Рішення

від 24.11.2020 по справі 380/1560/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року м. Львів справа №380/1560/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Терлецький О.О.,

за участю:

позивача: представник - Медвідь В.О.,

відповідача: представник - Боднар Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмонолітавто до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмонолітавто (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 367/2; код ЄДРПОУ - 35774976) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд.35; код ЄДРПОУ - 43143039) (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000920503 від 29.01.2020 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000930503 від 29.01.2020 року;

- судові витрати покласти на відповідача по справі.

Позиція позивача:

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями №0000920503, № 0000930503 від 29.01.2020 року, вважає, що вони прийняті всупереч вимогам податкового законодавства за відсутністю законних підстав для його прийняття з огляду на наступне. Фактична реальність господарської операції з ТОВ Центрбудпостач документально підтверджено договорами, видатковими накладними, актами приймання - здачі, банківськими виписками тощо. Позивачем належним чином оформлено первинні документи по господарських операціях з ТОВ Центрбудпостач та містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тобто є первинними документами. Операції відображені в бухгалтерському обліку Товариства. Щодо посилання відповідача на наявність зареєстрованих кримінальних проваджень щодо діяльності ТзОВ Центробудпостач на наявність вироку у справі № 449/485/19, вказують, що статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Заперечення відповідача:

13.04.2020 за вх. № 19515 на виконання ухвали суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що спірні податкові повідомлення - рішення винесені з дотриманням вимог чинного законодавства України, так як оскаржувані податкові повідомлення - рішення, прийняті за результатами перевірки, в процесі проведення якої встановлено те, що позивачем не здійснювалася господарська операція з ТзОВ Центробудпостач . Вказують, що проведеним аналізом та наявною податковою інформацією встановлено неможливість здійснення транспортування силами ТзОВ Центрбудпостач , у зв`язку із відсутність основних засобів, придбання послуг оренди транспортних засобів, а також відсутнє придбання транспортних послуг. Відповідно до аналізу поданої звітності та даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність у ТзОВ Центрбудпостач складських приміщень та придбання послуг щодо оренди таких приміщень. Відповідач зазначає, що ремонтно-будівельні роботи, будівельно-монтажні роботи, теплоізоляційні роботи, послуги капітального ремонту, послуги реконструкції приміщень та інші вищезазначені виконані роботи та надані послуги проводилися ТзОВ Центрбудпостач для контрагентів, що перебувають на обліку у різних областях при недостатній кількості працівників на ТзОВ Центрбудпостач та відсутності у даного підприємства власних основних засобів. Тому вважає, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не спростовують висновків контролюючого органу про те, що господарські операції позивача з ТОВ Центрбудпостач не мали реального характеру, не призвели до реальних змін майнового стану Товариства, а надані позивачем документи не підтверджують фактичного виконання робіт саме зазначеними контрагентами.

Крім того, вироком Перемишлянського районного суду Львівської області від 15.04.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 діючи умисно, достовірно знаючи, що ТзОВ Центрбудпостач не має правових підстав для реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки не має у володінні (користуванні) приміщення за даною адресою, з метою приховування фактичного місцезнаходження ТзОВ Центрбудпостач вніс неправдиві відомості в реєстраційні документи ТОВ Центрбудпостач , вказавши місцем фактичної та юридичної адреси ТОВ Центрбудпостач : Львівська область, Перемишлянський район, м. Перемишляни, вул. Привокзальна, 15, корпус А. Разом з цим, фактичне місцезнаходження ТзОВ Центрбудпостач за яким ОСОБА_1 здійснював з 22.08.2016 року по 04.04.2018 року фінансово - господарську діяльність було: АДРЕСА_2 . Крім цього, відповідачем отримано копію вироку Перемишлянського районного суду Львівської області від 29.05.2019 року стосовно ОСОБА_2 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 25 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 10 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 02 червня 2020 року, яка занесена в протокол судового засідання закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

28 грудня 2019 року Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмонолітавто (35774976) з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ Центробудпостач (36848366) за період грудень 2017 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток.

За результатами проведення документальної виїзної позапланової перевірки відповідачем було складено акт № 826/05.3/35774976 від 28.12.2019 року (далі - акт). Відповідно до висновків акта, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- П (с) БО 15; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.135.1 ст. 135; п.137.1 ст.137 Податкового кодексу, в результаті чого підприємство занижено податок на прибуток за 2017 рік у сумі 109 800 гривень;

- П.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету. за грудень 2017 року у сумі 122 000 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області було прийнято спірні податкові повідомлення - рішення, а саме:

№ 0000920503 від 29.01.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток у розмірі 137 250 грн., за податковими зобов`язаннями у розмірі 109 800, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 27 450, 00 грн.;

№ 0000930503 від 29.01.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 152 500 грн., за податковими зобов`язаннями у розмірі 122 000, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 30500, 00 грн.;

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Предметом спору у даній справі є оцінка правомірності винесеного Головним управлінням ДПС у Львівській області спірних податкових повідомлень - рішень від 29.01.2020 року за №0000920503, № 0000930503.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

У пункті 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36); розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (п.п.14.1.231).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань на підставі первинних документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).

Так, відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 137.1 ст.137 ПК України визначено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом приписів абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач мав договірні взаємовідносини з TOB Центробудпостач (код ЄДРПОУ 36848366).

Між TOB Центробудпостач в особі директора Скорочинського Юрія Володимировича (Продавець) та TзOB Трансмонолітавто в особі генерального директора Яценка Юрія Дмитровича (Покупець) укладено договір купівлі - продажу № 01/12-04 від 01.12.2017, згідно умов якого Продавець зобов`язується передати товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за них на умовах Договору.

Пунктом 2.1 Даного Договору визначено, що найменування - товар згідно видаткових накладних.

Згідно з п.3 Договору Продавець зобов`язаний: передати товар, Покупцю у повному обсязі згідно видаткових накладних. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару/оплати/, що оформляється видатковою накладною/актом прийому - передачі. Передача товару відбувається на складі Покупця (м.Львів, вул.Городоцька, 367/2).

Відповідно до п.4 Договору, ціна товару - згідно видаткових накладних. Загальна ціна товару, що продається за цим Договором згідно видаткових накладних. Оплата за товар в розмірі 100% від ціни договору має бути перерахована Продавцю протягом 12-ти місяців з наступного дня отримання товару. Покупець здійснює оплату на умовах даного договору.

Згідно з п.5.1 Договору обов`язки Продавця:

- передати Покупцеві товар, визначений цим Договором;

- попередити Покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається;

- зберігати товар, якщо право власності переходить до Покупця раніше від передання товару;

- замінити товар неналежної якості, протягом 10 днів з моменту отримання обґрунтованої претензії від Покупця, або повернути вартість товару неналежної якості, згідно з цінами зазначеними в п.4.1 Договору.

Відповідно до п.5.2 Договору обов`язки Покупця:

- прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або право відмови від договору;

- оплатити товар згідно з умовами визначеними в п.4 Договору.

Згідно з п.5.3 Договору права Продавця:

- вимагати від Покупця прийняття товарів, що відповідає умовам визначеним в п.2 Договору.

Відповідно до п.5.4 Договору права Покупця:

- вимагати від Постачальника передачі товару, що відповідає умовам визначеним в п.2 Договору;

- вимагати від Постачальника виконання інших зобов`язань згідно з Договором.

15 грудня 2017 року між TOB Центробудпостач в особі директора Скорочинського Юрія Володимировича (Продавець) та TзOB Трансмонолітавто , в особі генерального директора ОСОБА_3 (Покупець) укладено додаткову угоду № 1 до Договору 01/12-04 купівлі - продажу від 01 грудня 2017 року. Даною додатковою угодою було внесено зміни в п.3.3 Договору 01/12-04 купівлі - продажу від 01 грудня 2017 року та викладено його в наступній редакції, а саме: Передача і приймання Товару здійснюється Сторонами на складі Покупця за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 367/2. Доставка товару на склад Покупця здійснюється за рахунок та силами Продавця . Всі інші умови вищезазначеного Договору 01/12-04 купівлі - продажу від 01 грудня 2017 року не змінені цією Угодою, залишаються чинними у попередній редакції, і Сторони підтверджують їх обов`язковість щодо себе.

