Постанова

від 25.11.2020 по справі 140/3848/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3848/19 пров. № А/857/10977/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.

за участю секретаря судового засідання Михальської М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року, прийняте суддею Плахтій Н.Б. в м.Луцьку, о 13 годині 11 хвилині, повний текст складено 16 липня 2020 року, у справі № 140/3848/19 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 29.08.2019 №0015661302, №0015681302, рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2019 №0015691302, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2019 №Ф-107850-56.

13.05.2020 представником позивача подана до суду заява про зменшення позовних вимог, в якій просить: скасувати податкові повідомлення-рішення №0015661302 на суму 233106,20 грн, №0015681302 на суму 19425,53 грн; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 25144,70 грн (а.с.42-43 т.2).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податковим органом, який здійснював перевірку, зроблено безпідставні висновки про неправомірне включення до валових витрат витрати на інформаційно-маркетингові послуги згідно з договором, укладеним із ФОП ОСОБА_2 , витрати по оплаті послуг, наданих ТзОВ «Легіс Фінанс» , та витрати на банківські послуги. При цьому зазначає, що вказані витрати понесені ним у зв`язку з господарською діяльністю та підтверджуються документально.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 29.08.2019 №0015661302 та №0015681302.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2019 №0015691302.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права: не дотримано приписи п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України і не дотримано процесуальних норм.

В обгрунтування апеляційних вимог зазначає, що на протязі 2017 року ОСОБА_1 не міг отримати маркетингові послуги від ОСОБА_2 на суму 971700,0 грн. (згідно акту прийому - здавання виконаних робіт), так як торгова націнка склала лише 828036 грн., що ще раз підтверджує про формальний характер зазначених послуг та те, що ніякі послуги не надавались.

Подібні послуги надавали безпосередньо ТОВ Континіум-Трейд , ТОВ ТД Аванта , ТОВ Пакко Холдинг , згідно договорів, податкових накладних та здійснено оплату.

Суд не взяв до уваги, що ні з актів прийому-здавання виконаних робіт, ані з інших матеріалів справи не вбачається, в якому обсязі були виконані зазначені послуги, у чому вони полягали, так само як і не встановлено наявності економічної доцільності витрат на спірні послуги, а саме, доказів направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності. В даних актах зазначалось лише фактичний обсяг товарообігу за місяць в цілому.

Крім того, зауважив, що відповідно до відомостей сайту Укрпошта акт перевірки отриманий позивачем 08.08.2019, отже заперечення на акт перевірки були подані з пропуском десятиденного строку.

Суд першої інстанції взяв до уваги лист Волинської дирекції АТ Укрпошта від 17.09.2019 № 15-05-585, наданий позивачем, з якого вбачається, що ніби акт вручений платнику податків 29.08.2019.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, який просить задоволити апеляційну скаргу, представника позивача, який просить залишити без змін рішення суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що в період з 17.07.2019 по 23.07.2019 ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 29.03.2019, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 01.01.2017 по 29.03.2019, та виконання вимог валютного та іншого законодавства з 01.01.2017 по 29.03.2019.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 30.07.2019 №1578/03-20-13-02/ НОМЕР_1 (т.1, а.с.13-32), за висновками якого позивачем порушено:

1. пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.176.1 «а» ст.176 та п.177.10 ст.177 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) та п.6 ст.128 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо неналежного обліку доходів і витрат;

2. пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, ст.46, ст.48, п.51.1 ст.51 та п.119.2 ст.119, пп. «б» п.176.2 ст.176 ПК України та розділу III «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» форми № 1-ДФ, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.01.2015 №4, щодо неподання звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку за І кв., за II кв., за III кв., за IV кв. 2017 року та за І кв., за II кв., за III кв., за IV кв. 2018 року.

3. п.176.1 «а» ст.176, п.167.1 ст.167 та п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, у результаті чого визначено заниження суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 186484,96 грн (2017 - в сумі 140019,80 грн, 2018 - в сумі 46465,16 грн);

4. абз. 1 п.2 ч.1 ст. , ч.3 ст.7 та ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ із змінами та доповненнями, у результаті чого занижено єдиний внесок на суму 153753,34 грн (2017 - в сумі 97693,65 грн, 2018 - в сумі 56059,69 грн);

5. пп.1.2, пп.1.3, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX перехідних положень ПК України, у результаті чого занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 15540,42 грн (2017 - в сумі 11668,32 грн, 2018 - в сумі 3872,10 грн).

06.09.2019 ФОП ОСОБА_1 подав заперечення на акт перевірки від 30.07.2019 №1578/03-20-13-02/ НОМЕР_1 (а.с.35-38 т.1), які відповідно до листа ГУ ДПС у Волинській області від 12.09.2019 №212/ФОП/03-20-33-02-06 залишені без розгляду у зв`язку з порушенням строків їх подання (а.с.39 т.1).

29.08.2019 на підставі акту перевірки від 30.07.2019 №1578/03-20-13-02/ НОМЕР_1 відповідачем прийняті:

податкове повідомлення-рішення №0015661302 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 233106,20 грн (в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 186484,96 грн, за штрафними санкціями - 46621,24 грн) (а.с.45 т.1);

податкове повідомлення-рішення №0015681302 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 19425,53 грн (в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 15540,42 грн, за штрафними санкціями - 3885,11 грн) (а.с.45 зворот т.1);

рішення №0015681302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 25144,70 грн (а.с.46 т.1);

вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0015701302 на суму 153753,34 грн (а.с.46 зворот т.1).

Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС України, подавши відповідну скаргу від 10.10.2019 (а.с.48-52 т.1).

Рішенням ДПС України від 13.11.2019 №9340/6/99-00-08-06-01 про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_3 в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.08.2019 №Ф-0015701302 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2019 №0015681302 скаргу позивача задоволено частково, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.08.2019 №Ф-0015701302 скасовано, а рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2019 №0015681302 залишено без змін. Зобов`язано ГУ ДПС у Волинській області сформувати та направити нову вимогу (а.с.54-55 т.1).

04.11.2019 ГУ ДПС у Волинській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-107850-56 на суму 176622,34 грн, в тому числі: недоїмка - 151477,64 грн, штрафи - 25144,70 грн (а.с.56 т.1), яку позивач оскаржив до ДПС України шляхом подання скарги від 12.12.2019 (а.с.58-59 т.1).

Рішенням ДПС України від 11.12.2019 №12581/6/99-00-08-05-06 про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 в частині оскарження податкових повідомлень-рішень відповідача від 29.08.2019 №0015671302, №0015791302, №0015661302, №0015681302 скаргу позивача залишено без задоволення, а прийняті рішення - без змін (а.с.60-63 т.1).

Крім того, рішенням ДПС України від 16.01.2020 №1950/6/99-00-08-06-01-06 задоволено скаргу ФОП ОСОБА_1 від 12.12.2019 та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2019 №Ф-107850-56 (а.с.238-239 т.1).

Позивач не погоджуючись із оспореними податковими повідомленнями рішеннями та рішенням про застосування штрафних санкцій звернувся до суду.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки про завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат за 2017 на суму 777887,77 грн та за 2018 рік на суму 258139,81 грн, не знайшли свого підтвердження, як і спростовані встановлені в акті перевірки порушення, які слугували підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.08.2019 №0015661302, №0015681302 та рішення від 29.08.2019 №0015681302, а тому підставно визнав такі протиправними та скасував їх, виходячи з наступного.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначає стаття 177 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За правилами підпунктів 177.4.1 - 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Судом встановлено, що у період з 01.01.2017 по 29.03.2019 ФОП ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності здійснював на загальній системі оподаткування та був платником податку на доходи фізичних осіб, ПДВ, військового збору та ЄСВ.

Твердження контролюючого органу в акті перевірки та під час судового розгляду про завищення позивачем витрат за 2017 рік на суму 777887,77 грн та за 2018 рік на суму 258139,81 грн., тобто порушення позивачем правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, відображених у додатку Ф2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017-2018 роки, апеляційний суд також не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Контролюючий орган зазначив такі порушення:

1) ФОП ОСОБА_1 до валових витрат за 2018 рік було віднесено витрати по банківських послугах у сумі 6771,62 грн. Проте, фактично банківські послуги по обслуговуванню рахунку за 2018 рік становили 1856,81 грн. Отже, витрати в сумі 4914,81 грн були віднесені до валових витрат без підтверджуючих документів (під час перевірки документів не пред`явлено). Відповідно порушено п.177.2 ПK України (витрати пoвиннi бути документально підтверджені і пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця), в результаті чого позивачем завищено валові витрати за 2018 рік на суму 4914,81 грн.

2) ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог п.177.4 ПK України до валових витрат 2018 року було включено суму військового збору в розмірі 825,00 грн, в результаті чого позивачем завищено валові витрати за 2018 рік на суму 825,00 грн.

3) CГД ОСОБА_4 було надано договір про надання послуг від 20.12.2017 з TзOB «Легіс Фінанс» (ЕДРПОУ 41805146) - юридичні послуги щодо консультування в різних питаннях. Також були надані акти виконаних робіт за 2018 рік на суму 91300 грн. Проте, відповідно наданих актів Виконавець частково надавав такі послуги, які не були пов`язані з господарською діяльністю ОСОБА_5 (носили особистий характер).

Зокрема, відповідач вказав, що відповідно до акту виконаних робіт від 13.04.2018 витрати у сумі 10000,00 гpн безпосередньо не пов`язані з отриманням доходів (5000,00 грн - аналіз стану ліквідації ПУAT «Фідобанк» - рахунки в банку ще закриті у 2013 та 2016 р.р.; 5000 грн - переговори щoдo можливості співпраці з ПП «Прагматек» та TOB «Макс-Вол» - відсутні взаємовідносини з даними фірмами у 2018 році).

Відповідно до акту виконаних робіт від 20.08.2018 витрати у сумі 5000,00 грн безпосередньо не пов`язані з отриманням доходів (5000 - переговори щoдo можливості співпраці з TOB «Баланс-профіт» та TOB «Бравіс-Л» - відсутні взаємовідносини з даними фірмами у 2018 pоці).

Відповідно до акту виконаних робіт від 24.10.2018 витрати у сумі 6000,00 грн безпосередньо не пов`язані з отриманням доходів - консультування щодо створення товариства з обмеженою діяльністю.

Також, згідно наданого пояснення ОСОБА_1 до валових витрат 2017 року віднесено витрати по ТзОВ «Легіс Фінанс» (ЕДРПОУ 41805146) на суму 150000,00 грн. Проте, під час проведення перевірки платником не було надано підтверджуючих документів щодо взаємовідносин з даною фірмою (накладні, акти виконаних робіт чи послуг та інші документи). Отже, порушено п.177.2 та п.177.4 ПK України, в результаті чого позивачем завищено валові витрати за 2017 рік на суму 150000,00 грн.

4) ОСОБА_4 заключений договір про надання послуг №1 від 01.10.2007 (пpoлoнгoвaний ) з CГД ОСОБА_6 (PHOKHH НОМЕР_2 ) - платник єдиного податку 3 гр. Відповідно дo п.1.1 Договору - предметом дoгoвopy є маркетингові послуги, які полягають у визначенні обсягів продажу продукції, визначенні залишків продукції, визначення відносної динаміки продажів продукції, визначення середньоденних продажів продукції. Згідно Актів прийому - здавання виконаних робіт визначено, щo CГД ОСОБА_7 було надано, a ОСОБА_1 прийнято інформаційні та маркетингові послуги, a також послуги зі стимулювання збуту товарів ОСОБА_5 , пошуку потенційних покупців - торговельних підприємств, підприємств громадського харчування тoщo, проведення від імені ОСОБА_1 переддоговірної роботи з ними, сприяння укладенню дoгoвopiв поставки товарів.

В ході проведення перевірки та згідно наданої інформації платником встановлено, щo дo додатку Ф2 дo податкових декларацій про майновий стан і доходи віднесено на витрати інформаційно-маркетингові послуги, oтpимaнi від CГД ОСОБА_8 у 2017 році - на суму 632330,70 грн, у 2018 році - на суму 231400,00 грн.

5) B ході проведення перевірки при аналізі банківських виписок, програмному забезпеченню Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФC України та наданих договорів вcтaнoвлeнo, що ОСОБА_4 за 2017 рік по отриманим послугам вiд ТзОВ TД «Аванта» занижено вaлoвi витрати в сумі 4442,93 грн (платником в порушення п.177.4 ПK України не віднесено до валових витрат суму отриманих маркетингових послуг).

Позивачем надані докази, які спростовую зазначене і досліджені судом першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, а саме:

На виконання ухвали Верховного Суду від 29.01.2018 у справі №803/1041/17 за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій (а.с.148-149 т.1) позивач сплатив суму судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 4914,81 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 06.03.2018 №377 (а.с.147 т.1). Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2018 відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційної скаргою ФОП ОСОБА_1 (а.с.150-151 т.1).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що сплачена сума судового збору в розмірі 4914,81 грн була правомірно віднесена ФОП ОСОБА_1 до складу витрат 2018 року, оскільки такі пов`язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи-підприємця та підтверджені первинними документами.

Щодо взаємовідносинах позивача із ТзОВ «Легіс Фінанс» , то судом встановлено, що 20.12.2017 між ТзОВ «Легіс Фінанс» як виконавцем та ФОП ОСОБА_1 як замовником укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов`язувався за дорученням замовника надавати останньому юридичні послуги (а.с.164 т.1).

Згідно з пунктом 2.1, 4.1 договору, в обов`язки виконавця входило виконання правової роботи, зокрема, представництво інтересів замовника в судах, органах ДФС, підприємствах, установах та організаціях, надання консультацій, заключень, висновків, довідок з правових питань, що виникають у діяльності замовника, підготовка проектів договорів, участь в переговорах при укладенні правочину тощо. Розмір оплати виконавця за даним договором визначається у актах виконаних робіт.

Відповідно до акту №ОУ-0000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.12.2017 ТзОВ «Легіс Фінанс» були надані позивачу послуги по складанню і подачі передбаченої чинним законодавством звітності, реєстрації податкових накладних, перевірки первинних документів та підшиттю їх у папки згідно реєстрів, консультаційні послуги, контролю за своєчасністю сплати податків у 2017 році на загальну суму 40000,00 грн (а.с.152 зворот т.1).

Згідно з актом виконаних робіт від 26.12.2017 ТзОВ «Легіс Фінанс» були надані ФОП ОСОБА_1 послуги на загальну суму 110000,00 грн, які включають в себе аналізи документів щодо проведених перевірок позивача та документів по судовій справі №803/1041/17, підготовки касаційної скарги по вказаній справі, правового аудиту документації, аналізу стану кредиторсько-дебіторської заборгованості, аналізу стану ліквідації ПУАТ «Фідобанк» , надання рекомендацій та роз`яснень (а.с.152 т.1).

Загальна сума наданих ТзОВ «Легіс Фінанс» послуг позивачу у 2017 році становила 150000,00 грн, які були оплачені останнім та віднесені до витрат вказаного періоду.

Апеляційний суд вважає, що надані ТзОВ «Легіс Фінанс» юридичні послуги у 2017 році та пов`язані із господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 підтверджені документально, і копії вказаних актів надавались відповідачу, що вбачається із заперечень, поданих на акт перевірки (а.с.35-38 т.1) та спростовує твердження апелянта і доводи контролюючого органу про те, що в ході перевірки позивачем не були надані підтверджуючі документи щодо взаємовідносин із даним товариством.

Навпаки, судом встановлено, що заперечення позивача на акт перевірки не були розглянуті контролюючим органом та залишені без розгляду з огляду на пропуск строку для їх подачі.

Щодо покликання контролюючого органу на те, що відповідно до відомостей сайту Укрпошта акт перевірки отриманий позивачем 08.08.2019, отже заперечення на акт перевірки були подані з пропуском десятиденного строку, то судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, вірно взято уваги те, що рекомендований лист №4540702413370, яким скеровувався в адресу позивача акт перевірки від 30.07.2019 №1578/03-20-13-02/ НОМЕР_1 , був вручений 29.08.2019 за дорученням ОСОБА_2 , що стверджується листом Волинської дирекції АТ «Укрпошта» від 17.09.2019 №15-05-585 (а.с.41 т.1).

Належним доказом вручення поштового відправлення саме 08.08.2019 могло бути рекомендоване повідомлення про його вручення, яке не надано відповідачем.

Таким чином, подавши заперечення на акт перевірки від 06.09.2019, позивач не пропустив строк для їх подання, а відповідач всупереч вимог п.86.7 ст.86 ПК України не розглянув подані заперечення та не врахував додатково подані документи.

Згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

Висновки контролюючого органу про те, що протягом 2018 року ТзОВ «Легіс Фінанс» надавало позивачу послуги, які не пов`язані з його господарською діяльністю, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

16.10.2013 позивач як фізична особа-підприємець уклав із ПУАТ «Фідобанк» договір № НОМЕР_3 на відкриття поточного рахунку та випуск корпоративної платіжної картки (а.с.61-63 т.2).

Станом на 16.05.2016 вихідний залишок коштів на рахунку позивача у ПУАТ «Фідобанк» становив 187506,98 грн (а.с.64 т.2).

З акту виконаних робіт від 13.04.2018 (а.с.153 т.1), вбачається, що ТзОВ «Легіс Фінанс» були надані послуги на суму 5000,00 грн по аналізу стану ліквідації ПУАТ «Фідобанк» та надання рекомендацій замовнику щодо перспективи та способів захисту своїх порушених прав у зв`язку із блокуванням значної суми коштів на банківському рахунку в цьому банку.

Судом встановлено та стверджуються матеріалами справи взаємовідносини позивача із ПУАТ «Фідобанк» і наявність невиконаних банком зобов`язань перед ФОП ОСОБА_1 , наступним:

17.05.2016 та 18.05.2016 року позивачем виставлялись платіжні доручення на оплату товару та поповнення власного рахунку, які не були проведені ПУАТ «Фідобанк» (а.с.65-66, 68 т.2).

23.05.2016 позивач звернувся до ПУАТ «Фідобанк» з вимогою виконати вказані платіжні доручення (а.с.156 т.1), на що отримав відповідь уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації від 13.06.2016 про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ «Фідобанк» (а.с.159 т.1).

17.06.2016 ФОП ОСОБА_1 звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації із заявою про включення його до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (а.с.158 т.1), на що отримав лист від 12.08.2016 про початок процедури ліквідації ПУАТ «Фідобанк» (а.с.157 т.1).

Колегія суддів вважає, що висновок контролюючого органу про відсутність зв`язку наданої юридичної послуги по аналізу стану ліквідації ПУАТ «Фідобанк» із господарською діяльністю позивача є безпідставним, оскільки вищевикладеним підтверджуються взаємовідносини позивача із ПУАТ «Фідобанк» та наявність невиконаних банком зобов`язань перед ФОП ОСОБА_1 .

Юридичний висновок ТзОВ «Легіс Фінанс» від 13.04.2018 по аналізу стану ліквідаційної процедури ПУАТ «Фідобанк» та перспектив можливості повернення коштів позивача (а.с.71 т.2), акти виконаних робіт від 13.04.2018 та 20.08.2018, 24.10.2018 (а.с.153-155 т.1), також стверджують, що ТзОВ «Легіс Фінанс» брало участь у переговорах щодо можливої співпраці з ПП «Прагматек» з питання оренди комерційного складського приміщення (вартість послуги 2500,00 грн), в переговорах та підготовці проектів пропозицій щодо співпраці з TOB «Макс-Вол» (вартість послуги 2500,00 грн), в переговорах щодо можливої договірної співпраці замовника із TOB «Баланс-профіт» (вартість послуги 2500,00 грн), в переговорах та підготовці проекту комерційної пропозиції щодо можливої співпраці позивача із TOB «Бравіс-Л» (вартість послуги 2500,00 грн), надавалась усна консультація з питань можливості переведення підприємницької діяльності на новостворене товариство з обмеженою відповідальністю на загальну суму 6000,00 грн.

Щодо взаємовідносин позивача із ФОП ОСОБА_2 , то апеляційний суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 01.10.2007 між ФОП ОСОБА_1 як замовником та ФОП ОСОБА_2 як виконавцем укладено договір №1 про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов`язувався надавати замовнику маркетингові послуги, які полягають у визначенні обсягів продажу продукції, визначенні залишків продукції, визначення відносної динаміки продажів продукції, визначення середньоденних продажів продукції, в тому числі щодо продукції замовника, яка випускається під торговими марками, що належать та/або використовуються замовником, і що вже передана (продана) дистрибуційним мережам на дату надання замовнику таких послуг, а замовник зобов`язувався оплачувати надані послуги на умовах, визначених цим договором. (а.с.160 т.1).

На виконання умов договору від 01.10.2007 року №1 складено додатки до договору та акти прийому-здавання виконаних робіт про надання ФОП ОСОБА_7 інформаційних та маркетингових послуг, зокрема: послуги зі стимулювання збуту товарів ФОП ОСОБА_1 , пошуку потенційних покупців - торговельних підприємств, підприємств громадського харчування тощо, проведення від імені позивача переддоговірної роботи з ними, сприяння укладенню договорів поставки товарів, розповсюдження усної та іншої інформації про ФОП ОСОБА_1 , а також про товари, щодо постачання яких він здійснює свою господарську діяльність, реалізуючи їх на ринку України, серед покупців - фізичних осіб (кінцевих споживачів) у торгівельних залах покупців, а також інших суб`єктів господарювання - потенційних покупці, демонстрації зразків товарів, а також іншого асортименту товарів, щодо постачання яких ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність, у торговельному(их) залі(ах) покупців, а також інших суб`єктів господарювання (а.с.66-89 т.1).

Факт надання ФОП ОСОБА_7 інформаційних та маркетингових послуг впродовж 2017-2018 років підтверджується також звітами про виконану роботу щодо закупівлі, просування на ринку та продажу м`ясної продукції, у яких зазначено, що ФОП ОСОБА_2 проводилась робота щодо моніторингу об`ємів реалізованої продукції, об`ємів реалізованої продукції в розрізі асортиментних позицій, моніторингу найбільш популярної продукції, стану товарних залишків в магазинах, щодо співпраці з постійними контрагентами та пошуку нових тощо (т.1, а.с.90-107).

З досліджених судом актів прийому-здавання виконаних робіт та звітів вбачається зазначення види робіт, їх кількість, ціну, яка обумовлювалась не лише договором, але й додатками до основного договору щомісячно, виходячи із об`єму виконаних робіт, а також з результату досягнутого товарообігу, який відображений в актах прийому-здавання виконаних робіт.

Таким чином, ФОП ОСОБА_2 , діючи в інтересах позивача, брав участь у переговорах щодо придбання та подальшої поставки продукції останнього, висував комерційні пропозиції та пропозиції щодо продовження співпраці (а.с.127-142 т.1), що стверджується договорами з контрагентами: ТОВ «Євро-Комерс» , ТОВ «ТД «Аванта» , ФГ «Удар» , ПП «Технотрейд Луцьк» , ТзОВ «Леополіс-Маркет» , ТзОВ «Крамар ЛТД» (а.с.161-163, 165-166, 181, 183 т.1).

Відповідачем, як суду першої, так і апеляційної інстанції, не надано доказів, щодо не виконання умов договору №1 від 01.10.2007 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Зменшення товарообороту та припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 не може свідчити про відсутність наданих маркетингових послуг ФОП ОСОБА_2 , що правильно зазначив суд першої інстанції.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки податкове повідомлення-рішення від 29.08.2019 №0015681302 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 19425,53 грн (в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 15540,42 грн, за штрафними санкціями - 3885,11 грн) та рішення від 29.08.2019 №0015681302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 25144,70 грн прийняті у зв`язку зі встановленими в акті перевірки порушеннями, які спростовані в ході судового розгляду справи, тому такі також підлягають скасуванню, як протиправні.

З врахуванням встановленого колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірність прийняття оспорених податкових повідомлень-рішень та рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі № 140/3848/19, - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 04.12.20