Постанова

від 23.02.2021 по справі 909/552/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2021 р. Справа №909/552/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання - Олійник Н.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Красовський В.Б. - адвокат;

від відповідача: Молібог Ю.М.- представник

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаут-Інвест", смт. Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області б/н від 29.12.2020 (вх.ЗАГС 01-05/22/21 від 04.01.2021)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.11.2020 (суддя Кобецька С.М., повний текст складено 03.12.2020, м. Івано-Франківськ)

у справі №909/552/20

за позовом Приватного товариства з обмеженою відповідальністю "Драй Степ", вул.Влірберг, 26, м.Емнес, Нідерланди, 3755БС (Dry Step B.V., 3755BS, Netherlands, Eеmnes, Vlierberg, 26); адреса для листування в Україні : представник позивача адвокат Красовський Віталій Борисович, вул.Князя Володимира, 28Б, офіс 30, м.Рівне, 33028;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаут-Інвест", вул.Олексюка, 6, смт.Чернелиця, Городенківський район, Івано-Франківська область,78112;

про стягнення 5 085, 07євро,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Приватне товариство з обмеженою відповідальністю "Драй Степ" (Dry Step B.V.) звернулось до Господарського суду Івано-Франківскої області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаут-Інвест" про стягнення помилково перерахованих коштів в сумі 5 000,00євро, 3% річних в сумі 85,07євро.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на:

- існування між сторонами договірних відносин поставки пиломатеріалів на підставі укладеного між сторонами контракту №4 від 19.07.2019;

- помилкове перерахуванням позивачем 27.11.2019 на рахунок відповідача 5 000,00євро всупереч пунктам 4.2., 5.2., 6.1. контракту, якими передбачено погодження між сторонами специфікації на партію товару, надіслання замовлення покупця та підтвердження його продавцем, виставлення відповідачем позивачу рахунку на здійснення передоплати;

- розірвання 30.05.2020 між сторонами контракту поставки пиломатеріалів №4 від 19.07.2019 на підставі пункту 12.4. контракту;

- неповернення відповідачем в добровільному порядку помилково перерахованих позивачем грошових коштів в розмірі 5 000,00євро на вимогу б/н від 01.06.2020.

У зв"язку із наведеним позивач просить суд захистити порушене право шляхом стягнення з відповідача в судовому порядку безпідставно збережених грошових коштів в розмірі 5 000,00євро з покладенням на відповідача додаткових юридичних обов"язків, обумовлених приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді 3% річних в сумі 85,07євро.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.11.2020 у справі №909/552/20 позов Приватного товариства з обмеженою відповідальністю "Драй Степ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаут-Інвест" про стягнення 5 085, 07 євро задоволено; стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаут-Інвест" на користь Приватного товариства з обмеженою відповідальністю "Драй Степ" 5 000,00євро заборгованості, 85, 07євро 3% річних, 2 280, 29грн судового збору, 250,00євро витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду мотивовано тим, що беручи до уваги наявні в матеріалах справи документальні докази та відсутність інших - належних та допустимих в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України (зокрема: - специфікації на товар, обумовленої пунктом 4.2. контракту; - замовлення покупця на окрему партію товару погодженого та підписаного продавцем в порядку, визначеному пунктом 5.2. контракту; - виставленого продавцем покупцю інвойсу/рахунку-фактури на здійснення передоплати, визначеного пунктом 6.1. контракту; - повідомлення відповідача про готовність товару до відвантаження тощо), які б беззаперечно підтвердили обґрунтованість перерахування позивачем відповідачу коштів в сумі 5 000євро та відсутність правових підстав для їх неповернення позивачу, а також зважаючи на те, що контракт поставки пиломатеріалів №4 від 19.07.2019 між ТОВ "Гаут-Інвест" та Dry Step B.V. розірвано, у позивача виникло право вимагати у відповідача повернення безпідставно набутих коштів в сумі 5 000євро.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ТОВ "Гаут-Інвест" подано апеляційну скаргу б/н від 29.12.2020 (вх.ЗАГС 01-05/22/21 від 04.01.2021), в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.11.2020 у даній справі, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Зокрема, скаржник вважає, що рішення суду прийняте з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

На думку скаржника, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є передчасними, оскільки зроблені без всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх наявних у справі доказів в їх сукупності. Судом не встановлено правовий статус грошових коштів, а саме того, що вони є авансовим платежем за замовлений товар, а не безпідставно набутим майном.

Скаржник зазначає, що поведінка відповідача не свідчить про умисне безпідставне збереження грошових коштів, а навпаки позивач вважається кредитором, що прострочив прийняття виконання зобов`язання, а тому відповідач не може нести негативних наслідків. Відповідач не набув додаткових благ для себе за рахунок коштів позивача, оскільки на передплату придбав матеріал, з якого виготовив продукцію.

Скаржник вважає, що позивачем перераховано відповідачу 5 000,00євро на виконання контракту поставки пиломатеріалів №4 від 19.07.2019, в якості передоплати за товар згідно із замовленням на поставку товару загальною вартістю 13 000 євро. Наявність між сторонами укладеного контракту, який виконувався тривалий час, наявність замовлення та переписки свідчать про те, що між сторонами виникли господарські відносини і кошти перераховувались на виконання цих зобов`язань, а не безпідставно, при перерахуванні коштів саме позивач зазначив підставу такого перерахунку-контракт №4 від 19.07.2019.

Отже, на думку скаржника, тривале виконання сторонами договірних зобов"язань та перерахування позивачем 5 000,00євро саме на підставі контракту №4 від 19.07.2019 унеможливлює застосування до даних спірних правовідносин приписів статті 1212 Цивільного кодексу України .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Приватним товариством з обмеженою відповідальністю "Драй Степ", подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги про належне виконання ним своїх зобов`язань є необгрунтованими та безпідставними. Скаржником не надано жодного доказу належного отримання та підтвердження ним замовлення, чи повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження. Рішення суду є обгрунтоване та мотивоване, прийняте без будь-яких порушень норм процесуального права з правильним застосуванням норм матеріального права

Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач повідомив суд про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 та 22.01.2021 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено до розгляду справу № 909/552/20 на 09.02.2021.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 за клопотанням скаржника відкладено розгляд справи на 23.02.2021.

Представники сторін в судовому засіданні виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.02.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи.

між ТОВ "Гаут-Інвест" (продавець/відповідач) та Dry Step B.V. (покупець/позивач) укладено контракт поставки пиломатеріалів №4 від 19.07.2019, відповідно до умов якого постачальник продає, а покупець купує пиломатеріали (стара дошка дуба), в розмірах вказаних в специфікаціях, які являють собою невід`ємну частину цього контракту (пункт 1.1 контракту).

Специфікація на товар, ціни, вимоги до якості, допуски пиляння, пакування, маркування товару, місце доставки та інші вимоги погоджуються з продавцем і вказуються в замовленнях (пункт 4.2 контракту).

Покупець замовляє товар на умовах FCA Україна (Інкотермс в редакції 2010 року) шляхом надіслання окремого замовлення на кожну партію товару факсом чи іншим зручним способом. Замовлення вважається прийнятим і підтвердженим, коли продавець підтверджує замовлення та додатки до нього своїм підписом, і поштою, факсом чи іншим чином передає підтверджене замовлення покупцю (пункт 5.2.контракту).

Пунктом 6.1 контракту сторони обумовили, що оплата за товар здійснюється шляхом банківського переказу валюти наступним чином: - 2 000євро в день підписання цього контракту; - 2 000євро в день перевірки товару при умові готовності товару до відвантаження не менше 10% від об`єму замовлення кожної партії товару; - 70% від суми замовлення, вказаної у інвойсі в день відвантаження товару; - залишок суми замовлення, вказаної у інвойсі протягом 5 робочих днів з моменту прибуття товару в Голландію.

Контракт набрав чинності у момент його підписання сторонами - 19.07.2019 (пункт 12.1. контракту) та розірваний 30.05.2020 шляхом направлення письмового повідомлення від 30.04.2020 позивачем відповідачу (том І а.с.16-19), що узгоджується з пунктом 12.4 контракту та визнається сторонами.

Рахунками - фактурами/INVOICE

№1 від 15.08.2019 на суму 9 040,90євро,

№2 від 24.202019 на суму 6 262,20євро,

№3 від 13.11.2019 на суму 7 747,26євро (том І а.с.83-85),

міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR)

№593595 від 16.08.2019,

№725860 від 13.11.2019 (том І а.с.86-87),

митними деклараціями

UA805200/2019/005543 від 16.08.2019,

UA805200/2019/007431 від 25.10.2019,

UA805200/2019/007930 від 13.11.2019 (том І а.с.88-90)

підтверджується існування між сторонами договірних відносин купівлі-продажу пиломатеріалів, обумовлених контрактом №4 від 19.07.2019.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до виписки з банківського рахунку Dry Step B.V. (том І а.с.12-13) 27.11.2019 позивач перерахував на рахунок відповідача 5 000,00євро.

Однак, в матеріалах справи відсутні специфікація на товар, обумовлена пунктом 4.2 контракту, замовлення покупця на окрему партію товару, погодженого та підписаного продавцем в порядку визначеному пунктом 5.2. контракту, як і виставленого продавцем покупцю інвойсу/рахунку-фактури на здійснення передоплати, визначеного пунктом 6.1. контракту.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою б/н від 01.06.2020 (том І а.с.18-19) про повернення помилково перерахованих коштів в розмірі 5 000,00євро.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача з позовом до Господарського суду Івано-Франківської області про стягнення з відповідача 5 085,07 євро та 3 % річних.

В даному спірному випадку предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача помилково перерахованих коштів в сумі 5 000,00 євро, 3% річних в сумі 85,07євро. Отже, між сторонами мають місце відносини, які виникли у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, урегульовані главою 83 Цивільного кодексу України .

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Отже у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 , частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до положень статті 526 Цивільного кодексу України , статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України , частина 7 статті 193 Господарського кодексу України ).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші (частина 1 статті 177 Цивільного кодексу України ).

Системний аналіз положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 , частини 1 статті 177 , частини 1 статті 202 , частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18.

Як вказує норма частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України ).

Як вбачається із матеріалів справи, п.12.4 контракту №4 від 19.07.2019 сторони погодили, що контракт може бути розірваний кожною із сторін в письмовій формі з місячним повідомленням про розірвання.

З матеріалів справи вбачається, що письмовим повідомленням від 30.04.2020, з дотримання строку обумовленого пунктом 12.4. контракту, позивачем повідомлено відповідача про розірвання з 30.05.2020 контракту поставки пиломатеріалів №4 від 19.07.2019, у зв"язку з відсутністю потреби у подальшій поставці товарів, що узгоджується з правилами частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України .

Факт розірвання контракту між сторонами не заперечувався представниками сторін ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документальні докази та відсутність інших - належних та допустимих доказів (зокрема: - специфікації на товар, обумовленої пунктом 4.2. контракту; - замовлення покупця на окрему партію товару погодженого та підписаного продавцем в порядку визначеному пунктом 5.2. контракту; - виставленого продавцем покупцю інвойсу/рахунку-фактури на здійснення передоплати, визначеного пунктом 6.1. контракту; - повідомлення відповідача про готовність товару до відвантаження тощо), які б беззаперечно підтвердили обґрунтованість перерахування позивачем відповідачу коштів в сумі 5 000 євро та відсутність правових підстав для їх неповернення позивачу, а також зважаючи на те, що контракт поставки пиломатеріалів №4 від 19.07.2019 між ТОВ "Гаут-Інвест" та Dry Step B.V. розірвано, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що у позивача виникло право вимагати у відповідача повернення безпідставно набутих коштів 5 000євро на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України . Така ж правова позиція дотримана у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд від 06.02.2020 у справі №910/13271/18.

Щодо посилання скаржника, в спростування безпідставності перерахування 27.11.2019 позивачем 5 000,00 євро скаржнику, як на замовлення покупця, на копію роздруківки з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на іноземній мові не підписану електронним цифровим підписом (том І а.с.92) судова колегія зазначає наступне.

Правила частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу зобов"язують кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З аналізу статей 76-77 Господарського процесуального кодексу випливає, що належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 10 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про судоустрій та статус судів" судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Отже, у разі, коли письмові докази подаються до господарського суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку визначеному статтею 79 Закону України "Про нотаріат" .

У відповідності до частин 1-3 статтею 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" . Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Подана відповідачем суду першої інстанції копія роздруківки з електронної пошти користувача ІНФОРМАЦІЯ_1 не може бути прийнята судом, як належний та допустимий доказ, оскільки складена на іноземній мові, а відповідачем не додано засвідченого у встановленому законом порядку перекладу українською мовою. Відсутність перекладу на українську мову документу, складеного на іноземній мові, унеможливлює встановлення судом змісту такого документу, дії, яка вчинена на підставі вказаного документу, особи, якою вона була вчинена та на користь кого. Прийняття в якості належних доказів документів, складених іноземною мовою без перекладу суперечить приписам статті 10 Господарського процесуального кодексу України .

Також, з матеріалів справи не вбачається наявності зв"язку користувача innaburrhcenko@gmail.com зі сторонами у справі, можливості електронного листування позивача у справі з вказаним користувачем не вбачається і з контракту №4 від 19.07.2020.

Більше того роздруківка листування з електронної пошти не містить електронного підпису - обов`язкового реквізиту електронного документа, як того вимагають правила статей 5 , 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" , який використовується для ідентифікації автора. Адже за відсутності обов`язкового реквізиту - електронного підпису зміст таких документів не захищений від внесення правок та викривлень. А отже, такий доказ не може бути взятий судом до уваги та покладений в основу судового рішення.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що судом в ході розгляду справи в суді першої інстанції не задоволено клопотання скаржника про оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості надати переклад роздруківки зазначеного вище листування, судова колегія до уваги не приймає, оскільки відповідач не був позбавлений можливості надати суду належним чином оформлений переклад роздруківок листування електронної пошти до початку розгляду справи по суті, окрім того відповідачем не надано суду інформації щодо особи, якій належить електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 і яким чином електронне листування узгоджено сторонами в контракті щодо ціни товару, вимог по якості, маркування товару тощо.

Окрім того, додані до апеляційної скарги роздруківки електронного листування не беруться судовою колегією до уваги як належні докази з огляду на таке.

Правила прийняття доказів судами першої та апеляційної інстанцій визначені у статтях 80 та 269 ГПК України .

Так, частинами 2 та 3 ст. 80 ГПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною 8 зазначеної статті встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з п.5 ч.2 ст.258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, що з матеріалів справи не вбачається неможливості подання зазначених доказів в ході розгляду справи в суді першої інстанції, обставини, викладені скаржником, на думку колегії суддів, не свідчать про неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції.

Як вказує частина 2 статті 1214 Цивільного кодексу України , у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу ).

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У контексті статей 524 , 533-535 , 625 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України, грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України , позаяк боржником порушене позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України . При цьому, 3 % річних слід визначати від простроченої суми за весь час прострочення, а основою повинна бути прострочена сума, визначена у договорі, в даному випадку в іноземній валюті - євро, а не її еквівалент у національній валюті України. Аналогічна правова позиція дотримана у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд від 05.11.2020 у справі №910/11434/19, Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Судова колегія перевіривши правильність нарахування судом першої інстанції 3% річних від суми 5000,00євро за період з 28.11.2019 по 23.06.2020 прийшла до висновку про правомірність нарахування 85, 07 євро 3% річних (том І а.с.3).

Також, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, оскільки, незважаючи на те, що п.10.2 контракту поставки №4 від 19.07.2019 сторони погодили, що у випадку невирішення спору між сторонами шляхом переговорів - такий спір підлягає вирішенню у Міжнародному Комерційному Арбітражному суді при Торгово-Промисловій Палаті України м.Києва, однак на момент звернення позивача до суду з цим позовом контракт №4 від 19.07.2019 між сторонами розірвано.

З огляду на вищенаведене, стягненню з відповідача в судовому порядку підлягає 5 000,00євро - помилково перерахованих коштів, 85, 07євро - 3% річних.

Також, правомірною є заявлеаі позивачем вимога про відшкодування за рахунок відповідача понесених Приватним товариством з обмеженою відповідальністю "Драй Степ" судових витрати на оплату послуг адвоката Красовського В.Б. (ордер серія ВК №1007050 від 22.06.2020; свідоцтво №398 від 02.09.2005), в підтвердження чого суду подано договір про надання правової допомоги від 30.04.2020 з додатком від 30.04.2020, акт приймання-передачі наданої правової допомоги №01/20-DS від 14.08.2020, проміжний звіт з описом станом на 14.08.2020, рахунок/INVOICE №01/20-DS від 20.07.2020, меморіальний ордер №2407114700 від 24.07.2020 на суму 250,00євро.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником належними та допустимими доказами не обгрунтовано підставності заперечень, викладених в апеляційній скарзі.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що позивачем перераховано відповідачу 5 000,00євро на виконання контракту поставки пиломатеріалів №4 від 19.07.2019, в якості передоплати за товар згідно із замовленням на поставку товару загальною вартістю 13 000 євро, є помилковим, оскільки відповідно умов контракту сторони узгодили, що оплата за товар за контрактом, тобто на основі договірних зобов`язань може вважатися такою лише за умови дотримання та виконання сторонами п.1.2, 5.2 та 6.1 контракту, відповідачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів виконання сторонами зазначених умов контракту.

Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Щодо заявленого позивачем клопотання про стягнення судових витрат в сумі 200 євро за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України );

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ГПК України ): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України ).

За змістом ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону ).

Згідно зі ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч..1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України ).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України ).

Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України ).

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у відзиві на апеляційну скаргу та у клопотанні про відшкодування витрат на правову допомогу просить стягнути з скаржника 200 євро витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи ці вимоги, позивачем надано наступні докази.

-копію рахунку №02/21-DS від 19.01.2021 на суму 200 євро;

-копію меморіального ордеру №2501613300 від 22.01.2021;

-копію заключної виписки по рахунку за період з 01.01.2021 по 27.01.2021;

-копію акту №02/21-DS приймання-передачі наданої правової допомоги від 25.01.2021;

-проміжний звіт з описом наданої Адвокатським бюро Миколи Бляшина правової допомоги позивачу в суді апеляційної інстанції у справі №909/552/20.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність заперечень скаржника, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 200 євро за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції у справі №909/552/19.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.11.2020 у справі №909/552/20 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129 , 236 , 269 , 270 , 275 , 276 , 281 , 282 , 284 ГПК України

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.11.2020 у справі №909/552/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаут-Інвест", смт. Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області б/н від 29.12.2020 (вх.ЗАГС 01-05/22/21 від 04.01.2021) без задоволення.

Сягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаут-Інвест" вул. Олексюка, 6, смт.Чернелиця, Городенківський район, Івано-Франківська область,78112 (ідентифікаційний код 41750470) на користь Приватного товариства з обмеженою відповідальністю "Драй Степ", вул.Влірберг, 26, м.Емнес, Нідерланди, 3755BS, номер у Реєстрі юридичних осіб та організацій 856473248) (Dry Step B.V., 3755BS, Netherlands, Eеmnes, Vlierberg, 26, RSIN 856473248, рахунок: NL35INGB 0007302132, банк одержувача: ING Bank Laren Noord-Holland), 200,00євро (двісті євро 00євроцентів) - витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Місцевому господарському суду видати наказ.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.