Рішення

від 02.12.2020 по справі 918/805/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/805/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Васильєвій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Релігійної громади християнської церкви "Посольство боже" - незалежної в м. Рівне (вул. Київська, 11, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 35440573) до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області (вул. 16 Липня, 77, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 42956262) про визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди державного майна та про визнання права на звільнення від сплати орендної плати

у підготовче засідання з`явилися:

- від позивача: Янчук Володимир Володимирович (ордер серії ВК № 1010801 від 30.09.2020 року);

- від відповідача: Муляр Сергій Олександрович (довіреність № 20 від 04.11.2020 року);

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 02.12.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер MAP6B2WKO1145371.

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2020 року до Господарського суду Рівненської області від Релігійної громади християнської церкви "Посольство боже" - незалежної в м. Рівне (далі - позивач) надійшов позов до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області (далі - відповідач), у якому позивач, посилаючись на ст. ст. 14, 15, 16, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 162 ГПК України, просить суд визнати укладеною Додаткову угоду № 1 до Договору оренди державного майна № 1556-2017 від 15.12.2017 року між позивачем та відповідачем на вказаних у позові умовах та визнати за позивачем право на звільнення від сплати орендної плати за адміністративну будівлю (в т.ч. огорожу, замощення території (благоустрій) площею 495, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Полуботка, 13 та перебуває на балансі Національної академії статистики, обліку та аудиту, що виникла (нарахована) за період з 12.03.2020 року по 10.08.2020 року згідно з договором оренди державного майна № 1556-2017 від 15.12.2017 року, укладеним між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю захисту цивільних прав та обов`язків позивача як орендаря державного нерухомого майна у вигляді визнання за ним права на звільнення від сплати орендної плати за адміністративну будівлю в порядку ч. 6 ст. 762 ЦК України внаслідок неможливості використання майна через обставини та обмежувальні заходи пов`язані із встановленням карантину на всій території України на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами і доповненнями) з метою запобігання поширенню коронавірусу.

12.08.2020 року до Господарського суду Рівненської області від Релігійної громади християнської церкви "Посольство боже" - незалежної в м. Рівне надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору за подання вищевказаної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/805/20, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 01.09.2020 року, запропонувати сторонам:

а) позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності);

б) встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов суду з урахуванням вимог ст.ст. 165, 178 ГПК України, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду;

в) позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.

г) відповідачу: у строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.

20.08.2020 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти її задоволення.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 року відкладено підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження на 30.09.2020 року з підстав, зазначених у відповідній ухвалі.

30.09.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив від 19.09.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.09.2020 року продовжено за ініціативою суду процесуальний строк підготовчого провадження на 30 днів - до 11.11.2020 року включно, відкладено підготовче засідання на 20.10.2020 року з підстав, зазначених у відповідній ухвалі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.10.2020 року відкладено підготовче засідання на 05.11.2020 року з підстав, зазначених у відповідній ухвалі.

05.11.2020 року безпосередньо перед судовим засіданням від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національну академію статистики, обліку та аудиту (04107, м. Київ, вул. Підгірна, буд. 1).

У судовому засіданні 05.11.2020 року представник позивача просив суд задовольнити заяву у повному обсязі з підстав, викладених у даній заяві.

В обґрунтування необхідності залучення до участі у справі Національної академії статистики, обліку та аудиту в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача представник позивача зазначає, що як вбачається із Договору оренди державного майна № 1556-2017 від 15.12.2017 року, вказана юридична особа є балансоутримувачем адміністративної будівлі (в т.ч. огорожі, замощення території (благоустрій) площею 495, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Полуботка, 13) та отримує 30 % орендної плати від орендаря.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.11.2020 року заяву Релігійної громади християнської церкви "Посольство боже" - незалежної в м. Рівне про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача задоволено, постановлено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національну академію статистики, обліку та аудиту (04107, м. Київ, вул. Підгірна, буд. 1, код ЄДРПОУ 04837462), зобов`язано Релігійну громаду християнської церкви "Посольство боже" - незалежної в м. Рівне направити Національній академії статистики, обліку та аудиту позовну заяву та додані до неї документи невідкладно, але не пізніше 3-х днів з моменту отримання даної ухвали; докази направлення надати суду, запропоновано Національній академії статистики, обліку та аудиту подати суду пояснення на позовну заяву (у разі їх наявності) у термін до 11.11.2020 року, відкладено підготовче засідання на 11.11.20202 року.

