Ухвала

від 30.11.2020 по справі 761/30647/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/30647/20 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/5706/2020 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року,

за участю:

представників

ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року задоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_9 по матеріалам кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за№12020100000000072 від 05.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України, про накладення арешту на майно та накладено арешт на тимчасово вилучене майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме :

-Ipad IMEI НОМЕР_1

-Ноутбук марки HP серія: CND 2391 WQ2

-Мобільний телефон марки « НОКІА» IMEI 355 НОМЕР_2 ;

-Сім карта з маркуванням НОМЕР_3 ;

-Сім карта МТС;

-Мобільний телефон марки HTC 2 PST610;

-Жорсткий диск WX91A64JSAEG.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що під час судового засідання представниками заявлялися клопотання про дослідження доказів та вчинення процесуальних дій, жодне з яких не задоволено. В ході розгляду вказаного клопотання слідчим суддею не досліджено жодного доказу. Розгляд клопотання проведено без виклику ОСОБА_7 та інших осіб, чиє майно вилучено та арештоване, що є прямим порушенням вимог ч. 1 ст. 172 КПК України. Враховуючи, що арешт накладався на тимчасово вилучене майно, в даному випадку на вказаний розгляд не поширюється дозвіл на розгляд без виклику, передбачений ч. 2 ст. 172 КПК України.

Також апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена незаконним складом суду. Вказана судова справа не проходила автоматизованого розподілу, як те передбачено ст. 35 КПК України з дотриманням принципу вірогідності, а автоматично розподілена на слідчого суддю, який визначений системою по іншій судовій справі. Не відповідає номер судової справи на судовому рішенні та на розглянутому клопотанні. В ході судового розгляду слідчим суддею також допущено ряд порушень, а саме: не роз`яснено права учасникам судового розгляду; не вручено копію ухвали після її проголошення, представникам, присутнім при цьому; не надано доступ представникам ОСОБА_7 до матеріалів, що начебто обґрунтовували клопотання про арешт та не досліджено їх в ході судового розгляду.

Крім того апелянт зазначає, що відсутні будь-які докази причетності ТОВ «ФК «Гелексі» до вчинення будь-яких протиправних дій. Відсутні і будь-які підтвердження причетності ОСОБА_7 до вказаних кримінальних правопорушень, який займає посаду верифікатора ТОВ «ФК «Гелексі» та до задач якого входить перевіряти дійсність анкетних відомостей осіб, по звертаються з заявкою на отримання позики. Таким чином, він не займає будь-якої керівної посади чи посади пов`язаної з поверненням боргів, тощо в ТОВ «ФК Гелексі», про що органу досудового розслідування відомо, так як він надавав показання в ході допиту як свідок в межах вказаного кримінального провадження. В ході обшуку вилучено майно взагалі третіх осіб, які не мають жодного відношення до діяльності ТОВ «ФК «Гелексі». Відтак відсутні будь-які докази, які вказують на можливість використання вилученого майна, як доказів у кримінальному провадженні, що розслідується.

В судове засідання прокурор не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у його відсутність.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши доповідь судді, думку представників ОСОБА_7 , - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи, слідчим управлінням ГУ Національної поліції в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100000000072 від 05.02.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 355 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що на території міста Києва та Київської області діє організована група у складі невстановлених осіб, які для прикриття використовують господарську діяльність та шляхом психологічного тиску, який виражається у здійсненні телефонних дзвінків та надсиланням смс-повідомлень із погрозами застосування насильства щодо потерпілих та їх родичів, примушують до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань, зокрема щодо виплати неіснуючих боргів, або сплати значно завищених відсотків по кредиту.

Управлінням стратегічних розслідувань в місті Києві ДСР НП України встановлено ряд фізичних та юридичних осіб, які можуть бути причетні до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, зокрема: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які зорганізувавшись у стійке об`єднання з чітким розподілом ролей з іншими не встановленими особам, здійснюють діяльність, направлену на примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, шляхом погроз застосування насильницьких дій до потерпілих та членів їх родин. При цьому в розмовах та погрозах переважно представляються працівниками правоохоронних органів.

Крім того отримано інформацію про те, що вищевказані особи є неофіційним структурним підрозділом ТОВ «ПРОСТОЗАЙМ» ЄДРПОУ 40893027 та компанії «Є-Гроші» (ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Є ГРОШІ КОМ» ЄДРПОУ 43067861), де і отримують бази персональних даних боржників та клієнтів.

В ході додатково проведених розшукових дій, шляхом ініціативного пошуку, у тому числі шляхом використання джерел оперативної інформації та розвід-бесід, встановлені адреси приміщень з яких здійснюється протиправна діяльність вищезазначеної злочинної групи, а саме: АДРЕСА_1 .

При цьому 24.09.2020 на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва. від 07.09.2020 у справі № 761/27891/20 проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищевказаною ухвалою надано дозвіл на відшукання та вилучення знарядь вчинення кримінального правопорушення або майна , яке було здобуте у результаті його вчинення, а саме: сім-карт, з яких здійснювались дзвінки до потерпілих, мобільні телефони, які використовувались для дзвінків до кредитозобов`язаних осіб та осіб, які не мають відношення до боргу, ноутбуки та комп`ютерну техніку, в яких може бути наявна базаз кредитозобов`язаними особами, записники, блокноти, документи з кредитозобов`язаними особами та їх контакті номера, а також номера осіб, які не мають відношення до кредиту, але піддаються до морального тиску.

В ході проведення обшуку, було виявлено та вилучено наступні предмети: Ipad IMEI НОМЕР_1 ; Ноутбук марки НР серія: СND 2391WQ2; Мобільний телефон марки «Нокіа» IMEI 355 НОМЕР_2 ; Сім карта з маркуванням НОМЕР_3 ; Сім карта МТС; Мобільний телефон марки HTC 2 PST610; Жорсткий диск WX91A64JSAEG.

25.09.2020 постановою слідчого предмети визнано речовими доказами, оскільки вони містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

29.09.2020 року прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням у рамках кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за№12020100000000072 від 05.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України, про накладення арешту на майно, що було тимчасово вилучене в ході проведення 24.09.2020 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: Ipad IMEI НОМЕР_1 ; Ноутбук марки НР серія : СND 2391WQ2; Мобільний телефон марки «Нокіа» IMEI 355 НОМЕР_2 ; Сім карта з маркуванням НОМЕР_3 ; Сім карта МТС; Мобільний телефон марки HTC 2 PST610; Жорсткий диск WX91A64JSAEG.

На обґрунтування даного клопотання прокурор вказав, що вищевказане тимчасово вилучене майно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України та має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а також може бути використане як докази фактів та обставин, що встановлюються в ході кримінального провадження, у зв`язку із чим, з метою забезпечення схоронності (збереження) вказаних вище речових доказів, прокурор просив накласти арешт з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

05.10.2020 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора було задоволено.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, досліджені матеріали справи, вислухано пояснення прокурора та адвокатів, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Згідно ухвали суду, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість клопотання прокурора, та необхідність накладення арешту на вказане майно, з підстав, передбачених ст.ст. 98, 170 КПК України.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, враховано достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути знищене чи пошкоджене.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. 170 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на відповідність майна вимогам ст. 98 КПК України.

Також не знайшли підтвердження доводи апелянта, що оскаржувана ухвала постановлена незаконним складом суду, оскільки як вбачається з протоколу розподілу /а.с. 119/ справу передано раніше визначеному складу судді відповідно до рішення зборів суддів та засад використання автоматизованої системи документообігу Шевченківського районного суду м. Києва.

Посилання апелянта на те, що не надано доступ представникам ОСОБА_7 до матеріалів, які обґрунтовують клопотання про арешт та не досліджено їх в ході судового розгляду, колегія суддів вважає голослівними, оскільки як вбачається із аркушів справи /а.с. 121, 124/ було надано на ознайомлення клопотання про арешт майна з додатками адвокату ОСОБА_6 , який дія в інтересах ТОФ «ФК «Геленсі» та адвокату ОСОБА_12 , який діє в інтересах ОСОБА_7 .

Однак має місце не повідомлення ОСОБА_7 про судовий розгляд клопотання про арешт майна, проте, колегія суддів вважає дану обставину не істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки у судовому засіданні був його представник, та дана обставина дає можливість ОСОБА_7 , звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309,376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_9 по матеріалам кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за№12020100000000072 від 05.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме :

-Ipad IMEI НОМЕР_1

-Ноутбук марки HP серія: CND 2391 WQ2

-Мобільний телефон марки « НОКІА» IMEI 355 НОМЕР_2 ;

-Сім карта з маркуванням НОМЕР_3 ;

-Сім карта МТС;

-Мобільний телефон марки HTC 2 PST610;

-Жорсткий диск WX91A64JSAEG, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4