Постанова

від 26.11.2020 по справі 460/3340/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3340/20 пров. № А/857/10872/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Затолочного В.С., Гінди О.М.

з участю секретаря судового засідання Пильо І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іваннівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою Привільненської сільської ради на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2020 року (суддя першої інстанції Комшелюк Т.О., м. Рівне),

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Іваннівської сільської ради про визнання бездіяльності щодо ненадання відповіді на запити протиправною, зобов`язання надати відповідь на запит на отримання публічно інформації від 24 вересня 2019 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року, ухваленим у порядку письмового провадження, позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Іваннівської сільської ради, яка полягає у ненаданні відповіді на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 24 вересня 2019 року; зобов`язано Іваннівську сільську раду надати відповідь на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 24 вересня 2019 року в порядку та у спосіб, визначені Законом України Про доступ до публічної інформації .

23 червня 2019 року позивач подав до Рівненського окружного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що в силу вимог частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) він мав подати таку заяву разом з доказами понесення витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, тобто до 17 червня 2020 року. Однак, розгляд даної справи здійснювався судом без повідомлення сторін в порядку письмового провадження та про ухвалення рішення стало відомо лише 22 червня 2019 року після ознайомлення зі змістом рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2020 року заяву було задоволено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Іваннівської сільської ради судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Не погодившись із таким рішенням, його оскаржила Привільненська сільська рада Дубенського району Рівненської області як правонаступник Іваннівської сільської ради, оскільки територіальні громади Іваннівської сільської ради були добровільно приєднані до Привільненської сільської ради об`єднаної територіальної громади. Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить його скасувати. В обгрунтування доводів зазначає, що суд безпідставно вказав у судовому рішенні про надісланні копії заяви про стягнення судових витрат відповідачу. Такої заяви Іваннівська сільська рада не отримувала, оскільки згідно штрихкодового ідентифікатора відправник зробив повернення листа. Отже відповідач був позбавлений можливості висловитися з приводу обґрунтованості заяви. Зауважила, що на момент прийняття рішення 12 червня 2020 року подані позивачем на підтвердження понесення витрат документи були відсутні. Суд не дослідив докази, які були подані позивачем, а саме додатковий договір, акти виконаних робіт, калькуляцію, квитанції, тощо і не дав їм належної оцінки.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав про законність і обґрунтованість судового рішення. Зауважив, що для забезпечення права відповідача надіслав йому копію заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на його користь витрат на правову допомогу. Такий лист повернувся до відправника не за його заявою, а за заявою представника сільської ради, який відмовився його приймати, про що свідчить відповідний лист поштової установи. Сума витрат на правову допомогу належним чином підтверджена.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися.

12 листопада 2020 року судом апеляційної інстанції у зв`язку з припиненнням юридичної особи відповідача внаслідок добровільного приєднання територіальної громади сіл Іваннє, Бортниця, Зелене, Кривуха, Кліщиха, Лебедянка Іваннівської сільської ради Дубенського району Рівненської області до Привільненської сільської об`єднаної територіальної громади Дубенського району Рівненської області було здійснено заміну відповідача на правонаступника Привільненську сільську раду, яка виступила апелянтом у даній справі.

Відповідача та апелянта було належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду справи судовою повісткою від 19 листопада 2020 року, в якій також зазначено про здійснену заміну відповідача на правонаступника.

Вказане повідомлення відповідач отримав 19 листопада 2020 року о 10 годині 39 хвилин.

Про отримання повістки свідчить підтвердження уповноваженої посадової особи Привільненської сільської ради, отримане судом 19 листопада 2020 року о 11 годині (а.с.144).

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами адміністративного судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд звертає увагу на те, що застереження про необхідність компенсації вартості витрат на правову допомогу і подання доказів їх понесення протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду було здійснене позивачем в позовній заяві.

Суд першої інстанції при визначенні щодо дотримання позивачем строку подання заяви правильно врахував той факт, що рішення було ухвалено в письмовому провадженні без виклику сторін. Отже, про таке позивач дізнався 22 червня 2020 року після його оприлюднення у встановленому порядку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на спростування таких доводів позивача. Слід зазначити, що копія вказаного рішення була вручена позивачу 30 червня 2020 року. Відповідно, подавши наступного дня відповідну заяву про винесення додаткового рішення, не порушив встановлений п`ятиденний строк.

Згідно із частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із нормами частин першої, третьої - п`ятої статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

За приписами пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

До матеріалів справи була долучена копія договору про надання правової (правничої) допомоги від 29 квітня 2020 року, укладеного між позивачем та адвокатським бюро Сергія Нелюби , в особі керуючого бюро Нелюби Сергія Анатолійовича. Предметом вказаного Договору є надання правової допомоги Замовнику, в тому числі виконання Виконавцем функцій захисника та/або представництва Замовника у справі, пов`язаній із ненаданням відповіді на запит на отримання публічної інформації від 24 вересня 2019 року Іваннівською сільською радою.

Також до матеріалів справи долучений додатковий договір від 22 червня 2020 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 29 квітня 2019 року, згідно з пунктом 1.1 якого Сторони погодили розмір та порядок сплати гонорару Виконавця за надання правової (правничої) допомоги, пов`язаної із розглядом справи № 460/3340/20 Рівненським окружним адміністративним судом, який складає 7000 грн.

Крім того, на підтвердження понесення витрат, пов`язаних з розглядом справи, також долучені акт виконаних робіт від 22 червня 2020 року без номера, калькуляція-рахунок від 22 червня 2020 року № 1, меморіальні ордери від 22 червня 2020 року №№ @2PL905002, @2PL917113, квитанції від 22 червня 2020 року №№ 0.0.1745540833.1, 0.0.1745525824.1.

Дослідивши надані докази, суд зазначає, що в кожному із перерахованих документів міститься детальний опис усіх наданих послуг саме у цій справі, тобто наявні усі дані, які дають можливість ідентифікувати кожну надану послугу та прослідкувати взаємний зв`язок із даними спором.

Вказані докази є первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в даній справі у загальній сумі 7000 грн.

Оскільки клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача, відповідач до суду не подав, суд першої інстанції стягнув на користь позивача всі заявлені ним витрати без зменшення розміру з урахуванням пропорційності.

Як видно з матеріалів справи, копія заяви про ухвалення додаткового судового рішення та докази понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу були надісланні позивачем на адресу відповідача 23 червня 2019 року листом з оголошеною цінністю зі штрихкодовим ідентифікатором 6100144203514. Такий лист відповідачем отримано не було.

Разом з тим, доводи апелянта про невручення вказаного листа у зв`язку із заявою позивача про повернення кореспонденції спростовується інформацією АТ Укрпошта від 16 жовтня 2020 року № 33 н-10017/н-10017-1, згідно якої повідомлено про відмову керівника органу місцевого самоврядування отримувати зазначений лист, у зв`язку з чим його було повернуто відправнику (а.с.115).

При цьому на момент відправлення зазначеного листа Іваннівська сільська рада була діючою, оскільки запис про припинення юридичної особи був внесений лише 16 вересня 2020 року (номер запису 1000000605112000900111228).

Отже, апелянт не довів, що позивачем не було вжито заходів для ознайомлення відповідача із відповідною заявою та надання можливості висловити свою думку з приводу заяви про відшкодування судових витрат.

При цьому апеляційний суд враховує, що в апеляційній скарзі Привільненська сільська рада (правонаступник Іваннівської сільської ради) також не навела мотивацію щодо неспівмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу і не подала клопотання про їх зменшення.

З метою забезпечення прав всіх учасників справи, надання можливості відповідачу висловити свою позицію з приводу заявленого клопотання про відшкодування судових витрат, розгляд апеляційної скарги було призначено у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін, однак відповідач (апелянт) в судове засідання повторно не з`явився і не скористався своїм правом заявити клопотання про зменшення витрат та доводити неспімірність заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

Отже, апеляційний суд за відсутності відповідного клопотання відповідача не вправі зменшити розмір витрат на правничу допомогу з підстав їх неспівмірності.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19, а також подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2020 у справі №400/478/19, від 22 квітня 2020 у справі 440/1757/19.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Привільненської сільської ради залишити без задоволення, а додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2020 року у справі №460/3340/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний О. М. Гінда Повне судове рішення складено 04.12.2020.