Постанова

від 21.04.2021 по справі 380/1560/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : Карп`як О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/1560/20 пров. № А/857/1533/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Матковської З.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря судового засідання: Волошин М.В.,

представника апелянта: Медвідь В.О.

представника відповідача: Боднар Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмонолітавто на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 380/1560/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмонолітавто до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

21.02.2020р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Трансмонолітавто (далі ТзОВ Трансмонолітавто ) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000920503 від 29.01.2020р., № 0000930503 від 29.01.2020р.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2020р. в позові відмовлено.

Не погодивши із даним рішенням, апелянт ТзОВ Трансмонолітавто подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник апелянта Медвідь В.О. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Представник відповідача Боднар Л.Б. в судовому засіданні просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.12.2019р. Головним управління ДПС у Львівській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТзОВ Трансмонолітавто з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ Центрбудпостач за період грудень 2017р. та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток, що підтверджується актом № 826/05.3/35774976 від 28.12.2019р.

Із змісту вказаного акту видно, що позивач порушив:

-п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.135.1 ст. 135; п.137.1 ст. 137 ПК України в результаті чого підприємство занижено податок на прибуток за 2017р. в розмірі - 109 800 грн.;

-п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємство занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2017р. в розмірі 12000 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення рішення:

-№ 0000920503 від 29.01.2020р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток в розмірі - 137 250 грн., за податковими зобов`язаннями в розмірі 109 800 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 27450 грн.

-№ 0000930503 від 29.01.2020р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість в розмірі 152 500 грн., за податковими зобов`язаннями в розмірі 122000 грн., за штрафними ( фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі - 30500 грн.

В п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36); розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (п.п.14.1.231).

п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та /або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством.

В п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із змісту пп. 134.1.1 ті. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України видно, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 нього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст.136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно ст.135 нього Кодексу.

В п.135.1, п.135.2 ст.135 цього Кодексу видно, що доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї ст., та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та у ст. 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, в п.198.1 ст.198 ПК України видно що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг.

При цьому, п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

-придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п.193.1 ст.193 ПК України видно, що протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Із змісту абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України видно, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В абз.2 п.198.6 ст.198 ПК України визначено, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до даної норми підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали господарські операції реальний характер, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що платник податків сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, останній має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може бути підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

TзOB Центробудпостач в особі директора ОСОБА_1 (продавець) та TзOB Трансмонолітавто в особі генерального директора Яценка Ю.Д. (покупець) уклали договір купівлі - продажу № 01/12-04 від 01.12.2017р., згідно умов якого продавець зобов`язується передати товар у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за них на умовах Договору.

В п.2.1 Даного Договору визначено, що найменування - товар згідно видаткових накладних.

Згідно п.3 Договору Продавець зобов`язаний: передати товар, Покупцю у повному обсязі згідно видаткових накладних. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару/оплати/, що оформляється видатковою накладною/актом прийому - передачі. Передача товару відбувається на складі Покупця (м.Львів, вул.Городоцька, 367/2).

п.4 Договору визначено, що ціна товару - згідно видаткових накладних. Загальна ціна товару, що продається за цим Договором згідно видаткових накладних. Оплата за товар в розмірі 100% від ціни договору має бути перерахована Продавцю протягом 12-ти місяців з наступного дня отримання товару. Покупець здійснює оплату на умовах даного договору.

15 грудня 2017 року TзOB Центробудпостач в особі директора Скорочинського Ю. В. (Продавець) та TзOB Трансмонолітавто , в особі генерального директора Яценко Ю.Д. (Покупець) уклали додаткову угоду № 1 до Договору 01/12-04 купівлі - продажу від 01 грудня 2017 року.

