Окрема думка

від 23.11.2020 по справі 809/984/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного адміністративного суду ускладі Верховного Суду

Хохуляка В.В.

23 листопада 2020 року

Київ

справа №809/984/18

адміністративне провадження №К/9901/373/19

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокер-Сервіс" про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України (далі - митний орган, відповідач), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокер-Сервіс" (надалі - третя особа) про визнання протиправними дій та зобов`язання до їх вчинення.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Верховний Суд у складі суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду постановою від 23.11.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" задовольнив частково; рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 у справі №809/984/18 скасував. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокер-Сервіс" про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення задовольнив частково; визнав протиправними та скасував рішення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України від 16.04.2018 №69/15/09-70-61-01-35, №70/15/09-70-61-01-35 щодо відмови в задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" від 23.03.2018 №23/03-1, №23-1 та №1 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації від 10.12.2016 №UA206050001/2016/010072; зобов`язав Івано-Франківську митницю Державної фіскальної служби України повторно розглянути заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" від 23.03.2018 №23/03-1, №23-1 та №1 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації від 10.12.2016 №UA206050001/2016/010072.

У даній постанові Суд погодився із доводами позивача і дійшов висновку про те, що до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, а відмова митного органу у їх внесенні з тих підстав, що це стосується перерахунку митних платежів є протиправною. Вирішення питання перерахунку митних платежів є наслідком наявності або відсутності підстав для внесення таких змін. Відтак, при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення.

В обґрунтування даної позиції Судом також вказано, що приписи пункту 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 (із змінами і доповненнями) не суперечать нормам статті 269 Митного кодексу України, а визначають лише порядок внесення таких змін, в тому числі у разі необхідності повернення декларанту митних платежів.

Підсумовуючи зазначене, Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про наявність підстав для відступлення від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 18.10.2019 у справі №813/6707/14, від 06.05.2020 у справі №815/6006/16.

На підставі частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважаю за необхідне викласти щодо зазначеного рішення Верховного Суду за наслідками розгляду цієї адміністративної справи окрему думку.

Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 269 Митного кодексу України встановлено, що відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу митний орган зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Тобто, дане положення визначає підставою внесення змін до митної декларації наявність двох взаємопов`язаних між собою умов, а саме: письмового звернення декларанта або уповноваженої ним особи та дозволу митного органу як форми реалізації встановлених законодавством повноважень.

Згідно з частиною другою статті 269 Митного кодексу України внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення.

При цьому, порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними, відповідно до частини сьомої статті 269 Митного кодексу України, визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 269 Митного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 затверджено Положення про митні декларації (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення №450), пункти 33 - 38 якого визначають порядок внесення змін до митних декларацій.

Системний аналіз змісту цих пунктів дозволяє дійти до висновку, що законодавець визначає два відмінних порядки внесення змін до митних декларацій - під час митного оформлення та після завершення митного оформлення.

Після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, відповідно до приписів пункту 37 Положення №450 можуть вноситися лише шляхом: подання у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом; заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

У відповідності до пункту 37 Положення №450 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Отже, внесення змін до митної декларації після завершення митного оформлення можливо лише у разі наявності чітко встановлених у пункті 37 Положення №450 підстав.

Слід наголосити, що перелік підстав, встановлених пунктом 37 Положення №450, у яких митний орган заповнює та оформлює аркуш коригування, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Приписи пункту 37 Положення №450 відповідають нормам статті 269 Митного кодексу України та визначають порядок внесення змін до митної декларації, що, власне, підкреслив і Суд у зазначеному рішенні.

У зв`язку з цим, не можна погодитись з позицією суду про те, що відмова митного органу у внесенні змін до митної декларації з тих підстав, що це стосується перерахунку митних платежів є протиправною, оскільки митний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

На мою думку, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі про те, що заявлені позивачем зміни у митній декларації стосуються числових значень, а саме класифікації товару по коду УКТЗЕД, що відповідно призводить до зміни ставок ввізного мита, які у разі внесення змін підлягатимуть перерахунку, що свідчить про те, що зазначені Товариством відомості не є підставою для внесення змін до митної декларації.

Таким чином вважаю, що у справі, яка розглядається, Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" мав залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 у справі №809/984/18 залишити без змін.

Крім того, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

Як слідує зі змісту даного положення, підставою для відступлення від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати є спірність висновку щодо застосування певної норми права у подібних правовідносинах.

При касаційному розгляді даної справи суд касаційної інстанції, відступаючи від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 18.10.2019 у справі №813/6707/14, від 06.05.2020 у справі №815/6006/16, визнав протиправними та скасував рішення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України від 16.04.2018 №69/15/09-70-61-01-35, №70/15/09-70-61-01-35 щодо відмови в задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" від 23.03.2018 №23/03-1, №23-1 та №1 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації від 10.12.2016 року №UA206050001/2016/010072.

На підставі приписів абзацу сьомого пункту 37 Положення №450 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №27 від 11.01.2017), яким, серед іншого, встановлено, що аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу, колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла до правового висновку, що приписи пункту 37 Положення 450 не суперечать нормам статті 269 МК України, а визначають лише порядок внесення таких змін, в тому числі у разі необхідності повернення декларанту митних платежів.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 18.10.2019 у справі №813/6707/14 колегія суддів у складі Верховного Суду, розглянувши позов про визнання бездіяльності Львівської митниці ДФС з оформлення аркуша коригування до митних декларацій №209140000/2014/007241 від 13.03.3014; №209140000/2014/007242 від 13.03.2014; №209140000/2014/011574 від 16.04.2014; №209140000/2014/011569 від 16.04.2014; №209140000/2014/011555 від 16.04.2014; №209140000/2014/011960 від 18.04.2014 протиправною, зобов`язання Львівської митниці ДФС внести зміни зазначені в заявах позивача №№61, 62, 64, 65, 66 від 31.07.2014 №63 від 23.09.2014 шляхом оформлення аркушів коригування до митних декларацій №209140000/2014/007241 від 13.03.2014; №209140000/2014/007242 від 13.03.2014; №209140000/2014/011569 від 16.04.2014; №209140000/2014/011555 від 16.04.2014; №209140000/2014/011960 від 18.04.2014 зазначила, що подання позивачем заяв про внесення змін до митних декларацій, можливе за умови необхідності виправлення помилок у таких деклараціях у випадках встановлених положеннями Митного кодексу України та у порядку передбаченому Положенням про митні декларації, (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450).

Погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для вчинення дій щодо внесення змін до митних декларацій, колегія суддів у складі Верховного Суду у цій справі покликалась на приписи абзацу сьомого пункту 37 Положення №450 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1081 від 28.11.2012). Тобто, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №815/6006/16 колегія суддів у складі Верховного Суду, розглянувши позов про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в задоволенні заяви ПП "Якість Плюс Сервіс" №61 від 11.08.2016 про внесення змін до митної декларації №500060001/2016/004369 від 10.05.2016, зобов`язання Одеської митниці ДФС внести зміни до митної декларації №500060001/2016/004369 від 10.05.2016, вказані в заяві ПП "Якість Плюс Сервіс" №61 від 11.08.2016 зазначила, що після завершення процедури митного оформлення внесення змін до митних декларацій шляхом виправлення або уточнення даних про товари за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи, а не за ініціативою митного органу, можливі лише якщо такі коригування не пов`язані з перерахунком митних платежів. Даний висновок колегією суддів зроблено на підставі пункту 37 Положення №450 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1081 від 28.11.2012, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з пунктом 37 Положення №450 (в редакції, постанови Кабінету Міністрів України №1081 від 28.11.2012) аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

отримання митним органом інформації про перерахування декларантом до державного бюджету митних платежів у вигляді доплати або підтвердження Казначейством факту повернення з державного бюджету коштів після закінчення митного оформлення;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Отже, постанови Верховного Суду від 18.10.2019 у справі №813/6707/14 та від 06.05.2020 у справі №815/6006/16 містять правовий висновок, зроблений на підставі нормативно-правового регулювання, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, приписів пункту 37 положення №450 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1081 від 28.11.2012).

Натомість у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі №809/984/18 колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла правового висновку на підставі абзацу сьомого пункту 37 Положення №450 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №27 від 11.01.2017, що не було предметом розгляду у справах №813/6707/14 та №815/6006/16.

З огляду на вказане вище вважаю, що відповідно до положень частини першої статті 346 КАС України при касаційному розгляді справи №809/984/18 не було підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати.

………………………

В.В. Хохуляк,

Суддя Верховного Суду