Ухвала

від 25.11.2020 по справі 522/13112/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1888/20

Номер справи місцевого суду: 522/13112/20 1-кс/522/14485/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

підозрюваного ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.11.2020 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020160500002640 від 06.08.2020 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підвартою відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Прохорове, Іванівського району, Одеської області, громадянина України, працює охоронцем в ТОВ"СЕКЬЮРІТІ ГРУПП", неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,

підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.11.2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підвартоювідносно та відноснопідозрюваного ОСОБА_8 застосований запобіжнийзахід увигляді домашньогоарешту унічний часдоби,так як слідчий суддя прийшов до висновку про те, що стороною обвинувачення доведена наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення,наявність ризиків,передбачених ст.177КПК України, однак не доведено про неможливість застосування відносно підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, з урахуванням що підозрюваний має стійкі соціальні зв`язки, раніше не судимий та позитивно характеризується.

Зміст вимог апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, оскільки ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою.

В ухвалі слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення доведена наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а також доведена наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які були зазначенні в клопотанні про застосування запобіжного заходу.

Разом з тим, відмова слідчим суддею в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з тих підстав, що стороною обвинувачення не доведена наявність обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме недостатності застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою для запобігання встановленим в ухвалі ризикам, є необґрунтованою та безпідставною, оскільки висновок слідчого судді про наявність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків є неспроможним, так як спростовується тим, що підозрюваний не має родини та утриманців, тривалий час не проживає за місцем реєстрації, а з його слів мешкає в кімнаті АДРЕСА_3 , офіційно не працевлаштований, тобто не має офіційних джерел доходів.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов до таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з вимогами ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).

Разом з тим відповідно до п.175 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v.Ukraine) від 21 квітня 2011р., заява №42310/04 суд наголошує, що термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантіїнедопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р., заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюєтьсяу вчиненнізлочинів,передбачених ч.2 ст. 121, ч.2 ст.296 КК України, а саме в тому, що 05.08.2020 року, приблизно о 08:00 год., ОСОБА_8 із ОСОБА_10 заступили на денне чергування охоронцямиТовариства з обмеженою відповідальністю "СЕКЬЮРІТІ ГРУПП" кодЄДРПОУ39042692. Під час несення чергування 05.08.2020 приблизно о 19:30 ОСОБА_10 та ОСОБА_8 здійснюючи вечірній обхід охоронюваної території знаходилися поблизу магазину «Українська горілочка», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25 де на той час поблизу магазину «Чайна симфонія», що за адресою: м. Одеса, Олександрівський проспект, 110 побачили чотирьох раніше знайомих ОСОБА_8 осіб романської національності, а саме: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_5 , які тривалий час займаються стихійною торгівлею електроінструментів на ринку «Привоз». Помітивши вище вказаних осіб романської національності, у ОСОБА_10 та ОСОБА_8 раптово виник єдиний злочинний умисел, направлений на умисне спричинення вище вказаним особам романської національності тілесних ушкоджень.

Для реалізації свого спільного злочинного наміру ОСОБА_8 та ОСОБА_10 швидким темпом перейшовши через пішохідний перехід проїжджу частину вул. Пантелеймонівська підійшли до вище вказаних осіб романської національності, після чого ОСОБА_8 йдучи попереду ОСОБА_10 , правою рукою грубо відштовхнув в правий бік ОСОБА_13 , який до цього стояв навпроти ОСОБА_14 та став обличчям до обличчя потерпілого ОСОБА_14 . В цей же час ОСОБА_10 , який до цього рухаючись трішки позаду, злівої сторони від ОСОБА_8 підійшовши з лівого боку до вище вказаних осіб, після чого лівою рукою грубо відштовхнувши ОСОБА_11 , що на той час стояв з правої сторони від ОСОБА_14 , став з правої сторони від потерпілого ОСОБА_14 ,перпендикулярно по відношенню до ОСОБА_8 .

Далі для безпосередньої реалізації свого єдиного злочинного плану ОСОБА_8 діючи умисно, протиправно, передбачаючи суспільно небезпечний характер свої дій та бажаючи настання їх протиправних наслідків, з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 умисно наніс один удар кулаком лівої руки в праву частину голови ОСОБА_14 після чого одразу наніс ще один удар кулаком правої руки в ніс ОСОБА_14 . В цей же час після нанесення другого удару ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_14 . ОСОБА_10 виконуючи свою роль у спільному злочинному плані направленому на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 діючи умисно, протиправно, передбачаючи суспільно небезпечний характер свої дій та бажаючи настання їх протиправних наслідків, з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 умисно наніс один удар кулаком правої руки в праву частину голови ОСОБА_14 , після чого ОСОБА_8 наніс третій удар кулаком правої руки в ліве око ОСОБА_14 після чого останній втратив свідомість та впав на землю.

В наслідок спільних дій ОСОБА_10 та ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_14 були спричиненні тілесні ушкодження у вигляді: закрита черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку середнього ступеню (геморагічного забою лівої лобної долі, субдуральної гематоми тьмяно-скроневої ділянки справа, субарахноїдального крововиливу, подапоневротичної гематоми лобної ділянки справа), лінійного перелому кісток склепіння черепу (лобної та тім`яної кісток), закритий перелом кісток носу, які у відповідності з п. 2.1.1 «Правил проведення судово-медичного визначення ступення тяжкості тілесних ушкоджень» розцінюються у єдиному комплексі, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпечності для життя.

Після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 разом із ОСОБА_8 з місця скоєння кримінального правопорушення втекли, а ОСОБА_14 був доставлений КШМД до КНП «ОКЛ» ОМР де йому була надана невідкладна медична допомога.

Крім того, 05.08.2020 приблизно о 19:30 ОСОБА_10 разом із ОСОБА_8 здійснюючи вечірній обхід охоронюваної території знаходилися поблизу магазину «Українська горілочка», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25 де на той час поблизу магазину «Чайна симфонія», що за адресою: АДРЕСА_4 побачили 4 осіб романської національності, а саме: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_5 , які тривалий час займаються стихійною торгівлею електроінструментів на ринку «Привоз».

Далі впевнивши себе у своїй фізичній перевазі по відношенню до них,діючи безпричинно,протиставляючи себе суспільству та ігноруючи правила поведінки в ньому, демонструючи байдуже ставлення до встановлених норм і правил поведінки в суспільстві, нехтуючи загально прийнятими нормами моралі, з метою грубого порушення громадського порядку, використовуючи незначний привід для конфлікту почали швидким темпом рухатися в їхній бік.

Наблизившись до вище вказаних чотирьох невідомих осіб романської національності, ОСОБА_8 , йдучи попереду ОСОБА_10 , правою рукою грубо відштовхнув в правий бік ОСОБА_13 , який до цього стояв навпроти ОСОБА_14 та став обличчям до обличчя потерпілого ОСОБА_14 . В цей же час ОСОБА_10 , який до цього рухаючись трішки позаду, злівої сторони від ОСОБА_8 підійшовши з лівого боку до вище вказаних осіб, після чого лівою рукою грубо відштовхнувши ОСОБА_11 , що на той час стояв з правої сторони від ОСОБА_14 , став з правої сторони від потерпілого ОСОБА_14 , перпендикулярно по відношенню до ОСОБА_8 . Після чого ОСОБА_8 разом із ОСОБА_10 почали виражаючись на адресу ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 нецензурними словами, тим самим умисно ображаючи їх честь та гідність.

Далі ОСОБА_10 разом із ОСОБА_8 усвідомлюючи те, що вони перебувають у громадському місці, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, свідомо передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів явної неповаги до суспільних цінностей та встановлених у суспільстві загальноприйнятих норм поведінки раптово виник єдиний злочинний умисел, направлений на умисне спричинення, виключно із хуліганських мотивів, ОСОБА_14 тілесних ушкоджень тим самим грубо порушуючи громадський порядок.

Для реалізації свого єдиного злочинного наміру ОСОБА_8 діючи умисно, протиправно, передбачаючи суспільно небезпечний характер свої дій та бажаючи настання їх протиправних наслідків, з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 умисно наніс один удар кулаком лівої руки в праву частину голови ОСОБА_14 після чого одразу наніс ще один удар кулаком правої руки в ніс ОСОБА_14 . В цей же час після нанесення другого удару ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_14 . ОСОБА_10 виконуючи свою роль у спільному злочинному плані діючи умисно, протиправно, передбачаючи суспільно небезпечний характер свої дій та бажаючи настання їх протиправних наслідків, з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 умисно наніс один удар кулаком правої руки в праву частину голови ОСОБА_14 , після чого ОСОБА_8 наніс третій удар кулаком правої руки в ліве око ОСОБА_14 після чого останній втратив свідомість та впав на землю.

В ході вчинення вище вказаних хуліганських дій ОСОБА_10 в групі із ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_14 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закрита черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку середнього ступеню (геморагічного забою лівої лобної долі, субдуральної гематоми тьмяно-скроневої ділянки справа, субарахноїдального крововиливу, подапоневротичної гематоми лобної ділянки справа), лінійного перелому кісток склепіння черепу (лобної та тім`яної кісток), закритий перелом кісток носу, які у відповідності з п. 2.1.1 «Правил проведення судово-медичного визначення ступення тяжкості тілесних ушкоджень» розцінюються у єдиному комплексі, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпечності для життя.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які долучені до матеріалів клопотання, а саме допитами свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , допитом потерпілого ОСОБА_14 ; проведенням слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , оглядом 1 диска формату СD-R 52 x в корпусі оранжевого кольору об`ємом 700 МВ серійний номер 07041814 із аудіо записами телефонних дзвінків на лінію «102» із абонентських номерів НОМЕР_1 , НОМЕР_2 від 05.08.2020; висновком комісійної судово-медичної експертизи 06.10.2020 року.

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказані докази є достатніми для наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

В апеляційній скарзі прокурором не оспорюється висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Під час апеляційного розгляду сторона захисту заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора з тих підстав, що висновок слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є необґрунтованим та безпідставним, так як потерпілому тілесні ушкодження заподіяли не підозрювані, а свідки.

Разом з тим, апеляційний суд не приймає до уваги зазначені доводи сторони захисту під час апеляційного розгляду, оскільки стороною захисту ухвала слідчого судді, в якій міститься висновок щодо доведеності обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в апеляційному порядку не оскаржувалась.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що сторона захисту, стверджуючи про непричетність підозрюваного до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, фактично погоджується з застосуванням відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, без врахування приписів ч.2 ст. 194 КПК України, якою передбачена відмова в застосуванні запобіжного заходу в разі не доведення прокурором обставин, передбачених ч.1 цієї статті.

Злочин, передбачений ч.2 ст.121 КК України, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років.

Таким чином, відповідно до положень ч.2 ст.183 КПК України, до ОСОБА_8 може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Також апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, враховуючи,що ОСОБА_8 підозрюєтьсяу вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.121,ч.2ст.296ККУкраїни, за вчинення більш тяжкого з інкримінованих кримінальних правопорушень, в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 7до 10років, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що підозрюваний, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися спроб переховуватися від органів досудового розслідування і суду.

Крім того, ризик передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що під час досудового розслідування були зафіксовані погрози зі сторони підозрюваних ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на адресу потерпілого ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_11 . Зазначені обставини свідчать про те, що з метою уникнення від кримінальної відповідальності за тяжкий злочин підозрюваний ОСОБА_8 може незаконно впливати на потерпілого та свідків, з метою зміни останніми первинних показань.

Таким чином, слідчий суддя обґрунтовано встановив, що у клопотанні доведені обставини, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.194 КПК України.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя прийшов до необґрунтованого висновку про те, що стороною обвинуваченняне доведена наявністьобставин,передбачених п.3ч.1ст.194КПК України,а саме,що длязапобігання встановленимв ухваліризикам єдостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а саме домашнього арешту.

При цьому, слідчим суддею було враховано дані про особу підозрюваного, який місце реєстрації, позитивно характеризується та раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

Однак, апеляційний суд, дослідивши матеріали провадження, вважає, що встановлені слідчим суддею дані щодо особи підозрюваного, беззаперечно не свідчать про можливість застосування відносно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Під час апеляційного розгляду прокурором були надані процесуальні документи, з яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_14 неодноразово звертався з скаргами на те, що зі сторони підозрюваних ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на його адресу надходили погрози, останній раз потерпілому погрожували вбивством, якщо він не змінить показання.

Таким чином, з урахуванням характеру та обставин вчинених злочинів, їх наслідків, зокрема, що потерпілому були заподіянні тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя, тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, а також, розміру покарання, у разі доведеності вини ОСОБА_8 ,особи останнього, а також з урахуванням доведеності ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст.177 КПК України, зокрема, надходження потерпілому погроз з метою змусити останнього до зміни показань, апеляційний суд вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, з метою запобігання зазначеним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, є недостатнім.

При цьому, апеляційний суд враховує, що відповідно до пунктів 34-36 рішення Європейського суду «Москаленко проти України», обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла бути підставою для його першого взяття під вартою.

За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованою апеляційну скаргу прокурора, і вважає, що на даному етапі досудового розслідування лише запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_8 та дозволить органу досудового розслідування контролювати його місце перебування, а також зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Крім того, відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину із застосуванням насильства.

Апеляційний суд вважає необхідним застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_8 інкримінується вчинення злочину із застуванням насильства.

При такихобставинах,у відповідностідо вимогст.ст.409,411КПК України,апеляційний судприходить довисновку проте,що апеляційнаскарга підлягаєзадоволенню,так якїї доводизнайшли підтвердження.Ухвала слідчогосудді маєбути скасованата постановленанова ухвала,якою,з урахуваннямнаведених вимогкримінального процесуальногозакону,клопотання слідчогопідлягає задоволенню,підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід має бути застосований у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.11.2020 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , укримінальному провадженні№12020160500002640від 06.08.2020року,прозастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоювідносно підозрюваного ОСОБА_8 , - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , укримінальному провадженні№12020160500002640від 06.08.2020року,про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 20.12.2020 року.

ОСОБА_8 затримати у залі Одеського апеляційного суду, взяти його під варту і доставити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор №21».

Ухвала апеляційного суду є чинною до 20.12.2020 року.

Організацію виконання ухвали покласти на прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_6 .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали буде оголошено 27.11.2020 року, о 14 годині 00 хвилин, в залі судових засідань № 10 Одеського апеляційного суду.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4