Рішення

від 03.12.2020 по справі 911/2509/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2020 р.,

м. Київ

Справа № 911/2509/20

Суддя Черногуз А.Ф., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Акціонерного товариства "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Порошкова, буд. 2 код ЄДРПОУ 33212226) в особі відокремленого підрозділу Житлово-Комунального господарства ТОВ "Броварський Заводобудівельний Комбінат" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 7, код ЄДРПОУ 34838246)

про стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №33/5-1149-20 від 14.08.2020 АТ "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України" до ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" в особі відокремленого підрозділу Житлово-Комунального господарства ТОВ "Броварський Заводобудівельний Комбінат" про стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції за неналежне виконання грошового зобов`язання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.09.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 02.10.2020; відповідачу - заперечень до 09.10.2020.

05.06.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подано відзив на позов вх. №20667/20 від 28.09.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- 22.09.2016 між Акціонерним товариством "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Житлово-Комунальним господарством ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" (споживач, відповідач) укладено Договір № 1583/1617-TE-17 постачання природного газу;

- відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період жовтень 2016 - березень 2017 позивач передав відповідачу природного газу на загальну суму 1902241,05 грн, а відтак, належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання;

- відповідач сплачував за газ з порушенням строків оплати, встановлених договором (докази оплати містяться в матеріалах справи), а отже, неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання;

- у зв`язку із порушенням строків оплати позивачем було нараховано відповідачу 20297,75 грн пені, 2905,17 грн 3% річних та 396,97 грн втрат від інфляції.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що він за фактично отриманий природний газ розрахувався в повному обсязі, водночас, з порушенням строків визначених умовами Договору та Додаткової угоди до нього.

Отже, відповідач у своїх міркуваннях не заперечує щодо порушення ним умов договору в частині оплати за поставлений природний газ, проте наголошує, що позивачем не надано доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, у зв`язку з цим, відповідач просить суд зменшити суму пені, що підлягає до стягнення на 90%.

Судом здійснено пошук в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що повне найменування позивача змінено з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.2016 між Акціонерним товариством "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та Житлово-Комунальним господарством ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" (далі - споживач, відповідач) укладено Договір № 1583/1617-TE-17 постачання природного газу (далі - Договір) за яким, постачальник зобов`язується передати у власність споживачеві у 2016-2017 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим Договором може бути поставлений природний газ власного видобутку, природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений ПАТ НАК Нафтогаз України на митну територію України).

Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 480 тис.куб.м. (сто п`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят тисяч куб.м) у тому числі за місяцями: жовтень - 60 тис.куб.м., листопад - 70 тис.куб.м., грудень - 90 тис.куб.м., січень - 90 тис.куб.м., лютий - 90 тис.куб.м., березень - 80 тис.куб.м. Обсяги газу, що планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених в п. 1.2. цього Договору (п. 2.1., 2.1.1. Договору).

Згідно п.п. 5.1., 5.2. Договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету міністрів України від 01.10.2015 №758. Ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа включно місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. п. 8.1., 8.2., Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 р. до 31.03.2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення (п. 12.1. Договору).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договорами поставки, а відтак відносини, що з них виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Приписами ст.ст. 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період жовтень 2016 - березень 2017 року (копії актів містяться в матеріалах справи) позивач передав відповідачу природного газу на загальну суму 1902241,05 грн, а відтак, належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання. Вказаний факт також підтверджується відсутністю скарг або заперечень відповідача щодо строків, якості тощо. А відтак, у відповідача виник обов`язок оплатити вартість прийнятого природного газу.

З матеріалів справи, а саме з довідки операцій по Підприємству ЖКГ ТОВ Броварський заводобудівельний комбінат (наявна в матеріалах справи) вбачається, що відповідач сплачував за газ з порушенням строків оплати, встановлених Договором, остаточно розрахувався за поставку газу у грудні лише у вересні 2017 року, а, отже, неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання.

Вказана інформація, також, підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з АТ Ощадбанк за період з 31.10.2016 по 29.09.2017.

Факт порушення умов Договору також не заперечується відповідачем у поданому відзиві на позов.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, як вже зазначалось вище, пунктами 8.1. та 8.2., Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У зв`язку із наведеним позивачем було нараховано відповідачу 20297,75 грн пені, 2905,17 грн 3% річних та 396,97 втрат від інфляції.

Відтак, судом встановлено наявність факту порушення відповідачем умов Договору №1583/1617-TE-17 від 22.09.2016 в частині несвоєчасної оплати за поставлений природний газ, а отже, позивачем підставно нараховано відповідачу пеню, 3% річних та втрати від інфляції. Водночас відповідач не спростував належними та допустимими доказами твердження позивача, а навпаки підтвердив факт порушення умов Догвору

Отже, судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування відповідачу 20297,75 грн пені, 2905,17 грн 3% річних, 396,97 грн втрат від інфляції та встановлено, що вони є арифметично вірними.

Відповідач, у свою чергу, не надав суду контрозрахунку суми штрафних санкцій та у своїх поясненнях по суті спору не заперечував, щодо правильності розрахунків позивача.

Відтак, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 2905,17 грн 3% річних , 396,97 грн втрат від інфляції підставними, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованої суми пені, суд зазначає наступне.

У відзиві на позов відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90% у зв`язку з тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача.

В силу ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відтак, суд зважаючи на те, що відповідачем без заперечень визнано факт порушення умов Договору, заборгованість за яким хоча і з порушенням строків, але повністю сплачена останнім, а також те, що позивачем не доведено наявність у останнього збитків, які виникли в наслідок несвоєчасної сплати відповідачем боргу, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені на 50%.

Поряд з тим, суд наголошує на тому, приймаючи рішення про зменшення розміру пені бере до уваги те, що на даний час фінансове положення в країні є нестійким, яке, зокрема, пов`язано з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19) в наслідок якої, велика кількість підприємств завдає значних економічних збитків.

Отже, до стягнення з відповідача підлягає розмір пені у сумі 10148,87 грн (20297,75 * 50%).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Порошкова, буд. 2 код ЄДРПОУ 33212226) в особі відокремленого підрозділу Житлово-Комунального господарства ТОВ "Броварський Заводобудівельний Комбінат" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 7, код ЄДРПОУ 34838246) на користь Акціонерного товариства "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 10148,87 грн пені, 2905,17 грн 3% річних , 396,97 грн втрат від інфляції, а також 2102,00 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 03.12.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз