Рішення

від 16.11.2020 по справі 580/3777/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року справа № 580/3777/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кролікофф» до управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кролікофф» (далі - позивач) до управління Держпраці у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати припис відповідача від 04.06.2020 №ЧК363/362/АВ-П про усунення виявлених порушень.

В обґрунтування позовних зазначено, що спірний припис датований 04.06.2020, тоді як до часу його прийняття на підприємстві не проводились заходи державного контролю, які могли бути підставою його прийняття. Позивач також вказує, що не згоден з п.3 спірного припису, яким установлено строк до 15.07.2020 для усунення порушення щодо виплати звільненому працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. З цього приводу вказує, що вказана виплата не є складною заробітної плати, а тому з огляду на процедуру банкрутства позивача має бути включена до четвертої черги задоволення вимог кредиторів на підставі відповідної заяви, поданої до господарського суду. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 14.09.2020 відмовлено повністю у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

15.09.2020 суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06.10.2020 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вказує, що у спірному приписі допущено технічну описку щодо дати його винесення, помилково зазначено дату 04.06.2020, замість 30.06.2020. Водночас така описка не впливає на суть порушення та не є підставою для скасування припису. Зазначає, що наявність особливої процедури виплати середнього заробітку у зв`язку із процедурою банкрутства позивача не звільняє його від обов`язку дотримання норм ст.117 КЗпП щодо виплати середнього заробітку звільненому працівнику. Також стверджує, що позивач висловлює незгоди лише з п.3 спірного припису, а тому підстави для його скасування у повному обсязі відсутні.

Ухвалою суду від 13.10.2020 задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Зупинено дію спірного припису до набрання законної сили рішенням суду за наслідками вирішення цієї справи.

Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.

Дослідивши письмові докази, допитавши свідків та оцінивши заявлені доводи сторін, суд встановив таке.

У період з 25.06.2020 до 30.06.2020 службова особа відповідача ОСОБА_1 провів інспекційне відвідування позивача, за результатами якого 30.06.2020 складено акт №ЧК363/362/АВ (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог:

- ч.2 ст.115 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП), а саме: виплата заробітної плати проводилась рідше двох разів на місяць через проміжок часу. Згідно із звітом за травень 2020 року заборгованість із виплати заробітної плати становить 122200,00 грн.

- ч.1 ст.116 КЗпП, а саме: не було проведено повний розрахунок в день звільнення ОСОБА_2 ;

- ч1 ст.117 КЗпП, а саме: не виплачено працівнику середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

За наслідками вищевказаного інспекційного відвідування на підставі акту перевірки головний державний інспектор праці Проценко Р.О. виніс припис від 04.06.2020 №ЧК363/362/АВ-П, яким зобов`язав позивача у строк до 15.07.2020 усунути вищевказані порушення.

За наслідками адміністративного оскарження припису він залишений без змін.

Не погоджуючись із цим приписом, позивач звернувся в суд з позовом.

Надаючи оцінку спірному припису, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який, зокрема, реалізовує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Свої повноваження Держпраці реалізовує через утворенні постановою КМУ від 11.02.2015 №100 територіальні органи, до яких, зокрема, віднесено Головне управління Держпраці у Черкаській області.

Отже, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Черкаської області.

З огляду на викладене, суд врахував, що Державна служба України з питань праці під час здійснення інспекційного відвідування керується Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).

Так, згідно з п.6 цього Порядку під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

На підставі пунктів 19-20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Отже, оформлення результатів інспекційного відвідування здійснюється за наслідками отриманої інформації про порушення законодавства про працю, а також на підставі наданих суб`єктом господарювання документів.

Суд врахував, що спірний припис датований 04.06.2020, тоді як інспекційне відвідування проводилось у період з 25.06.2020 до 30.06.2020, а відповідний акт складений 30.06.2020.

Оскільки спірний припис складений за наслідками вищевказаного інспекційного відвідування та на підставі акту від 30.06.2020, вбачається допущення технічної помилки у зазначенні дати його складення.

З цього приводу суд врахував правову позицію Верховного Суду у постанові від 13.06.2019 у справі №804/4768/18, що обов`язкова для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Верховний Суд у вказаному рішенні наголосив, що будь-які процедурні порушення (в тому числі описки), пов`язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу, зокрема, між інтересами особи правопорушника, публічними інтересами, які проявляються у забезпеченні дотриманні роботодавцями трудового законодавства та захисті інтересів працівників. Зазначене, особливо стосується фіксації порушень з боку суб`єктів приватного права у сфері використання найманої оплачуваної праці. Такі формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб`єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності та захист інтересів працівників у процесі реалізації ними конституційного права на працю.

Отже, допущення описки у даті прийняття спірного припису не є підставою для його скасування.

Щодо обґрунтованості виявлених відповідачем порушень законодавства про працю, які позивача зобов`язано усунути спірним приписом, суд врахував таке.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Суд врахував, що згідно з даними звіту позивача з праці за травень 2020 року форми 1-ПВ станом на 01.06.2020 заборгованість позивача із заробітної плати становить 122,2 тис. грн.

Крім того, згідно з поясненнями директора ТОВ «Кролікофф» ОСОБА_3 , наданими під час здійснення вищевказаного інспекційного відвідування, несвоєчасна виплата заробітної плати виникла внаслідок процедури банкрутства, яке було розпочато 15.01.2020. Заборгованість із заробітної плати станом на 25.06.2020 становить 58875,45 грн.

Отже, позивач погоджується з фактом несвоєчасної виплати заробітної плати своїм працівникам, що є порушенням вимог ч.1 ст.115 КЗпП.

Тому суд дійшов висновку, що визначений у п.1 спірного припису обов`язок позивача виплачувати заробітну плату не рідше двох разів на місяць є законним та обґрунтованим, а тому у цій частині припис є законним та не підлягає скасуванню.

Щодо п.2 припису, яким зобов`язано провести з ОСОБА_2 повний розрахунок у зв`язку із його звільненням, суд врахував таке.

Наказом позивача від 13.04.2020 №2-к припинено трудовий договір ОСОБА_2 у зв`язку із скороченням штату працівників.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже, 13.04.2020 у позивача виник обов`язок здійснити з ОСОБА_2 повний розрахунок у зв`язку із його звільненням.

Водночас доказів здійснення такого розрахунку позивач не надав.

Суд врахував, що судовим наказом Маньківського районного суду Черкаської області від 09.06.2020 у справі №701/518/20 стягнуто з ТОВ "Кролікоф" на користь ОСОБА_4 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 29352,09 грн.

Отже, факт нездійснення з ОСОБА_2 повного розрахунку у день його звільнення підтверджений, у т.ч. вказаним судовим наказом і позивач такого факту не заперечує.

Тому визначений у п.2 спірного припису обов`язок позивача провести з ОСОБА_2 повний розрахунок у зв`язку із його звільненням суд вважає обґрунтованим, а припис у цій частині є законним та не підлягає скасуванню.

Стосовно п.3 спірного припису, яким зобов`язано у строк до 15.07.2020 здійснити виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд врахував таке.

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 14.10.2019 у справі №819/272/17 системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні у строки, зазначені в ст.116 КЗпП, є наявність вини підприємства.

Водночас, судом установлено, що непроведення з ОСОБА_2 остаточного розрахунку в день його звільнення відбулося не з вини позивача.

Так, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.01.2020 у справі №925/1391/19 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Кролікофф" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

У подальшому, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.04.2020 у справі №925/1391/19 задоволено частково клопотання розпорядника майна боржника, арбітражного керуючого ОСОБА_5 від 10.03.2020 №02-07/38 про скасування арешту на коштах ТОВ "Кролікофф", що знаходяться на рахунках у банківських установах в АТ КБ "ПриватБанк" та АКБ "Індустріалбанк". Скасовано арешт, накладений на рахунок ТОВ "Кролікофф" у Черкаському ГРУ АТ КБ "ПриватБанк", накладений постановою начальника відділу Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Мельника В.В. від 24.12.2019 у ВП №59754335.

Вказаною ухвалою встановлено, як захід забезпечення вимог кредиторів, що надання платіжних доручень Черкаському ГРУ АТ КБ "ПриватБанк" на перерахування коштів з рахунку здійснюється боржником лише після отримання від розпорядника майна письмової паперової згоди на їх перерахування. Така згода повинна містити інформацію, яка ідентифікує здійснювану операцію з перерахування коштів (суму, отримувача, призначення платежу, строки, дату тощо). Один раз на місяць (першого числа місяця наступного за звітним періодом) боржник зобов`язаний надавати розпоряднику майна в оригіналі виписку банку по рахунку за попередній місяць для контролю за здійсненими операціями. Порушення встановленого судом заходу забезпечення вимог тягне наслідки, передбачені законом.

Також зазначено ухвалою визначено, що кошти з вказаного рахунку мають використовуватись виключно: на виплату заробітної плати працівникам (погашення заборгованої, в тому числі за виконавчими документами, виплату поточної); на грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо); на вихідну допомогу, належну працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин; а також нарахованих на усі вищеназвані суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування; на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; на погашення поточної кредиторської заборгованості боржника, яка виникла після порушення провадження у справі про банкрутство, а саме: за спожиті енергоносії, телекомунікаційні послуги, комунальні послуги та на сплату податків, зборів і обов`язкових платежів.

Отже, вказаними рішеннями суду надано можливість здійснювати позивачу використання коштів виключно на вищезазначені цілі, серед яких відсутня компенсація середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 відповідно до яких середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці , тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Абз.5 ч.2 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею .

На підставі ч.4 ст.60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.

Зважаючи, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_2 не входить до структури його заробітної плати, враховуючи встановлений ухвалою Господарського суду виключний перелік напрямів використання коштів позивача, а також визначений Кодексом України з процедур банкрутства особливий порядок задоволення вимог кредиторів, суд дійшов висновку, що визначаючи у спірному приписі позивачу строк до 15.07.2020 для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідач діяв не у порядку та не у спосіб, передбачений вимогами чинного законодавства.

Отже, п.3 спірного припису є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню частково.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Дотримуючись вказаних вимог суд дійшов висновку стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 700,67 грн.

Оскільки судом задоволено заяву позивача про забезпечення позову, відповідно до ч.6 ст.157 у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кролікофф» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п.3 припису Управління Держпраці у Черкаській області від 04.06.2020 №ЧК363/362/АВ-П.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Черкаській області (18002, м. Черкаси, б-р Шевченка, буд. 205, код ЄДРПОУ 39881288) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кролікофф» (20132, Черкаська обл., Маньківський р-н, с. Іваньки, вул. Ігоря Щербини, буд.1-Б, код ЄДРПОУ 36778301) сплачений судовий збір в сумі 700,67 грн. (сімсот гривень 67 коп.).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Рідзель