Рішення

від 26.11.2020 по справі 380/860/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року справа №380/860/20

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участі:

представника позивача Яциник В.В.

представника відповідача Гавінська О.П.

розглянув у відкритому судовому засіданніу місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Перемишлянської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Фінансового управління Перемишлянської районної державної адміністрації, місцезнаходження: 81200, Львівська обл., м. Перемишляни, вул Привокзальна, 3, код ЄДРПОУ 02318284, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Фінансового управління Перемишлянської районної державної адміністрації №7-0 від 24.12.2019 «Про звільнення ОСОБА_2 » ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста бюджетного відділу Фінансового управління Перемишлянської районної державної адміністрації з 31.12.2019;

- стягнути з Фінансового управління Перемишлянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.12.2019 по дату прийняття рішення по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30 жовтня 2019 року розпорядженням першого заступника голови Перемишлянської районної державної адміністрації № 288 Про впорядкування структури районної державної адміністрації зменшено чисельність працівників фінансового управління районної державної адміністрації з 01.01.2020 на 2 одиниці, встановивши граничну чисельність у кількості 7 одиниць. На виконання вказаного розпорядження, наказом від 24.12.2019 №7-0 від 24.12.2019 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі п. 1. ч. 1 ст.87 Закону України про державну службу та п.1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вказує, що наказ про звільнення винесений в період перебування у відпустці, яка тривала з 16 грудня 2019 року по 27 грудня 2019. Окрім того, зазначає, що Фінансове управління Перемишлянської районної державної адміністрації є структурним підрозділом Перемишлянської районної адміністрації у якій станом на 01.01.2020 мало б бути 74 штатних одиниць. Відповідачем не запропоновав позивачеві жодної посади державної служби ні у фінансовому управлінні Перермишлянської РДА, ні у в Перемишлянській РДА, хоча інші працівники були переведені на інші посади державної служби. Також, зазначає, що відповідач під час процедури вивільнення працівників до первинної профспілкової організації не звертався, згоду на вивільнення працівників від первинної профспілкової організації не отримав. Під час винесення наказу про звільнення відповідачем було порушено правила надання переважного права під час здійснення скорочення, які передбачені статтею 42 КЗпП України. З урахуванням наведеного, вважає вказаний наказ протиправним та просить його скасувати.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що Наказ про звільнення ОСОБА_1 виданий на підставі розпорядження першого заступника голови Перемишлянської районної державної адміністрації № 288 Про впорядкування структури районної державної адміністрації від 30.10.2019, яке позивачем не оскаржувалось. Крім того, зазначає, що жодним нормативним документом не зобов`язано відповідача повідомляти позивача про причини залишення на роботі інших працівників Фінуправління. Окрім того, вважає необґрунтованими покликання позивача на обов`язок отримання згоди від первинної профспілкової організації, оскільки така в управлінні відсутня.

Ухвалою судді від 31.01.2020 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 14.07.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, , оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, встановив наступне.

Розпорядженням першого заступника голови Перемишлянської районної державної адміністрації № 288 Про впорядкування структури районної державної адміністрації зобов`язано зменшити чисельність працівників фінансового управління районної державної адміністрації з 01.01.2020 року на 2 одиниці, встановивши граничну чисельність у кількості 7 одиниць.

31.10.2019 ОСОБА_3 - головного спеціаліста бюджетного відділу фінансового управління Перемишлянської райдержадміністрації повідомлено про наступне звільнення згідно з п. 1 ст. 40 КзПП України (п.1ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу , яке відбудеться 31.12.2019. У повідомленні вказано, що звільнення обумовлено неможливістю переведення на іншу роботу у зв`язку з її відсутністю.

Надалі, наказом Фінансового управління Перемишлянської РДА Про звільнення ОСОБА_4 №7-0 від 24.12.2019 відповідно до ч. 1 ст. 87, ч. 4 ст. 87 Закону України Про державну службу , п. 1 ст. 40, ст.ст. 44,49 2 Кодексу законів про працю, ст 24 Закону України Про відпустки , розпорядження голови райдержадміністрації №288 №про впорядкування структури районної державної адміністрації ОСОБА_1 звільнено із займаної посади спеціаліста бюджетного відділу фінансового управління Перемишлянської районної державної адміністрації з 31.12.2019.

Позивач вважаючи вказаний наказ протиправним звернулась із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII визначено, що скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Судом встановлено, що розпорядженням Перемишлянської районної державної адміністрації №14 від 25 січня 2019 року Про затвердження граничної чисельності працівників апарату та структурних підрозділів районної державної адміністрації внесено зміни в додаток №2 до розпорядження голови районної державної адміністрації від 22 лютого 2016 року №43 Про упорядкування структури районної державної адміністрації, а саме: зменшено чисельність працівників з 10 до 9 .

Згідно з штатного розпису Фінансового управління Перемишлянської районної адміністрації від 01.02.2019 року штат працівників скорочений з 10 до 9 і з бюджетного відділу виведено головного спеціаліста.

Розпорядженням першого заступника голови Перемишлянської районної державної адміністрації № 288 Про впорядкування структури районної державної адміністрації від 28.11.2019 року та розпорядження першого заступника голови Перемишлянської районної державної адміністрації № 319 Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 30.10.2019 року від 28.11.2019 року затверджено гранична чисельність працівників апарату та структурних підрозділів районної державної адміністрації згідно з якими штат фінансового управління скорочений з 9 до 7 працівників.

Згідно з штатного розпису Фінансового управління Перемишлянської районної адміністрації від 01.01.2020 штат працівників скорочений з 9 до 7.

Таким чином, вказані акти свідчать про скорочення чисельності та штату Перемишлянської районної державної адміністрації.

