Постанова

від 25.11.2020 по справі 530/1856/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 530/1856/18

провадження № 61-19036 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: Зіньківська районна державна адміністрація Полтавської області, фермерське господарство Доля Нова ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Карпушина Г. Л., Одринської Т. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, фермерського господарства Доля Нова (далі - ФГ Доля Нова ) про визнання розпорядження незаконним та його скасування, визнання договору оренди землі недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що згідно протоколу від 15 вересня 2010 року № 5 він отримав висновок професійної комісії Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області для створення фермерського господарства.

Розпорядженням голови Зінківської районної державної адміністрації Полтавської області від 30 липня 2012 року № 372 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки йому надано дозвіл на виготовлення документації із землеустрою з метою подальшої передачі в користування на умовах оренди земельної ділянки, загальною площею 15 га, в тому числі пасовища 15 га, яка розташована на території Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, для ведення фермерського господарства. На підставі цього було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 15 га, в тому числі пасовища 15 га, та присвоєно кадастровий номер 5321387800:00:050:0106.

Вказував, що отримав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15 травня 2013 року № НВ-5300266282013, у якому зазначено інформацію про земельну ділянку за видом використання - для ведення фермерського господарства.

У вересні 2018 року розроблену земельну документацію разом із заявою про передачу в оренду вказаної земельної ділянки він подав до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області.

На підставі розпорядження голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 22 вересня 2018 року № 440 Про передачу в оренду нерозподіленої земельної ділянки йому передано в користування на умовах договору оренди земельну ділянку, загальною площею 15 га, в тому числі пасовища 15 га, кадастровий номер 5321387800:00:050:0106, яка розташована за межами населених пунктів Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, для ведення фермерського господарства. На підставі вказаного розпорядження

26 вересня 2018 року між ним та Зінківською районною державною адміністрацією Полтавської області укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який в подальшому було подано для проведення державної реєстрації.

Вказував, що 25 жовтня 2018 року він отримав рішення державного реєстратора № 43686179 про відмову у проведенні реєстраційних дій по зазначеному договору оренди у зв`язку з набуттям іншим суб`єктом права оренди на земельну ділянку з цим же кадастровим номером 5321387800:00:050:0106.

Зазначав, що 05 листопада 2018 року йому стало відомо про те, що розпорядженням голови Зіньківської райдержадміністрації Полтавської області від 11 липня 2018 року № 290 земельна ділянка з кадастровим номером 5321387800:00:050:0106 передана в оренду ФГ Доля Нова , тому вважав порушеним його право на отримання цієї земельної ділянки в користування для створення фермерського господарства.

