Рішення

від 03.12.2020 по справі 925/919/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року Справа № 925/919/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Васюк М.М. - адвокат,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Агро Логістик» ,

м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Хім Агро» ,

м. Христинівка, Черкаська область

про стягнення 693 555 грн. 80 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Агро Логістик» до товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Хім Агро» про стягнення з відповідача 693 555 грн. 80 коп., у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 06 березня 2019 року №Х-8/060319.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18 серпня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18 серпня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 10 год. 00 хв. 13 жовтня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 12 листопада 2020 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 12 листопада 2020 року суд відклав розгляд справи по суті на 11 год. 30 хв. 03 грудня 2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечував та вказував, що оскільки позивач відмовляється від отримання та оплати товару на суму 1 756 299 грн. 23 коп. по іншому, укладеному між сторонами, договору поставки №61/19 від 04 квітня 2019 року, то відповідач правомірно призупинив сплату грошових коштів за договором поставки від 06 березня 2019 року №Х-8/060319.

В зв`язку з чим відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві та вказував, що предметом розгляду даної справи є стягнення боргу за договором поставки від 06 березня 2019 року №Х-8/060319.

Відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом, якщо вважає, що його права порушені позивачем з приводу виконання договору №61/19 від 04 квітня 2019 року.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказував, що позивач допустив навмисне порушення умов договору №61/19 від 04 квітня 2019 року, що є порушенням зобов`язання, у тому числі й свідчить про недотримання ним норм ст. 526 ЦК України.

В ситуації, яка склалася станом на травень 2019 року відповідач скористався своїм правом на забезпечення виконання зобов`язання шляхом притримання.

Намагаючись вирішити спірне питання у позасудовому порядку, відповідач притримав оплату товару у розмірі 693 555 грн. 80 коп. за отриманий карбамід по договору поставки від 06 березня 2019 року №Х-8/060319 та вимагає від позивача повернутися до належного виконання зобов`язань за договором №61/19 від 04 квітня 2019 року.

В зв`язку з чим відповідач вважає, що з його сторони відсутнє порушення грошового зобов`язання перед позивачем, яке підлягає судовому захисту, відповідач на законних підставах застосував притримання платежів на користь позивача, які не відмовляється виконати за умови виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні, яке відбулося 03 грудня 2020 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/919/20.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що на підставі договору поставки передав відповідачу товар на умовах визначених договором поставки від 06 березня 2019 року №Х-8/060319, проте свій обов`язок щодо оплати придбаного товару відповідач виконав частково, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача борг.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що 06 березня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Агро Логістик» (постачальник) та товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Хім Агро» (покупець) було укладено договір поставки за № Х-8/060319.

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору постачальник зобов`язався передати (поставити) в обумовлені строки покупцеві товар, зазначений у специфікації (специфікаціях) до цього договору, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 2.1. договору постачальник здійснює поставку покупцю товару, зазначеного в специфікації (специфікаціях), протягом строку дії договору на умовах поставки визначених у відповідній специфікації відповідно до умов Інкотермс 2010 (Правила МТП з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі) з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору.

Виходячи з п. 3.1. договору, ціна товару зазначається у специфікаціях, яка є невід`ємною частиною договору.

На підставі п. 1.1., 2.1., 3.1. договору, між сторонами було підписано специфікації №2 від 15 березня 2019 року на суму 245 445 грн. 23 коп., №3 від 19 березня 2019 року на суму 450 804 грн. 60 коп. №4 від 19 березня 2019 року на суму 506 004 грн. 60 коп., №5 від 22 березня 2019 року на суму 980 010 грн. 00 коп., №6 від 25 березня 2019 року на суму 506 004 грн. 60 коп., №7 від 09 квітня 2019 року на суму 487 810 грн. 43 коп.

Товар постачається на умовах повної попередньої оплати, якщо сторони не погодили інше у відповідній специфікації (п. 3.3.1.).

Згідно специфікації №2 від 15 березня 2019 року строк оплати до 19 березня 2019 року, згідно специфікацій №№ 3,4 від 19 березня 2019 року та №6 від 25 березня 2019 року строк оплати до 31 березня 2019 року, згідно специфікації №5 від 22 березня 2019 року строк оплати до 03 квітня 2019 року та згідно специфікації №7 від 09 квітня 2019 року строк оплати до 20 квітня 2019 року.

Позивачем були виставлені рахунки на оплату № 99 від 15 березня 2019 року, № 105 від 19 березня 2019 року, №106 від 19 березня 2019 року, № 112 від 22 березня 2019 року, № 117 від 25 березня 2019 року, №161 від 09 квітня 2019 року засобами електронної пошти.

18 червня 2020 року позивач повторно надіслав вищевказані рахунки на оплату засобами поштового зв`язку на адресу відповідача, трек номер 0315070931568.

25 червня 2020 року відповідач отримав вищевказані рахунки на оплату, що підтверджується витягом з сайту АТ «Укрпошта» .

Згідно п. 2.14 договору, покупець протягом одного (1) дня з дня отримання видаткових накладних від постачальника, щодо поставленого товару, підписує їх, скріпляє печаткою та один примірник видаткової накладної надсилає (повертає) постачальнику рекомендованим або цінним листом або передає під розписку.

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару на загальну суму 3 158 567 грн. 30 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

№ 108 від 18 березня 2019 року на суму 245 445 грн. 23 коп.;

№ 121 від 20 березня 2019 року на суму 450 804 грн. 60 коп.;

№ 118 від 21 березня 2019 року на суму 502 726 грн. 57 коп.;

№125 від 23 березня 2019 року на суму 980 010 грн. 00 коп.;

№ 144 від 26 березня 2019 року на суму 491 770 грн. 47 коп.;

№ 181 від 10 квітня 2019 року на суму 487 810 грн. 43 коп.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи та відтиском печатки відповідача у вищевказаних накладних.

Однак відповідач свій обов`язок щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши позивачу 2 465 011 грн. 50 коп.

В зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 693 555 грн. 80 коп. боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Статтею 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконання зобов`язання з оплати товару було встановлено сторонами у специфікаціях (додаткових угодах до договору) і цей строк на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного та повного здійснення, на підставі умов договору поставки, розрахунку з позивачем за отриманий товар.

З урахуванням положень ч. 8 ст. 80 ГПК України суд не приймає до розгляду письмові докази відповідача, що додані до заперечення на відповідь на відзив, а саме: роздруківки скрин-шотів зі смартфонів керівників підприємств.

При цьому суд вважає, за необхідне також вказати, що відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Будь-які зміни до договору вносяться у такій самій формі, що і сам договір.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують внесення сторонами змін у договір поставки.

Доводи відповідача стосовно того, що останній не сплачує борг за договором поставки від 06 березня 2019 року №Х-8/060319, оскільки позивач не виконує умови іншого договору поставки за №61/19 від 04 квітня 2019 року є безпідставними, оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення боргу саме за договором від 06 березня 2019 року №Х-8/060319.

Відповідач не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів у разі порушення контрагентом зобов`язань за договором №61/19 від 04 квітня 2019 року.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Умовами договору від 06 березня 2019 року №Х-8/060319 не встановлено такого виду забезпечення виконання зобов`язання як притримання речі.

Крім того, позивач виконав свій обов`язок з поставки товару повністю, а тому у даному зобов`язанні позивач є кредитором, а не боржником.

Право притримання речі належить саме кредитору, а не боржнику.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином заборгованість в розмірі 693 555 грн. 80 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

У позовній заяві позивач заявив, що очікує понести витрати на правову допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді в розмірі 20 000 грн. 00 коп.. остаточний розмір витрат буде визначений з урахуванням вчинених процесуальний дій.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У передбачені законом строки позивач подав суду письмову заяву, в якій вказав, що відповідні докази понесення судових витрат буде надано суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази , що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, закон надає право стороні подати докази, які підтверджують розмір понесених нею судових витрат вже після ухвалення судом рішення, проте лише за умови, якщо сторона подала суду до закінчення судових дебатів заяву в якій вказала поважні причини неможливості надання суду таких доказів.

Відповідно до ч.6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Тобто, законом встановлено, що сума судових витрат повинна бути заявлена стороною як в попередньому розрахунку, так і в заяві чи самому позові.

Позивач вказав в позові орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу.

Водночас позивачем не було вказано дійсного розміру понесених витрат на правничу допомогу у своїй заяві, а також не було подано суду детального опису робіт (наданих послуг), що в свою чергу позбавляє іншу сторону заявити клопотання про їх зменшення.

Отже, оскільки позивачем сума витрат на правничу допомогу, що підлягає до відшкодування ні в позові, ні в заяві не зазначена (не заявлена), то підстав для призначення судом відповідного судового засідання для розгляду поданої заяви та ухвалення додаткового судового рішення з цього питання не вбачається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спец Хім Агро» , вул. Кірова,1, м. Христинівка, Черкаської області, ідентифікаційний код 39709506 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Агро Логістик» , вул. Ділова,5, корпус 10-А, м. Київ, ідентифікаційний код 40687198 - 693 555 грн. 80 коп. основного та 10 403 грн. 34 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 04 грудня 2020 року.

Суддя А.В.Васянович