Рішення

від 23.11.2020 по справі 909/552/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/552/20 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного товариства з обмеженою відповідальністю "Драй Степ",

вул.Влірберг, 26, м.Емнес, Нідерланди, 3755БС

(Dry Step B.V., 3755BS, Netherlands, Eеmnes, Vlierberg, 26);

адреса для листування в Україні : представник позивача адвокат Красовський Віталій

Борисович, вул.Князя Володимира, 28Б, офіс 30, м.Рівне, 33028;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаут-Інвест",

вул.Олексюка, 6, смт.Чернелиця, Городенківський район,

Івано-Франківська область,78112;

про стягнення 5 085, 07євро,

за участю:

від позивача: Красовський Віталій Борисович - адвокат, (ордер серія ВК №1007050 від 22.06.2020; свідоцтво №398 від 02.09.2005);

від відповідача: Молібог Юлія Миколаївна - адвокат, (ордер серія ВМ №1007780 від 14.08.2020; свідоцтво №583 від 29.01.2010).

ВСТАНОВИВ:

Приватне товариство з обмеженою відповідальністю "Драй Степ" (Dry Step B.V.) звернулось до Господарського суду Івано-Франківскої області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаут-Інвест" про стягнення помилково перерахованих коштів в сумі 5 000,00євро, 3% річних в сумі 85,07євро.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовує їх: - існуванням між сторонами договірних відносин поставки пиломатеріалів на підставі укладеного між сторонами контракту №4 від 19.07.2019; - помилковим перерахуванням позивачем 27.11.2019 на рахунок відповідача 5 000,00євро всупереч пунктам 4.2., 5.2., 6.1. контракту, якими передбачено погодження між сторонами специфікації на партію товару, надіслання замовлення покупця та підтвердження його продавцем, виставлення відповідачем позивачу рахунку на здійснення передоплати; - розірванням 30.05.2020 між сторонами контракту поставки пиломатеріалів №4 від 19.07.2019 на підставі пункту 12.4. контракту; - неповерненням відповідачем в добровільному порядку помилково перерахованих позивачем грошових коштів в розмірі 5 000,00євро на вимогу б/н від 01.06.2020. У зв"язку з чим позивач просить суд захистити порушене право шляхом стягнення відповідача в судовому порядку безпідставно збережених грошових коштів в розмірі 5 000,00євро з покладенням на відповідача додаткових юридичних обов"язків, обумовлених приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді 3% річних в сумі 85,07євро. Позовні вимоги мотивує приписами статей 625, 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову. Звертає увагу суду на те, що позивачем перераховано відповідачу 5 000,00євро на виконання контракту поставки пиломатеріалів №4 від 19.07.2019, в якості передоплати за товар згідно із замовленням на поставку товару загальною вартістю 13 000євро, яке надійшло 21.11.2019 на електронну адресу відповідача. Зазначив, що замовлена позивачем партія товару виготовлена відповідачем та зберігається на складі, а непоставка товару позивачу протягом лютого-травня зумовлена запровадженням в країні карантину. Вважає, що тривале виконання сторонами договірних зобов"язань та перерахування позивачем 5 000,00євро саме на підставі контракту №4 від 19.07.2019 унеможливлює застосування до даних спірних правовідносин приписів статті 1212 Цивільного кодексу України. Просить суд відмовити в позові (відзив на позов вх№10798/20 від 26.08.2020). Водночас представник відповідача вказує на те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства Господарським судом Івано-Франківської області, оскільки пунктом 10.2. контракту сторони погодили, що у випадку невирішення спору між сторонами шляхом переговорів, то такий спір підлягає вирішенню у Міжнародному Комерційному Арбітражному суді при Торгово-Промисловій Палаті України м.Києва. Просить суд закрити провадження у справі (заява вх№12265/20 від 21.08.2020).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гаут-Інвест" (продавець/відповідач) та Dry Step B.V. (покупець/позивач) укладено контракт поставки пиломатеріалів №4 від 19.07.2019. Відповідно до умов цього контракту постачальник продає, а покупець купує пиломатеріали (стара дошка дуба), в розмірах вказаних в специфікаціях, які являють собою невід`ємну частину цього контракту (пункт 1.1. контракту).

Специфікація на товар, ціни, вимоги до якості, допуски пиляння, пакування, маркування товару, місце доставки та інші вимоги погоджуються з продавцем і вказуються в замовленнях (пункт 4.2. контракту).

Покупець замовляє товар на умовах FCA Україна (Інкотермс в редакції 2010 року) шляхом надіслання окремого замовлення на кожну партію товару факсом чи іншим зручним способом. Замовлення вважається прийнятим і підтвердженим, коли продавець підтверджує замовлення та додатки до нього своїм підписом, і поштою, факсом чи іншим чином передає підтверджене замовлення покупцю (пункт 5.2.контракту).

Пунктом 6.1. контракту сторони обумовили, що оплата за товар здійснюється шляхом банківського переказу валюти наступним чином: - 2 000євро в день підписання цього контракту; - 2 000євро в день перевірки товару при умові готовності товару до відвантаження не менше 10% від об`єму замовлення кожної партії товару; - 70% від суми замовлення, вказаної у інвойсі в день відвантаження товару; - залишок суми замовлення, вказаної у інвойсі протягом 5 робочих днів з моменту прибуття товару в Голландію.

Контракт набрав чинності у момент його підписання сторонами - 19.07.2019 (пункт 12.1. контракту) та розірваний 30.05.2020 шляхом направлення письмового повідомлення від 30.04.2020 позивачем відповідачу (а.с.16-19), що узгоджується з пунктом 12.4. контракту та визнається сторонами.

Рахунками - фактурами/INVOICE №1 від 15.08.2019 на суму 9 040,90євро, №2 від 24.202019 на суму 6 262,20євро, №3 від 13.11.2019 на суму 7 747,26євро (а.с.83-85), міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №593595 від 16.08.2019, №725860 від 13.11.2019 (а.с.86-87), митними деклараціями UA805200/2019/005543 від 16.08.2019, UA805200/2019/007431 від 25.10.2019, UA805200/2019/007930 від 13.11.2019 (а.с.88-90) підтверджується існування між сторонами договірних відносин купівлі-продажу пиломатеріалів, обумовлених контрактом №4 від 19.07.2019

У відповідності до виписки з банківського рахунку Dry Step B.V. (а.с.12-13) 27.11.2019 позивач перерахував на рахунок відповідача 5 000,00євро.

Проте специфікації на товар, обумовленої пунктом 4.2. контракту, замовлення покупця на окрему партію товару погодженого та підписаного продавцем в порядку визначеному пунктом 5.2. контракту, як і виставленого продавцем покупцю інвойсу/рахунку-фактури на здійснення передоплати, визначеного пунктом 6.1. контракту - суду не подано.

Вимогою б/н від 01.06.2020 (а.с.18-19) позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів в розмірі 5 000,00євро.

Натомість в спростування безпідставності перерахування 27.11.2019 позивачем 5 000,00євро відповідач посилається, як на замовлення покупця, копію роздруківки з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на іноземній мові не підписану електронним цифровим підписом (а.с.92).

Правила частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу зобов"язують кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З аналізу статей 76-77 Господарського процесуального кодексу випливає, що належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 10 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про судоустрій та статус судів" судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Отже, у разі, коли письмові докази подаються до господарського суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку визначеному статтею 79 Закону України "Про нотаріат".

У відповідності до частин 1-3 статтею 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Подана відповідачем копія роздруківки з електронної пошти користувача ІНФОРМАЦІЯ_1 не може бути прийнята судом, як належний та допустимий доказ, оскільки складена на іноземній мові, а відповідачем не додано засвідченого у встановленому законом порядку перекладу українською мовою. Відсутність перекладу на українську мову документу, складеного на іноземній мові, унеможливлює встановлення судом змісту такого документу, дії, яка вчинена на підставі вказаного документу, особи, якою вона була вчинена та на користь кого. Прийняття в якості належних доказів документів, складених іноземною мовою без перекладу суперечить приписам статті 10 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідачем не доведено перед судом наявності зв"язку користувача innaburrhcenko@gmail.com зі сторонами у справі, можливості електронного листування позивача у справі з вказаним користувачем не вбачається і з контракту №4 від 19.07.2020. Більше того роздруківка листування з електронної пошти не містить електронного підпису - обов`язкового реквізиту електронного документа, як того вимагають правила статей 5, 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", який використовується для ідентифікації автора. Адже за відсутності обов`язкового реквізиту - електронного підпису зміст таких документів не захищений від внесення правок та викривлень. А отже, такий доказ не може бути взятий судом до уваги та покладений в основу судового рішення.

В даному спірному випадку предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача помилково перерахованих коштів в сумі 5 000,00євро, 3% річних в сумі 85,07євро. За таких фактичних обставин, суд приходить до висновку, що між сторонами мають місце відносини, які виникли у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, урегульовані главою 83 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частинами 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Себто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11, частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші (частина 1 статті 177 Цивільного кодексу України).

Системний аналіз положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Аналогічна правова позиція дотримана у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18.

Як вказує норма частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України).

Пунктом 12.4. контракту сторони погодили, що контракт може бути розірваний кожною із сторін в письмовій формі з місячним повідомленням про розірвання.

Судом встановлено, що письмовим повідомленням від 30.04.2020, з дотримання строку обумовленого пунктом 12.4. контракту, позивачем повідомлено відповідача про розірвання з 30.05.2020 контракту поставки пиломатеріалів №4 від 19.07.2019, у зв"язку з відсутністю потреби у подальшій поставці товарів, що узгоджується з правилами частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України. Факт розірвання контракту між сторонами не заперечується представником відповідача в судовому засіданні.

