Рішення

від 16.11.2020 по справі 914/529/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2020 справа № 914/529/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Зусько І.С., розглянув матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком , м.Київ в особі Львівської філії Публічного Акціонерного товариства Укртелеком , м.Львів

до відповідача Приватного підприємства Агро-Буд-Сервіс КВВ , м.Львів

про зобов`язання повернути нежитлове приміщення та підписати акт передачі-приймання майна з оренди

за участю представників:

від позивача: Матвієнко С.М.;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного Акціонерного товариства Укртелеком в особі Львівської філії Публічного Акціонерного товариства Укртелеком до Приватного підприємства Агро-Буд-Сервіс КВВ про зобов`язання повернути нежитлове приміщення та підписати акт передачі-приймання майна з оренди .

Ухвалою суду від 10.03.2020 р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення ухвали на виправлення допущених недоліків шляхом надання суду відомостей про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Ухвалою суду від 30.03.2020 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, задля дотримання карантинного режиму та з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 і убезпечення населення від вказаної особливо небезпечної хвороби суд постановив повідомити учасників справи про дату, час і місце розгляду справи додатково ухвалою суду.

Ухвалою від 10.07.2020 р. суд постановив визначити датою підготовчого засідання у справі 06.08.2020 р.

Ухвалою суду від 06.08.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 06.08.2020 р., підготовче засідання відкладено на 07.09.2020 р.

Ухвалою суду від 07.09.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 07.09.2020 р., підготовче засідання відкладено на 05.10.2020 р.

29.09.2020 р. від позивача надійшло доповнення до позовної заяви (вх.№28126/20).

Ухвалою суду від 05.10.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 05.10.2020 р., підготовче засідання відкладено на 19.10.2020 р.

12.10.2020 р. позивач подав додаткові пояснення (вх.№29408/20).

Ухвалою суду від 19.10.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 19.10.2020 р., закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.11.2020 р.

В судове засідання 16.11.2020 р. з`явився представник позивача.

В матеріалах справи наявні рекомендовані поштові відправлення відповідачеві ухвал суду, які були повернені підприємством поштового зв`язку з зазначенням того, що причинами повернення є закінчення встановленого строку зберігання.

Ухвали надсилались судом на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, яка також відповідає адресі, вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача: 80543, Львівська область, Буський район, с.Журатин, вул.Шевченка, 68.

Отже, неотримання відповідачем кореспонденції, яка направлялася судом на його адресу, зумовлено суб`єктивними причинами та залежало лише від власної волі самого відповідача. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 11.12.2018 р. у справі №921/6/18 та від 24.12.2019 р. у справі №909/359/19.

Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 16.11.2020 р. суд розпочав розгляд справи по суті. Присутній представник позивача надав виступив з вступним словом та надав усні пояснення. Суд з`ясував обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог, безпосередньо дослідив докази та заслухав пояснення представника з приводу доказів, після чого перейшов до проведення судових дебатів. В ході проголошення заключного слова позивач просив задоволити позовні вимоги.

Після судових дебатів, проаналізувавши зібрані у справі докази та у зв`язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

В судовому засіданні 16.11.2020 р. після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна, за яким відповідач допустив порушення строків сплати орендної плати та існування заборгованості, через що позивач неодноразово повідомляв його про припинення дії договору та необхідність повернення майна, проте відповідач згаданих вимог не виконав, продовжує безпідставно користуватись нерухомим майном позивача. У зв`язку з цим позивач просив суд зобов`язати відповідача повернути нежитлове приміщення та підписати акт передачі-приймання майна з оренди.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

24.07.2018 р. Приватне підприємство Агро-Буд-Сервіс КВВ звернулося до ПАТ Укртелеком із заявою, в якій просило надати в оренду приміщення площею 42,6 кв.м. за адресою: м.Буськ, майдан Незалежності, 6 для розміщення офісу та гарантувало оплату орендної плати. Дана заява була написана та підписана директором підприємства Коваленком В.В., який також зазначив в ній номер мобільного телефону та адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1

03.09.2018 р. між Публічним акціонерним товариством Укртелеком (орендодавець) та Приватним підприємством Агро-Буд-Сервіс КВВ (орендар) було укладено договір оренди комерційної нерухомості №Е100-1303/18.

Договір від орендодавця підписано директором Львівської філії ПАТ Укртелеком Т.Андрухівом і директором фінансово-економічного департаменту С.Леонтьєвим, а від орендаря - директором В.Коваленком та скріплено печатками сторін.

Крім того в кінці кожної зі сторінок договору та додатків до нього міститься підпис Н.Босович в графі Від орендодавця і підпис В.Коваленка в графі Від орендаря .

Відповідно до розділу 1 договору орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування комерційну нерухомість (далі - майно), розташовану в місті Буськ на першому поверсі триповерхового будинку №6 на Майдані Незалежності, загальною площею 42,4 кв.м. для розміщення офісу орендаря.

Згідно з п.12.1. договору, цей договір набирає чинності після підписання його сторонами і діє з 03.09.2018 р. до 02.09.2019 р. включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У п.13.3. договору сторони погодились, що на їх відносини не поширюються норми Закону України Про оренду державного та комунального майна та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786.

Як вказано в п.14.2. договору, додатки до договору, підписані повноважними представниками сторін, є його невід`ємною частиною.

Пунктом 14.6. договору визначено, що до цього договору додаються: акт приймання-передачі майна (додаток 1), зведений розрахунок вартості послуг на утримання комерційної нерухомості (додаток 2).

Передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акту приймання-передачі майна, форма якою затверджена в додатку №1 до цього договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з дати підписання такого акту (п.2.1. договору).

За актом приймання-передачі майна від 03.09.2019 р., що є додатком №1 до договору, орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору №Е100-1303/18 від 03.09.2018 р. у будинку №6 на Майдані Незалежності у м.Буськ приміщення загальною площею 42,4 кв.м.

Акт підписано без зауважень тими ж особами, які підписали і договір, а також в ньому зазначено, що майно передано представником орендодавця - начальником ВУН О.Добосевич та прийнято представником орендаря - керівником В.Коваленком, про що свідчать їхні підписи.

У відповідності до п.3.1. договору, за домовленістю сторін орендна плата складається з: плати за приміщення, яка становить 58 (п`ятдесят вісім) грн 33 коп за 1 м. орендованої площі без ПДВ. Орендна плата за 42,4 кв.м. становить 2473 (дві тисячі чотириста сімдесят три) грн 19 коп. без ПДВ за місяць; плати за послуги з утримання комерційної нерухомості за 42,4 м. за місяць, яка здійснюється відповідно до виставленого рахунку згідно (додаток №2). Оподаткування ПДВ здійснюється за ставкою, що діє на дату виникнення податковою зобов`язання; до складу орендної плати включається плата за користування земельною ділянкою.

Починаючи з 03.09.2019 р., ставки орендної плати автоматично збільшуються на 10% (десять відсотків) від ставок орендної плати, що діяли за попередній рік оренди. При цьому сторони погодилися, що така зміна ставок орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього договору (п.3.2. договору).

Пунктом 3.7. договору сторони встановили, що щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця орендодавець надає орендарю акт про надані послуги (або рахунок-акт), яким підтверджується обсяг та вартість послу і оренди за попередній місяць. Орендар зобов`язаний підписати акт про надані послуги (або рахунок-акт) та повернути його орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Згідно з п.3.8. договору, орендна плата сплачуються орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.

Підпунктом 5.1.1 договору встановлено право орендодавця вимагати своєчасної оплати оренди майна, а підпунктом 6.1.3. - кореспондуючий йому обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

За умовами п.13.1. договору, передбачені цим договором права і обов`язки ПАТ Укртелеком , у тому числі проведення розрахунків, виконуються Львівською філією товариства.