Даною додатковою угодою внесено зміни в п.3.3 Договору 01/12-04 купівлі - продажу від 01 грудня 2017 року та викладено його в наступній редакції, а саме: Передача і приймання Товару здійснюється Сторонами на складі Покупця за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 367/2. Доставка товару на склад Покупця здійснюється за рахунок та силами Продавця . Всі інші умови вищезазначеного Договору 01/12-04 купівлі - продажу від 01 грудня 2017 року не змінені цією Угодою, залишаються чинними у попередній редакції, і Сторони підтверджують їх обов`язковість щодо себе.

В підтвердження виконання умов договору сторонами складені та підписані видаткові накладні від 19.12.2017р. № 2430, від 20.12.2017р. № 2431, від 21.12.2017р. № 2432 щодо товару, а саме RAL 6020 MAT, RAL 8004 MAT, акти приймання - здачі до Договору 01/12-04, акти звірки взаєморозрахунків.

Крім того, TзOB Магнат -РР в особі директора Забавського А.М. (Зберігач) та TзOB Трансмонолітавто в особі генерального директора Яценка Ю.Д. (Поклажедавець) укладено договір відповідального зберігання № 01/01-1 від 01.01.2016р., згідно умов якого Поклажедавець доручає, а Зберігач приймає на себе зобов`язання відповідальному зберіганню переданого товару.

В підтвердження виконання умов договору позивач до матеріалів справи долучив акти приймання - передачі до договору відповідального зберігання № 01/01-1 від 01.01.2016р., акти приймання-передачі, довідки, штатний розклад, свідоцтва про реєстрацію машин, квитанції про реєстрацію податкових накладних.

01 грудня 2018 року TзOB Центробудпостач в особі директора ОСОБА_1 та ТзОВ Текс Хауз в особі директора Пальчук О.Ф., укладено Договір про часткове відступлення права вимоги .

Згідно з даним Договором Первісний кредитор частково відступає, а Новий кредитор частково приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає частковим кредитором за Договором купівлі-продажу від 01.12.2017р. № 01/12-04, укладеним між Первісним кредитором та ТзОВ Трансмонолітавто (Боржник).

Новий кредитор частково одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов`язань за Договором купівлі-продажу від 01.12.2017р. № 01/12-04 у сумі 732 000 гривень.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Станом на 01.12.2018р. та 19.12.2019р. кредитове сальдо розрахунків по бухгалтерському рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками між ТзОВ Транспонолітавто та ТзОВ Текс Хаус становить 732 000 грн.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань видно, що ТзОВ Тнкс Хаус 21.10.2010р. припинено юридичну особу у зв`язку з визнанням її банкрутом від 13.10.2020р. № 908/1381/2020р.

TзOB Трансмонолітавто в особі директора генерального директора Яценка Ю.Д., та TзOB Західекспертспецбуд в особі директора Томазара Ю.Б., укладено договір купівлі - продажу № 01/10/19 від 01.10.2019ир., предметом якого Продавець бере на себе зобов`язання передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором зобов`язується прийняти й оплатити матеріали (надалі - товар). Загальна сума договору складає 1 500 000, 00 грн. в тому числі ПДВ.

Податковий орган в ході проведення перевірки встановив наступну податкову інформацію щодо ТзОВ Центрбудпостач (36848366).

ТзОВ Центрбудпостач (36848366) - перебуває на обліку ГУ ДФС у Донецькій області (м. Слов»янськ). Стан даного платника - 16 (припинено (лiквiдовано, закрито)). Основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель. Адреса - 84122 Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Краматорська, 77.

З податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за IV квартал 2017 року та Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д 4) за грудень 2017 року, чисельність працівників даного підприємства відповідно до поданої звітності за грудень 2017 року - 23 чоловік (звільнено 21.12.2017р. - 9 чоловік та 29.12.2017р. - 2 чоловік).

З даними Звіту про фінансовий стан, власні основні засоби ТзОВ ,,Центрбудпостач» на початок та на кінець 2017 року відсутні. Свідоцтво платника ПДВ анульовано ТзОВ ,Центрбудпостач» 26.12.2018р. Остання декларація з ПДВ подана ТзОВ ,,Центрбудпостач» за березень 2018 року. Із квітня 2018 року ТзОВ ,,Центрбудпостач» не звітується. Земельні ділянки - відсутні. Відомості про об`єкти оподаткування - не подавались (відсутні).

