазначав, що згідно з даними у графі 20. Умови поставки вантажно-митних декларацій та специфікацій до договору від 18.10.2012 № 18/10-К постачання товару здійснювалось згідно з правилами INCOTERMS-2010, на умовах FCA та EXW - у с. Високогірне, Запорізької області. Таким чином, на думку податкового органу, реалізація олії соєвої та соєвих бобів здійснена на митній території України. Тому, Інспекція у відповідності до пункту 187.1 статті 187 ПК України подією, із якою пов`язувала виникнення податкових зобов`язань, вважала факт передачі товару на комісію, а тому фактично реалізація товару відбулась на території України, таким чином, на думку відповідача, відсутні підстави для застосування нульової ставки оподаткування ПДВ, встановленої абзацем а підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, які не прийняли до уваги такі доводи відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання договору комісії позивач передав комісіонеру соєву олію та соєві боби згідно з актами приймання-передачі товару на реалізацію. Передача товару від позивача до комісіонера і у розумінні статті 1018 Цивільного кодексу України, і у розумінні підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України не є по суті продажем товару і право власності на товар від комітента (позивача) у момент передачі товару для його подальшої реалізації комісіонерові не переходить.

Як зазначив позивач та не спростовував відповідач, на виконання умов договору комісії, комісіонер уклав зовнішньоекономічні контракти купівлі-продажу товару, переданого позивачем для реалізації, із наступними нерезидентами: Firma P.H.U VENUS Daniel Jaworski S.J. (Польща), Agrokam Sp. z o.o (Польща), Wist Sp. z o.o (Польща), Company SC Balkan Drinks (Румунія), Teodora-Grup SRL (Молдова), AgroChemical Group Inc. (Віргінські острови), Firma ISRABAR OILS&GRAINS LTD (Ізраїль), PPH STANDART Sp. z o.o. (Польща), GLENCORE GRAIN BV (Нідерланди), Firma Gorzowskie Towarzystwo Handlu Zagranicznego GOREX sp z o.o. (Польща), Firma INT DARIUSZ KOTARA (Польща), STW Przedsiebiorstwo Wielobranzowe Leszek Leszczynski (Польща), Company SC Kauno grudai (Литва).

В усіх укладених зовнішньоекономічних контрактах купівлі-продажу комісіонер вказував, що він діє на підставі укладеного між ним та позивачем договору комісії.

На думку судів першої та апеляційної інстанцій, із якою погоджується колегія суддів Верховного Суду, відповідач помилково пов`язує право на оподаткування господарських операцій за нульовою ставкою податку на додану вартість із моментом переходу права власності на товар під час передачі для здійснення подальшої реалізації, як елементом страхування ризиків втрати товару, а не такою характерною ознакою, як вивезення товарів за межі митної території України, що передбачена підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України.

Так, відповідно до всіх наданих суду специфікацій, що є невід`ємними частинами до укладених зовнішньоекономічних контрактів (крім специфікації до Контракту, укладеному між комісіонером та GLENCORE GRAIN BV ), товар поставлявся на умовах FCA (згідно з ІНКОТЕРМС-2010): м. Запоріжжя автомобільним транспортом покупця, адреса подачі автотранспорту (місце завантаження) - вул. Мічуріна, 1А, с Високогірне, Запорізький район, Запорізька область, Україна.

За правилами ІНКОТЕРМС-2010 термін FCA Франко перевізник означає, що продавець вважається таким, що виконав своє зобов`язання по поставці товару, який пройшов митне очищення для вивезення, з моменту передачі його в розпорядження перевізника в обумовленому пункті.

Судами попередніх інстанцій належним чином досліджено те, що відповідачем взагалі не прийнято до уваги наявність вантажно-митних декларацій (далі у тексті - ВМД ), що оформлялись під час експорту олії соєвої та соєвих бобів, які є свідченням здійснення господарських операції з експорту товарів, а не їх реалізації на території України, як хибно вказав у акті перевірки відповідач.

Досліджені судами копії ВМД свідчать, що у графі 50 зазначені усі реквізити, що вимагаються Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, у тому числі найменування перевізника та відомості про фізичну особу, що приймає задекларовані до перевезення товари.

Враховуючи відсутність відміток митного органу про відмову у митному оформлені у графі Результат , митний орган засвідчив наступні факти: - товар призначався для експорту; - особами, що відповідальні за фінансове врегулювання є ТОВ Антаресагро (комісіонер за умовами договору) та КП Водоканал (комітент за умовами договору); - товар постачався покупцю на умовах FCA - Україна, м. Запоріжжя; - принципали одержували уже задекларований до перевезення товар.

Податковим законодавством визначено, що операції із вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України (підпункт 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України).

Пункт 187.1 статті 187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов`язань в разі експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Отже, за операцією з експортування (вивезення) товарів за межі митної території України податкові зобов`язання з ПДВ визначаються на дату фактичного здійснення такого вивезення, тобто на дату оформлення вантажної митної декларації контролюючим органом.

Що стосується посилання відповідача на відсутність ліцензії на зовнішньоекономічні операції у ТОВ Антаресагро та санітарних сертифікатів, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками апеляційного суду щодо того, що оскільки, відповідач не надав обґрунтувань та посилань на норми закону, які встановлюють вимоги з ліцензування для такого виду діяльності, а відсутність санітарних сертифікатів жодним чином не впливає на визначення ставки оподаткування податком на додану вартість та не може свідчити про порушення податкового законодавства, тому суд не прийняв до уваги ці доводи відповідача.

З огляду на встановлені норми, судами правильно встановлено, що висновки акту перевірки щодо порушення позивачем пункту 187.1 статті 187 та пункту 189.4 статті 189 ПК України, у результаті яких встановлення заниження суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість за операціями з реалізації соєвої олії на загальну суму 2 171 995, 59 грн не відповідають дійсним обставинам справи.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.12.2012 між КП ВОДОКАНАЛ та ТОВ Ексімсервіс укладено договір №П-12/1 на постачання вугілля разом із додатковими угодами до нього від 14.02.2013 №4, від 11.03.2013 № 5, від 26.03.2013 № 6, від 02.04.2013 № 7, від 09.04.2013 № 8, від 27.06.2013 № 9.

Відповідно до умов даного договору та його додаткових угод, ТОВ Ексімсервіс повинно було поставити на адресу КП ВОДОКАНАЛ вугілля марки АКО(25-100), вугілля марки АМ(13-25). Згідно з підпунктом 3.1. пункту 3 Договору від 05.12.2012 № П-12/1 Товар за цим договором постачається на умовах СРТ склад ДП ГЗФ Богучарська .

Факт отримання товару та використання його у господарській діяльності позивача підтверджено наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими та податковими документами, виписаними у відповідності до вимог пункту 9.2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні , пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку .

Скаржник посилається у касаційній скарзі на той факт, що у ході перевірки позивачем не були надані товарно-транспортні накладні, залізничні накладні та інші документи, які доводили факт транспортування вугілля від ТОВ Ексімсервіс до ДП ГЗФ Богучарська . Також, до перевірки не були надані договори зберігання вугілля укладені з ДП ГЗФ Богучарська або з ТОВ Ексімсервіс . Таким чином, до перевірки не надано документи, що можуть свідчить про фактичну поставку ТОВ Ексімсервіс вугілля на адресу КП ВОДОКАНАЛ , тому скаржник вважає, що за таких обставин не можливо встановити факт постачання від виробника вугілля. Виходячи з наведеного та відповідно до висновків акту перевірки, вважає, що фактичного здійснення господарської операції з придбання вугілля КП ВОДОКАНАЛ у ТОВ Ексімсервіс не було, а надані до перевірки документи не можуть вважатись первинними для цілей ведення податкового обліку.

Таким чином, у порушення вимог пунктів 198.2 та 198.3 статті 198, пунктів 200.1 та 201.10 статті 201 ПК України, КП ВОДОКАНАЛ у березні, квітні, червні 2013 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за взаємовідносинами із ТОВ Ексімсервіс у розмірі 1 475 110, 88 грн, у тому числі, за періодами: за березень 2013 року на суму 688 750, 00 грн, за квітень 2013 року на суму 453 027, 55 грн, за червень 2012 року на суму 333 333, 33 грн.

Суд першої та апеляційної інстанцій дійшов висновку, що такі твердження відповідача є необґрунтованими та суперечать діючому законодавству. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком, зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

КП ВОДОКАНАЛ придбало вугілля для здійснення господарської діяльності у сфері торгівлі в межах оподатковуваних операцій, передбачених статтями 194, 195 ПК України.

На виконання умов договору та додаткових угод до нього, КП ВОДОКАНАЛ були оформлені довіреності, ТОВ Ексімсервіс надало КП ВОДОКАНАЛ видаткові накладні та податкові накладні, між сторонами здійснені розрахунки у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями долученими позивачем до матеріалів справи, дані обставини відповідачем не заперечувались.

Відповідно до даних акту звірки станом на 28.02.2013 між КП ВОДОКАНАЛ та ТОВ Ексімсервіс дебіторська заборгованість складала 3 399 187, 03 грн.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі у тексті - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, у відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі з приводу вказаного порушення колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Скаржник посилається на те, що до перевірки не надані первинні документи (товарно-транспортні накладні, залізничні накладні), які доводять факт реального транспортування вугілля від ТОВ Ексімсервіс до ДП ГЗФ Богучарська ; ТОВ Ексімсервіс та ДП ГЗФ Богучарська не мають дозволів, що надають права добувати та збагачувати вугілля; ставить під сумнів господарські операції ТОВ Ексімсервіс та його контрагентів ТОВ НВП Метал та ТОВ Антрацитсервіс , а тому вважає, що фактичного здійснення операції позивача з ТОВ Ексімсервіс не відбулося.

Проте, відповідач проігнорував вимоги закону щодо надання об`єктивної оцінки суті господарської операції, не прийняв до уваги те, що товар за угодою був поставлений на умовах СРТ склад ДП ГЗФ Богучарська , а тому його перевезення від ТОВ Ексімсервіс до ДП ГЗФ Богучарська не відноситься до оподатковуваної операції за участю позивача, тому він не несе обов`язку щодо доведення таких обставин. Це також стосується зберігання вугілля на складі до його передачі позивачу. В той же час, скаржником не враховано, що передача товару від покупця до його контрагента за договором комісії - ТОВ Компанія Енергетичних систем відбулася в день його отримання від ТОВ Ексімсервіс , що також виключає необхідність його зберігання.

Суд зазначає, що у матеріалах справи наявні докази, які належним чином оцінені судами попередніх інстанцій, які свідчать, що товар у подальшому продано відповідно до укладеного експортного контракту та підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що свідчать про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом, а також про те, що операції не мають ознак експортних.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи акту перевірки та апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

Згідно із частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.04.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова