Ухвала

від 16.03.2021 по справі 917/1846/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 917/1846/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Коновалівське

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2020 року (головуючий Попков Д. О., судді Пелипенко Н. М., Стойка О. В.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 19 серпня 2020 року (суддя Безрук Т. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Коновалівське

до Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки,

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Коновалівське (далі ТОВ "Коновалівське", позивач) на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2020 року і рішення Господарського суду Полтавської області від 19 серпня 2020 року.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи та касаційної скарги, встановив наступне.

ТОВ "Коновалівське" звернулося до суду з позовом до Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку (далі відповідач) про витребування з незаконного володіння останнього транспортного засобу самоскиду КАМАЗ-55102 та зобов`язання передати транспортний засіб власнику ТОВ "Коновалівське".

Позов мотивований тим, що спірний транспортний засіб є власністю позивача та був залучений військовим комісаріатом під час часткової мобілізації, проте не повернутий позивачу після оголошення демобілізації у 2016 році, тобто безпідставно утримується відповідачем.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2020 року, у позові відмовлено.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 "Про часткову мобілізацію" транспортний засіб позивача було залучено для потреб військових формувань. Відтоді в Україні не проводилась повна демобілізація, а тому умови, за яких передбачено повернення залучених під час мобілізації транспортних засобів, не настали. При цьому спірний транспортний засіб із власності позивача не вибував, а перебуває лише в тимчасовому користуванні відповідача, заявлені позовні вимоги не стосуються відшкодування позивачу вартості майна, тому положення частини 2 статті 353 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), прийняти нове рішення про задоволення позову.

Позивач зазначає, що висновки судів про ненастання передумов для повернення транспортного засобу у зв`язку з демобілізацією є наслідком неправильного застосування частини 3 статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та частини 2 статті 353 ЦК України. Проте відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних правових норм у правовідносинах між суб`єктами господарювання та військовими частинами щодо повернення залучених під час мобілізації транспортних засобів.

Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги разом з матеріалами справи, Верховний Суд приходить до висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Так, Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року у справі №904/4877/19 вже виклав правовий висновок про застосування положень частини 3 статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та частини 2 статті 353 ЦК України у подібних правовідносинах, а саме: за позовом господарюючого суб`єкта до військової частини про витребування з чужого незаконного володіння транспортного засобу, який був залучений під час мобілізації для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України.

У справі №904/4877/19 позивач в обґрунтування позовних вимог пов`язував закінчення періоду мобілізації з Указом Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 Про часткову мобілізацію, яким оголошено демобілізацію військовослужбовців. На переконання позивача процес повернення транспортних засобів, залучених під час мобілізації, нерозривно пов`язаний з оголошенням демобілізації, а отже транспортний засіб підлягав поверненню відповідно до положень частини 3 статті 6 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Підтримуючи висновки судів про відмову в позові, суд касаційної інстанції у справі №904/4877/19 зазначив, що з огляду на відсутність рішень Президента України про повну демобілізацію підстави для повернення позивачу транспортного засобу не настали, а Указ Президента України про часткову мобілізацію, який передбачав звільнення у запас військовослужбовців за призовом під час попередньої хвилі мобілізації, не завершує дію особливого періоду та не є підставою для повернення транспортного засобу позивача, залученого в порядку статті 6 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час часткової мобілізації.

Верховний Суд також зазначив, що положення частини 2 статті 353 ЦК України, якими врегульовано реквізицію - примусове відчуження майна у власника з позбавленням останнього права власності, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки транспортний засіб був залучений у тимчасове користування військового формування без позбавлення позивача права власності на нього.

У справі, що переглядається, позивач в підтвердження доводів щодо проведення демобілізації та, як наслідок, необхідності повернення транспортного засобу, також посилається на ряд прийнятих з березня по червень 2016 року Указів Президента України про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час попередньої хвилі мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 Про часткову мобілізацію.

Однак у справі №904/4877/19 Верховний Суд за подібних даній справі встановлених судами фактичних обставин вже надав висновок щодо застосування норм матеріального права, наведених у касаційній скарзі ТОВ "Коновалівське" у даній справі, та констатував правильне застосування судами приписів частини 3 статті 6 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію при вирішенні спору про витребування з володіння військового формування залученого під час часткової мобілізації транспортного засобу, а також відсутність підстав для застосування до цих правовідносин приписів частини 2 статті 353 ЦК України.

Суди попередніх інстанцій у даній справі прийняли оскаржувані судові рішення відповідно до вказаних вище висновків Верховного Суду.

Колегія суддів не вбачає підстав відступати від висновків Верховного Суду у справі №904/4877/19, а тому провадження за касаційною скаргою позивача підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 287, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Коновалівське на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2020 року і рішення Господарського суду Полтавської області від 19 серпня 2020 року у справі № 917/1846/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.