Підпунктом 5.1.4. договору орендодавцеві надано право вносити зміни до договору або достроково припиняти його дію в порядку, визначеному договором.

У п.12.4. договору зазначено, що договір може бути достроково припинений в таких випадках:

- за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документу за підписами обох сторін (пп.12.4.1.);

- орендодавцем або орендарем в односторонньому порядку з будь-яких підстав за умови направлення іншій стороні письмового повідомлення про дострокове припинення договору не менш ніж за 180 календарних днів до дати припинення (пп.12.4.2.);

- орендарем в разі незгоди зі зміною орендної плати за умови направленим орендодавцю письмового повідомлення про дострокове припинення договору не менш ніж за 30 календарних днів до дати введення нового розміру орендної плати (пп.12.4.3.);

- орендодавцем в односторонньому порядку за умови направлення орендарю письмового повідомлення про дострокове припинення договору не менш ніж за 15 календарних днів до дати припинення в разі:

1) використання орендарем майна не за цільовим призначенням, у тому числі і в разі неузгодженої з орендодавцем передачі майна в суборенду; 2) навмисного або з необережності орендаря погіршення технічного і санітарного стану майна; 3) порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за договором більше ніж на 1 місяць або не сплати їх в повному обсязі; 4) відмови орендаря застрахувати орендоване майно або відшкодувати витрати орендодавця на його страхування; 5) відмови орендаря виконувати додаткові обов`язки, зазначені в додатку до цього договору, який є його невід`ємною частиною, у разі встановлення орендарем обладнання, апаратури та інших спеціальних пристроїв (додасться у випадках встановлення обладнання) (пп.12.4.4.).

Відповідно до п.14.3. договору, усі зміни і доповнення до цього договору оформляються у вигляді додаткових угод, які дійсні лише за умови, якщо складені в письмовій формі та підписані обома сторонами, окрім випадків, зазначених у договорі (у т.ч. зміни його умов в односторонньому порядку).

Згідно з п.2.3. договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від майна, в належному стані, з урахуванням природного зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору. При цьому сторони підписують акт приймання-передачі майна.

Підпунктом 6.1.8. договору встановлено, що орендар зобов`язаний у разі припинення договору оренди повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, і урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки внаслідок погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини орендаря.

В матеріалах справи наявні наступні листи за підписом начальника ВУН ЛФ ПАТ Укртелеком Добосевич О.В., адресовані директору ПП Агро-Буд-Сервіс КВВ Коваленку В.В.:

- лист №356-465Е100 2/2 від 27.08.2019 р., в якому повідомлено, що у зв`язку з несвоєчасною оплатою рахунків, заборгованість перед ЛФ ПАТ Укртелеком по договору оренди станом на 28.08.2019 р. складає 24725,30 грн, висловлено прохання погасити утворену дебіторську заборгованість до 10.09.2019 р. та вказано, що у разі її непогашення відбудеться звернення до господарського суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку з нарахуванням штрафних санкцій;

- лист №407-46Е100 2/2/1 від 25.10.2019 р. Щодо розірвання договору оренди нерухомого майна , в якому в якому повідомлено, що заборгованість станом на 01.10.2019 р. складає 30993,75 грн, а припинення договору не звільняє від виконання грошових зобов`язань, які виникли під час дії договору. Також в листі зазначено, що, враховуючи систематичне порушення умов договору (п.6.1.3. своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором та п.12.4.4.3 порушення строків оплати орендної плати та інших платежів за договором більше ніж 1 місяць або не сплати їх в повному обсязі ), орендодавець вважає подальші договірні відносини між сторонами неможливими та вимагає припинення договору оренди комерційної нерухомості від 03.09.2018 р. №Е100-1303/18 і здійснення передачі приміщень за договором шляхом підписання акту передачі-приймання майна 31.10.2019 р., який просить підписати та направити на адресу ЛФ ПАТ Укртелеком . До листа додано два примірники акту передачі-приймання майна, підписані представником орендодавця;

- лист №446-46Е100 2/2/1 від 06.12.2019 р. Щодо розірвання договору оренди нерухомого майна , ідентичний за змістом та додатками з попереднім листом, з тією різницею, що сумою заборгованості станом на 01.10.2019 р. вказано 37579,49 грн, а також заявлено вимогу про здійснення передачі приміщень за договором шляхом підписання акту передачі-приймання майна 31.12.2019 р.

Також листом №15-46Е100-2/2 від 20.01.2020 р. за підписом директора ЛФ ПАТ Укртелеком Андрухіва Т.В., адресованим директору ПП Агро-Буд-Сервіс КВВ Коваленку В.В., повідомлено, що незважаючи на закінчення терміну дії договору, підприємство продовжує користуватися орендованим приміщенням та не оплачує орендну плату, а сума заборгованості становить 40872,36 грн. У листі вказано, що, враховуючи систематичне порушення умов договору, орендодавець вважає подальші договірні відносини між сторонами неможливими та вимагає здійснити передачу приміщення за договором, шляхом підписання акту передачі-приймання майна 31.01.2020 р. До листа додано два примірники акту передачі-приймання майна та акт звіряння, підписані представником орендодавця.

З копій поштових конвертів з відповідними штампами підприємств зв`язку та довідками вбачається надсилання ЛФ ПАТ Укртелеком трьох поштових відправлень ПП Агро-Буд-Сервіс КВВ на адресу: вул.Шевченка, 68, с.Журатин, Буського району Львівської області та повернення двох з них з відмітками неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача (повернено 05.09.2019 р. та у невідому дату) і третього з них - з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання ( повернено 17.01.2020 р.), а також направлення ЛФ ПАТ Укртелеком поштового відправлення Коваленку В.В . ПП Агро-Буд-Сервіс КВВ на адресу: вул.Франка, 157а/2, м.Львів, 79026, яке було повернено 27.02.2020 р. з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Як стверджує позивач, відповідачеві неодноразово надсилались і електронні листи через мережу Інтернет на e-mail адресу, вказану в заяві про надання в оренду. На підтвердження цього позивач долучив електронне листування між сторонами - засвідчені копії роздруківок трьох листів від: Босович Наталія Іванівна, кому: ІНФОРМАЦІЯ_1

У листі від 09.10.2019 р. повідомлено, що між ЛФ ПАТ Укртелеком та ПП Агро-Буд-Сервіс КВВ припиняються договірні відносини в односторонньому порядку з 10.10.2019 р., а двері до орендованого приміщення будуть опломбовані. В листі вказано, що через порушення умов договору, а саме пп.3 п.12.4.4., направляється до підпису акт приймання-передачі з оренди майна за адресою: м.Буськ, майдан Незалежності, 6, який після підписання слід направити на адресу ЛФ ПАТ Укртелеком . У вкладенні до листа зазначено документ Акт передачі приймання з оренди майна АГРОБУДСЕРВІС.dосх .

У листі від 28.11.2019 р. заявлено прохання підписати направлений акт приймання передачі з оренди майна та направити його на адресу Львівської філії. У вкладенні до листа зазначено документ Акт передачі приймання з оренди майна АГРОБУДСЕРВІС.dосх .

У листі від 14.01.2020 р. повідомлено, що згідно акту звіряння станом на 31.12.2019 р. дебіторська заборгованість становить 40872,36 грн з ПДВ, а у зв`язку з порушенням п.6.1.3. та п.12.4.4.3. договору передана у відділ правового забезпечення для звернення до Господарського суду щодо стишення заборгованості в примусовому порядку з нарахуванням штрафних санкцій. У вкладенні до листа зазначено документи Акт передачі приймання з оренди майна АГРОБУДСЕРВІС.dосх і Акт звіряння.рdf .

Відповідно до складеного позивачем розрахунку заборгованості та штрафних санкцій ПП Агро-Буд-Сервіс КВВ , з січня 2019 року по серпень 2020 року нараховувалась орендна плата; її сплата востаннє відбувалась в січні 2019 року; на кінець серпня 2020 року сальдо дорівнює 67215,32 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Приписами ст.759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч.1 ст.760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

За змістом ч.ч.1 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як передбачено ч.1 ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Подібні положення містяться і в ч.4 ст.284 ГК України - строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В договорі оренди строк його дії було визначено з 03.09.2018 р. до 02.09.2019 р. включно (п.12.1. договору)

Укладений сторонами договір не містив положень щодо порядку і умов продовження його строку, проте і не передбачав заборони на таке продовження.

Суд вважає, що даний договір міг бути пролонгованим, тобто продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені ним, в силу прямої вказівки наведених вище норм законодавства, а для продовження дії договору не вимагалось обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Отже, враховуючи відсутність доказів подання сторонами будь-яких заяв про припинення або зміну умов договору під час дії договору або протягом одного місяця після його закінчення (у період з 03.09.2019 р. по 03.10.2019 р.), договір був пролонгований на той самий строк - до 02.09.2020 р. включно.

При цьому лист позивача від 27.08.2019 р. не може бути розцінений як така заява, оскільки в ньому йдеться не про зміну умов договору чи припинення його дії, а лише про існування у відповідача заборгованості та можливі наслідки її непогашення у вигляді звернення до суду.

Відповідно до ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 286 ГК України визначає, що орендною платою є фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 3.8. договору сторони встановили, що орендар повинен перераховувати орендодавцю орендну плату до 20 числа розрахункового місяця, навіть незалежно від виставлення чи не виставлення останнім відповідного рахунку.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 291 ГК договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Поряд із цим повинні враховуватись положення частини 3 статті 651 ЦК, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Стаття 782 ЦК України передбачає право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Також пунктом 12.4.4. договору визначено, що договір може бути достроково припинений орендодавцем в односторонньому порядку в разі, зокрема, порушення орендарем строків сплати орендної плати та інших платежів за договором більше ніж на 1 місяць або не сплати їх в повному обсязі.

Таким чином, сторони у договорі встановили дещо відмінні підстави для можливості орендодавця відмовитися від договору оренди у порівнянні з підставами, визначеними ст.782 ЦК України.

З долучених позивачем доказів, зокрема розрахунку заборгованості та листів, а також наданих пояснень вбачається, що орендар належним чином не виконував свого обов`язку та допустив у 2019 році тривалу несплату орендних платежів і виникнення заборгованості, що є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди шляхом відмови орендодавця від договору (припинення договору орендодавцем в односторонньому порядку), як відповідно до положень самого договору, так і відповідно до норм ст.782 ЦК України.

У свою чергу, відповідач не надав доказів належного виконання зобов`язання щодо внесення орендної плати за користування майном та жодним способом не спростував інформацію, наведену позивачем.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що у позивача внаслідок наведених вище обставин несплати орендної плати виникло право відмовитись від договору оренди в односторонньому порядку.

В ч.2 та ч.3 ст.653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються і у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 ЦК України).

Пунктом 12.4.4. договору сторони погодили, що дострокове припинення орендодавцем договору зі згаданих підстав можливе за умови направлення орендарю письмового повідомлення не менш ніж за 15 календарних днів до дати припинення.

Таким письмовим повідомленням суд вважає електронний лист позивача від 09.09.2019 р., як і листи позивача від 25.10.2019 р., 06.12.2019 р. та 20.01.2020 р., адже в них міститься чітка вказівка на те, що орендодавець, у зв`язку з порушенням орендарем зобов`язань щодо внесення орендної плати та наявною заборгованістю, припиняє договірні відносини з орендарем в односторонньому порядку (зазначено в електронному листі); вважає подальші договірні відносини між сторонами неможливими (зазначено в письмових листах). При цьому у всіх листах міститься цитування відповідного підпункту договору стосовно дострокового припинення орендодавцем договору в односторонньому порядку у разі порушення орендарем строків сплати платежів або не сплати їх в повному обсязі, що виключає можливість тлумачення волевиявлення позивача іншим чином, ніж так, що він, використовуючи своє право, відмовляється від договору і припиняє цим його дію. Крім того у листах позивач вимагає від відповідача здійснити передання йому приміщень. Таке повернення, безумовно, є обов`язком орендаря виключно у разі припинення договору оренди, а не у випадку звернення орендодавця з будь-якими пропозиціями, вимогами чи проханнями, про що орендодавець не міг не знати. Вказане додатково свідчить про дійсну спрямованість листів позивача на повідомлення відповідача про факт відмови від договору та припинення його дії.

Згідно зі ст.7 ЦК України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

Отже, сторони можуть послуговуватися при виконанні договірних зобов`язань звичаями ділового обороту, які не заборонені згідно з умовами договору.

Обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов`язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв, як у світі, так і в Україні.

Відповідно до статті 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , юридична сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму; допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

За умовами ч.ч.1- 3 ст.96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис . Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Як підтверджується матеріалами справи, директор відповідача власноручно вказав у заяві, спрямованій на виявлення наміру та бажання укласти договір оренди, адресу своєї електронної пошти, на яку і надсилались листи від імені особи, котра є представником орендодавця та підписувала договір оренди і акт приймання-передачі майна.

Отже, подані позивачем засвідчені паперові копії електронних доказів, а саме роздруківки електронного листування, і зокрема листа від 09.10.2019 р., суд вважає належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки ними підтверджуються факти повідомлення відповідача про обставини, що наводяться в них, а для заперечення їх юридичної сили як доказів лише посилання на їхню електронну форму існування було б недостатнім.

Схожа правова позиція щодо електронного листування наведена Верховним Судом в постанові від 27.11.2018 р. у справі №914/2505/17.

Листи позивача від 25.10.2019 р. та від 06.12.2019 р. надсилались засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача, зазначену в договорі, а лист від 20.01.2020 р. - на наявну в Єдиному державному реєстрі адресу одноособового учасника та водночас директора підприємства.

Оскільки договором не передбачено детального порядку надання (надіслання) повідомлень про припинення договору, суд вважає, що, направляючи листи на згадані адреси позивач діяв добросовісно та відповідно до звичаїв ділового обороту і у спосіб, який не суперечить умовам договору та законодавства, маючи намір довести до відома орендаря свою відмову від договору та бажаючи отримати майно з оренди, а неотримання відповідачем поштової кореспонденції не належить до сфери відповідальності позивача і не може ставитись йому у провину.

Відступаючи від висновку Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 23.04.2019 р. у справі №904/2997/18, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 р. у справі №910/719/19 зазначала, що негативні наслідки неодержання орендарем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря, а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.

До того ж, варто зазначити, що положення укладеного сторонами договору пов`язують дострокове припинення договору орендодавцем в односторонньому порядку з направленням орендарю письмового повідомлення про дострокове припинення договору не менш ніж за 15 календарних днів до дати припинення, а не з отриманням оендарем цього повідомлення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що орендодавець неодноразово і в належний спосіб висловив свою волю на відмову від договору оренди і договір, навіть з врахуванням 15-денного строку з моменту направлення чи повернення будь-якого з листів, в якому не було встановлено дати закінчення строку, припинив свою дію до звернення позивача з позовом до суду.

Законодавство визначає наслідки припинення договору найму (оренди) для наймача - виникнення обов`язку негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст.785 ЦК України), а також для наймодавця - виникнення права вимагати повернення речі (ст.782 ЦК України).

Згідно з п.2.3. договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцю майно не пізніше останнього дня строку дії договору, а відповідно до підпункту 6.1.8. договору - у разі припинення договору оренди повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані.

Отже обов`язок орендаря повернути майно з орендного користування після розірвання договору оренди передбачений нормами чинного законодавства, а також умовами договору оренди.

Позивачем доведено передачу орендованого майна відповідачу, так як договір оренди і акт передачі були укладені і підписані, а відповідач в свою чергу зобов`язаний довести повернення цього майна позивачеві.

Оскільки вищенаведеними нормами чітко передбачений обов`язок саме орендаря повернути (передати) майно орендодавцю після закінчення дії договору з оформленням прийняття відповідним документом, то в силу принципу розподілу доказування саме на орендареві, а не орендодавцеві, лежить обов`язок довести або факт такого повернення майна орендодавцеві або причини неможливості такого повернення.

Відповідач не довів виконання свого обов`язку щодо повернення орендованого майна ні в строк, визначений умовами договору, ані станом на час ухвалення рішення у справі, не подав доказів передачі майна чи доказів вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря

З огляду на те, що підстава, на якій відповідач користувався майном, відпала у зв`язку з розірванням відповідного договору в односторонньому порядку, непередання відповідачем майна, яке належить позивачеві, створює йому перешкоди в реалізації своїх повноважень на розпорядження та користування згаданим майном.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога в частині зобов`язання відповідача повернути позивачеві нежитлове приміщення є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 р. у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст.16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Компетенція суду полягає у тому, щоб судове рішення спричинило за результатами його виконання ті наслідки, на настання яких було спрямовано позов, а отже - забезпечило ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Позовна вимога в частині зобов`язання відповідача підписати акт передачі-приймання майна з оренди не може бути предметом позову, з огляду на те, що акт є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною об`єкта оренди, тобто такий акт є лише доказом виконання сторонами обов`язків за договором, а підписання акту не може розглядатись як окремий обов`язок в контексті виконання сторонами договірних зобов`язань.

Крім того відповідно до положень статті 63 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Дії, вчинення яких передбачає позовна вимога в частині зобов`язання відповідача підписати акт передачі-приймання майна з оренди, на відміну від вимоги в частині зобов`язання повернути позивачеві нежитлове приміщення, не можуть бути виконані без участі боржника (без власноручного проставлення підпису особисто директором відповідача на необхідному документі), а отже наслідком невиконання відповідачем таких дій щодо підписання акту, у разі задоволення судом відповідної вимоги, має бути винесення органом виконання постанови про закінчення виконавчого провадження. При цьому не виконаною залишиться як сама вимога позивача, так і рішення суду в цій частині.

Отже, вимога в цій частині не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все вищенаведене, суд прийшов до висновку, що права позивача були порушені, а позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині зобов`язання відповідача повернути позивачеві нежитлове приміщення.

Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Оскільки фактично позивачем було заявлено та оплачено судовим збором одну вимогу немайнового характеру, згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України (судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог), судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Зобов`язати Приватне підприємство Агро-Буд-Сервіс КВВ , Львівська область, Буський район, с.Журатин, вул.Шевченка, буд.68 (ідентифікаційний код 40894921) повернути Публічному акціонерному товариству Укртелеком , м.Київ, бульв.Т.Шевченка, буд.18 (ідентифікаційний код 21560766) в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком , м.Львів, вуд.Дорошенка, буд.43 (код ЄДРПОУ ВП 01186030) нежитлове приміщення загальною площею 42,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область. м.Буськ, майд.Незалежності, буд.6.

2. Стягнути з Приватного підприємства Агро-Буд-Сервіс КВВ , Львівська область, Буський район, с.Журатин, вул.Шевченка, буд.68 (ідентифікаційний код 40894921) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком , м.Київ, бульв.Т.Шевченка, буд.18 (ідентифікаційний код 21560766) в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком , м.Львів, вуд.Дорошенка, буд.43 (код ЄДРПОУ ВП 01186030) 2102 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 16.11.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 26.11.2020 р.

Суддя З.П. Гоменюк