Постанова

від 02.03.2021 по справі 925/919/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2021 р. Справа№ 925/919/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання : Гуцал О.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 02.03.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Хім Агро"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 03.12.2020 (повний текст складено - 04.12.2020)

у справі №925/919/20 (суддя - Васянович А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Інвест Агро Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Хім Агро"

про стягнення 693 555, 80 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Агро Логістик" (надалі - позивач, ТОВ "Інвест Агро Логістик") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Хім Агро" (надалі - відповідач, ТОВ "Спец Хім Агро") про стягнення 693 555, 80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов Договору поставки №Х-8/060319 від 06.03.2019 (надалі - Договір), а саме неналежним виконанням обов`язку щодо повної оплати коштів за придбаний товар.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскільки позивач відмовляється від отримання та оплати товару згідно іншого договору - Договору поставки №61/19 від 04.04.2019, ТОВ "Спец Хім Агро" правомірно було призупинено сплату грошових коштів за Договором №Х-8/060319 від 06.03.2019.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.12.2020 у справі №925/919/20 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 693 555, 80 грн основного боргу та 10 403,34 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено порушення відповідачем умов Договору, а тому доводи відповідача щодо несплати боргу за вказаним Договором внаслідок невиконання позивачем умов іншого договору №61/19 від 04.04.2019 є безпідставними.

У зв`язку з виконанням позивачем свого обов`язку із поставки товару за Договором у повному обсязі та не доведенням відповідачем факту своєчасного та повного здійснення розрахунку за отриманий товар, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2020 у справі №925/919/20 скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Відтак, судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що невиконання відповідачем умов Договору №Х-8/060319 від 06.03.2019 із повної оплати поставленого товару зумовлене порушенням позивачем зобов`язань за іншим Договором №61/19 від 04.04.2019, укладеним з відповідачем, котрі, як зазначає останній, є взаємопов`язаними. Разом з тим, скаржник звертає увагу на те, що суд першої інстанції всупереч принципам судочинства не сприяв мирному врегулюванню спору між сторонами та неправомірно відмовив у задоволенні заяви відповідача про врегулювання спору за участю судді.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Спец Хім Агро" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І.

Судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів, є судом, встановленим законом, про що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема, у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №925/919/20 за апеляційною скаргою ТОВ "Спец Хім Агро" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2020 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.03.2021.

Роз`яснено позивачу право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також встановлено сторонам строк для подання пояснень або заперечень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Спец Хім Агро", у якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, у своєму відзиві позивач заперечує проти доводів скаржника щодо пов`язаності договорів №Х-8/060319 від 06.03.2019 та №61/19 від 04.04.2019, посилаючись на відсутність у вказаних договорах будь-яких пунктів (посилань) на таку взаємопов`язаність, а також на відсутність положень щодо "права притримання", а тому зазначає, що у ТОВ "Спец Хім Агро" відсутні підстави для відмови від виконання Договору.

Також у своєму відзиві ТОВ "Інвест Агро Логістик" зазначає, що судом першої інстанції правомірно не було прийнято до уваги надане відповідачем електронне листування в якості доказу, а також правомірно відмовлено у задоволенні заяви відповідача про врегулювання спору за участю судді з підстав відсутності згоди позивача на таке врегулювання.

Водночас, у відзиві на апеляційну скаргу позивач повідомляє суд апеляційної інстанції про те, що останнім протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги у даній справі будуть надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та зазначено, що попередній розрахунок судових витрат за договором про надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції орієнтовно складає 10 000, 00 грн.

У судове засідання 02.03.2021 з`явилися представники сторін, які надали пояснення по суті спору.

Так, у судовому засіданні 02.03.2021 представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В свою чергу, представник позивача проти апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити оскаржуване рішення без змін.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 02.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 06.03.2019 між ТОВ "Інвест Агро Логістик" (Постачальник) та ТОВ "Спец Хім Агро" (Покупець) укладено Договір поставки №Х-8/060319.

За умовами п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) Покупцеві товар, зазначений у специфікації (специфікаціях) до цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник здійснює поставку Покупцю товару, зазначеного в специфікації (специфікаціях), протягом строку дії Договору на умовах поставки визначених у відповідній специфікації відповідно до умов Інкотермс 2010 (Правила МТП з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі) з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору.

Згідно п. 3.1. Договору, ціна товару зазначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору.

Так, на підставі п. 1.1., 2.1., 3.1. Договору, між сторонами було підписано специфікації №2 від 15.03.2019 на суму 245 445, 23 грн, №3 від 19.03.2019 на суму 450 804, 60 грн, №4 від 19.03.2019 на суму 506 004, 60 грн, №5 від 22.03.2019 на суму 980 010, 00 грн, №6 від 25.03.2019 на суму 506 004, 60 грн, №7 від 09.04.2019 на суму 487 810, 43 грн.

Товар постачається на умовах повної попередньої оплати, якщо сторони не погодили інше у відповідній специфікації (п. 3.3.1. Договору).

Згідно специфікації №2 від 15.03.2019 строк оплати до 19.03.2019, згідно специфікацій №№3, 4 від 19.03.2019 та №6 від 25.03.2019 строк оплати до 31.03.2019, згідно специфікації №5 від 22.03.2019 строк оплати до 03.04.2019 та згідно специфікації №7 від 09.04.2019 строк оплати до 20.04.2019.

Позивачем були виставлені рахунки на оплату №99 від 15.03.2019, №105 від 19.03.2019, №106 від 19.03.2019, №112 від 22.03.2019, №117 від 25.03.2019, №161 від 09.04.2019 засобами електронної пошти.

18.06.2020 позивач повторно надіслав вищевказані рахунки на оплату засобами поштового зв`язку на адресу відповідача за трек-номером 0315070931568.

25.06.2020 відповідач отримав вищевказані рахунки на оплату, що підтверджується витягом з сайту АТ "Укрпошта".

За умовами п. 2.14 Договору, Покупець протягом одного (1) дня з дня отримання видаткових накладних від Постачальника, щодо поставленого товару, підписує їх, скріпляє печаткою та один примірник видаткової накладної надсилає (повертає) Постачальнику рекомендованим або цінним листом або передає під розписку.

Позивач на виконання умов Договору здійснив поставку товару на загальну суму 3 158 567, 30 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних:

№108 від 18.03.2019 на суму 245 445, 23 грн;

№121 від 20.03.2019 на суму 450 804, 60 грн;

№118 від 21.03.2019 на суму 502 726, 57 грн;

№125 від 23.03.2019 на суму 980 010, 00 грн;

№144 від 26.03.2019 на суму 491 770, 47 грн;

№181 від 10.04.2019 на суму 487 810, 43 грн.

Товар згідно Договору №Х-8/060319 від 06.03.2019 було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи та відтиском печатки відповідача у вищевказаних накладних.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свій обов`язок щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши позивачу лише 2 465 011, 50 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором з оплати поставленого позивачем товару склала 693 555, 80 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 28.02.2020 в порядку досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з претензією №6/28-02/20 від 28.02.2020, у якій просив протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання вказаної претензії сплатити на користь ТОВ "Інвест Агро Логістик" грошові кошти у розмірі 693 555, 80 грн.

Виходячи із відповіді на претензію №6/28-02/20 від 28.02.2020, долученої до позовної заяви, відповідачем вищевказану грошову суму заборгованості за Договором №Х-8/060319 від 06.03.2019 було притримано у зв`язку з неналежним виконанням позивачем зобов`язань за Договором №61/19 від 04.04.2019. При цьому, як зазначає відповідач, останній не відмовляється від виконання обов`язку щодо сплати боргу у розмірі 693 555, 80 грн за Договором №Х-8/060319 від 06.03.2019 за умови виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем.

З урахуванням викладеного, позивач скориставшись своїм правом, звернувся до місцевого господарського суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в судовому порядку.

Місцевий господарський суд, враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Судом першої інстанції правильно визначено, що укладений між сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 266 ГК України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Статтею 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, строк виконання зобов`язання з оплати товару було встановлено сторонами у специфікаціях (додаткових угодах до договору) і цей строк на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи із вищевикладеного, судом першої інстанції правомірно було визначено недоведеність відповідачем факту своєчасного та повного здійснення на підставі Договору розрахунку з позивачем за отриманий товар.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду стосовно неприйнятності відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України письмових доказів відповідача, долучених до заперечення на відповідь на відзив, а саме роздруківок скриншотів зі смартфонів керівників підприємств, з огляду на що доводи скаржника на підтвердження своєї позиції щодо взаємопов`язаності договорів №Х-8/060319 від 06.03.2019 та №61/19 від 04.04.2019 із посиланням на зазначені скриншоти є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження внесення сторонами будь-яких змін до Договору поставки №Х-8/060319 від 06.03.2019. Водночас, положеннями зазначеного Договору не передбачено такого виду забезпечення виконання зобов`язання як притримання речі.

Так, статтею 547 ЦК України визначено форму правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання. За приписами вказаної норми правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За таких обставин, доводи скаржника щодо несплати боргу за Договором поставки №Х-8/060319 від 06.03.2019 з підстав невиконання позивачем умов іншого Договору поставки №61/19 від 04.04.2019, який не є предметом спору у справі №925/919/20 є безпідставними.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором поставки №Х-8/060319 від 06.03.2019 у розмірі 693 555, 80 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду, а тому не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2020 у справі №925/919/20 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Хім Агро" - без задоволення.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника (ТОВ "Спец Хім Агро") в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Хім Агро" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2020 у справі №925/919/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2020 у справі №925/919/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец Хім Агро".

4. Матеріали справи №925/919/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 16.03.2021.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк