Постанова

від 03.12.2020 по справі 640/3444/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3444/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2018 р. №0037081411.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує посиланням на норми права та практику судів адміністративної юрисдикції без зазначення у апеляційній скарзі без обґрунтування неправильності чи неповноти дослідження доказів і встановлення обставин у справі.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив зареєстрований 22.10.2020 р. за вх. № 40559, у якому позивач наголошує, що в апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних підстав та доводів для спростування висновків та позиції суду.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Мегатрейдинг" (код ЄДРПОУ 41492095) за період з 01.06.2018 по 30.06.2018, за результатами якої складено Акт перевірки №1021/10-36-14-11/34018864 від 21.11.2018 р. (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 250754,00 грн за червень 2018 р.

Як вбачається із змісту акту перевірки, висновки податкового органу щодо заниження зобов`язання з податку на додану вартість обґрунтовано відсутністю реального здійснення господарських операцій за участю ТОВ "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" та його контрагента - ТОВ "Мегатрейдинг".

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області 07.12.2018 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0037081411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 376131,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в розмірі 250754,00 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями 125377,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з правомірністю спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 196 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з частинами першої - третьою ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для віднесення сплачених у ціні послуг/товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт їх отримання із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної.

З огляду на викладене, на переконання суду, в межах даних правовідносин повинні були бути досліджені первинні документи (в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ), які у своїй сукупності можуть свідчити та підтверджувати факт придбання товарів/послуг та його подальшого використання для цілей, що прямо пов`язані з господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.06.2018 р. між позивачем та ТОВ "Мегатрейдинг" укладено Договір надання послуг механізмів №76, за умовами якого виконавець зобов`язувався в 2018 році надати послуги механізмів, а замовник прийняти і оплатити ці послуги.

На виконання умов вказаного договору №76 від 01.06.2018 р. ТОВ "Мегатрейдинг" надало позивачу передбачені договором послуги на загальну суму 1139006,90 грн., в т.ч. ПДВ 189834,48 грн., на підтвердження чого надано відповідні копії акту приймання-передачі від 01.06.2018 р., акти здачі приймання робіт за червень 2018 року №219 від 22.06.2018 р. та №221 від 24.06.2018 р., підсумкових відомостей ресурсів, подорожних листів вантажного автомобіля №718633 від 02.06.2018 р. та №718626 від 02.06.2018 року.

За вказаними вище операціями складені відповідні податкові накладні на загальну суму 1139006,90 грн., в т.ч. ПДВ 189834,48 грн.

Факт оплати позивачем вказаних вище послуг за договором №76 від 01.06.2018 р. відповідачем не ставився під сумнів.

Крім того, 16.06.2018 р. між позивачем та ТОВ "Мегатрейдинг" укладено Договір постачання товарів №79, за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність покупцю мінеральний порошок неактивований, щебінь фр. 5*10, а покупець зобов`язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

На виконання умов вказаного вище договору №79 від 16.06.2018 р. ТОВ "Мегатрейдинг" поставило позивачу відповідний товар (мінеральний порошок неактивований, щебінь) на загальну суму 365520,00 грн., в т.ч. ПДВ 60920,00 грн., на підтвердження чого надано копії видаткових накладних №РН-0000211 від 16.06.2018 р., №РН-0000212 від 18.06.2018 р., №РН-0000213 від 18.06.2018 р., №РН-0000214 від 19.06.2018 р., №РН-0000215 від 19.06.2018 р., №РН-0000216 від 20.06.2018 р., №РН-0000217 від 20.06.2018 р., №РН-0000218 від 21.06.2018 р., №РН-0000220 від 22.06.2018 р., копії дозволів на виїзд техніки, копії товарно-транспортних накладних №44 від 20.06.2018 р., №38 від 19.06.2018 р., №28 від 18.06.2018 р., №23 від 16.06.2018 р., №41 від 20.06.2018 р., №33 від 19.06.2018 р., №19 від 16.06.2018 р., №25 від 18.06.2018 р., №26 від 18.06.2018 р., №22 від 16.06.2018 р., №42 від 20.06.2018 р., №35 від 19.06.2018 р., №29 від 18.06.2018 р., №31 від 19.06.2018 р., №40 від 20.06.2018 р., №46 від 21.06.2018 р., №47 від 22.06.2018 р.; копії подорожніх листів вантажного автомобіля.

Крім того, за вказаними вище операціями складені відповідні податкові накладні на загальну суму 365520,00 грн., в т.ч. ПДВ 60920,00 грн.

Також, матеріалами справи підтверджується, що вказані вище послуги та товар за договорами №76 від 01.06.2018 р. та №79 від 16.06.2018 р. придбані позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, а саме, з метою належного виконання власних зобов`язань перед ТОВ "Спец комплект Постач" за Договором субпідряду №1-С на виконання робіт по експлуатаційному утриманню автомобільних доріг загального користування місцевого значення Київської області Білоцерківського, Володарського, Сквирського районів від 09.02.2018 р., перед Департаментом житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради за Договором на виконання послуг з поточного ремонту вулиці Героїв Крут (ремонт дорожнього полотна) від 21.05.2018 р. №459/2018 та за Договором №542/2018 від 06.06.2018 р., на підтвердження чого надано копії відповідних договорів, актів приймання виконаних робіт (наданих послуг).

У ході розгляду справи судом з`ясовано, що усі надані позивачем первинні документи оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами.

З огляду на аналіз наданої позивачем первинної документації, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за рахунок зазначених господарських операцій.

При цьому, безпідставними є посилання податкового органу на наявність податкової інформації відносно контрагента позивача - ТОВ "Мегатрейдинг".

Колегія суддів зазначає, що доводи податкового органу викладені в акті перевірки щодо відсутності основних засобів у контрагентів позивача, як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентами, не є свідченням відсутності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №813/8500/13-а встановлено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, безпідставними є посилання апелянта на пояснення керівника ТОВ "Мегатрейдинг" надані в рамках кримінального провадження порушеного за фактом вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК України.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрат є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 року по справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

У постанові від 27.03.2018 року по справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17 та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А.Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 03.12.2020року)