В підтвердження виконання умов договору сторонами складені та підписані видаткові накладні від 19.12.2017 № 2430, від 20.12.1017 № 2431, від 21.12.2017 року № 2432 щодо товару, а саме RAL 6020 MAT, RAL 8004 MAT та акти приймання - здачі до Договору 01/12-04 від 01 грудня 2017 року.

Між TOB Магнат -РР в особі директора Забавського А.М. (Зберігач) та TзOB Трансмонолітавто в особі генерального директора ОСОБА_3 (Поклажедавець) укладено договір відповідального зберігання № 01/01-1 від 01.01.2016, згідно умов якого Поклажедавець доручає, а Зберігач приймає на себе зобов`язання відповідальному зберіганню переданого товару.

В підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи було долучено акти приймання - передачі до договору відповідального зберігання № 01/01-1 від 01.01.2016 року.

01 грудня 2018 року між TOB Центробудпостач в особі директора ОСОБА_4 та ТзОВ Текс Хауз в особі директора Пальчук Ольги Федорівни, згідно ст.ст. 512- 519 Цивільного кодексу України укладено Договір про часткове відступлення права вимоги .

Згідно з даним Договором Первісний кредитор частково відступає, а Новий кредитор частково приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає частковим кредитором за Договором купівлі-продажу від 01.12.2017 № 01/12-04, укладеним між Первісним кредитором та ТзОВ Трансмонолітавто (Боржник).

Відповідно до даного Договору Новий кредитор частково одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов`язань за Договором купівлі-продажу від 01.12.2017 № 01/12-04 у сумі 732 000 гривень.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Між TOB Трансмонолітавто в особі директора генерального директора Яценка Ю.Д., та TзOB Західекспертспецбуд в особі директора Томазара Ю.Б., укладено договір купівлі - продажу № 01/10/19 від 01.10.2019, згідно предметом якого Продавець бере на себе зобов`язання передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором зобов`язується прийняти й оплатити матеріали (надалі - товар).

Загальна сума договору складає 1 500 000, 00 грн. в тому числі ПДВ.

З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки встановлено наступну податкову інформацію щодо ТзОВ Центрбудпостач (36848366).

ТзОВ Центрбудпостач (36848366) - перебуває на обліку ГУ ДФС у Донецькій області (м. Слов»янськ). Стан даного платника - 16 (припинено (лiквiдовано, закрито)). Основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель. Адреса - 84122 Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Краматорська, 77.

Відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за IV квартал 2017 року та Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д 4) за грудень 2017 року, чисельність працівників даного підприємства відповідно до поданої звітності за грудень 2017 року - 23 чол. (звільнено 21.12.2017 - 9 чол. та 29.12.2017 - 2 чол.)

Згідно з даними Звіту про фінансовий стан, власні основні засоби ТзОВ ,,Центрбудпостач» на початок та на кінець 2017 року відсутні.

Свідоцтво платника ПДВ анульовано ТзОВ ,,Центрбудпостач» 26.12.2018 року.

Остання декларація з ПДВ подана ТзОВ ,,Центрбудпостач» за березень 2018 року.

Із квітня 2018 року ТзОВ ,,Центрбудпостач» не звітується.

Земельні ділянки - відсутні.

Відомості про об`єкти оподаткування - не подавались (відсутні).

В ході аналізу податкової звітності, поданої ТзОВ Центрбудпостач до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності даного підприємства.

Також, відповідно до аналізу поданої звітності та даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність у ТзОВ Центрбудпостач придбання послуг оренди складських приміщень, придбання послуг оренди транспортних засобів, а також відсутнє придбання саме транспортних послуг.

Згідно з проведеним аналізом даних ІАС Податковий блок» та даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що реалізовані ТМЦ для ТзОВ ,,Трансмонолітавто» придбано ТзОВ Центрбудпостач в ТзОВ Фаворит (25239995), ТзОВ Мальви , у яких встановлено відсутність придбання прокату плоского.

Слід зауважити, що в усіх вищенаведених суб`єктів господарювання відсутні умови для виробництва прокату плоского (відсутні трудові ресурси, основні засоби), а відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій.

Висновки відповідача про порушення позивачем наведених норм ґрунтуються на тому, що надані до перевірки ТзОВ Трансмонолітавто документи по взаємовідносинах з ТзОВ Центробудпостач , мають статус формально складених та, на думку контролюючого органу, не підтверджують реальність здійснення таких операцій.

Також в акті перевірки вказано, що ТзОВ Трансмонолітавто не надано товарно-транспортні накладні, на підставі яких відбувалося відвантаження та оприбуткування товарів, нібито придбаних у ТзОВ Центрбудпостач . Відповідно, перевіркою не можливо встановити факт транспортування товар від ТзОВ Центрбудпостач до покупця - ТзОВ Трансмонолітавто .

Дослідивши зміст господарських договорів, укладених позивачем із ТОВ Центробудпостач та первинні документи, що складені на підставі такого договору, суд не може взяти до уваги такі документи на підтвердження фактичного та реального здійснення господарської операції між означеним підприємством, з огляду на таке.

Як вказав Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2019 року у справі №816/434/18 (адміністративне провадження №К/9901/14843/19) обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити, зокрема, підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у продавця відчужуваних ним товарів, необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійснення операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

Наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 11.06.2018 у справі №2а-7463/11/2670 (адміністративне провадження №К/9901/22523/18) висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким фізичну особу визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

У справі №826/11397/14 Верховний Суд України зазначив, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним. Тому, при розгляді конкретної справи такі доводи органу влади суди мають перевіряти.

У справах №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами 1 і 2 ст.205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений ст.205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.

Отже, вказані обставини не можуть залишитися неврахованим судом, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ Нафта до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію у подібних справах, наприклад: постанова Верховного Суду від 23.06.2018 у справі №2а-4715/11/1470, постанови від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16).

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 19 червня 2019 року відповідачем отримано копію вироку Перемишлянського районного суду Львівської області від 15.04.2019 року відносно ОСОБА_4 , який є засновником та керівником ТОВ Центрбудпостач , та визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.205-1 Кримінального кодекс України, а саме: підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців.

Так, вироком Перемишлянського районного суду Львівської області від 15.04.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 , діючи умисно, достовірно знаючи, що ТзОВ Центрбудпостач не має правових підстав для реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки не має у володінні (користуванні) приміщення за даною адресою, з метою приховування фактичного місцезнаходження ТзОВ Центрбудпостач вніс неправдиві відомості в реєстраційні документи ТОВ Центрбудпостач , вказавши місцем фактичної та юридичної адреси ТОВ Центрбудпостач : Львівська область, Перемишлянський район, м. Перемишляни, вул. Привокзальна, 15, корпус А. Разом з цим, фактичне місцезнаходження ТзОВ Центрбудпостач за яким ОСОБА_1 здійснював з 22.08.2016 року по 04.04.2018 року фінансово-господарську діяльність було: АДРЕСА_2 .

Таким чином, позивач, укладаючи договори на великі суми, за відсутності будь-якого ділового листування та особистих зустрічей з уповноваженими особами контрагента, без оцінки його ділової репутації на ринку відповідних товарів, робіт, послуг не може бути визнаний обачливим у такому виборі.

