Постанова

від 03.12.2020 по справі 705/3171/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1877/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 705/3171/20 Категорія: 302090000 Корман О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Храпка В.Д., Бондаренка С.І., Новікова О.М. за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 жовтня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Кормана О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Савіт про стягнення коштів за користування земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Савіт ( далі - ТОВ Савіт ) про стягнення коштів за користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 09 лютого 2009 року Уманською філією Черкаського обласного центру Державного земельного кадастру України було зареєстровано договір оренди земельної ділянки № 040979400101, укладений між ОСОБА_2 , який є її батьком, та ТОВ Савіт . Відповідно до істотних умов договору земельна ділянка, яка належала її батькові ОСОБА_2 на праві приватної власності, загальною площею 2.3554 га, що розташована в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, була передана на праві оренди земельної ділянки ТОВ Савіт , строком на 8 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що після смерті батька нею прийнято спадщину за законом, в тому числі і на земельну ділянку площею 2.3554 га, що розташована в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також вказує, що неодноразово повідомляла відповідача щодо переходу до неї права власності на орендовану земельну ділянку, які відповідачем були проігноровані. Тому відповідач заборгував з моменту закінчення договору 09 лютого 2017 року їй орендну плату за землю, яка перебувала в праві оренди у ТОВ Савіт протягом останніх трьох років і використовує вказану земельну ділянку і до сьогодні.

18 листопада 2019 року позивачем було направлено лист на адресу ТОВ Савіт з повідомленням щодо відсутності бажання укладати будь-який договір оренди землі на новий строк через повне ігнорування, не належне виконання та порушення істотних умов договору оренди і запропонувала звільнити земельну ділянку.

24 грудня 2019 року їй стало відомо, що ТОВ Савіт незаконним шляхом зареєструвало договір оренди земельної ділянки від 26 квітня 2019 року.

Вважає, що оскаржувати договір оренди землі від 26 квітня 2019 року є недоцільним, оскільки право власності на вказану земельну ділянку вона набула лише через два місяці після державної реєстрації договору оренди від 26 квітня 2019 року.

Крім того, з моменту смерті її батька ОСОБА_2 відповідач не сплачував орендної плати за використання земельної ділянки і при цьому продовжує її використовувати і по сьогоднішній день.

З таких підстав ОСОБА_3 просила суд стягнути з ТОВ Савіт на її користь орендну плату в розмірі 20 720 грн. за останні три роки використання земельної ділянки, загальною площею 2,3554 га., яка розташована в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області та судові витрати в розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 жовтня 2020 року відмовлено повністю в позові ОСОБА_1 до ТОВ Савіт про стягнення коштів за користування земельною ділянкою.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходи із того, що позивач не надала суду доказів, які б свідчили, що відповідач з моменту смерті батька позивача і до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки не сплачував орендну плату і відповідач продовжував володіти земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, а також доказів, які б свідчили про наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем щодо оренди належної позивачу земельної ділянки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне, необгруноване, прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та без з`ясування усіх фактичних обставин справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а по справі ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на доводи позовної заяви.

Крім того вказує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки того, що відповідач визнав, що самовільно використовує земельну ділянку належну їй на праві власності і всі звернення до відповідача з приводу виплати заборгованості за самовільне користування належної земельної ділянки залишились без відповіді.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Савіт просить відмовити позивачу (апелянту) в задоволенні апеляційної скарги, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 жовтня 2020 року залишити без змін, вважаючи апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду є законним та обґрунтованим.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом встановлено, що 02 грудня 2008 року між ТОВ Савіт та ОСОБА_2 було укладено договір оренди належної ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,3554 га , яка знаходиться в с. Косенівка.

09 лютого 2009 року вказаний договір зареєстровано в Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії центрального державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 лютого 2009 року за №040979400101.

Відповідно до п.6 зазначеного договору договір укладено на 8 років.

Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3,0% від грошової оцінки земельної ділянки (п.7 Договору).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .

Позивач як спадкоємець успадкувала після ОСОБА_2 вказану земельну ділянку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03 червня 2019 року, посвідченого державним нотаріусом Звенигородської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В., що діяла в порядку заміщення Уманської районної державної нотаріальної контори Черкаської області.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_4 свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачем використовувалась і використовується належна їй на праві власності земельна ділянка, при цьому не було сплачено орендну плату за період з 2017 року по 2020 рік.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Орендна плата є однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки (стаття 15 Закону)

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Крім того, відповідно до частин першої, шостої статті 33 Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Оскільки після закінчення 09 лютого 2017 року строку дії договору , між позивачем та ТОВ Савіт не було укладено іншого договору оренди землі, а тому відсутні підстави для стягнення коштів за користування земельної ділянки в період з 2017 року по 2020 рік.

За приписами статей 81, 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Крім того, відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Судом першої інстанції, надано належну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 12, 81 ЦПК України), дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем позовних вимог.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач визнав, що самовільно використовує належну їй на праві власності земельну ділянку не варте уваги, оскільки відповідач визнав, що використовує земельну ділянку лише з 2020 року і погоджується здійснити виплату орендної плати за 2020 рік.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, а також не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів і є наслідком помилкового трактування позивачем застосованих судом першої інстанції норм матеріального права .

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 жовтня 2020 року залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: