Рішення

від 04.12.2020 по справі 910/13727/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2020Справа № 910/13727/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "ЛІТЕРА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО"

про стягнення 176 524,14 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "ЛІТЕРА" (далі - позивач, ТОВ "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "ЛІТЕРА") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (далі - відповідач, ТОВ ""ГІППО") про стягнення 176524,14 грн на підставі Договору поставки № 101218-08/1п від 10.12.2018, з яких: 173079,79 грн основного боргу, 2750,38 грн пені, 693,97 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не здійснив своєчасної та повної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 позовну заяву ТОВ "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "ЛІТЕРА" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

06.10.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви б/н від 16.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13727/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Частиною 3 статті 252 цього Кодексу визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що 10.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "ЛІТЕРА" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (далі - покупець) було укладено Договір поставки № 101218-08/1п від 10.12.2018 (далі - Договір).

За умовами п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставка товару здійснюється на підставі накладних згідно замовлення покупця, яка і є невід`ємною частиною договору.

Загальна вартість договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору (п. 1.3 Договору).

Асортимент та кількість товару погоджується сторонами в замовленні і зазначаються в накладних у відповідності до погодженого сторонами замовлення. Постачальник зобов`язується дотримуватися відповідності позицій товару у накладній позиціям у замовленні. Кожне замовлення повинно бути оформлено окремо накладною. Не допускається об`єднання декількох замовлень в одну накладну та оформлення декількох накладних по одному замовленню (п. 3.1 Договору).

Постачальник зобов`язується здійснити доставку на умовах визначених нижче і передати товар покупцю протягом 1 (одного) календарних днів з моменту погодження замовлення та/або у відповідності підписаного сторонами графіку, домовленостей та замовлення, якщо інший строк не вказаний в погодженому замовленні покупця (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами зазначеними у специфікації затвердженій сторонами. Ціна товару в специфікації повинна вказуватися як з ПДВ, так і без ПДВ, а також зазначатися у гривнях та включати не більше двох знаків після коми. У накладних ціна товару повинна вказуватися з округленням до цілих копійок та при кожній наступній поставці не може перевищувати цін, узгоджених у специфікації. Підвищення цін на продовольчі товари може здійснюватися не частіше одного разу в місяць, а на товари не продовольчої групи не частіше одного разу в квартал.

Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання умов Договору протягом 2018-2020 позивачем здійснено багаторазові поставки товарів, однак з травня 2020 відповідач припинив виконання обов`язку щодо оплати поставленого товару, у зв`язку чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у загальній сумі 173 079,79 грн.

На підтвердження поставки відповідачу товару у сумі 173 079,79 грн позивач надав видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

На підтвердження наявності у відповідача заборгованості у сумі 173 079,79 грн позивач додатково подав накладні на повернення товару, банківські виписки та акти звірки взаємних розрахунків, копії яких містяться в матеріалах справи.

Заборгованість у сумі 173 079,79 грн деталізовано позивачем у наданому ним Розрахунку (том № 1 а.с. 12-19).

Відповідно до п. 5.4. Договору оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5. даного Договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 30 календарних днів з дати поставки товару.

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних поставка продукції за ними здійснювалась в період з травня 2020 по серпень 2020.

Враховуючи погоджений сторонами Договору 30-денний строк для оплати товару з дати його поставки, строк такої оплати у відповідача настав.

Доказів оплати відповідачем поставленого позивачем товару у загальній сумі 173 079,79 грн матеріали справи не містять, разом як і жодних інших доказів, які б спростовували наявні в матеріалах справи докази на підтвердження такої поставки у такій сумі.

Умовами п. 7.2.2. Договору визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар в розмірах і терміни, установлені Договором.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 173 079,79 грн заборгованості (основного боргу).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2750,38 грн пені, 693,97 грн 3% річних.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначені строки не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.2.1. Договору передбачено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених пунктом 5.4 даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок сум пені та 3 % річних, доданий позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично вірним.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2750,38 грн пені, 693,97 грн 3% річних підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 647,87 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 647,87 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 6, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (Україна, 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, каб. 33; ідентифікаційний код юридичної особи 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "ЛІТЕРА" (Україна, 76002, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул. В. Івасюка, буд. 50, кв. 6 ідентифікаційний код юридичної особи 30475439) 173 079,79 грн (сто сімдесят три тисячі сімдесят дев`ять гривень 79 коп.) основного боргу, 2 750,38 грн (дві тисячі сімсот п`ятдесят гривень 38 коп.) пені, 693,97 грн (шістсот дев`яносто три гривні 97 коп.) 3% річних та 2 647,87 грн (дві тисячі шістсот сорок сім гривень 87 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 04.12.2020.

Суддя Гумега О.В.