Водночас платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, позаяк втрачає можливість підтвердити понесені витрати в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

Крім цього, відповідачем отримано копію вироку Перемишлянського районного суду Львівської області від 29.05.2019 року стосовно ОСОБА_2 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України. Відповідно до якого, ОСОБА_2 , діючи умисно, 04.04.2018 згідно договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі придбав ТОВ Центрбудпостач (ЄДРПОУ 36848366) та згідно з протоколом №5 Загальних зборів засновника ТОВ Центрбудпостач з 06.04.2018 став його фактичним керівником, з метою прикриття незаконної діяльності, усвідомлюючи протиправність своїх дій, в порушення діючого законодавства, а саме: положень ст.42 ГК України, відповідно до якої підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, ст.49 ГК України, згідно якої підприємці зобов`язані, серед іншого, не порушувати права та законні інтереси інших суб`єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави, достовірно знаючи, що товариство реєструється ним лише для здійснення незаконної діяльності у вигляді документального оформлення начебто проведених фінансово-господарських операцій придбав ТОВ Центрбудпостач (ЄДРПОУ 36848366) без мети здійснення підприємницької діяльності.

Виходячи з обставин, встановлених у вироках суду, підприємство - контрагент створювалось та діяло з метою прикриття іншої незаконної діяльності, є фіктивним підприємством, а відтак, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з якими сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства.

Суд виходить із того, що об`єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб`єктами господарювання, а не договори/правочини, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами.

Тільки встановлення мети та факту порушення встановлено порядку оподаткування, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для висновку про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно з податковим законодавством документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірних операцій, відображених в податковому обліку.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, висловленого, в постанові від 01.12.2015 у справі №21-3788а15 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пеппермінт до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України, статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16.

Формальна наявність актів, видаткових накладних і податкових накладних, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Надані позивачем первинні документи, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.20 у справі №826/1255/16.

При вирішенні цієї категорії спорів належить враховувати вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.14 - 2.16 Положення № 88, первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

При цьому, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. При цьому, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Господарська операція пов`язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами ПК України.

Відображення у податковому обліку оподатковуваних операцій має бути підтверджено первинними, відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати може вважатися не підтвердженими.

Первинний документ має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Вищенаведеним вимогам досліджені операції платника податків не відповідають.

Крім того, позивачем також не було надано і будь - яких доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі постачальника товарів, враховуючи відсутність в останнього достатніх трудових та матеріальних ресурсів (основних фондів) для проведення відповідної господарської діяльності, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у цій справі, також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з ТзОВ Центробудпостач .

Окрім того, суд також враховує, що до перевірки ТзОВ Трансмонолітавто не надано товарно-транспортні накладні, на підставі яких відбувалося відвантаження та оприбуткування товарів, нібито придбаних у ТзОВ Центрбудпостач . Відповідно, перевіркою не можливо встановити факт транспортування товар від ТзОВ Центрбудпостач до покупця - ТзОВ Трансмонолітавто .

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з п.2.4 Положення № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення № 88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Згідно з п.1 ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно встановлених Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, підставою для визнання господарської операції нереальною, а відтак такою, що не відбулася, Верховний Суд визначив факт ненадання платником податків відповідних паспортів виробника на відвантажені позивачу ТМЦ, а також неналежне оформлення первинних документів - видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №0840/3457/18, від 16.06.2020 у справі № 400/987/19.

Проведеним аналізом наявної податкової інформації встановлено неможливість здійснення транспортування силами ТзОВ Центрбудпостач , у зв`язку із відсутність основних засобів, придбання послуг оренди транспортних засобів, а також відсутнє придбання транспортних послуг.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Суд відзначає, що визначальним у питанні правомірності декларування платником податків витрат та податкового кредиту є встановлення реальності (товарності) господарських правовідносин, що в ході розгляду даної справи судом не знайшло свого підтвердження.

Більш того, навіть за наявності у позивача документів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом, не доводять змісту цих операцій та реальності їх здійснення.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи не засвідчують обґрунтованість вимог, з якими звернувся до суду позивач.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає встановлені обставини достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг між позивачем та ТзОВ Центробудпостач фактично не мали реального характеру, що, в свою чергу, доводить правомірність висновків контролюючого органу, які покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку із чим позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень за № 0000920503, №0000930503 від 29.01.2020 року, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із відмовою позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03 грудня 2020 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна