Постанова

від 23.06.2021 по справі 580/3777/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3777/20 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Степанюка А.Г., Чаку Є.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області на Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кролікофф до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправним та скасування припису-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кролікофф звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до управління Держпраці у Черкаській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис відповідача від 04.06.2020 №ЧК363/362/АВ-П про усунення виявлених порушень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний припис датований 04.06.2020, тоді як до часу його прийняття на підприємстві не проводились заходи державного контролю, які могли бути підставою його прийняття. Позивач також вказує, що не згоден з п.3 спірного припису, яким установлено строк до 15.07.2020 для усунення порушення щодо виплати звільненому працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. З цього приводу вказує, що вказана виплата не є складною заробітної плати, а тому з огляду на процедуру банкрутства позивача має бути включена до четвертої черги задоволення вимог кредиторів на підставі відповідної заяви, поданої до господарського суду. Тому просив задовольнити позов.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано п.3 припису Управління Держпраці у Черкаській області від 04.06.2020 №ЧК363/362/АВ-П.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог , відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 25.06.2020 до 30.06.2020 службова особа відповідача ОСОБА_1 провів інспекційне відвідування позивача, за результатами якого 30.06.2020 складено акт №ЧК363/362/АВ (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог:

- ч.2 ст.115 Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП), а саме: виплата заробітної плати проводилась рідше двох разів на місяць через проміжок часу. Згідно із звітом за травень 2020 року заборгованість із виплати заробітної плати становить 122200,00 грн.

- ч.1 ст.116 КЗпП, а саме: не було проведено повний розрахунок в день звільнення ОСОБА_2 ;

- ч1 ст.117 КЗпП, а саме: не виплачено працівнику середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

За наслідками вищевказаного інспекційного відвідування на підставі акту перевірки головний державний інспектор праці ОСОБА_1 виніс припис від 04.06.2020 №ЧК363/362/АВ-П, яким зобов`язав позивача у строк до 15.07.2020 усунути вищевказані порушення.

За наслідками адміністративного оскарження припису він залишений без змін.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що п. 3 спірного припису є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який, зокрема, реалізовує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Свої повноваження Держпраці реалізовує через утворенні постановою КМУ від 11.02.2015 №100 територіальні органи, до яких, зокрема, віднесено Головне управління Держпраці у Черкаській області.

Отже, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Черкаської області.

Державна служба України з питань праці під час здійснення інспекційного відвідування керується Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Колегія суддів звертає увагу, що обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні у строки, зазначені в ст.116 КЗпП, є наявність вини підприємства.

В свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що не проведення з ОСОБА_2 остаточного розрахунку в день його звільнення відбулося не з вини позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.01.2020 у справі №925/1391/19 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Кролікофф" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до вимог ч. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство:

пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі;

пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.04.2020 у справі №925/1391/19 задоволено частково клопотання розпорядника майна боржника, арбітражного керуючого Пилипенко Т.В. від 10.03.2020 №02-07/38 про скасування арешту на коштах ТОВ "Кролікофф", що знаходяться на рахунках у банківських установах в АТ КБ "ПриватБанк" та АКБ "Індустріалбанк". Скасовано арешт, накладений на рахунок ТОВ "Кролікофф" у Черкаському ГРУ АТ КБ "ПриватБанк", накладений постановою начальника відділу Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Мельника В.В. від 24.12.2019 у ВП №59754335.

Вказаною ухвалою встановлено, як захід забезпечення вимог кредиторів, що надання платіжних доручень Черкаському ГРУ АТ КБ "ПриватБанк" на перерахування коштів з рахунку здійснюється боржником лише після отримання від розпорядника майна письмової паперової згоди на їх перерахування. Така згода повинна містити інформацію, яка ідентифікує здійснювану операцію з перерахування коштів (суму, отримувача, призначення платежу, строки, дату тощо). Один раз на місяць (першого числа місяця наступного за звітним періодом) боржник зобов`язаний надавати розпоряднику майна в оригіналі виписку банку по рахунку за попередній місяць для контролю за здійсненими операціями. Порушення встановленого судом заходу забезпечення вимог тягне наслідки, передбачені законом.

Також зазначено ухвалою визначено, що кошти з вказаного рахунку мають використовуватись виключно: на виплату заробітної плати працівникам (погашення заборгованої, в тому числі за виконавчими документами, виплату поточної); на грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо); на вихідну допомогу, належну працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин; а також нарахованих на усі вищеназвані суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування; на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; на погашення поточної кредиторської заборгованості боржника, яка виникла після порушення провадження у справі про банкрутство, а саме: за спожиті енергоносії, телекомунікаційні послуги, комунальні послуги та на сплату податків, зборів і обов`язкових платежів.

Отже, вказаними рішеннями суду надано можливість здійснювати позивачу використання коштів виключно на вищезазначені цілі, серед яких відсутня компенсація середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні.

В свою чергу колегія суддів звертає увагу, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці , тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиці міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16.

Частиною 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства зокрема передбачено, що майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

На підставі ч.4 ст.60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.

Зважаючи, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_2 не входить до структури його заробітної плати, враховуючи встановлений ухвалою Господарського суду виключний перелік напрямів використання коштів позивача, а також визначений Кодексом України з процедур банкрутства особливий порядок задоволення вимог кредиторів, суд першої інстанції дійшов висновку, що визначаючи у спірному приписі позивачу строк до 15.07.2020 для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідач діяв не у порядку та не у спосіб, передбачений вимогами чинного законодавства.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що п.3 спірного припису є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області - залишити без задоволення , а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді А.Г. Степанюк

Є.В. Чаку