Постанова

від 01.12.2020 по справі 917/1846/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р. справа №917/1846/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Попков Д.О. суддів Пелипенко Н.М., Стойка О.В. секретар судового засідання Акімова К.К. за участю представників: від позивача Удовицький Є.М. (адвокат, ордер серії АЕ №1034767 від 23.11.2020р.); від відповідача Довбня О.С. (самопредставництво, довіреність від 02.01.2020р.); від третьої особи не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівське», м.Дніпро на рішення господарського суду Полтавської області ухваленого 19.08.2020р. (повний текст підписано 26.08.2020р.) у м. Полтаві у справі №917/1846/19 (суддя Безрук Т.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівське», м. Дніпро до Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку, м.Полтава за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, м. Полтава про витребування майна з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

І.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Коновалівське», м. Дніпро (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Полтава з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння транспортного засобу самоскиду КАМАЗ-55102 (шасі № НОМЕР_1 ) та передачу такого транспортного засобу Позивачу.

2. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.11.2019р. було відкрито провадження у справі №917/1846/19 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

3. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.11.2019р. за клопотанням Позивача (а.с.101) замінено ІНФОРМАЦІЯ_2 на належного відповідача у справі Полтавський зональний відділ Військової служби правопорядку, м. Полтава (далі Відповідач) та залучено до участі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , м. Полтава (далі Третя особа).

4. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.08.2020р. (повний текст підписано 26.08.2020р.) у справі №917/1846/19 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівське» було відмовлено в повному обсязі.

5. Означене рішення суду обґрунтоване встановленням місцевим судом факту відсутності рішення Президента України, затвердженого Верховною Радою України, про демобілізацію, з існуванням якого ч.3 ст.6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п.30 Положення про військово-транспортний обов`язок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1921 від 28.12.2000р. пов`язує можливість повернення власнику транспортного засобу, залученого під час мобілізації до Збройних Сил України.

Своєю чергою, проведений місцевим судом аналіз положень Указів Президента України №115/2016 від 25.03.2016р., №271/2016 від 24.06.2016р., №411/2016 від 26.09.2016р. про звільнення в запас військослужбовців у березні-квітні, червні-липні, вересні-жовтні 2016р. свідчить, про проведення ротації військовослужбовців, а не скасування останніми дії особливого періоду в Україні.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

6. Товариство з обмеженою відповідальністю «Коновалівське», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 19.08.2020р. у справі №917/1846/19 скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

7. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає, що судом першої інстанції невірно було застосовано норми матеріального права, оскільки Указами Президента України №115/2016 від 25.03.2016р., №271/2016 від 24.06.2016р., №411/2016 від 26.09.2016р. було оголошено демобілізацію військовослужбовців, з чим тісно пов`язаний процес повернення залучених під час мобілізації транспортних засобів, передбачений приписами ч.3 ст.6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Окрім того, судом першої інстанції були залишені без належної уваги доводи Позивача стосовно незаконності вилучення транспортного засобу, з огляду на не встановлення воєнного чи надзвичайного стану в Україні чи в окремих її місцевостях, а також посилання на ч.2 ст.353 Цивільного кодексу України, що свідчить про порушення місцевим судом норм процесуального права в частині обґрунтованості судового рішення.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Відповідача та Третьої особи:

8. Полтавським зональним відділом Військової служби правопорядку в межах визначеного апеляційним судом строку надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній проти її задоволення заперечує, зазначаючи, що вимоги Позивача про повернення транспортного засобу безпідставні, оскільки демобілізацію в установленому порядку в Україні не оголошено, тому підстав для повернення транспортного засобу до військового комісаріату немає.

Своєю чергою, Укази Президента Україні №115/2016 від 25.03.2016р., №271/2016 від 24.06.2016р., №411/2016 від 26.09.2016р. не містять положень, які скасовують дію особливого періоду в Україні, та стосуються лише проведення у березні-квітні, червні-липні, вересні-жовтні 2016р. звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації. Аналогічну правову позицію висловив й Верховний суд у постановах від 04.02.2019р. у справі №426/11214/17 та від 25.04.2018р. у справі №205/1993/17-ц.

9. Третьою особою, в межах визначеного апеляційним судом строку, в порядку ст.ст.262, 263 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

10. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 01.10.2020р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий, суддя-доповідач Білецька А.М. та судді Медуниця О.Є., Зубченко І.В.

11. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2020р. у справі №917/1846/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівське», м. Дніпро було залишено без руху з метою надання Скаржнику можливості усунути впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати докази на підтвердження повноважень Кузьменка В.С. на підписання апеляційної скарги.

12. Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2020р. «Щодо повторного автоматичного розподілу справ» у зв`язку із звільненням у відставку головуючого судді Білецької А.М., відповідно п.2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи та сформовано для розгляду справи колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Пелипенко Н.М., що також вбачається з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2020р. у справі №917/1846/19.

13. Ухвалою від 03.11.2020р. вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №917/1846/19, а ухвалою від 13.11.2020р., після проведення підготовчих дій, призначила розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівське» у судовому засіданні на 02.12.2020р. о 10:00 з повідомленням учасників справи.

14. Ухвалою Східного апеляційного господарського суд від 24.11.2020р. у справі №917/1846/19 задоволено клопотання Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку про проведення судового засідання, призначеного на 02.12.2020р. об 10:00 в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Полтавської області.

15. Враховуючи викладене в п.п.10-14 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Пелипенко Н.М. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

16. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

17. У судовому засіданні 02.12.2020р. уповноважений представник Скаржника підтримав свої вимоги і доводи, викладені у апеляційній скарзі, надав додаткові пояснення на запитання суду.

Уповноважений представник Відповідача у судове засідання 02.12.2020р. також з`явися (в режимі відеоконференції), проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових усних поясненнях.

Уповноважений представник Третьої особи у судове засідання 02.12.2020р. не з`явився, надавши до суду заяву про розгляд справи без участі представника, за змістом якої також було доведено до відома суду, що відповідно до наказу військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 №227 від 30.10.2020р. ІНФОРМАЦІЯ_2 переформовано у ІНФОРМАЦІЯ_3 . За висновком судової колегії, враховуючи достатність матеріалів справи та не визнання явки учасників справи обов`язковою, неявка у судове засідання представника Третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті.

18. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

19. Зміна найменування ІНФОРМАЦІЯ_1 , без зміни його ідентифікаційного коду, на ІНФОРМАЦІЯ_3 , не опосередковує реорганізації, а отже не вимагає оформлення процесуального правонаступництва в порядку ст.52 Господарського процесуального кодексу України.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

20. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, станом на 24.09.2019р. на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівське», відповідно до довідки б/н від 24.09.2019р. (а.с.16), знаходився самоскид КАМАЗ-55102 (шасі № НОМЕР_1 ) (а.с.16).

21. Згідно з зведеним нарядом, складеним головою Машівської державної адміністрації та ТВО військового комісара Карлівсько-Машівського об`єднаного районного військового комісаріату Полтавської області (а.с.а.с.22, 23), Товариство з обмеженою відповідальністю «Коновалівське» зобов`язано з оголошенням мобілізації доставити в Збройні Сили України техніку самоскид КАМАЗ-55102.

Нарядом від 22.05.2015р. (а.с.а.с.21, 21) Товариство з обмеженою відповідальністю «Коновалівське» зобов`язано протягом 144 годин з моменту отримання цього наряду поставити автомобіль КАМАЗ 55102 за адресою: м. Полтава, вул. Шевченка, 78А.

22. Як вбачається з акту приймання-передачі транспортного засобу №2 від 25.05.2015р. (а.с.а.с.17, 18), Полтавським зональним відділом Військової служби правопорядку було прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівське» транспортний засіб самоскид КАМАЗ-55102 (шасі № НОМЕР_2 ).

Означений факт також підтверджується довідкою про прийом машини до Збройних Сил України від 25.05.2015р. та контрольним талоном мобілізаційного розпорядження (а.с.19).

23. 02.09.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Коновалівське» листом б/н від 02.09.2019р. (а.с.24) звернулось до Карлівського-Машівського об`єднаного районного військового комісаріту Полтавської області з вимогами невідкладно на підставі акту приймання-передачі повернути власнику самоскид КАМАЗ-55102 (шасі № НОМЕР_2 ) у зв`язку з оголошенням Указами Президента України №115/2016 від 25.03.2016р., №271/2016 від 24.06.2016р., №411/2016 від 26.09.2016р. демобілізації.

У відповідь на означений лист, військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_4 листом №1215 від 02.10.2019р. (а.с.64) повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Коновалівське», що питання повернення техніки або виплати грошової компенсації розглядається Міністерством оборони України.

24. З наявного в матеріалах справи листа Машівської районної державної адміністрації Полтавської області №01-56/11 від 07.10.2019р. (а.с.28) вбачаться, що у 2014р. та 2015р. останньою розпоряджень чи інших рішень щодо визначення підприємств, установ та організацій, на які покладаються завдання з передачі транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань на особливий період, визначення лімітів вилучення транспортних засобів і техніки з метою виконання військово-транспортного обов`язку, визначення завдання з підготовки до передачі та передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням, не приймались.

25. Вказані п.п.20-24 цієї постанови обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються.

26. Враховуючи неповернення наразі Товариству з обмеженою відповідальністю «Коновалівське» вилученого за актом приймання-передачі транспортного засобу №2 від 25.05.2015р. - самоскиду КАМАЗ-55102 (шасі № НОМЕР_1 ), останнє звернулось до господарського суду з вимогами до Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку про витребування означеного майна з чужого незаконного володіння та передачу транспортного засобу (самоскиду КАМАЗ-55102 (шасі № НОМЕР_1 ) власнику.

27. Відносно означених обставин спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Положення про військово-транспортний обов`язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1921 від 28.12.2000р. та Указами Президента України №115/2016 від 25.03.2016р., №271/2016 від 24.06.2016р., №411/2016 від 26.09.2016р.

VІ. Оцінка апеляційного суду:

28. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України правомірність і обґрунтованість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) застосованого способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.

29. Сутність розглянутого місцевим судом спору полягає у захисті права власності шляхом примушення до повернення на підставі ст.387 Цивільного кодексу України Відповідачем безпідставно утримуваного майна - транспортного засобу (самоскиду КАМАЗ-55102 (шасі № НОМЕР_1 ) та передачу такого транспортного засобу Позивачу, який не було повернуто останньому відповідно до ст.6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указів Президента України №115/2016 від 25.03.2016р., №271/2016 від 24.06.2016р. та №411/2016 від 26.09.2016р.

30. Відтак, в контексті обраного Позивачем способу судового захисту та з урахуванням положень ст.387 Цивільного кодексу України, предметом доказування для нього, спростовання для Відповідача та об`єктом дослідження суду є сукупність наступних обставин:

- наявність у Позивача права власності на спірне майно - транспортний засіб (самоскид КАМАЗ-55102 (шасі № НОМЕР_1 );

- наявність у Відповідача спірного майна у володінні;

- відсутність належних правових підстав для збереження/утримання Відповідачем спірного майна Позивача - транспортного засобу (самоскиду КАМАЗ-55102 (шасі № НОМЕР_1 ).

31. Беручи до уваги правову природу розглядуваних між сторонами правовідносин, кореспондуючі права та обов`язки їх сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням положень, насамперед, Цивільного кодексу України, а також інших відповідних нормативно-правових актів, зокрема, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Викладене, в цілому, зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

32. Проаналізувавши доводи та вимоги позовних вимог/апеляційної скарги в контексті наявних матеріалів справи, апеляційний суд зазначає, що заявлені Позивачем віндикаційні вимоги обґрунтовані твердженнями про: 1) неправомірне вилучення спірного майна, оскільки жодних рішення Машівською районною державною адміністрацією щодо визначення підприємств, установ та організацій, на які покладаються завдання з передачі транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань на особливий період, визначення лімітів вилучення транспортних засобів і техніки з метою виконання військово-транспортного обов`язку, визначення завдання з підготовки до передачі та передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням, не приймалось; 2) безпідставне неповерненні майна після проведеної демобілізації.

33. Своєю чергою, з підстав апеляційної скарги не вбачається оскарження Скаржником встановленого матеріалами справи факту наявності достатніх правових підстав для вилучення транспортного засобу в порядку виконання Позивачем військово-транспортного обов`язку у розумінні приписів ч.3 ст.6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тоді як він зазначає про не виконання Відповідачем обов`язку з повернення транспортного засобу після оголошеної демобілізації, не застосування місцевим судом згадуваних у позовній заяві в якості її правового обґрунтування положень ч.2 ст.353 Цивільного кодексу України.

34. Матеріалами справи підтверджується і сторонами не заперечується доведеність першого та другого із вказаних в п.30 цієї постанови елементів доказування, необхідних для задоволення віндикаційного позову (приналежність спірного майна на праві власності Позивачеві та його фізичне перебування у володінні Відповідача), що зумовлює необхідність дослідження саме питання третього елементу наявності/відсутності належних правових підстав для утримання спірного майна Відповідачем.

35. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції відносно відсутності підстав для повернення спірного майна Відповідачем в силу ненастання моменту такого повернення у розумінні абз.абз.4, 5 ч.3 ст.66 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки:

- з системного аналізу положень абз.абз.4, 5 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вбачається, що демобілізація, з настанням якої виникає обов`язок з повернення вилученого майна в порядку виконання військово-транспортного обов`язку підприємствами, передбачає закінчення особливого періоду та стосується не тільки призову певних категорій військовослужбовців (звільнення їх до запасу), але й планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу та функціонування в умовах мирного часу;

- згадувані Позивачем Укази Президента України №115/2016 від 25.03.2016р., №271/2016 від 24.06.2016р. та №411/2016 від 26.09.2016р., проаналізовані місцевим судом, опосередковують ротацію військовослужбовців, а не демобілізацію, оформлення якої, згідно зі ст.11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає затвердження Верховною Радою України. Своєю чергою, означені Укази Президента України №115/2016 від 25.03.2016р., №271/2016 від 24.06.2016р. та №411/2016 від 26.09.2016р. не підлягають затвердженню та не затверджувались Верховною Радою України, і за своїм змістом ніяким чином не зачіпають визначену п.8 Указу Президента України №15/2015 від 15.01.2015р. необхідність мобілізації транспортних засобів згідно мобілізаційних планів, у відповідності до якої і був вилучений спірний транспортний засіб;

- Скаржник не спростував або не довів незастосовність вказаної Відповідачем та Третьою особою позиції Верховного Суду, викладеної в поставах від 14.02.2018р. у справі №131/1449/16-ц, від 14.02.2018р. у справі №727/2187/16-ц, від 20.02.2018р. у справі №640/4439/16-ц, від 21.02.2018р. у справі №211/1546/16-ц, від 25.04.2018р. у справі №205/1993/17-ц та від 04.02.2019р. у справі №426/11214/17, відносно актуальності (неприпинення) особливого періоду в Україні.

36. Посилання Скаржника на ч.2 ст.353 Цивільного кодексу України не має відношення до встановлених обставин справи, оскільки позовні вимоги не опосередковують повного відшкодування вартості майна, тоді як Відповідач та Третя особа, а також наявні в матеріалах справи документи, свідчить про тимчасове вилучення спірного майна, а не його примусове відчуження тобто держава в розглядуваному випадку не набула права власності на таке майно, у зв`язку з чим вказівка про відсутність військового або надзвичайного положення не впливає на відносини тимчасового безоплатного користування транспортним засобом, залученим в порядку визначеному військово-транспортним обов`язком.

37. Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення по суті задоволених позовних вимог із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівське» залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.

38. За змістом ст.129 Господарського процесуального кодексу України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Своєю чергою, апеляційним судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Коновалівське» судовий збір в сумі 3521,91грн. за подання апеляційної скарги у справі №917/1846/19 відповідно до платіжного доручення №4737 від 18.09.2020р. був сплачений в порушення вимог ч.1 ст.9 Закону України «Про судовий збір» за реквізитами Центрального апеляційного господарського суду, а саме: отримувач коштів - УК у Шевчен.р.м.Дніпра/Шев.р/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача - UA718999980313111206082004004; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Відтак, враховуючи незарахування необхідної суми судового збору за реквізитами Східного апеляційного господарського суду, що зумовлює відсутність доказів його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, обов`язкового в силу приписів ч.2 ст.9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3521,91грн. підлягає стягненню апеляційним судом зі Скаржника в означеній постанові.

Судова колегія зауважує, що Скаржник не позбавлений права звернутися до Центрального апеляційного господарського суду відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, для повернення сплаченої за платіжним дорученням №4737 від 18.09.2020р. суми судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівське», м. Дніпро на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.08.2020р. (повний текст підписано 26.08.2020р.) у справі №917/1846/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 19.08.2020р. (повний текст підписано 26.08.2020р.) у справі №917/1846/19 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівське» (49040, м. Дніпро, просп. Праці, буд.2Т, оф.26; ідентифікаційний код 32535075) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів УК Шевченкі/мХар Шевченківс/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999654; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA858999980313141206082020003; код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3521,91грн.

4. Доручити Господарському суду Полтавської області видати наказ на примусове виконання цієї постанови, оформивши його у відповідності до вимог ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

5. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 02.12.2020р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 04.12.2020р.

Головуючий, суддя-доповідач Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка

Суддя Н.М. Пелипенко

Надіслано судом до ЄДРСР 04.12.2020р.