За таких обставин, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документальні докази та відсутність інших - належних та допустимих в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України (зокрема: - специфікації на товар, обумовленої пунктом 4.2. контракту; - замовлення покупця на окрему партію товару погодженого та підписаного продавцем в порядку визначеному пунктом 5.2. контракту; - виставленого продавцем покупцю інвойсу/рахунку-фактури на здійснення передоплати, визначеного пунктом 6.1. контракту; - повідомлення відповідача про готовність товару до відвантаження тощо), які б беззаперечно підтвердили обґрунтованість перерахування позивачем відповідачу коштів в сумі 5 000євро та відсутність правових підстав для їх неповернення позивачу, а також зважаючи на те, що контракт поставки пиломатеріалів №4 від 19.07.2019 між ТОВ "Гаут-Інвест" та Dry Step B.V. розірвано, то суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимагати у відповідача повернення безпідставно набутих коштів 5 000євро на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Така ж правова позиція дотримана у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18.

Як вказує частина 2 статті 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законом. У цьому випадку частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка вказує на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід сказати, що норма статті 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

У контексті статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України, грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Тому, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позаяк боржником порушене позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, 3 % річних слід визначати від простроченої суми за весь час прострочення, а основою повинна бути прострочена сума, визначена у договорі, в даному випадку в іноземній валюті - євро, а не її еквівалент у національній валюті України. Аналогічна правова позиція дотримана у постановах Верховного Суду від 05.11.2020 у справі №910/11434/19, Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

З урахуванням вище сказаного правомірним визнається судом покладення на відповідача додаткових юридичних обов`язків обумовлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. При перевірці правильності поведеного розрахунку 3% річних від суми 5000,00євро за період з 28.11.2019 по 23.06.2020 в розмірі 85, 07євро (а.с.3), судом встановлено дотримання позивачем вище згаданих правових норм, а отже підстав для відмови в позові в цій частині - немає.

Що стосується клопотання відповідача про закриття провадження у справі, то суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні. Так, пунктом 10.2. контракту поставки пиломатеріалів №4 від 19.07.2019 сторони погодили, що у випадку невирішення спору між сторонами шляхом переговорів - такий спір підлягає вирішенню у Міжнародному Комерційному Арбітражному суді при Торгово-Промисловій Палаті України м.Києва. Водночас на момент звернення позивача до суду з цим позовом контракт №4 від 19.07.2019 між сторонами розірвано.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено обставини на які він посилався, як на підставу своїх позовних вимог. Заперечення відповідача документально не підтверджені та спростовуються вище сказаним.

Таким чином стягненню з відповідача в судовому порядку підлягає 5 000,00євро - помилково перерахованих коштів, 85, 07євро - 3% річних.

За змістом частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи до яких належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а згідно з частиною 8 статті 129 цього Кодексу, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вказує частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Нормою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обумовлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас Європейський суд з прав людини у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", пунктах 34-36 рішення від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інші проти України", пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" неодноразово наголошує про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування за рахунок відповідача понесених Приватним товариством з обмеженою відповідальністю "Драй Степ" судових витрати на оплату послуг адвоката Красовського В.Б. (ордер серія ВК №1007050 від 22.06.2020; свідоцтво №398 від 02.09.2005), в підтвердження чого суду подано договір про надання правової допомоги від 30.04.2020 з додатком від 30.04.2020, акт приймання-передачі наданої правової допомоги №01/20-DS від 14.08.2020, проміжний звіт з описом станом на 14.08.2020, рахунок/INVOICE №01/20-DS від 20.07.2020, меморіальний ордер №2407114700 від 24.07.2020 на суму 250,00євро.

Зважаючи на вищевикладене правове визначення обставин, які склались в даному випадку, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи характер спору, принципи співмірності та розумності судових витрат, представлення адвокатом Красовського В.Б. інтересів довірителя/позивача у судових засіданнях 03.09.2020, 23.11.2020, відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат, суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача понесених витрати на правову допомогу в розмірі 250,00євро.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покласти на відповідача.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 11, 177, 202, 509, 524, 533-535, 625, 651, 1212 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного товариства з обмеженою відповідальністю "Драй Степ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаут-Інвест" про стягнення 5 085, 07євро - задовольнити.

Сягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаут-Інвест" вул.Олексюка, 6, смт.Чернелиця, Городенківський район, Івано-Франківська область,78112 (ідентифікаційний код 41750470) на користь Приватного товариства з обмеженою відповідальністю "Драй Степ", вул.Влірберг, 26, м.Емнес, Нідерланди, 3755БС (Dry Step B.V., 3755BS, Netherlands, Eеmnes, Vlierberg, 26), номер у Реєстрі юридичних осіб та організацій 856473248, 5 000,00євро (п"ять тисяч євро 00 євроцентів) - заборгованості, 85, 07євро (вісімдесят п"ять євро 07 євроцентів) - 3% річних, 2 280, 29грн (дві тисячі двісті вісімдесят грн 29коп.)- судового збору, 250,00євро (двісті п"ятдесят євро 00євроцентів) - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 03.12.2020

Суддя С.Кобецька