Разом із тим, частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення» , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Суд зазначає, що оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі №6-1723цс17, постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 804/3787/17(№ К/9901/2648/17).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 займала посаду спеціаліста бюджетного відділу фінансового управління Перемишлянської районної державної адміністрації.

Відповідно до попередження про вивільнення 31.10.2019 позивачу повідомлено про неможливість переведення на іншу роботу у зв`язку з її відсутністю.

Однак представником відповідача не подано до суду доказів на підтвердження того, що станом на момент попередження позивача про звільнення в Перемишлянській районній державній адміністрації вільні вакансії були відсутні.

Окрім того, судом встановлено, що в період з дня попередження позивача про вивільнення до дня звільнення у відповідача були наявні вакантні посади, про що свідчить інформація про вакантні робочі місця які були в усіх структурних підрозділах Перемишлянської районної державної адміністрації у період з 31.10.2019 по 31.01.2020.

Так, судом встановлено, що у апараті райдержадміністрації була вільна вакансія першого заступника голови, у фінансовому управлінні була вільна вакансія заступника начальника управління-начальника бюджетного відділу.

Згідно листа Фінансового управління Перемишлянської районної державної адміністрації від 18.02.2020 №16 надісланого на запит представника позивача, станом на 01.01.2020 була вакантна посада начальника бюджетного відділу, інших вакантних посад немає.

Отже, суд констатує, що позивачу не були запропоновані всі вакантні посади, наявні у відповідача, а ні у фінансовому управлінні Перермишлянської РДА, ні у Перемишлянській РДА. Доказів того, що позивач не відповідала кваліфікаційним вимогам на зайняття вказаних вакантних посад відповідачем не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав свій обов`язок з працевлаштування, та не запропонував працівникові всі вакантні посади.

Окрім того, судом встановлено, що згідно наказу №9-о від 26.12.2019 року про переведення ОСОБА_5 на посаду головного спеціаліста бюджетного відділу фінансового управління Перемишлянської РДА, тимчасово, на час перебування основного працівника ОСОБА_6 у відпустці по догляду за дитиною. Вказаний наказ був виданий після того, як був виданий наказ про звільнення позивача із займаної посади, вказане свідчить про те, що на момент повідомлення позивача про наступне вивільнення а також наказу про звільнення була вакантна ще одна посада головного спеціаліста бюджетного відділу фінансового управління Перемишлянської РДА замість основного працівника ОСОБА_6 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною і яка була заповнена лише 01.01.2020 року.

На підставі наведеного, за встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що наказ Фінансового управління Перемишлянської районної державної адміністрації від 24.12.2019 №7-0 «Про звільнення ОСОБА_2 » є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо покликання позивача на те, що оскаржуваний наказ від 24.12.2019 винесений під час перебування позивача у відпустці з 17.12.2019 по 27.12.2019, то судом зі змісту оскаржуваного наказу встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з 31.12.2019. Суд зазначає, що положенням частини 3 статті 40 КЗпПУ не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Суд зважає на вказані покликання позивача, однак вважає за необхідне зазначити, що положеннями вказаної статті встановлено заборону на звільнення в період перебування працівника у відпустці, однак, заборони щодо винесення наказу в період перебування працівника у відпустці положення вказаної статті не містять.

Щодо покликання позивача на те, що працедавцем не проводився аналіз переважного права на залишення на роботі кожного з працівників, то суд зазначає, що такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Відповідачем долучено до матеріалів справи порівняльний аналіз викладений у формі таблиць.

Щодо покликання позивача на те, що працедавець до профспілкової організації не звертався, згоду на вивільнення від у первинної профспілкової організації не отримав, то суд не бере такі до уваги, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що вона на час вивільнення була членом первинної профспілкової організації.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем при винесенні оскаржуваного наказу не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відтак, наявні підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста бюджетного відділу фінансового управління Перемишлянської райдержадміністрації з 31.12.2020.

Згідно ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Як роз`яснено у п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» , у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно ст. 27 Закону України «Про оплату праці» , порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно із п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних дні за цей період.

Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 заробітна плата позивача за жовтень 2019 року становила - 8937,22 грн, за листопад 2019 року - 11983,33 грн. Водночас, судом встановлено, що у період з 12.11.2019 по 29.11.2019 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, таким чином, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід здійснювати за два останні повні відпрацьовані місяці, а саме вересень 2019 та жовтень 2019 року. Так, у вересні 2019 року заробітна плата позивача становила 8132,14 грн в жовтні - 8937,22 грн. Отже, середньомісячна заробітна плата позивача становить 8534,22 грн, середньоденна - 396,96 грн (17069,36 грн : 43 дні).

Таким чином, розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2020 по 26.11.2020 (227 днів), що підлягає виплаті позивачу становить 90109,92 грн.

Суд звертає увагу, що сторонами не надано доказів збереження посади з якої позивач звільнена у грудні 2019, а також підвищення окладу за такою посадою. З огляду на викладене, суд не вправі здійснювати обчислення середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу з врахуванням самостійно зазначених ним сум.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, слід допустити до негайного виконання рішення суду частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Фінансового управління Перемишлянської районної державної адміністрації №7-0 від 24.12.2019 «Про звільнення ОСОБА_2 » .

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста бюджетного відділу Фінансового управління Перемишлянської районної державної адміністрації з 31.12.2019.

Стягнути з Фінансового управління Перемишлянської районної державної адміністрації, місцезнаходження: 81200, Львівська обл., м. Перемишляни, вул Привокзальна, 3, код ЄДРПОУ 02318284, на користь ОСОБА_1 місце реєстрації: ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 90109 (дев`яносто тисяч сто дев`ять) грн 92 коп.

В частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 8534 (вісім тисяч п`ятсот тридцять чотири) грн 50 коп рішення суду виконується негайно.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст рішення складено та підписано 04.12.2020.