Постанова

від 24.11.2020 по справі 384/520/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

24 листопада 2020 року м. Кропивницький

справа № 384/520/19

провадження № 22-ц/4809/1372/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Черненка В.В.

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Мир ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Мир на рішення Вільшанськогорайонного суду Кіровоградської області від 20 липня 2020 року ускладі судді Галицького В.В.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства Мир (далі по тексту - ПСП Мир ) про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позову вказала, щовідповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Вільшанського районного нотаріального округу, зареєстрованого у реєстрі за №559, вона є спадкоємцем земельної ділянки площею 4,7370 га, кадастровий номер 3524383500:02:000:0313, розташованої на території Станкуватської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та яка належала її діду - ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилалась на те , що 12 липня 2010 року між її дідом ОСОБА_2 та ПСП Мир в особі його голови ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано 22 грудня 2011 року у Відділі Держкомзему Вільшанського району Кіровоградської області, про що в Державному реєстрі земель зроблено запис № 352430004000236 . Пунктом 40 вказаного договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Оскільки вона не бажає мати орендних відносин з відповідачем, а розірвати договір за взаємною згодою відповідач не бажає, тому вона була змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Просила суд розірвати договір оренди землі площею 4,74 га, укладений 12 липня 2010 року між ОСОБА_2 та ПСП Мир .

Рішенням Вільшанськогорайонного суду Кіровоградської області від 20 липня 2020 року позов задоволено. Розірвано договір оренди землі, площею 4,74 га, укладений 12 липня 2010 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством Мир , який зареєстрований у відділі Держкомзему у Вільшанському районі 22.12.2011, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №352430004000236. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ПСП Мир подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності сторін на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 12 липня 2010 року орендодавець ОСОБА_2 та орендар ПСП Мир уклали договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,74 га строком на 10 років, визначили орендну плату в розмірі 3% від вартості земельної ділянки. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему Вільшанського району Кіровоградської області 22 грудня 2011 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №352430004000236 (а.с.10-11, 45-46).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11 липня 2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Вільшанського районного нотаріального округу Науменко Ф.С., зареєстрованого у реєстрі за №559, спадкоємцем земельної ділянки площею 4,7370 га, кадастровий номер 3524383500:02:000:0313, що належало спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії І-КР №005172, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його онука - ОСОБА_1 (а.с.6).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 липня 2018 року 130517439 власником земельної ділянки площею 4,737 га, кадастровий номер 3524383500:02:000:0313, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є ОСОБА_1 (а.с.8).

Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 21 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 30 квітня 2020 року, по справі №384/694/19 було відмовлено у задоволенні позову ПСП Мир до ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 40 договору оренди землі. Зазначеним рішенням встановлено, що в зазначеному договорі оренди землі підписаному сторонами та зареєстрованому, в п. 40 словосполучення не закреслено кульковою ручкою. Рішення суду набрало законної сили 30.04.2020(а.с.76-79).

Дана інформація розміщена у Єдиному державному реєстрі судових рішень та є загальнодоступною.

Встановлено, що ОСОБА_1 була направлена заява відповідачеві, у якій вона повідомила про бажання розірвати договір оренди землі у зв`язку з тим, що бажає обробляти її самостійно (а.с.13).

Отже, позивачем було виконано вимоги ч.5 ст.31 Закону України Про оренду землі , згідно з якою особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України, яка передбачає, що особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Як убачається з листа ПСП Мир від 22 жовтня 2018 року вих.№39 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що відповідач заперечує проти розірвання вищезазначеного договору оренди землі (а.с.14)

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до умов договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для розірвання договору. Крім того, позивач виконав вимоги щодо письмового повідомлення відповідача протягом одного місяця з дня набуття права власності про бажання розірвати договір оренди землі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначена норма ЦК кореспондується із частинами третьою та четвертою ст.31 Закону України Про оренду землі , згідно з якими договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною четвертою ст.32 Закону України Про оренду землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Судом апеляційної інстанції по справі №384/694/19 було встановлено, що сторони договору оренди земельної ділянки від 12 липня 2010 року, державна реєстрація якого вчинена 22 грудня 2011 року, погодили усі його істотні умови, у тому числі строк дії, підстави та порядок зміни умов договору і припинення його дії, умови реєстрації, розмір орендної плати, що підтверджується підписами від імені сторін та печаткою юридичної особи. Відповідно до п.40 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. "Не" у словосполученні "не є підставою" закреслене, під ним підпис від імені ОСОБА_2 . Вказаний пункт оспорюваного договору у такій редакції був викладений на момент державної реєстрації договору оренди землі.

Відповідно до ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судові рішення по справі №384/694/19 є чинними, а, відповідно, факти та обставини, встановлені ними, є преюдиційними і повторному доказуванню не підлягають.

Оскільки умовами договору оренди землі від 12 липня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПСП Мир передбачено, що перехід права власності на земельну ділянку є підставою для його розірвання, а ОСОБА_1 , як новий власник орендованої відповідачем земельної ділянки, наполягає на його розірванні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене вище судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Мир залишити без задоволення, а рішення Вільшанськогорайонного суду Кіровоградської області від 20 липня 2020 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 грудня 2020 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C .М. Єгорова

В.В.Черненко