В ході аналізу податкової звітності, поданої ТзОВ Центрбудпостач до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності даного підприємства.

Також, відповідно до аналізу поданої звітності та даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність у ТзОВ Центрбудпостач придбання послуг оренди складських приміщень, придбання послуг оренди транспортних засобів, а також відсутнє придбання саме транспортних послуг.

З проведеним аналізом даних ІАС Податковий блок» та даних Єдиного реєстру податкових накладних податковий орган встановив, що реалізовані товарно-матеріальні цінності для ТзОВ ,,Трансмонолітавто» придбано ТзОВ Центрбудпостач в ТзОВ Фаворит (25239995), ТзОВ Мальви , у яких встановлено відсутність придбання прокату плоского.

Тобто, в усіх вищенаведених суб`єктів господарювання контролюючий орган встановив відсутність умов для виробництва прокату плоского (відсутні трудові ресурси, основні засоби), а відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, що не спростував апелянт.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем наведених норм ґрунтуються на тому, що надані до перевірки ТзОВ Трансмонолітавто документи по взаємовідносинах з ТзОВ Центробудпостач , мають статус формально складених та не підтверджують реальність здійснення таких операцій. Не надано товарно-транспортні накладні, на підставі яких відбувалося відвантаження та оприбуткування товарів, придбаних у ТзОВ Центрбудпостач . Перевіркою не можливо встановити факт транспортування товар від ТзОВ Центрбудпостач до покупця - ТзОВ Трансмонолітавто .

Дослідивши зміст господарських договорів, укладених позивачем із ТзОВ Центробудпостач та первинні документи, що складені на підставі такого договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що вищевказані документи на підтвердження фактичного та реального здійснення господарської операції між вказаними підприємством не можна взяти до уваги.

Так, контролюючий орган проводив перевірку позивача за період грудень 2017р. (договір купівлі-продажу № 01/12-04 укладений між ТзОВ Трансмонолітавто та ТзОВ Центробудпостач 01.12.2017р.). Тобто, в період підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб ОСОБА_1 який є засновником та керівником контрагента ТзОВ Центрбудпостач . (22.08.2016р.- 04.04.2018р.) виходячи з наступних підстав.

Як видно із правової позиції Верховного Суду України від 12.11.2019р. у справі № 826/17813/18 вирок за ст.205 КК України повинен враховуватись судом при розгляді справи між податковим органом та судом.

Так, Вироком Перемишлянського районного суду Львівської області від 15.04.2019р. ОСОБА_1 який є засновником та керівником ТзОВ Центрбудпостач визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.205-1 Кримінального кодексу України, а саме: підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_2 діючи умисно, достовірно знаючи, що ТзОВ Центрбудпостач не має правових підстав для реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відсутні у володінні (користуванні) приміщення за даною адресою, з метою приховування фактичного місцезнаходження ТзОВ Центрбудпостач вніс неправдиві відомості в реєстраційні документи ТОВ Центрбудпостач , вказавши місцем фактичної та юридичної адреси ТзОВ Центрбудпостач : Львівська область, Перемишлянський район, м. Перемишляни, вул. Привокзальна, 15, корпус А.

При цьому, вказана адреса вказана в договорі купівлі-продажу № 01/12-04 який укладений між ТзОВ Трансмонолітавто та ТзОВ Центробудпостач 01.12.2017р. (а.с.37)

Разом з цим, фактичне місцезнаходження ТзОВ Центрбудпостач за яким ОСОБА_2 здійснював з 22.08.2016р. - 04.04.2018р. фінансово-господарську діяльність є: АДРЕСА_2 .

Таким чином, позивач, укладаючи вищевказані договори за відсутності будь-якого ділового листування та особистих зустрічей з уповноваженими особами контрагента, без оцінки його ділової репутації на ринку відповідних товарів, робіт, послуг не може бути визнаний обачливим у такому виборі.

