Рішення

від 02.12.2020 по справі 734/159/20

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/734/278/20 Справа № 734/159/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 грудня 2020 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Іванюка Т.І.,

за участю секретаря судових засідань - Артюх Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Римара А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АТ СЕРВІС та Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ПРОСТО про захист прав споживачів, введення в оману та повернення коштів, сплачених за наслідками укладення договорів,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ПРОСТО та Товариства з обмеженою відповідальністю АТ СЕРВІС , в якому просить: визнати недійсним з моменту укладення Договір фінансових послуг №804186 від 11.10.2019 року з Додатком №1, Додатком №2, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю АВТО ПРОСТО ; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ПРОСТО на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 58 273 гривні 52 коп.; визнати недійсним з моменту укладання Договір доручення №804186 від 11.10.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю АТ СЕРВІС ; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АТ СЕРВІС на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 25 140 гривень 18 коп.; вирішити питання щодо судового збору. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 11 жовтня 2019 року уклав договір Товариством з обмеженою відповідальністю АВТО ПРОСТО №804186, предметом якого є надання Учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, спрямованих на придбання автомобіля за рахунок об`єднання грошових коштів учасників через систему Автофонд . Договір укладено шляхом підписання Сторонами Договору та додатку №1, Додатку №2. Які є невід`ємною частиною Договору. Терміни, що використовуються в Договорі та системі Автофонд , визначаються в договорі. 11 жовтня 2019 року уклав Договір доручення з Товариством з обмеженою відповідальністю АТ СЕРВІС №804186, предметом якого є зобов`язання сплатити Повіреним винагороду ТОВ АВТО ПРОСТО у сумі 25 149 грн. 18 коп. за рахунок довірителя. Тобто останній договір взаємопов`язаний і укладений з метою виконання попереднього. Підписання обох правочинів зі сторони відповідачів здійснювала одна і та ж особа. Наданий ТОВ АТ СЕРВІС рахунок був ним оплачений. Метою підписання Договору про адміністрування №804186 від 11.10.2019 року з ТОВ АВТО ПРОСТО було отримання автомобіля марки/моделі КІА, вартість якого складала 419 003 грн. 00 коп., а метою Договору доручення №804186 від 11.10.2019 року з ТОВ АТ СЕРВІС була оплата за вищезазначене, тобто оплата останнього договору здійснена лише за умови виконання першого договору, а інакше отримання оплати не обґрунтоване. Вважає, що вказані договори та усі додатки були укладені під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики, зокрема, він отримав не чітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваного договору, вважає, що дії відповідача є забороненими та підпадають під дію ст. ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки Законом забороняється нечесна підприємницька практика, яка виключає будь яку діяльність, що вводить в оману споживача. При умові належного роз`яснення йому усіх умов та наслідків даного договору, він як споживач не погодився б на його укладення. Зазначає, що ознайомлювався із його змістом, проте мало що зрозумів з нього. Несправедливими також є, зокрема, умови договору про визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору. Здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики, заключається в тому, що під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Вказує, що оспорюваний договір укладено під впливом обману.

Представником відповідача ТОВ АВТО ПРОСТО подано відзив на позовну заяву, в якому просив вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення. Вказує, що законність та відповідність законодавству України укладеного між сторонами Договору неможливо ставити під сумнів, оскільки діяльність ТОВ АВТО ПРОСТО перевіряється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та нею надано ліцензію на провадження такої діяльності, а тому виключає можливість визнання Договору недійсним, в тому числі, і з підстав передбачених ст.19 Закону України Про захист прав споживачів . Договір містить опис послуг, що надаються ТОВ АВТО ПРОСТО . Опис послуг приведено детально, щоб виключити необхідність їх усного тлумачення та уникнення подальших непорозумінь між сторонами з приводу трактування умов Договору, а підпис позивача в Договорі є свідченням обізнаності позивача як відносно предмету Договору, так і щодо його прав та обов`язків за договором. Додатковою гарантією повного усвідомлення кожним учасником своїх прав та обов`язків за договором виступає п. 12.1.4 ст. 12 Розділу II Договору, відповідно до якого, якщо Учасник виявить бажання односторонню відмовитись від Договору про адміністрування протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати підписання Договору, Договір вважається розірванім, і учасник звільняється від будь-яких зобов`язань за ним. Такому Учаснику повертається вся сума коштів, сплачених за Договором про адміністрування. Тобто, підписавши Договір учасник має 14 днів на додаткове детальне ознайомлення з її умовами, а також прийняття остаточного рішення про участь чи відмову від участі в системі АВТОФОНД, причому у разі відмови йому були б повернуті всі сплачені ним кошти. Про своє рішення Учасник має повідомити АВТО ПРОСТО шляхом подання заяви до центрального офісу. Неподання своєї заяви про розірвання Договору згідно п. 12.1.4 ст. 12 Розділу II Договору та підпис позивача на Договорі та Додатках до нього є доказом того, що позивачу були повністю зрозумілі усі визначення, умови та зміст Договору та Додатку до нього, і що сторони досягли домовленості з усіх істотних для них умов, а також те, що позивач вважав дані умови Договору справедливими по відношенню до себе. Крім того, позивачем було підписано Довідку про ознайомлення з внутрішніми правилами надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах TOВ АВТО ПРОСТО , яка долучена до матеріалів справи. Відтак спростовуються посилання позивача на те, що при укладенні Договору його було введено в оману. Посилання позивача на те, що умови договору є несправедливими та нібито існує істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача є необґрунтованими та спростовуються положеннями договору. Зобов`язання відповідача визначені в ст.2 Розділу І Договору та складаються з 15 пунктів, натомість зобов`язання позивача визначені в ст. 4 Розділу І Договору та складаються з 10 пунктів. Таким чином посилання позивача на істотний дисбаланс прав та обов`язків позивача та відповідача та ще й на користь відповідача не відповідає дійсності. Окрім того, позивачем не наведено жодного аргументу з приводу чого та чому його обов`язки є більш жорсткими за обов`язки відповідача. Також зауважують, що "продукцією" за Договором про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля у групі, є не автомобіль, а послуги, які надаються за системою АВТОФОНД. Тобто, предметом спірного Договору є надання учаснику системи послуг спрямованих на придбання автомобіля, а не купівля-продаж автомобіля. За Договором про надання фінансових послуг за системою АВТОФОНД послуги починають надаватися з моменту підписання Договору за визначеними в Додатку №1 до Договору цінами (тарифами) у відсотках від взаємно обраного критерію - ціни автомобіля, що діє в місяці сплати Періодичний платіж - оплата ціни автомобіля 1,6666% від Ціни автомобіля; Щомісячна винагорода (оплата послуг) 0,415% + ПДВ від ціни автомобіля. Такий спосіб визначення ціни погоджений між учасником та ТОВ АВТО ПРОСТО в Договорі в розділі ІІ. А тому, посилання позивача на те, що Договір містить ознаку, зазначену у п.13 ч.3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , є безпідставними.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити. На питання представника позивача пояснив, що перед підписанням договору ознайомився із змістом та умовами. Однак, консультант не в достатній мірі роз`яснив всі положення спірного договору, чим ввів його в оману.

Представник відповідача ТОВ АВТО ПРОСТО в судовому засіданні просив відмовити у позові ОСОБА_1 , посилаючись на підстави, зазначені у відзиві.

Представник відповідача ТОВ АТ СЕРВІС у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справі відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України. При цьому від відповідача відзиву не надходило, причини неявки не повідомлені, заява про розгляд справи у відсутності представника не надходила.

У судовому засіданні встановлені такі факти і відповідні ним правовідносини:

11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ПРОСТО про намір укласти Договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі через систему АВТОФОНД;

11 жовтня 2019 між ОСОБА_1 та ТОВ "АВТО ПРОСТО" було укладено договір № 804186 Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі , відповідно до умов розділу 1 статті 1 якого предметом договору є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання Автомобілів за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему АВТОФОНД. Договір укладається шляхом його підписання та підписанням Додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору. "АВТО ПРОСТО" є товариством, що надає фінансову послугу з адміністрування фінансових активів для придбання автомобілів учасниками через систему придбання у групах АВТОФОНД. ТОВ АВТО ПРОСТО забезпечує придбання автомобіля за рахунок об`єднаних грошових коштів учасників на умовах договору та у відповідності до внутрішніх правил за умови виконання учасником всіх зобов`язань, передбачених договором про адміністрування. Так, своїм підписом позивач підтвердив, що він ознайомився з внутрішніми правилами надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах ТОВ АВТО ПРОСТО , терміни, визначення, умови внутрішніх правил йому зрозумілі. Також своїм підписом позивач підтвердив, що він: 1) отримав усі конкретно викладені пояснення від представника ТОВ АВТО ПРОСТО , проінформований про всі можливі витрати у зв`язку із укладенням даного договору, уважно прочитав та зрозумів договір та додатки до нього; 2) ознайомився і погодився з умовами договору, підтвердив свої права та обов`язки за договором, здатність набувати права та обов`язки за договором, умови договору йому зрозумілі та він вважає їх справедливими по відношенню до себе; 3) отримав від відповідача інформацію зазначену в ч.2 , до укладення договору; 4) самостійно, свідомо, без нав`язування з боку відповідача обрав фінансову послугу, що надається даним договором.

Відповідно до умов додатку № 1 до договору з ОСОБА_1 погоджено марку автомобіля та його модель, а також поточну ціну автомобіля, а саме: транспортний засіб "КІА" вартістю 419 003 грн. 00 коп. Зобов`язано сплатити винагороду за послуги, пов`язані з включенням договору до системи АВТОФОНД та формуванням групи у % + ПДВ у розмірі 25 140 грн. 18 коп., періодичний платіж у % - 1,6666, щомісячна винагорода у % - 0,415+ПДВ; винагороду за послуги, пов`язані з передачею автомобіля учаснику у % - 3,00+ПДВ.

Також 11 жовтня 2019 між ОСОБА_1 та ТОВ "АТ СЕРВІС" укладений договір доручення №804186, відповідно до умов пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, повірений зобов`язується вчинити визначені договором дії від імені довірителя.

Відповідно до умов пункту 2.1 договору доручення передбачено, що між довірителем та ТОВ "АВТО ПРОСТО" укладено договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групах через систему АВТОФОНД від 11 жовтня 2019 року № 804186. Умовами договору про адміністрування передбачений обов`язок довірителя зі сплати на користь ТОВ "АВТО ПРОСТО" винагороди у розмірі 25 140, 18 грн., що визначена у договорі про адміністрування як винагорода за послуги ТОВ "АВТО ПРОСТО", пов`язані з включенням договору про адміністрування до системи АВТОФОНД та формуванням групи.

Згідно до умов пункту 2.3 договору доручення шляхом укладення цього договору довіритель уповноважує повіреного сплатити від імені довірителя винагороду ТОВ "АВТО ПРОСТО", отриману повіреним від довірителя за цим договором.

11 жовтня 2019 року згідно з квитанцією №ПН1911828 на розрахунковий рахунок ТОВ АТ СЕРВІС , ОСОБА_1 сплатив 25 140, 18 грн.

24 жовтня 2019 року згідно з квитанцією №83 на розрахунковий рахунок ТОВ АВТО ПРОСТО , ОСОБА_1 сплатив 40 133, 50 грн. за послуги з придбання автомобіля.

12 листопада 2019 року згідно квитанції №0.0 1519495386 1 ОСОБА_1 сплатив на рахунок ТОВ АВТО ПРОСТО 9 070, 01 грн. повного періодичного платежу.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ СЕРВІС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО" про захист прав споживачів, введення в оману та повернення коштів, сплачених за наслідками укладення договорів, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так, предметом оспорюваного договору є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему АВТОФОНД, а не сам автомобіль, як про це зазначає позивач.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Згідно зі ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У даному випадку п. п. 19.2, 19.4 спірного договору надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах передбачено, що підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього. Учасник (позивач) підтверджує, що ТОВ АВТО ПРОСТО надало інформацію про суть фінансової послуги, що пропонується за цим договором, із значенням вартості цієї послуги для учасника групи.

Окремо у кінці вказаного договору своїм підписом 11 жовтня 2019 року позивач підтвердив, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника ТОВ АВТО ПРОСТО , проінформований про всі можливі витрати у зв`язку з укладенням договору, уважно прочитав та зрозумів договір та додатки до нього.

Суть позовних вимог у цій справі становить визнання, зокрема, наведеного договору недійсним.

Так відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом положень ч. 1 ст. 15 ЗУ Про захист прав споживачів споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію повинна містити, зокрема, назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об`єм тощо), умови використання; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, можуть бути встановлені додаткові вимоги до змісту інформації про продукцію.

Відповідно до положень, зазначених у ч. 1 п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 ЗУ Про захист прав споживачів забороняється здійснення нечесної підприємницької практики.

Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п.7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Також згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, на яку посилається позивач у справі, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пунктом 20 постанови Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Частиною 2 статті 19 ЗУ Про захист прав споживачів передбачено, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено перелік дій суб`єкта підприємницької діяльності, які є забороненими у зв`язку з тим, що вводять споживача в оману.

Також ст. 18 ЗУ Про захист прав споживачів закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів.

ТОВ АВТО ПРОСТО відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 19.01.2012 року № 40 було зареєстровано у державному реєстрі фінансових установ згідно з вимогами закону та отримало ліцензію на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо придбання товарів у групах у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг.

Адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах відноситься до фінансових послуг Відповідно до п. 11-1 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

За змістом положень ст. 6 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансові послуги надаються суб`єктами господарювання на підставі договору, який повинен містити, зокрема: розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Системний аналіз вищевказаних вимог законодавства та змісту оспорюваних позивачем правочинів дає підстави для висновку, що вони, окрім законодавства про захист прав споживачів, регулюються також нормами ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Аналізуючи укладений договір про адміністрування, суд приходить до висновку про те, що його зміст належним чином відповідає вимогам ЦК України, ЗУ Про захист прав споживачів , ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Своїми підписами на договорі та додатках до нього позивач засвідчив факт належного ознайомлення та згоду з його умовами, про що, зокрема, вказано у п. п. 19.2, 19.4 спірного договору надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів.

Жодних претензій чи незгоди зі змістом договору при його укладенні позивач не заявив та частково виконав умови договору, сплативши передбачені ним кошти.

Фінансова послуга, що надається за цим договором, обрана ним самостійно, свідомо та без нав`язування з боку відповідача, що ним доказами не спростовується.

Предметом оспорюваного договору є не купівля-продаж автомобіля, а надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему АВТОФОНД, в зв`язку з чим ТОВ АВТО ПРОСТО не є постачальником автомобіля та не визначає його ціну, а лише надає послуги, спрямовані на його придбання та оплату. Водночас у договорі визначена поточна ціна транспортного засобу - 410 003,00 грн., яка відповідає розміру фінансового активу на день укладення правочину; марка та модель транспортного засобу зазначені в додатку № 1 до договору № 804186, що є цілком достатнім для визначення технічних характеристик автомобіля та відповідає терміну Товар ; строк дії договору вказано в ст. 5 розділу І договору, а умовами ст. 5 розділу ІІ договору визначено мінімальний та максимальний терміни одержання права на отримання автомобіля, що спростовує твердження позивача на відсутність у договорі та додатках до нього відомостей про підприємство-постачальника товару, основних характеристик автомобіля, строків дії договору та отримання учасником автомобіля.

В статтях 2, 4 розділу І оспорюваного договору встановлено обов`язки фінансової установи та учасника групи й їх порівняльний аналіз не дає підстав вважати більш жорсткими обов`язками позивача, умови договору не призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін. Відповідальність ТОВ АВТО ПРОСТО як сторони правочину передбачена в п.13.1, 13.2 розділу ІІ договору.

Пунктами 2.1, 2.2 розділу ІІ договору визначено, що поточна ціна автомобіля є критерієм-основою для розрахунку розміру періодичних платежів, винагороди товариства та інших платежів, передбачених договором; у разі зміни поточної ціни автомобіля товариство має право змінювати розмір поточних платежів та винагороди, які мають вноситися учасниками групи. Термін Поточна ціна автомобіля , спосіб та механізм її визначення й можливість зміни були погоджені між сторонами, засвідчені їх підписами й не суперечать Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою КМУ № 913 від 07.12.2016 року та іншим вимогам чинного законодавства.

При цьому позовні доводи позивача про те, що спірні договори мають бути визнані недійсними, як такі, що укладені під впливом обману, з посиланням на надання менеджером відповідача позивачу неповних відомостей при укладенні договору та неповні дані рекламного буклету, суд вважає необґрунтованими, адже зі змісту договору вбачається, що позивачу у справі було роз`яснено обсяг прав та обов`язків за цим правочином у його сторін. Він кілька разів у різних місцях договору проставляв свої підписи, які окремо підтверджують як факти, власне, укладення договору, так і надання позивачу, як його стороні, усіх необхідних відомостей у повному обсязі для розуміння змісту правочину.

Позивач у справі не надав доказів того, що відповідачі діяли з умислом ввести його в оману для того, щоб він підписав спірні договори, адже з їх змісту вбачається, що позивачу були надані усі можливості для розуміння того обсягу прав та обов`язків, які виникають з цих правочинів, та надано повну інформацію щодо їх предмету.

Посилання скаржника на те, що умови договору є несправедливими, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін та порушує вимоги ст. 18 ЗУ Про захист прав споживачів підлягають відхиленню з огляду на таке.

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Отже суд приходить до висновку, що спірний договір було укладено з дотриманням положень цивільного законодавства та його зміст не суперечить ЗУ Про захист прав споживачів .

Позивач був ознайомлений зі змістом договору та усвідомлено підписав його, а додатковою гарантією повного усвідомлення учасником своїх прав та обов`язків за договором є положення п.12.1.5 ст.12 розділу ІІ договору щодо односторонньої відмови від договору протягом 14 календарних днів без настання будь-яких санкцій та можливістю повернення всієї суми сплачених коштів.

Висновок суду узгоджується з правовими позиціями, висловленими ВС у постановах від 28.03.2018 у справі №235/1832/16-ц, від 08.06.2018 у справі №557/42/17-ц та від 01.08.2018 у справі №371/292/17; від 15.07.2020 у справі № 204/7352/17 провадження № 61-40276св18.

Доводи позивача, що до Договору не додано Довідку про ознайомлення Учасника групи із Внутрішніми правилами не заслуговують на увагу, оскільки така Довідка міститься на звороті оскаржуваного Договору, який доданий позивачем до позову.

Указані вище висновки стосуються також вимог позивача про визнання недійсним і договору доручення, від 11 жовтня 2019, укладеного між позивачем та ТОВ АТ Сервіс , адже позивач погодився з його умовами, підписавши його та вчинивши всі дії на його виконання шляхом сплати ТОВ АТ СЕРВІС визначені договором кошти, а товариство також належним чином виконало свої зобов`язання за цим правочином, про що свідчить відсутність майнових претензій до позивача у ТОВ АВТО ПРОСТО .

Доказів того, що вказаний правочин укладено під впливом обману зі сторони ТОВ АТ СЕРВІС позивач суду не надав.

Оскільки вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів грошових сум, сплачених на виконання оспорюваних договорів, є похідними від основних його вимог про визнання недійсними цих правочинів, у задоволенні яких судом відмовляється, то вказані вимоги позивача також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати по справі підлягають віднесенню на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10, 18, 19 Закону України Про захист прав споживачів , ст. ст.4, 12, 13, 19, 76-83, 137, 141, 263-265, 274-279, 274, 280, 289 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АТ СЕРВІС та Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ПРОСТО про захист прав споживачів, введення в оману та повернення коштів, сплачених за наслідками укладення договорів, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03 грудня 2020 року.

Сторони по справі:

Позивач - ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач - ТОВ "АВТО ПРОСТО", місцезнаходження: 03045, м. Київ, Столичне шосе, 90, Код ЄДРПОУ 35509011;

Відповідач - ТОВ "АТ СЕРВІС" місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12-Б, код ЄДРПОУ 38567610.

Суддя