Ухвала

від 03.12.2020 по справі 917/434/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 917/434/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В. - головуючий, судді -Кондратова І.Д., Ткач І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Кліар Енерджі-Кременчук

на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Чернота Л.Ф., судді - Гребенюк Н.В., Радіонова О.О.)

від 11.11.2020,

у справі за позовом Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кліар Енерджі-Кременчук

про стягнення 500 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

10.03.2020 Ковалівська сільська рада звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою №232 від 06.03.2020 до ТОВ Кліар Енерджі-Кременчук про стягнення 500 000,00 грн заборгованості за договором від 16.08.2018 про соціально-економічну співпрацю.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.07.2020 у справі №917/434/20 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ Кліар Енерджі-Кременчук на користь Ковалівської сільської ради 500 000,00 грн заборгованості за договором від 16.08.2018 про соціально-економічну співпрацю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі №917/434/20 рішення Господарського суду Полтавської області від 02.07.2020 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Кліар Енерджі-Кременчук на користь Ковалівської сільської ради 250 000,00 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

24.11.2020 ТОВ Кліар Енерджі-Кременчук звернулося з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі №917/434/20, у якій просить скасувати вказане судове рішення і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460 - ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є стягнення 500 000,00 грн заборгованості, що значно менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 (1 051 000,00 грн). При цьому, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Необхідність відкриття касаційного провадження у справі скаржник обґрунтовує тим, що вказана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Скаржник вказує, що пунктом 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного суду, проте суди під час розгляду справи не врахували правові висновки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 28.01.2015 у справі №917/668/14.

Розглянувши наведені відповідачем доводи в обґрунтування наявності правових підстав для розгляду цієї справи у касаційному порядку, Суд вважає їх необґрунтованими. По суті всі доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи та в цілому до заперечення результату розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суд зауважує, що в касаційній скарзі може бути зазначена постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований саме Верховним Судом, а не Вищим господарським судом України, як зазначено у касаційній скарзі, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці, а тому посилання на зазначену постанову Вищого господарського суду є безпідставним.

Інші твердження заявника, що рішення суду за наслідками розгляду цієї скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики є також безпідставними, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи Верховного суду або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Кліар Енерджі-Кременчук на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі №917/434/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №917/434/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Кліар Енерджі-Кременчук на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2020.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кліар Енерджі-Кременчук на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі №917/434/20 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді І. Кондратова

І. Ткач