11.11.2020 року на виконання вимог ухвали Господарського суду Рівненської області від 05.11.2020 року, представником позивача надано суду докази направлення Національній академії статистики, обліку та аудиту позовної заяви з додатками.

Від відповідача 11.11.2020 року надійшло клопотання, у якому представник просить суд проводити судове засідання, призначене на 11.11.2020 року за відсутності представника Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.11.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 918/805/20, призначено справу № 918/805/20 до судового розгляду по суті на 18.11.2020 року.

У судовому засіданні 18.11.2020 року господарський суд розпочав розгляд справи № 918/805/20 по суті.

18.11.2020 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті у зв`язку з неможливістю представника Релігійної громади християнської церкви "Посольство боже" - незалежної в м. Рівне з`явитися в судове засідання внаслідок зайнятості в іншому судовому засіданні у Восьмому апеляційному адміністративному суді, про що надані докази.

Присутній у судовому засіданні 18.11.2020 року представник відповідача не заперечив проти відкладення розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.11.2020 року розгляд справи по суті відкладено в межах строку, встановленого ГПК України, на 02.12.2020 року.

У судове засідання 02.12.2020 року з`явилися представники позивача та відповідача.

Судом встановлено, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, не забезпечила явку уповноваженого представника у судове засідання з розгляду справи № 918/805/20 по суті.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача причини неявки свого представника до суду не повідомила, жодних пояснень стосовно предмету спору не подала, належним чином повідомлена про час, дату та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Явка представників у судове засідання 02.12.2020 року обов`язковою не визнавалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника Національної академії статистики, обліку та аудиту.

Присутній у судовому засіданні 02.12.2020 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Присутній у судовому засіданні 02.12.2020 року представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

15.12.2017 року між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області та Релігійною громадою християнської церкви "Посольство боже" - незалежної в м. Рівне було укладено Договір оренди державного майна № 1556-2017 (надалі - Договір), відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - Майно): адміністративну будівлю (в т.ч. огорожу, замощення території (благоустрій)), площею 495,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Полуботка, 13 та перебуває на балансі Національної академії статистики, обліку та аудиту (далі - Балансоутримувач). Вартість майна визначена згідно з висновком про вартість майна на 31.07.2017 року і становить за незалежною оцінкою 4 269 140 грн 00 коп., без врахування ПДВ (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору оренди майно передано в оренду з метою проведення релігійних обрядів та церемоній Релігійної громади християнської церкви «Посольство боже» - незалежної м. Рівне, вул. Клима Савура, буд. 14, кв. 64.

Розділом 3 «Орендна плата» Договору оренди визначено порядок та розміри сплати орендної плати.

Так, згідно з п. 3.1. Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (із змінами та доповненнями) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2017 року - 25 911,62 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

У разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування. (п. 3.4. Договору).

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 3.5. Договору).

Розділ 5 Договору регулює питання обов`язків орендаря, розділ 6 - права орендаря, розділ 7 - обов`язки орендодавця, розділ 8 - права орендодавця.

У відповідності до п. 5.3. Договору орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується Призначення платежу за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні Договору оренди.

Відповідно до п. 6.1. Договору орендар має право: використовувати орендоване Майно відповідно до його призначення та умов цього Договору.

Згідно з п. 6.4. Договору орендар має право самостійно розподіляти доходи, отримані в результаті використання орендованого майна, створювати спеціальні фонди (розвитку виробництва, соціально-культурних заходів тощо).

На підставі п. 7.1. орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом прийому-передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 15.12.2017 року до 15.11.2020 року включно.

Як вбачається із п. 10.2. Договору сторони узгодили, що умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язання.

15.12.2017 року між сторонами підписано додаток 1 до Договору (том 1, а.с.15), а саме - акт прийому-передачі нерухомого майна, з якого вбачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно. Майно передається в оренду з метою проведення релігійних обрядів та церемоній.

Додатком № 2 до Договору є розрахунок орендної плати за державне нерухоме майно - адміністративну будівлю площею 495,9 кв. м.

26.12.2017 року між балансоутримувачем та орендарем підписано акт прийому-передачі адміністративної будівлі (том 1, а.с.16).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

03.01.2018 року сторони уклали договір про внесення змін до договору оренди державного майна (том 1, а.с. 17), за яким розділ 6 Договору доповнено пунктом 6.5., а саме Самостійно заключати договори на постачання електроенергії, водопостачання та газопостачання із відповідними підприємствами та організаціями . Усі інші умови Договору залишено без змін, і сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

23.03.2018 року сторони уклали договір про внесення змін до договору оренди державного майна (том 1, а.с.18), згідно з яким преамбулу Договору викладено у новій редакції. Усі інші умови Договору залишено без змін, і сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

26.03.2018 року сторони уклали договір про внесення змін до договору оренди державного майна (том 1, а.с.19), згідно з яким:

- преамбулу Договору викладено у новій редакції,

- пункт 1.2 Договору викладено у наступній редакції : Майно передається в оренду з метою проведення релігійних обрядів та церемоній Релігійної громади християнської церкви «Посольство боже» - незалежної в м. Рівне ,

- розділ 11 Договору викладено у новій редакції: Орендодавець: Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області: 33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 77. Орендар: Релігійна громада християнської церкви «Посольство боже» - незалежної в м. Рівне : 33023, Рівненська область, м. Рівне, вул.. Київська, 11 . Усі інші умови Договору залишено без змін, і сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

30.05.2018 року сторони уклали договір про внесення змін до договору оренди державного майна (том 1, а.с. 20), згідно з яким п. 10.7. Договору викладено у новій редакції, а саме: Поліпшення майна, зроблені Орендарем, як за згодою, так і без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, є власністю держави та їх вартість компенсації не підлягає, крім випадків приватизації майна у відповідності до чинного законодавства України . Розділ 6 доповнено пунктом 6.5., згідно з яким: Приватизувати орендоване майно згідно чинного законодавства . Усі інші умови Договору залишено без змін, і сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

13.04.2020 року Релігійна громада християнської церкви "Посольство боже" - незалежної в м. Рівне звернулася до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області із з листом вих. № 038/03-2020 від 30.03.2020 року в якому, з посиланням на Постанову КМУ № 211 від 11.03.2020 р., № 215 від 16.03.2020 року «Про запобігання поширенню коронавірусу СОVID-19» , протоколів № 4 від 12.03.2020 року; № 5 від 16.03.2020 року; № 6 від 18.03.2020 р. та № 7 від 20.03.2020 р. оперативних засідань Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного, ст. 762 ЦК України, в зв`язку з неможливістю використання орендованого приміщення для проведення релігійних обрядів та церемоній внаслідок встановлення карантинних заходів просила Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях переглянути умови нарахування орендної плати (зокрема звільнити від її сплати) за вказаним в даному зверненні Договором за весь час оголошення загальнодержавного карантину з 18.03.2020 року до остаточного визначеної дати закінчення карантину.

До вказано листа Релігійною громадою було долучено Додаткову угоду № 1 до договору оренди державного майна № 1556-2017 від 15.12.2017 року від 13.04.2020 р. на певних умовах, зокрема таких, що орендар звільняється від сплати орендної плати передбаченої п. 3.2. Договору з 12.03.2020 року на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби СОVID-19.

У відповідь на лист Релігійної громади християнської церкви «Посольство боже» - незалежної м. Рівне стосовно звільнення від сплати орендної плати орендної плати на період дії карантину за Договором Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області надіслало лист вих. № 17- 02-1550 від 25.05.2020 р. з якого вбачається, що відповідач відмовляє у задоволенні прохання позивача, посилаючись на Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, ч. 1, п. 4. ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного і комунального майна , ст.. 629 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України. Позивач мотивує відмову відсутністю порядку звільнення орендарів від сплати орендної плати по діючих договорах оренди державного майна (в т.ч. на період карантину).

Релігійна громада християнської церкви "Посольство боже" - незалежної в м. Рівне позовні вимоги обґрунтовує необхідністю захисту цивільних прав та обов`язків позивача як орендаря державного нерухомого майна у вигляді визнання за ним права на звільнення від сплати орендної плати за адміністративну будівлю в порядку ч. 6 ст. 762 ЦК України внаслідок неможливості використання майна через обставини та обмежувальні заходи пов`язані із встановленням карантину на всій території України на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами і доповненнями) з метою запобігання поширенню коронавірусу.

Частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Судом встановлено, що позивач у позовній заяві просить суд:

Визнати укладеною Додаткову угоду № 1 до договору оренди державного майна № 1556- 2017 від 15.12.2017 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та Релігійною громадою християнської церкви «Посольство Боже» незалежної в м. Рівне, від 13.04.2020 р. на наступних умовах:

Додаткова угода № 1

до договору оренди державного майна № 1556-2017 від 15.12.2017 року

м. Рівне 13 квітня 2020 р.

Ми, що нижче підписалися, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, місцезнаходження: 33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. 16 Липня, буд. 77, код платника податків за ЄДРПОУ 42956062, в особі начальника регіонального відділення ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях Бережного Кирила Михайловича (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), який діє на підставі Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 402 від 22.04.2019р., наказу Фонду державного майна України від 15.04.2019 року № 99-р, (надалі - Орендодавець), з одного боку, та Релігійна громада християнської церкви «Посольство боже» - незалежної в м. Рівне, місцезнаходження: 33023, Рівненська область, м. Рівне, вул. Клима Савура, буд. 14, кв. 64 (надалі - Орендар), в особі керівника Релігійної громади Кудрі Миколи Миколайовича, який діє на підставі Статуту, затвердженого Рішенням Установчих Зборів Релігійної громади Християнської церкви «Посольства боже» - незалежної в м. Рівне 15 квітня 2007 року Протокол № 1, з другого боку, уклали дану Додаткову угоду про наступне:

4. Преамбулу Договору оренди державного майна № 1554-2017 від 08 грудня 2017 року викласти у наступній редакції:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, місцезнаходження: 33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. 16 Липня, буд. 77, код платника податків за ЄДРПОУ 42956062, в особі начальника регіонального відділення ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях Бережного Кирила Михайловича (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), який діє на підставі Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 402 від 22.04.2019р., наказу Фонду державного майна України від 15.04.2019 року № 99-р, (надалі - Орендодавець), з одного боку, та Релігійна громада християнської церкви «Посольство боже» - незалежної в м. Рівне, місцезнаходження: 33023, Рівненська область, м. Рівне, вул. Клима Савура, буд. 14, кв. 64 (надалі - Орендар), в особі керівника Релігійної громади Кудрі Миколи Миколайовича, який діє на підставі Статуту, затвердженого Рішенням Установчих Зборів Релігійної громади Християнської церкви «Посольства боже» - незалежної в м. Рівне 15 квітня 2007 року Протокол № 1, з другого боку…..

Розділ 3 «Орендна плата» Договору оренди доповнити наступним пунктом:

Орендар звільняється від сплати орендної плати передбаченої п. 3.2 Договору з 12 березня 2020 року на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19)» .

Усі інші умови Договору оренди № 1556-2017 від 15 грудня 2017 року залишаються без змін, і сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

Дана додаткова угода складена в 3-х примірниках, що мають однакову юридичну силу (по одному примірнику для Орендодавця, Орендаря та Балансоутримувача) та є невід`ємною частиною Договору оренди № 1556-2017 від 15 грудня 2017 року.

Орендодавець: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

Орендар: Релігійна громада християнської церкви «Посольство боже « - незалежної в м. Рівне

Начальник регіонального відділення Керівник Релігійної громади

---

К. Бережний

---

М. Кудря

Визнати за Релігійною громадою християнської церкви «Посольство Боже» незалежної в м. Рівне право на звільнення від сплати орендної плати за адміністративну будівлю (в т.ч. огорожу, замощення території (благоустрій)), площею 495,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Полуботка, 13 та перебуває на балансі Національної академії статистики, обліку та аудиту, що виникла (нарахована) за період з 12.03.2020 по 10.08.2020 згідно з договором оренди державного майна № 1556-2017 від 15.12.2017 року, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та Релігійною громадою християнської церкви «Посольство Боже» незалежної в м. Рівне.

У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, при цьому посилаючись на таке.

Частиною 4, статті 17 Закону України Про оренду державного і комунального майна встановлено, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

В свою чергу ч. 1, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

18.04.2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ. Статтею 12 вищевказаного Закону внесено зміни до 14 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Пунктом 14 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції від 18.04.2020 року), встановлено, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, ч. 4 та 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб.

Відповідач зазначає, що Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» не було встановлено заборон релігійних обрядів та церемоній.

В подальшому Постановою КМУ № 215 від 16.03.2020 року, установлено з 12 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин та заборонено з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, у яких бере участь понад 10 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідач вказує, що з наведеного вбачається, що заборона визначена Постановою № 215 не є імперативною, а зазначена у ній заборона стосується одночасній кількості учасників, що можуть приймати участь в цих заходах.

Постановою КМУ № 611 від 15.07.2020 року «Деякі питання сплати орендної штати за державне майно під час дії карантину» було затверджено Перелік орендарів, які звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном. Даний перелік є вичерпним.

Крім того, у пунктах 2 та 3 Переліку не визначено звільнення від орендної плати за користування нерухомим державним майном - організації, які проводять релігійні обряди та церемонії (релігійні організації).

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Всі умови, що включені до тексту договору і який підписали сторони складають зміст цього правочину. Ці умови є індивідуальним регулятором відносин між сторонами. Укладання договору є юридичним фактом, унаслідок якого на відносини між його сторонами поширюється також дія нормативного регулятора - відповідних норм цивільного і господарського права. Стаття 629 Цивільного Кодексу України відповідно до якої договір є обов`язковим для виконання сторонами, усуває будь-які сумніви щодо юридичного значення умов договору: вони є юридично обов`язковими, а цивільні права, що ґрунтуються на умовах - договору, підлягають захисту в тій же мірі і в той же спосіб, що і права, які прямо передбачені актами цивільного законодавства або випливають із них. (Постанова Вищого господарського суду України від 10 березня 2016 року № 922/3685/14).

Відповідач звертає увагу суду і на норму ч. 6 ст. 762 ЦК України, де зазначено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. При цьому зазначає, що позивач не надав суду доказів на підтвердження вказаних обставин.

Аналізуючи норму ч.6 ст. 762 ЦК України, можна дійти висновку, що позивач не надав суду достатніх доказів, що б підтверджували, саме факт неможливості використання майна, так як наприклад майно позивача зберігається на території об`єкта оренди, таким чином майно могло використовуватися та використовується, так як будь-якої законодавчої заборони для позивача на використання майна не існувало та не існує, однак можуть мати місце певні законодавчі обмеження, щодо кількості учасників релігійних заходів.

Окрім того, відповідач вважає безпідставним укладення такої додаткової угоди щодо звільнення орендаря від орендної плати виходячи з такого.

Наказом Фонду державного майна України № 1774 від 23.08.2000 року затверджено типовий договір індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.

Відповідно до ч.2, ст. 9 Закону України Про Фонд державного майна України , накази Фонду державного майна України, видані у межах його повноважень, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами.

Враховуючи, що оренда державного майна регулюється спеціальним законодавством - Законом України Про оренду державного та комунального майна , який не містить положень щодо звільнення від орендної плати, а також те, що наказом Фонду державного майна України № 1774 від 23.08.2000 року затверджено типовий договір про оренду індивідуально визначеного майна, який в свою чергу також не містить положень, щодо звільнення від орендної плати, тому відповідач вважає безпідставним вимогу Позивача щодо укладання додаткового Договору до Договору оренди державного майна в частині звільнення від орендної плати.

Враховуючи наведене в сукупності відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти аргументів відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до п. п. 1.2 Договору майно передано в оренду з метою проведення релігійних обрядів та церемоній Релігійної громади християнської церкви «Посольство боже» - незалежної м. Рівне.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Натомість, як зазначає позивач, обмеження, які були запроваджені органами державної влади та місцевого самоврядування (Постанови КМУ № 211 від 11,03.2020 р., № 215 від 16.03,2020 р. «Про запобігання поширенню коронавірусу СOVID-19 протоколи № 4 від 12.03.2020 р., № 5 від 16.03.2020 р. № 6 від 18.03.2020 р. та № 7 від 20.03.2020 р. оперативних засідань Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного унеможливили використання ним орендованого приміщення для проведення релігійних обрядів та церемоній.

Окрім того, позивач зауважує, що посилання відповідача на Постанову КМУ № 611 від 15.07.2020 року Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину , якою було затверджено Перелік орендарів, які звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки вказана Постанова на думку позивача є дискримінаційною по відношенню до релігійних громад, адже визначає тільки перелік закладів, що звільняються від сплати орендної плати за орендоване державне майно, які провадять господарську діяльність та мають на меті одержання прибутку. Натомість питання звільнення від сплати орендної плані за державне майно некомерційними організаціями та установами на законодавчому рівні не врегульовано, що і змусило, як зазначає позивач, звернутися за захистом своїх прав до суду.

Безпідставним також позивач вважає твердження відповідача щодо ненадання позивачем суду достатніх доказів, що б підтверджували факт неможливості використання майна, яке перебуває в оренді. При цьому позивач зазначає, що Релігійна громада з початку впровадження Урядом на території України карантину, не здійснює жодних релігійних заходів та обрядів, щоб не наражати своїх членів та інших людей на небезпеку зараження СОVID-19, а тому відсутні будь-які протоколи чи постанови правоохоронних органів, які б свідчили про порушення будь-яких проти епідеміологічних заходів.

Зважаючи на викладене, Релігійна громада християнської церкви "Посольство боже" - незалежної в м. Рівне просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором оренди державного нерухомого майна та встановленням на всій території України карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 року.

Отже, спірні відносини сторін за даним договором передусім регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

При вирішенні спору господарський суд враховує положення ст. 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України, ст. 193 ГК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 1 Закону України Про оренду державного та комунального майна оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з 1, 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

На підставі ч. 1 ст. 16 Закону України Про оренду державного та комунального майна Договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується: Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності; представницькими органами місцевого самоврядування - щодо майна комунальної власності. Якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив примірний договір оренди комунального майна, застосовується примірний договір оренди державного майна. Договір оренди може відрізнятися від примірного договору оренди, якщо об`єкт оренди передається в оренду з додатковими умовами. Рішенням Кабінету Міністрів України (представницького органу місцевого самоврядування - для комунального майна) можуть бути передбачені особливості договору оренди майна, що передається в оренду з додатковими умовами.

У відповідності до абз. 3 ч. 4 ст. 16 Закону України Про оренду державного та комунального майна внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням установлених цією статтею та Порядком передачі майна в оренду обмежень за згодою сторін до закінчення строку його дії, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач.

Не допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати протягом строку його дії, крім випадків, визначених законодавством, з урахуванням вимог, передбачених Порядком передачі майна в оренду. (ч. 5 ст. 16 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Згідно з ч. 3 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215 (постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215 цю постанову викладено у новій редакції), від 20.03.2020 року № 242, від 25.03.2020 року № 239, від 29.03.2020 року № 241, від 02.04.2020 року № 255 (постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 року № 255 цю постанову викладено у новій редакції), від 08.04.2020 року № 262, від 15.04.2020 року № 284, від 22.04.2020 року № 291, від 29.04.2020 року № 313, від 04.05.2020 року № 332, від 04.05.2020 року № 343, від 14.05.2020 року № 377, від 20.05.2020 року № 392) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу, з 12.03.2020 року до 22.05.2020 року на всій території України встановлено карантин. (Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392. З урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 22.05.2020 року до 22.06.2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя установлено карантин згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392).

Постановою Кабінету Міністрів України № 394 від 20.05.2020 року Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (назва із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 р. № 500) (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 29 травня 2020 року № 424, від 3 червня 2020 року № 435, від 12 червня 2020 року № 477, від 12 червня 2020 року № 480, від 17 червня 2020 року № 500) відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 23, ст. 896, N 30, ст. 1061).

Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 року "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 року № 712, від 26.08.2020 року № 760, від 27.08.2020 року № 757, від 02.09.2020 року № 791, від 09.09.2020 року № 825, від 14.09.2020 року № 846, від 16.09.2020 року № 848, від 28.09.2020 року № 888, від 13.10.2020 року № 956, від 21.10.2020 року № 972) відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" Кабінет Міністрів України постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 грудня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 23, ст. 896, N 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. N 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 43, ст. 1394, N 52, ст. 1626).

Аналізуючи правовідносини між сторонами, судом встановлено, що позивач просить суд задовольнити позовні вимоги про звільнення від сплати орендної плати за Договором за період з 12.03.2020 року по 10.08.2020 року, а також визнати укладеною додаткову угоду № 1 до договору станом на 13.04.2020 року, у якій, зокрема, розділ 3 договору доповнити пунктом Орендар звільняється від сплати орендної плати передбаченої п. 3.2. Договору з 12.03.2020 року на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19) .

Позивач зазначає, що із встановленням карантинних обмежень на території України із 12.03.2020 року, він як орендар фактично був позбавлений можливості проводити релігійні обряди та церемонії відповідно до цільового призначення Договору.

При цьому у позовній заяві позивач вказує, що обмеження використання орендованого майна відповідно до його призначення були застосовані:

згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин, та заборонено, зокрема, проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників);

згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 року, якою постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року викладено у новій редакції, та заборонено, зокрема, з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, у яких бере участь понад 10 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

протоколами № 4 від 12.03.2020 року, № 5 від 16.03.2020 року, № 7 від 20.03.2020 року оперативних засідань Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного;

пунктом 3.1. рішення Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міста Рівного, яке оформлено протоколом оперативного засідання № 6 від 18.03.2020 року, яким заборонено проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, у яких бере участь понад 10 осіб;

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 року Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19", спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .

Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Однак, зважаючи на вищезазначені положення законодавства, саме по собі включення до переліку форс-мажорних обставин карантину не свідчить про те, що карантин автоматично звільняє сторону зобов`язання від відповідальності за невиконання її обов`язку. Така сторона повинна довести в кожному випадку наявність причинно-наслідкового зв`язку між карантином та неможливістю повністю використовувати державне майно за цільовим призначенням за договором оренди. Обставини неможливості повністю використовувати орендоване майно повинні бути саме такими, що об`єктивно унеможливлюють вчинення відповідних дій.

Судом встановлено безпідставність посилання позивача на загальновідомий факт встановлення на території України карантину з 12.03.2020 як на факт існування форс-мажорних обставин, тобто обставин, які унеможливили повністю використовувати державне майно за цільовим призначенням за договором оренди.

Основними ознаками форс-мажорних обставин є: незалежність від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; невідворотність; неможливість виконання зобов`язань за умови існування цих.

У даному випадку, позивач, щонайменше, мав довести суду, що запровадження карантинних заходів з 12.03.2020 року об`єктивно та повністю унеможливило використання орендованого майна за цільовим призначенням: з метою проведення релігійних обрядів та церемоній включно до 10.08.2020 року.

Цей прямий процесуальний обов`язок позивач не виконав, обмежившись лише загальним посиланням на існування карантинних заходів та обмежень.

Згідно з ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Відсутність у з ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 року, який набрав чинності 18.04.2020 року, викладено п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України у новій редакції: З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу".

Тобто, цей Закон не передбачав безумовного звільнення орендаря від сплати орендної плати, а передбачав лише можливість такого звільнення за певних умов.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, який набрав чинності 18 квітня 2020 року, внесені зміни до Цивільного кодексу України з метою конкретизації умов, за яких орендарі мають право на звільнення у відповідності до ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Згідно з даним законом встановлено, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України, ч. ч. 4 та 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".

Таким чином, залежно від рівня обмежень у користуванні майном орендар:

- має право вимагати зменшення орендної плати (у разі зміни умов господарювання або істотного зменшення можливості користування майном);

- звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути ним використане у повному обсязі.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв`язку з дією обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 від 16.06.2020 року п. 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції:

"14. Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді".

Норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.

Відсутність у ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Тлумачення ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України свідчить, що звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним поширюється тільки на ті випадки, за яких зовсім неможливо користуватися предметом найму. Саме тому закріплюється звільнення від виконання обов`язку за весь час. Обставини, за які не відповідає наймач, повинні охоплювати собою ті ситуації, за яких користування річчю неможливе або можливе тільки певною мірою внаслідок недоліків майна чи дій (бездіяльності) наймодавця. (Подібні правові висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 06.02.2020 року у справі № 548/1269/18, провадження № 61-1085ск20).

Верховний Суд констатує, що для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року у справі № 914/1248/18.

Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені у пункті 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 року у справі № 914/2264/17.

У відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Згідно зі ст. 8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Відповідно до п. 1.2. Договору оренди майно передано в оренду з метою проведення релігійних обрядів та церемоній Релігійної громади християнської церкви «Посольство боже» - незалежної м. Рівне.

Релігійний обряд - сукупність визначених внутрішніми церковними приписами і правилами індивідуальних чи колективних дій віруючих, спрямованих на встановлення обопільних відносин між людиною і надприродними об`єктами. Релігійний обряд є складовою релігійної діяльності, до якої належать також богослужіння, релігійні церемонії, процесії, інші індивідуальні чи колективні дії, пов`язані зі сповідуванням і поширенням обраної віри. Релігійні обряди виконуються як у культовому приміщенні, так і поза ним.

Церемонія - це дійство, сукупність обрядів, що супроводжують релігійну відправу і становлять її зовнішнє оформлення.

Договір між сторонами є чинним, в установленому законом порядку не розірваним та не визнаним недійсним. Згідно з актом приймання-передачі орендоване майно передано орендарю. Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України орендар має довести належними і допустимими доказами обставини, які підтверджують відсутність можливості використання об`єкта оренди; існування таких обставин поза волею орендаря, а не лише посилатись на неможливість використання орендованого майна у період з 12.03.2020 року по 10.08.2020 року з підстав загального посилання на існування карантинних заходів та обмежень.

Жодних доказів на підтвердження існування зазначених фактів позивачем суду не надано.

Господарський суд зауважує, що незважаючи на те, що постановами Кабінету Міністрів України вводилася заборона на проведення всіх масових в т.ч. релігійних, заходів, у яких бере участь понад 10 осіб, однак обмеження кількості осіб, які одночасно перебувають у приміщенні не означає собою неможливість Релігійної громади християнської церкви "Посольство боже" - незалежної в м. Рівне повністю використовувати орендоване майно з метою проведення релігійних обрядів та церемоній.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року № 611 Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину установлено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786 (ЗП України, 1996 р., N 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., N 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:

50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Однак, релігійних організацій, які звільняються від орендної плати або нарахування яким орендної плати за користування нерухомим державним майном зменшується, серед орендарів постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року № 611 не передбачено.

Підстави для зміни договору визначені ст. 651 ЦК України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації.

Частиною 3 ст. 653 ЦК України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що він був позбавлений можливості користуватися орендованим майном за цільовим призначенням з незалежних від нього обставин з моменту введення карантину 12.03.2020 року по 10.08.2020 року.

Окрім того, згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання укладеною Додаткову угоду № 1 до договору оренди станом на 13 квітня 2020 р. за період з 12.03.2020 року по дату закінчення карантину, оскільки закон не містить вказівки на можливість внесення змін до договору стосовно правовідносин, які вже відбулися.

Внесення змін до договору передбачає такі зміни на майбутнє, але не впливає на факт укладення та дії цього договору включно до моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Окрім того, у постанову Кабінету Міністрів України про встановлення карантину неодноразово були внесені зміни та доповнення.

Введення карантину не тягне за собою автоматичне припинення орендних правовідносин, тобто вважається, що орендар має право використовувати орендоване майно, лише з певними обмеженнями в залежності від виду діяльності та цільового призначення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини і видають відповідний сертифікат. Порядок посвідчення форс-мажорних обставин визначено в Регламенті.

Проте в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Торгово-промислової палати України чи регіональних ТПП щодо видачі сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що би могли слугувати підтвердженням повної неможливості використовувати орендоване майно.

Судом встановлено, що карантинні обмеження у період з 12.03.2020 року по 10.08.2020 року підлягали періодичним посиленням та послабленням, відтак не може бути задоволеною позовна вимога позивача про визнання за ним права на повне звільнення від сплати орендної плати за адміністративну будівлю за цей період, адже позивачем не доведено, що за весь цей час абсолютно неможливо було користуватися предметом найму, проводити релігійні обряди та церемонії.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність причинно-наслідкового зв`язку між карантином та неможливістю повністю і абсолютно використовувати орендоване майно, а також те, що введення карантину, спричинило позивачу такі наслідки, що повністю завадили останньому з період з 12.03.2020 року по 10.08.2020 року проводити релігійні обряди та церемонії.

Крім того, суд не може визнавати укладеною таку додаткову угоду до договору, пункти якої суперечать чинному законодавству.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» , від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України» , від 09 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії» , від 01 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії» , від 07 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії» ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог а відповідач як на підставу своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Релігійна громада християнської церкви "Посольство боже" - незалежної в м. Рівне до позовної заяви долучила платіжні доручення від 10.08.2020 року та 11.08.2020 року, що підтверджують сплату судового збору у загальному розмірі 4 204 грн 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Предметом спору були 2 немайнові вимоги позивача.

На підставі підпункту 2 п. 2 ч. 2 с. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2 102 грн. 00 коп.

Відтак, за подання даної позовної заяви судовий збір підлягав сплаті у розмірі 4 204 грн. 00 коп.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, відповідно судовий збір у розмірі 4 204 грн. 00 коп. залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2020 року.

Суддя Заголдна Я.В.