Водночас платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В іншому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити понесені витрати в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

За таких обставин, доводи апелянта про те, що вищевказаний вирок Перемишлянського районного суду Львівської області від 15.04.2019р. немає відношення до даної справи є безпідставними, оскільки охоплює період в який позивач та контрагент ТзОВ Центрбудпостач укладали договір купівлі-продажу № 01/12-04 від 01.12.2017р. та 15 грудня 2017р. додаткову угоду № 1 до Договору 01/12-04 купівлі - продажу від 01 грудня 2017 року.

Крім того, вироком Перемишлянського районного суду Львівської області від 29.05.2019р. ОСОБА_3 визнано винним за ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.

Зокрема, ОСОБА_3 діючи умисно, 04.04.2018р. згідно договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі придбав ТОВ Центрбудпостач (ЄДРПОУ 36848366) та згідно протоколу №5 загальних зборів засновника ТзОВ Центрбудпостач з 06.04.2018р. став його фактичним керівником, з метою прикриття незаконної діяльності, усвідомлюючи протиправність своїх дій, в порушення діючого законодавства, а саме: положень ст.42 ГК України, відповідно до якої підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, ст.49 ГК України, згідно якої підприємці зобов`язані, серед іншого, не порушувати права та законні інтереси інших суб`єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави, достовірно знаючи, що товариство реєструється ним лише для здійснення незаконної діяльності у вигляді документального оформлення начебто проведених фінансово-господарських операцій придбав ТзОВ Центрбудпостач (ЄДРПОУ 36848366) без мети здійснення підприємницької діяльності.

Виходячи з обставин, встановлених у вироках суду, підприємство - контрагент створювалось та діяло з метою прикриття іншої незаконної діяльності, є фіктивним підприємством, а тому спростовуються доводи апелянта щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з якими сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Крім того, як вірно звернув увагу суд першої інстанції позивач також не надав будь - яких доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі постачальника товарів, враховуючи відсутність в останнього достатніх трудових та матеріальних ресурсів (основних фондів) для проведення відповідної господарської діяльності, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у цій справі, також свідчить про обґрунтованість висновків контролюючого органу про безпідставність формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з ТзОВ Центробудпостач .

Також, ТзОВ Трансмонолітавто не надав товарно-транспортні накладні, на підставі яких відбувалося відвантаження та оприбуткування товарів, нібито придбаних у ТзОВ Центрбудпостач , що свідчить про не можливість встановлення факту транспортування товар від ТзОВ Центрбудпостач до покупця - ТзОВ Трансмонолітавто .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки податковий орган як суб`єкт владних повноважень діяв в межах повноважень та у спосіб що визначені Конституцією та законами України. В даному випадку первинні документи що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом діяльність якого мала ознаки злочину (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб) не можуть вважатись належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, що свідчить про недостовірність відомостей у первинних документах на підставі яких платником сформовані дані податкового обліку за спірними операціями. В порушення вимог ст. 77 КАС України позивач не довів належними та допустимими доказами реальності здійснення господарських операцій.

Доводи апелянта про те, що товариство не може нести відповідальність за контрагента, який допустив порушення норм чинного законодавства колегія суддів не приймає до уваги. Оскільки, статус підприємства в період підроблення керівником контрагента документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції не можуть бути легалізовані за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Висновки колегії суддів узгоджуються з позицією яка викладена в постановах Верховного Суду від 16.01.2018 р. № К/9901/1478/18, від 24.01.2018 р. № К/9901/5554/18. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки колегії судді

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмонолітавто залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 380/1560/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді З. М. Матковська В. З. Улицький

У зв`язку із з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Бруновської Н.В. в період з 05.05.2021р. по 08.05.2021р. включно та у зв`язку із подальшим перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці з 11.05.2021р. по 21.05.2021р. включно, повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 21.05.2021р.