Вважав, що розпорядження голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 11 липня 2018 року № 290 Про передачу в оренду нерозподілених земельних ділянок в частині передачі в оренду ФГ Доля Нова спірної земельної ділянки та договір оренди землі від 12 липня 2018 року, укладений між Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області та ФГ Доля Нова , є незаконними, оскільки відповідно до інформації з публічної кадастрової карти спірна земельна ділянка має використовуватися для ведення фермерського господарства, проте передана в оренду ФГ Доля Нова для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 11 липня 2018 року № 290 Про передачу в оренду нерозподілених земельних ділянок в частині передачі в оренду ФГ Доля Нова нерозподілених земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП Дружба - пасовища, кадастровий номер 5321387800:00:050:0106, загальною площею 15 га, яка розташована за межами населених пунктів, в адміністративних межах Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області; визнати недійсним та припинити на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 12 липня 2018 року, укладений між Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області та ФГ Доля Нова на підставі розпорядження голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 11 липня 2018 року № 290 на земельну ділянку, кадастровий номер 5321387800:00:050:0106, загальною площею 15 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 31 травня 2019 року у складі судді Должка С. Р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 11 липня 2018 року № 290 Про передачу в оренду нерозподілених земельних ділянок в частині передачі в оренду ФГ Доля Нова нерозподілених земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП Дружба - пасовища, кадастровий номер 5321387800:00:050:0106, загальною площею 15 га, яка розташована за межами населених пунктів в адміністративних межах Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 липня 2018 року, укладений між Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області та ФГ Доля Нова на підставі розпорядження голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 11 липня 2018 року № 290 на земельну ділянку, кадастровий номер 5321387800:00:050:0106, загальною площею 15 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при укладенні договору оренди земельної ділянки від 12 липня 2018 року було порушено вимоги частини п`ятої статті 20 ЗК України щодо передачі земельної ділянки за видом її використання, допущено порушення вимог статей 123, 198 ЗК України, статті 25 Закону України Про землеустрій , статті 16 Закону України Про оренду землі щодо порядку надання земельних ділянок у користування. Так, спірний договір оренди укладено без отримання відповідачем дозволу розпорядника та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), спірну земельну ділянку передано в користування відповідачу не за цільовим призначенням, без встановлення (відновлення) меж об`єкта оренди та підписання акту передачі межових знаків, тому наявні підстави, передбачені частинами першою-третьою, п`ятою-шостою статті 203 ЦК України, для визнання правочину недійсним. Суд першої інстанції зазначив, що визнання незаконними і скасування оспорюваного розпорядження голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 11 липня 2018 року № 290 та визнання договору оренди земельної ділянки недійсним є належним способом захисту та усуненням порушених прав позивача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ФГ Доля Нова та заяву Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області про приєднання до апеляційної задоволено.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 31 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при прийнятті оспорюваного розпорядження від 11 липня 2018 року № 290 Про передачу в оренду нерозподілених земельних ділянок Зіньківська районна державна адміністрація Полтавської області діяла в межах чинного законодавства та у спосіб, що обумовлений правилами застосування норм права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розпорядженням голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 30 липня 2012 року № 372 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу надано дозвіл на виготовлення документів із землеустрою з метою подальшої передачі в користування на умовах оренди земельної ділянки, загальною площею 15 га, в тому числі пасовища 15 га, на території Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, для ведення фермерського господарства.

Після виготовлення документів із землеустрою на земельну ділянку, загальною площею 15 га, кадастровий номер 5321387800:00:050:0106, ОСОБА_1 з 2012 року по вересень 2018 року до розпорядника землі розроблену земельну документацію та заяву про передачу йому в оренду вказаної земельної ділянки не подавав, тобто, майже шість років не звертався до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області за оформленням договірних відносин.

В свою чергу, на підставі заяви голови ФГ Доля Нова про передачу в оренду нерозподілених земельних ділянок від 15 червня 2018 року головою Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області видано розпорядження від 11 липня 2018 року № 290 Про передачу в оренду нерозподілених земельних ділянок , яким спірна земельна ділянка передана в оренду ФГ Доля Нова для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, ураховуючи те, що ОСОБА_1 тривалий час зволікав з подачею розробленої земельної документації та заяви про передачу йому в оренду спірної земельної ділянки, Зіньківська районна державна адміністрація Полтавської області, як розпорядник спірної земельної ділянки, прийняла правомірне рішення про передачу її в оренду ФГ Доля Нова , не порушуючи при цьому прав позивача.

12 липня 2018 року між Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області та ФГ Доля Нова укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка, кадастровий номер 5321387800:00:050:0106, що розташована за межами населених пунктів на території Шилівської ради Зіньківського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який 27 липня 2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

На підставі наданих відповідачами пояснень апеляційним судом встановлено, що розпорядження голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 22 вересня 2018 року № 440 Про передачу в оренду нерозподілених земельних ділянок , на підставі якого з ОСОБА_1 укладено договір оренди спірної земельної ділянки від 26 вересня 2018 року, видано помилково, оскільки на час його видачі спірна земельна ділянка вже перебувала в оренді ФГ Доля Нова .

Судом першої інстанції не встановлено, що оспорюваним договором оренди порушено право чи законний інтерес позивача, тому підстави для визнання його недійсним відсутні. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 401/971/19 із Зіньківського районного суду Полтавської області.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність порушень прав позивача оскаржуваним розпорядженням Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 11 липня 2018 року № 290, оскільки отримавши на підставі розпорядження голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 30 липня 2012 року № 372 дозвіл на розробку проекту землеустрою, він мав законні підстави очікувати на надання йому в оренду спірної земельної ділянки, однак Зіньківська районна державна адміністрація Полтавської області порушила його право на оренду землі, прийнявши розпорядження про передачу землі ФГ Доля Нова .

Вказував, що чинним законодавством не передбачено встановлення будь-якого строку на виготовлення документації із землеустрою, тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на отримання у користування земельної ділянки за давністю звернення з відповідними документами до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області.

Апеляційним судом не враховані фактичні дії позивача, послідовно спрямовані на правомірне набуття ним права користування земельною ділянкою та створення на ній фермерського господарства, а також розпорядчо-дозвільні дії відповідача, як державного органу, спрямовані на набуття позивачем права користування земельною ділянкою.

Також судом апеляційної інстанції не враховано, що оформлення у користування ФГ Доля Нова спірної земельної ділянки відбулось за відсутності відповідного дозволу Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області на виготовлення землевпорядної документації та проекту землеустрою.

Крім того, апеляційним судом не виконано приписи частини третьої статті 359, частини першої статті 361 ЦПК України щодо встановлення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу та направлення копії апеляційної скарги на адресу його фактичного проживання, у зв`язку з чим порушено його право, передбачене частинами першою, четвертою статті 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У грудні 2019 року Зіньківська районна державна адміністрація Полтавської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, судом апеляційної інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Вказує, що необхідність отримання ФГ Доля Нова дозволу від Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області на виготовлення землевпорядної документації та необхідність виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розрізі положень статті 79-1 ЗК України чинним законодавством не передбачено, оскільки земельна ділянка на час її передачі ФГ Доля Нова вже була сформована, були встановлені межові знаки та присвоєно кадастровий номер, інформація про земельну ділянку була внесена до Державного земельного кадастру. Зіньківська районна державна адміністрація Полтавської області визнає своєю помилкою видання розпорядження від 22 вересня 2018 року № 440 Про передачу в оренду нерозподілених земельних ділянок та укладання з ОСОБА_1 договору оренди землі від 26 вересня 2018 року, оскільки спірна земельна ділянка на час видання вказаних документів вже перебувала в оренді ФГ Доля Нова .

У відзиві, поданому ФГ Доля Нова у грудні 2019 року, зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, судом апеляційної інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , просило залишити постанову апеляційного суду без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 15 вересня 2010 року ОСОБА_1 отримав висновок професійної комісії Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області для створення фермерського господарства, що підтверджується протоколом від15 вересня 2010 року № 5.

Розпорядженням голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 30 липня 2012 року № 372 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення документів із землеустрою з метою подальшої передачі в користування на умовах оренди земельної ділянки, загальною площею 15 га, в тому числі пасовища 15 га, на території Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

На підставі вказаного розпорядження позивачем виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 15 га, в тому числі пасовища 15 га, з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства; земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5321387800:00:050:0106 (а. с. 31, т. 1).

У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області розроблену земельну документацію разом із заявою про передачу в оренду вказаної земельної ділянки.

На підставі розпорядження голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 22 вересня 2018 року № 440 Про передачу в оренду нерозподіленої земельної ділянки ОСОБА_1 передано в користування на умовах договору оренди земельну ділянку, загальною площею 15 га, в тому числі пасовища 15 га, кадастровий номер 5321387800:00:050:0106, за межами населених пунктів Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, для ведення фермерського господарства.

26 вересня 2018 року між Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, кадастровий номер 5321387800:00:050:0106, для ведення фермерського господарства.

Встановлено, що до передачі спірної земельної ділянки позивачу та укладання з ним договору оренди, розпорядженням голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 11 липня 2018 року № 290 Про передачу в оренду нерозподілених земельних ділянок земельна ділянка, кадастровий номер 5321387800:00:050:0106, площею 15 га, а також інша земельна ділянка, кадастровий номер 5321387800:00:012:0201, площею 5,2 га, передані в оренду ФГ Доля Нова для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 23).

12 липня 2018 року між Зіньківською районною державною адміністрацією та Полтавської області та ФГ Доля Нова укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка, кадастровий номер 5321387800:00:050:0106, що розташована за межами населених пунктів на території Шилівської ради Зіньківського району Полтавської області, яка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення.

27 липня 2018 року вказаний договір оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розпорядження голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 22 вересня 2018 року № 440 Про передачу в оренду нерозподілених земельних ділянок , на підставі якого з ОСОБА_1 укладено договір оренди спірної земельної ділянки від 26 вересня 2018 року, видано помилково, оскільки на час його видачі спірна земельна ділянка вже перебувала в оренді ФГ Доля Нова .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що розпорядженням голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 11 липня 2018 року № 290 Про передачу в оренду нерозподілених земельних ділянок в частині передачі в оренду ФГ Доля Нова спірної земельної ділянки та оспорюваним правочином порушено його право на отримання в користування земельної ділянки для створення фермерського господарства та право оренди земельної ділянки. При цьому позивач посилався на недодержання сторонами оспорюваного правочину вимог закону та порушення умов та порядку передачі землі в оренду ФГ Доля Нова .

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

В силу частин другої, третьої, четвертої, шостої, десятої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюється затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеному в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій-третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням проекту землеустрою є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою.

Затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою.

Таким чином, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди.

Після цього сторони укладають договір оренди, в якому сторонами погоджується вже не тільки конкретна земельна ділянка, а і всі інші умови договору. З цього моменту виникають договірні правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року (справа № 688/2908/16-ц) звернула увагу, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо.

При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження , вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові зазначила, що судам при вирішенні такої категорії справ слід враховувати, що подати позов до суду про захист свого законного інтересу може будь-яка особа, яка звернулася до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду, залежно від істотних ознак кожної конкретної правової ситуації (зокрема, від добросовісності поведінки усіх зацікавлених осіб, обізнаності їх про інтереси інших осіб щодо цієї земельної ділянки тощо).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд, з урахуванням зазначених вимог закону та встановлених обставин у справі, на підставі досліджених доказів, яким надано належну правову оцінку, правильно виходив із того, що позивач, отримавши у 2012 році дозвіл на виготовлення документів із землеустрою та виготовши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 15 га, в тому числі пасовища 15 га, з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, кадастровий номер 5321387800:00:050:0106, лише у вересні 2018 року подав до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області розроблену земельну документацію разом із заявою про передачу в оренду вказаної земельної ділянки, тобто, майже шість років позивач не звертався до розпорядника землі за оформленням договірних відносин.

Оскільки позивач, розробивши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не подав його на затвердження належному розпоряднику спірної земельної ділянки та не отримав дозвіл на оформлення речового права на неї, позивач не набув право користування спірною земельною ділянкою у передбаченому законом порядку, отже, оскаржуваним розпорядженням Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 11 липня 2018 року № 290 права позивача порушено не було.

Зволікання із поданням на затвердження проекту землеустрою та розробленої земельної документації не свідчить про його добросовісну поведінку та наявність у нього інтересу щодо отримання в оренду земельної ділянки. Заявник не наводить жодних аргументів, які б давали підстави для висновку про поважність причин неподання у передбачений законом строк проекту землеустрою для його затвердження.

При цьому позивач повинен цілком очікувати, що земельна ділянка у зв`язку із таким зволіканням може бути надана в користування або у власність іншій особі (особам), що у справі, яка переглядається, й відбулося.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 392/716/16-ц (провадження № 61-9610св19).

При вирішенні спору апеляційним судом враховані пояснення Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області щодо видання розпорядження від 22 вересня 2018 року № 440 Про передачу в оренду нерозподілених земельних ділянок та укладання з ОСОБА_1 договору оренди спірної земельної ділянки від 26 вересня 2018 року, оскільки на час видачі цих документів спірна земельна ділянка вже перебувала в оренді ФГ Доля Нова на підставі раніше укладеного договору оренди землі від 12 липня 2018 року, який 27 липня 2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , а доводи касаційної скарги про порушення прав та інтересів позивача спростовуються вищевикладеним.

Колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович